Академія будівництва і архітектури Української РСР АБіА УРСР вища наукова установа УРСР в галузі будівництва і архітекту

Академія будівництва і архітектури Української РСР (АБіА УРСР) — вища наукова установа УРСР в галузі будівництва і архітектури, що існувала в Києві у 1955–1962 роки. Розташовувалася по вулиці Великій Житомирській, 9.

Академія будівництва і архітектури Української РСР
Тип	академія
Засновано	22 вересня 1955
Розпущено	1962
Країна	Українська РСР

Історія

Постановою ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 року «Про заходи подальшої індустріалізації, поліпшення якості і зниження вартості будівництва» при Держбуді УРСР було створено Академію будівництва і архітектури Української РСР (АБіА). Її було утворено на базі Академії архітектури УРСР (заснована 1945 році на базі українського філіалу Академії архітектури СРСР, створеного 1944 року) та ряду галузевих науково-дослідних інститутів Києва і Харкова.

З 1958 року у Києві щоквартально видавався «Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР».

У 1962 році за рішенням директивних органів Академію будівництва і архітектури Української РСР було ліквідовано. Науково-дослідні установи і виробничі підприємства Академії було передано до складу різних міністерств і відомств республіки, а ту частину, що працювала на головних напрямках наук, було підпорядковано Держбуду УРСР.

На базі АБіА у роки незалежності України утворилися громадські організації — Академія архітектури України (1992) та Академія будівництва України (1993).

Проблематика досліджень

Основні завдання АБіА УРСР:

визначення перспективи розвитку науки про будівництво;
координація науково-дослідної роботи в галузі будівництва і архітектури в УРСР;
проведення наукової роботи та впровадження її результатів у практику;
підготовка наукових кадрів.

Склад і структура

До складу АБіА УРСР входили науково-дослідні інститути: в Києві:

містобудівництва;
архітектури споруд;
будівельних конструкцій;
організації і механізації будівельного виробництва;
економіки будівництва;
будівельних матеріалів і виробів;
механічної обробки деревини;
санітарної техніки;
теорії та історії архітектури і будівельної техніки;
експериментального проектування;
технічної інформації та впровадження передового досвіду в будівництво;

в Харкові:

промислового будівництва;
водопостачання, каналізації, гідротехнічних споруд та інженерної гідрогеології;

в Донецьку:

надшахтного будівництва.

Філіали

Філіали інститутів — у Харкові, Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Луганську, Кривому Розі.

Лабораторії

Науково-дослідні лабораторії — у Дніпродзержинську, Ворошиловську, Жданові, Лисичанську, Єнакієві, Макіївці, Станіславі.

У Києві — експериментальна база для розробки технології виробництва будівельних матеріалів з синтетичних смол з майстернею та експериментальні заводи залізобетонних і .

Наукове забезпечення

При АБіА УРСР діяла наукова бібліотека (близько 1 мільйона томів), Музей архітектури, Державний архітектурно-історичний заповідник .

В період між зборами дійсних членів діяльністю Академії керувала Президія на чолі з президентом.

У 1956–1959 роках президент — Комар Анатолій Миколайович (1909–1959). У 1960–1963 роках президент — Бакума Павло Федорович (1911–1987).

На 1 січня 1959 в АБіА УРСР — 1 почесний член, 18 дійсних членів і 13 членів-кореспондентів.

Див. також

Академія архітектури Української РСР

Література

Бондаренко Р. І. Академія будівництва і архітектури при Держбуді УРСР [ 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 52. — .
Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

АБУ на Who is Who
Інститут історії України НАНУ [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]