Адріа́н I (лат. Hadrianus; бл. 700, Рим, Візантійська імперія — 25 грудня 795, Рим, Папська держава) — 95-й папа Римський (772—795). Син римського аристократа Теодора. Працював у канцелярії пап Павла І і Стефана ІІІ. Належав до франкофільської партії, що опиралася зусиллям лангобардів підкорити Святий Престол. Обраний папою за підтримки духовенства, що зазнало політичних репресій. Воював із лангобардським королем Дезидерієм (772). За допомогою франкського короля Карла Великого переміг лангобардів (774), розширив межі володінь Святого Престолу. До кінця життя підтримував союз із франками. Завдяки Карлу вів курс на політичне унезалежнення від Візантії, оформив кордони Папської держави (781). Боровся із єресями іконоборства та адопціонізму. Підтримав рішення Другого Нікейського Собору про вшанування ікон (787). Добився замирення із константинопольською церквою. Заохочував Реконкісту, розвивав церковну організацію в Англії. Відбудував римські акведуки, стіни й церкви. Похований у Базиліці святого Петра. До кінця XVIII століття його понтифікат вважався найдовшим в історії церкви.
Адріан I | ||
| ||
---|---|---|
1 лютого 772 — 25 грудня 795 | ||
Попередник: | Стефан III | |
Наступник: | Лев III | |
Дата народження: | 700[2] | |
Місце народження: | Рим | |
Дата смерті: | 25 грудня 795[3] | |
Місце смерті: | Рим, Папська держава | |
Поховання: | собор Святого Петра | |
Громадянство: | Папська держава | |
Релігія: | католицька церква[4] | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Молоді роки
Адріан народився в Римі, Візантійська імперія, в родині Теодора, представника римського нобілітету. Його рід походив із військової аристократії, що осів у районі (пізніша традиція помилково зараховувала папу до роду Колонна).
Адріан рано осиротів. Його виховував дядько Теодот, брат батька, який служив головним писарем (primicerius notariorum) в канцелярії папи Стефана ІІ (752—757). За понтифікату Павла І (757—767) Адріан став кліриком, прийняв чин піддиякона і працював писарем. Згодом, папа Стефан ІІІ (768—772) висвятив його у диякони.
Адріан належав до франкофілської партії, що опиралася намаганням італійських лангобардів підкорити Святий Престол. Членів партії переслідував канцлер , який представляв інтереси лангобардського короля Дезидерія в Римі.
Понтифікат
9 лютого 772 року Адріана висвятили новим папою Римським. Як і його попередники він продовжив протистояння з Лангобардським королівством, що прагнуло об'єднання Італії ціною поглинання папських володінь. Незважаючи на політичну залежність від Візантії, Святий Престол не отримав жодної допомоги з Константинополя. Тому Адріан покладався на поміч франків під проводом короля Карла Великого.
На той час франкський король Карл воював проти свого брата Карломана і його синів. Останні сподівалися посісти франкський престол за підтримки лангобардського короля Дезидерія. Той, ображений на Карла через збезчещення своєї доньки Дезидерати, вимагав від папи коронувати синів Карломана «королями франків». Адріан, цінуючи союз із Карлом, відмовив. У відповідь, 772 року лангобарди напали на папські землі й захопили Пентапольське герцогство, яке 765 року дарував Святому Престолу батько короля Карла. Весною 773 року вони загрожували самому Риму.
773 року, на прохання Адріана про допомогу, франкський король Карл очолив великий похід до Італії. Він обложив Дезидерія у лангобардській столиці Павії й незабаром здобув місто. Карл заточив полоненого правителя лангобардів у Корбійському абатстві на території Франкії, а сам особисто прийняв титул «короля лангобардів» (королем Італії). Лангобардське королівство увійшло до складу держави франків.
Карл повернув Адріану Пентапольське герцогство, а також долучив до Святого Престолу частину земель Римського герцогства і Равенського екзархату. З нагоди перемоги над лангобардами папа видав пам'ятну монету, а також почав датувати свої документи роками свого правління, а не візантійського імператора, як було заведено до того. Адріан залишався вірним союзником франків, оскільки вони продовжували боротьбу із лангобардськими герцогами в Беневенто, а також були викликом Візантії.
