АР1

Автомотриса АР1 — чотиривісна пасажирська дводизельна автомотриса з гідромеханічною передачею.

АР1
Основні дані
Роки будування	1969 рік
Країна будування	СРСР
Виробник	Ризький вагонобудівний завод
Поїздів побудовано	2
Вагонів побудовано	2
Технічні дані
Рід служби	пасажирський
Місткість	90 осіб
Робоча маса	59 т
Конструкційна швидкість	100 км/год
Довжина поїзда	26 442 мм
Ширина колії	1520 мм
Експлуатація
Країна експлуатації	СРСР
Дороги	Львівська

За технічними вимогами, розробленими ВНДІЗТом, Ризький вагонобудівний завод (РВЗ) в 1967—1968 рр. спроектував чотиривісну приміську автомотрису для пасажирських перевезень на лініях з невеликими пасажиропотоками (до 400—600 осіб на добу). На початку 1969 року завод виготовив дві автомотриси серії АР1, кузови й візки яких були уніфіковані з відповідними вузлами дизель-поїздів серії ДР1.

Конструкція

Силова установка

Кожна автомотриса мала по два машинних відділення. У кожному відділенні був встановлений V-подібний 4-тактний 8-циліндровий дизель ЯМЗ-238 автомобільного типу потужністю 240 к. с. Вал дизеля з'єднувався з гідромеханічною передачею ГМП-240.

Трансмісія

Від гідромеханічної передачі крутний момент за допомогою карданного валу і зубчастого редуктора передавався внутрішній колісній парі візка. Автомотриса мала дві рушійні і дві підтримуючі колісні пари пари. Гідромеханічна передача давала змогу мати два ступені швидкості.

Додаткові дані

Компресор, гідронасос і генератор приводилися в роботу від дизеля, через гідромеханічну передачу. На автомотриси АР1-02 як експеримент було встановлено обладнання для автоматичного керування дизелями і гідропередачами.

Випробування і подальша доля автомотрис

У серпні — вересень 1969 року автомотриси проходили обкатку під наглядом працівників РВЗ на дистанції Даугавпілс — Крустпілс (). Пробіг кожної автомотриси на цій дистанції склав близько 5000 км. У травні 1970 автомотриси були передані в депо Тернопіль (Львівська залізниця) для перевезення пасажирів на дистанціях Тернопіль — Красне, Тернопіль — Чортків і Тернопіль — Бережани. Тут проводилися дослідні поїздки з хронометражем режимів роботи. Результати експлуатаційних випробувань автомотрис розглядалися 9 грудня 1971 на комісії локомотивного господарства Науково-технічної ради МШС. Було прийнято рішення повернути автомотриси на завод для усунення виявлених недоліків. Вимагалося підвищити надійність роботи гідропередач, поліпшити доступ до них при обслуговуванні та ремонті, а також забезпечити пожежобезпечність. Однак замість цього автомотриси були спрямовані на Жовтневу залізницю для перевезення робітників ПМС в і . У пасажирському русі ці автомотриси більше не брали участь. Обидві автомотриси до теперішнього часу списані; АР1-02 розрізана на металобрухт. Перша машина, найімовірніше, також не збереглася.

Джерела

Автомотрисы АР1 № 01 и 02.//В. А. Раков. Локомотивы отечественных железных дорог 1956—1975. — М. : Транспорт, 1999. — С. 312—314.(рос.)

Див. також

• ДР1
• ДР2