6 квітня 774 року в Базиліці святого Петра папа Адріан прийняв короля Карла в Римі й надав йому титул римського патриція. Зі свого боку, франкський король підтвердив права на землеволодіння Святого Престолу в Італії, які надав свого часу його попередник Піпін Короткий.
14 квітня 781 року король Карл повторно прибув до Риму, де встановив межі Папської держави. За домовленістю з Адріаном до неї увійшла Римська провінція, Равеннський екзархат, Пентаполь і Сабіно (сучасні області Лаціо, Умбрія, Марке і Романія). Всупереч сподіванням папи до його держави не ввійшов Мілан і Сполетське герцогство. Адріан помазав на королівство синів Карла — Піпіна і Людовика Побожного.
787 року, після 3-го італійського походу Карла Великого, Адріан долучив до Папської держави частину земель Беневентського герцогства. Завдячуючи франкському королю, він погрожував відлученням від Церкви його політичному противнику, баварському герцог Тассілону ІІІ.
Завдяки інтеграції італійських земель у Франкську державу, Адріан зміг посилити свій авторитет в Італії і Франкії. Він розсилав по регіонах свої праці «Collectio Dionysio-Hadriana», «Sacramentarium Hadrianum» та інші римські книги.
Адріан був шанувальником ікон, противником іконоборства. 785 року він відправив своє послання до Константинополя, в якому схвалював традицію вшанування ікон. Його папські легати були присутні на Нікейському соборі 787 року, що підтримав постанови про засудження іконоборства. Помилковий латинський переклад цих постанов дійшов до Карла. 792 року надіслав папі «капітулярії проти собору» (Capitulare contra synodum), де критикував рішення ієрархів. Адріан, у відповідь, став на захист рішень собору. 794 року, з ініціативи Карла, пройшов окремий помісний Франкфуртський собор, який виявив помилки перекладу, але засудив прояви надмірного іконошанування.
787 року Адріан створив Лічфілдську діоцезію в Англії на прохання англійських єпископів і мерсійського короля Оффи. Наступного року він надав паллій першому лічфілдському єпископу Гігеберту.
Адріан був поборником Реконкісти і противником рабства. Він заохочував християнське лицарство і Карла до визвольного походу в Іспанію, що перебувала під гнітом мусульман. Папа продовжував курс папи Захарія, який забороняв християнам торгувати з ісламськими країнами, особливо продавати мусульманам рабів. Він також виступив проти єресі адопціонізму (адопціанства), що розквітла в тогочасній Іспанії в середовищі християнського духовенства, що визнало владу мусульман.
Подібно до інших пап Адріан особливо піклувався про Рим. Він реставрував старі римські акведуки і міські стіни, відбудував Декоровану церкву святої Марії, розписану грецькими ченцями, що втекли від переслідувачів-іконоборців зі Сходу, а також відновив Церкву святого Марка.
Адріан помер на Різдво, 25 грудня 795 року в Римі, у віці 95 років. Його тіло поховане у Базиліці святого Петра. На могильній плиті міститься епітафія Алкуїна. Понтифікат Адріана, що тривав 23 роки 10 місяців і 24 дні, був найдовшим в історії Церкви до кінця XVIII століття, до 24-річного понтифікату папи Пія VI.
Примітки
- Loughlin, James. Pope Adrian I // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
- Find a Grave — 1996.
- autori vari Enciclopedia dei Papi — 2000.
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- Adriano I, papa [ 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Dizionario Biografico degli Italiani (di Ottorino Bertolini). V. 1 (1960)
Джерела
Першоджерела
- Liber pontificalis. ed. L. Duchesne, Paris, 1886, V. 1. pp. 486–514; V. 3. pp. 105–107
Монографії. Статті
- S. Abel, Papst Hadrian I und die weltliche Herrschaft des römischen Stuhls, in Forschungen zur deutschen Geschicthte, I (1862), pp. 453–532;
- Id., Jahrbücher des fränkischen Reiches unter Karl dem Grossen, I (2 ed. rielaborata da B. Simson), Leipzig 1888; II (continuazione di B. Simson), ibid. 1883;
- F. Hirsch, Papst Hadrian I und das Fürstentum Benevent, in Forschungen zur deurschen Geschichte, XIII (1873), pp. 33–68;
- O. KühI, Der Verkehr Karl's d. Gr. mit Papst Hadrian I in betreff der italienischen Angelegenheiten, Diss. Konigsberg 1879;
- G. B. Rossi, L'inscription du tombeau d'Hadrien I composée en France par ordre de Charlemagne, in Mélanges d'Archéologie et d'Histoire, VIII (1888), pp. 478–501;
- K. Hampe, Hadrians I Vertheidigung der zweiten nicaenischen Synode gegen die Angriffe Karls des Grossen, in Neues Archiv der Gesellschaft für die älitere deutsche Geschichtskunde, XXI (1896), pp. 83–113;
- Th. Hodgkin, Italy and her invaders, VII, Oxford 1899, pp. 342–398; VIII, pp. 1–107;
- F. Gregorovius, Storia della città di Roma nel Medio Evo, tr. it. di R. Manzato, I, Roma 1900, pp. 580–662;
- L. M. Hartmann, Geschichte Italiens im Mittelalter, II, 2, Gotha 1903, pp. 257–324;
- Hefele-Leclerq, Histoire des Conciles, III, 2, Paris 1910, pp. 601–1085;
- L. Duchesne, Les premier: temps de l'état pontifical, Paris 1911, pp. 133–165;
- H. Hemmer, Adrien I pape, in Dict. de Théol. Cath., I, Paris 1923, coll. 448—452;
- H. K. Mann, Hadrian I, in The livel of the popes in the early Middle Ages, II, London 1925, pp. 394–497;
- L. Serraz, Les lettres d'Hadrien I lues au deuxième concile de Nicée, in Echos d'Orient, 1926, pp. 407–420;
- E. Caspar, Hadrian I und Karl der Grosse, in Zeitschrift für Kirchengeschichte, LIV (1935), pp. 150–214;
- G. Romano-A. Solmi, Le dominazioni barbariche in Italia, Milano 1940, pp. 442–494;
- O. Bertolini, Roma di fronte a Bisanzio e ai Longobardi, Bologna 1941 (1942), pp. 663–719, 737—739;
- E. Amann, Le pape Hadrien et Charlemagne, in L'époque carolingienne, Paris 1947, pp. 49–70;
- P. Brezzi, Roma e l'Impero Medioevale, Bologna 1947, pp. 3–31;
Довідники
- Jugie M. Adriano I Papa // Enciclopedia Cattolica, I, Città del Vaticano, 1949. coll. 338—341.
- Loughlin, James. Pope Adrian I [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
- Schieffer, Rudolf: Hadrian I. // Lexikon des Mittelalters. München, Zürich: Artemis & Winkler, 1989. Band 4. S. 1821–1822.
- Bautz, Friedrich Wilhelm. Hadrian I. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 425}}.
- Paolo Bertolini. Adriano I [ 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Enciclopedia dei Papi, I, Roma, 2000, pp. 681–695
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріан I
- Адріан I [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Adriano I, papa [ 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Dizionario Biografico degli Italiani (di Ottorino Bertolini). V. 1 (1960).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Adrian Adria n I lat Hadrianus bl 700 Rim Vizantijska imperiya 25 grudnya 795 Rim Papska derzhava 95 j papa Rimskij 772 795 Sin rimskogo aristokrata Teodora Pracyuvav u kancelyariyi pap Pavla I i Stefana III Nalezhav do frankofilskoyi partiyi sho opiralasya zusillyam langobardiv pidkoriti Svyatij Prestol Obranij papoyu za pidtrimki duhovenstva sho zaznalo politichnih represij Voyuvav iz langobardskim korolem Dezideriyem 772 Za dopomogoyu frankskogo korolya Karla Velikogo peremig langobardiv 774 rozshiriv mezhi volodin Svyatogo Prestolu Do kincya zhittya pidtrimuvav soyuz iz frankami Zavdyaki Karlu viv kurs na politichne unezalezhnennya vid Vizantiyi oformiv kordoni Papskoyi derzhavi 781 Borovsya iz yeresyami ikonoborstva ta adopcionizmu Pidtrimav rishennya Drugogo Nikejskogo Soboru pro vshanuvannya ikon 787 Dobivsya zamirennya iz konstantinopolskoyu cerkvoyu Zaohochuvav Rekonkistu rozvivav cerkovnu organizaciyu v Angliyi Vidbuduvav rimski akveduki stini j cerkvi Pohovanij u Bazilici svyatogo Petra Do kincya XVIII stolittya jogo pontifikat vvazhavsya najdovshim v istoriyi cerkvi Adrian I 95 j Papa Rimskij 1 lyutogo 772 25 grudnya 795 Poperednik Stefan III Nastupnik Lev III Data narodzhennya 700 2 Misce narodzhennya RimData smerti 25 grudnya 795 3 Misce smerti Rim Papska derzhavaPohovannya sobor Svyatogo PetraGromadyanstvo Papska derzhavaReligiya katolicka cerkva 4 Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaMolodi roki Adrian narodivsya v Rimi Vizantijska imperiya v rodini Teodora predstavnika rimskogo nobilitetu Jogo rid pohodiv iz vijskovoyi aristokratiyi sho osiv u rajoni piznisha tradiciya pomilkovo zarahovuvala papu do rodu Kolonna Adrian rano osirotiv Jogo vihovuvav dyadko Teodot brat batka yakij sluzhiv golovnim pisarem primicerius notariorum v kancelyariyi papi Stefana II 752 757 Za pontifikatu Pavla I 757 767 Adrian stav klirikom prijnyav chin piddiyakona i pracyuvav pisarem Zgodom papa Stefan III 768 772 visvyativ jogo u diyakoni Adrian nalezhav do frankofilskoyi partiyi sho opiralasya namagannyam italijskih langobardiv pidkoriti Svyatij Prestol Chleniv partiyi peresliduvav kancler yakij predstavlyav interesi langobardskogo korolya Dezideriya v Rimi Pontifikat 9 lyutogo 772 roku Adriana visvyatili novim papoyu Rimskim Yak i jogo poperedniki vin prodovzhiv protistoyannya z Langobardskim korolivstvom sho pragnulo ob yednannya Italiyi cinoyu poglinannya papskih volodin Nezvazhayuchi na politichnu zalezhnist vid Vizantiyi Svyatij Prestol ne otrimav zhodnoyi dopomogi z Konstantinopolya Tomu Adrian pokladavsya na pomich frankiv pid provodom korolya Karla Velikogo Na toj chas frankskij korol Karl voyuvav proti svogo brata Karlomana i jogo siniv Ostanni spodivalisya posisti frankskij prestol za pidtrimki langobardskogo korolya Dezideriya Toj obrazhenij na Karla cherez zbezcheshennya svoyeyi donki Deziderati vimagav vid papi koronuvati siniv Karlomana korolyami frankiv Adrian cinuyuchi soyuz iz Karlom vidmoviv U vidpovid 772 roku langobardi napali na papski zemli j zahopili Pentapolske gercogstvo yake 765 roku daruvav Svyatomu Prestolu batko korolya Karla Vesnoyu 773 roku voni zagrozhuvali samomu Rimu 773 roku na prohannya Adriana pro dopomogu frankskij korol Karl ocholiv velikij pohid do Italiyi Vin oblozhiv Dezideriya u langobardskij stolici Paviyi j nezabarom zdobuv misto Karl zatochiv polonenogo pravitelya langobardiv u Korbijskomu abatstvi na teritoriyi Frankiyi a sam osobisto prijnyav titul korolya langobardiv korolem Italiyi Langobardske korolivstvo uvijshlo do skladu derzhavi frankiv Karl povernuv Adrianu Pentapolske gercogstvo a takozh doluchiv do Svyatogo Prestolu chastinu zemel Rimskogo gercogstva i Ravenskogo ekzarhatu Z nagodi peremogi nad langobardami papa vidav pam yatnu monetu a takozh pochav datuvati svoyi dokumenti rokami svogo pravlinnya a ne vizantijskogo imperatora yak bulo zavedeno do togo Adrian zalishavsya virnim soyuznikom frankiv oskilki voni prodovzhuvali borotbu iz langobardskimi gercogami v Benevento a takozh buli viklikom Vizantiyi 6 kvitnya 774 roku v Bazilici svyatogo Petra papa Adrian prijnyav korolya Karla v Rimi j nadav jomu titul rimskogo patriciya Zi svogo boku frankskij korol pidtverdiv prava na zemlevolodinnya Svyatogo Prestolu v Italiyi yaki nadav svogo chasu jogo poperednik Pipin Korotkij 14 kvitnya 781 roku korol Karl povtorno pribuv do Rimu de vstanoviv mezhi Papskoyi derzhavi Za domovlenistyu z Adrianom do neyi uvijshla Rimska provinciya Ravennskij ekzarhat Pentapol i Sabino suchasni oblasti Lacio Umbriya Marke i Romaniya Vsuperech spodivannyam papi do jogo derzhavi ne vvijshov Milan i Spoletske gercogstvo Adrian pomazav na korolivstvo siniv Karla Pipina i Lyudovika Pobozhnogo 787 roku pislya 3 go italijskogo pohodu Karla Velikogo Adrian doluchiv do Papskoyi derzhavi chastinu zemel Beneventskogo gercogstva Zavdyachuyuchi frankskomu korolyu vin pogrozhuvav vidluchennyam vid Cerkvi jogo politichnomu protivniku bavarskomu gercog Tassilonu III Zavdyaki integraciyi italijskih zemel u Franksku derzhavu Adrian zmig posiliti svij avtoritet v Italiyi i Frankiyi Vin rozsilav po regionah svoyi praci Collectio Dionysio Hadriana Sacramentarium Hadrianum ta inshi rimski knigi Adrian buv shanuvalnikom ikon protivnikom ikonoborstva 785 roku vin vidpraviv svoye poslannya do Konstantinopolya v yakomu shvalyuvav tradiciyu vshanuvannya ikon Jogo papski legati buli prisutni na Nikejskomu sobori 787 roku sho pidtrimav postanovi pro zasudzhennya ikonoborstva Pomilkovij latinskij pereklad cih postanov dijshov do Karla 792 roku nadislav papi kapitulyariyi proti soboru Capitulare contra synodum de kritikuvav rishennya iyerarhiv Adrian u vidpovid stav na zahist rishen soboru 794 roku z iniciativi Karla projshov okremij pomisnij Frankfurtskij sobor yakij viyaviv pomilki perekladu ale zasudiv proyavi nadmirnogo ikonoshanuvannya 787 roku Adrian stvoriv Lichfildsku dioceziyu v Angliyi na prohannya anglijskih yepiskopiv i mersijskogo korolya Offi Nastupnogo roku vin nadav pallij pershomu lichfildskomu yepiskopu Gigebertu Adrian buv pobornikom Rekonkisti i protivnikom rabstva Vin zaohochuvav hristiyanske licarstvo i Karla do vizvolnogo pohodu v Ispaniyu sho perebuvala pid gnitom musulman Papa prodovzhuvav kurs papi Zahariya yakij zaboronyav hristiyanam torguvati z islamskimi krayinami osoblivo prodavati musulmanam rabiv Vin takozh vistupiv proti yeresi adopcionizmu adopcianstva sho rozkvitla v togochasnij Ispaniyi v seredovishi hristiyanskogo duhovenstva sho viznalo vladu musulman Podibno do inshih pap Adrian osoblivo pikluvavsya pro Rim Vin restavruvav stari rimski akveduki i miski stini vidbuduvav Dekorovanu cerkvu svyatoyi Mariyi rozpisanu greckimi chencyami sho vtekli vid peresliduvachiv ikonoborciv zi Shodu a takozh vidnoviv Cerkvu svyatogo Marka Adrian pomer na Rizdvo 25 grudnya 795 roku v Rimi u vici 95 rokiv Jogo tilo pohovane u Bazilici svyatogo Petra Na mogilnij pliti mistitsya epitafiya Alkuyina Pontifikat Adriana sho trivav 23 roki 10 misyaciv i 24 dni buv najdovshim v istoriyi Cerkvi do kincya XVIII stolittya do 24 richnogo pontifikatu papi Piya VI PrimitkiLoughlin James Pope Adrian I The Catholic Encyclopedia Vol 1 New York Robert Appleton Company 1907 Find a Grave 1996 d Track Q63056 autori vari Enciclopedia dei Papi 2000 d Track Q2818964d Track Q3725036 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772 Adriano I papa 24 serpnya 2018 u Wayback Machine Dizionario Biografico degli Italiani di Ottorino Bertolini V 1 1960 DzherelaPershodzherela Liber pontificalis ed L Duchesne Paris 1886 V 1 pp 486 514 V 3 pp 105 107 Monografiyi Statti S Abel Papst Hadrian I und die weltliche Herrschaft des romischen Stuhls in Forschungen zur deutschen Geschicthte I 1862 pp 453 532 Id Jahrbucher des frankischen Reiches unter Karl dem Grossen I 2 ed rielaborata da B Simson Leipzig 1888 II continuazione di B Simson ibid 1883 F Hirsch Papst Hadrian I und das Furstentum Benevent in Forschungen zur deurschen Geschichte XIII 1873 pp 33 68 O KuhI Der Verkehr Karl s d Gr mit Papst Hadrian I in betreff der italienischen Angelegenheiten Diss Konigsberg 1879 G B Rossi L inscription du tombeau d Hadrien I composee en France par ordre de Charlemagne in Melanges d Archeologie et d Histoire VIII 1888 pp 478 501 K Hampe Hadrians I Vertheidigung der zweiten nicaenischen Synode gegen die Angriffe Karls des Grossen in Neues Archiv der Gesellschaft fur die alitere deutsche Geschichtskunde XXI 1896 pp 83 113 Th Hodgkin Italy and her invaders VII Oxford 1899 pp 342 398 VIII pp 1 107 F Gregorovius Storia della citta di Roma nel Medio Evo tr it di R Manzato I Roma 1900 pp 580 662 L M Hartmann Geschichte Italiens im Mittelalter II 2 Gotha 1903 pp 257 324 Hefele Leclerq Histoire des Conciles III 2 Paris 1910 pp 601 1085 L Duchesne Les premier temps de l etat pontifical Paris 1911 pp 133 165 H Hemmer Adrien I pape in Dict de Theol Cath I Paris 1923 coll 448 452 H K Mann Hadrian I in The livel of the popes in the early Middle Ages II London 1925 pp 394 497 L Serraz Les lettres d Hadrien I lues au deuxieme concile de Nicee in Echos d Orient 1926 pp 407 420 E Caspar Hadrian I und Karl der Grosse in Zeitschrift fur Kirchengeschichte LIV 1935 pp 150 214 G Romano A Solmi Le dominazioni barbariche in Italia Milano 1940 pp 442 494 O Bertolini Roma di fronte a Bisanzio e ai Longobardi Bologna 1941 1942 pp 663 719 737 739 E Amann Le pape Hadrien et Charlemagne in L epoque carolingienne Paris 1947 pp 49 70 P Brezzi Roma e l Impero Medioevale Bologna 1947 pp 3 31 Dovidniki Jugie M Adriano I Papa Enciclopedia Cattolica I Citta del Vaticano 1949 coll 338 341 Loughlin James Pope Adrian I Arhivovano 22 chervnya 2012 u WebCite The Catholic Encyclopedia Vol 1 New York Robert Appleton Company 1907 Schieffer Rudolf Hadrian I Lexikon des Mittelalters Munchen Zurich Artemis amp Winkler 1989 Band 4 S 1821 1822 Bautz Friedrich Wilhelm Hadrian I Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon Sp 425 Paolo Bertolini Adriano I 24 serpnya 2018 u Wayback Machine Enciclopedia dei Papi I Roma 2000 pp 681 695PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Adrian I Adrian I 30 veresnya 2020 u Wayback Machine VUE Adriano I papa 24 serpnya 2018 u Wayback Machine Dizionario Biografico degli Italiani di Ottorino Bertolini V 1 1960