АНТ 13 И 8 з рос Истребитель восьмой проєктний винищувач перехоплювач біплан Створений у Конструкторській бригаді Павла

АНТ-13 (И-8 з рос. "Истребитель восьмой") — проєктний винищувач-перехоплювач, біплан. Створений у Конструкторській бригаді Павла Сухого під загальним керівництвом Андрія Туполєва. Перший політ здійснив у 1930 році .

АНТ-13(И-8)

АНТ-13
Призначення:	Винищувач-перехоплювач
Перший політ:	12 листопада 1930
Знятий з озброєння:	квітень 1932
Розробник:	ЦАГІ
Всього збудовано:	1
Конструктор:	А. М. Туполєв П. Й. Сухий
МШ біля землі:	303 км/год
МШ на висоті:	313 км/год
Дальність польоту:	490 км
Практична стеля:	8500 м
Швидкопідйомність:	8,2 хв м/с
Довжина:	6,7 м
Висота:	2,73 м
Розмах крила:	9,03 м
Площа крила:	20,7 м²
Порожній:	980 кг
Двигуни:	1 × Curtiss V-1570
Гарматне озброєння:	2 × 7,62-мм кулеметів КП-1

АНТ-13 у Вікісховищі

Історія

Створення АНТ-13 не є типічним для КБ Туполєва. Після завершення конструювання інженер В.М Родіонов запропонував на основі відкладеного проєкту створити винищувач в порядку громадської ініціативи. Кожен з учасників провів 70 годин власного часу для втілення проєкту. Через ініціативу Родіонова, в самому КБ, він мав назву "Громадський літак" (з рос. "Общественный самолёт"). Ця особливість вплинула на те, що АНТ-13 не включили в плани проєктного будівництва. Не зважаючи на відсутність в планах, в Грудні 1929 року, УВПС (Управління Військово-повітряних сил ) надало ТТВ (Тактико-технічні вимоги). Літак мав досягати швидкість в 310 км/год на висоті 5000м, швидкість приземлення - не більша за 100 км/год, "стеля" - 8500м, час набору висоти 5000м - 6-7 хв. Окрім свого основного призначення, АНТ-13 мав роль експериментального зразка, в його конструкції вперше застосували неіржавіючу сталь.

Керівництво у створенні АНТ-13 Туполєв довірив П. О Сухому.

Прототип був завершений у листопаді 1930 року, перший політ був здійсненим М. М. Громовим 12 листопада того ж року. Характеристики літака виявилися незадовільними, спроби модифікації та покращення тривали аж до 1932 року. У результаті було ухвалене рішення не конструювати нові екземпляри.

На державні іспити літак не передавали, основною причиною послужило те, що влада вирішила не закуповувати двигуни Curtiss V-1570, альтернативи яким не було знайдено.

Тактико-технічні характеристики

Технічні характеристики

Екіпаж: 1 пілот
Довжина: 6,7 м
Висота: 2,73 м
Розмах крила: 9,03 м
Площа крила: 20,7 м²
Маса нетто: 980 кг
Двигун: 1 × Curtiss V-1570
Потужність: 1 × 700 к.с.

Льотні характеристики

Швидкість

Біля землі: 303 км/год
В небі (3600 м): 313 км/год
Швидкість приземлення: 118 км/год

Політ

Практична дальність: 490 км
Максимальна висота: 8500 м
Час набору висоти (5000 м): 8,2 хв

Озброєння

Стрілково-гарматне: 2 × 7,62-мм кулеметів КП-1

Примітки

Shavrov, V. B. (2002). Istorii︠a︡ konstrukt︠s︡iĭ samoletov v SSSR do 1938 g. (вид. Izd. 5-e, ispr). Moskva: "Mashinostroenie". ISBN . OCLC 55871479.
B., Šavrov, Vadim (2002). История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. "Mašinostroenie". ISBN . OCLC 237673850.
Lennart, Andersson (1997). Soviet aircraft and aviation, 1917-1941 (English) . Putnam. с. 316. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()
Gunston, Bill (1995). The Encyclopedia of Modern Warplanes. Barnes & Noble.

[1] Shavrov, V. B. (2002). Istorii︠a︡ konstrukt︠s︡iĭ samoletov v SSSR do 1938 g. (вид. Izd. 5-e, ispr). Moskva: "Mashinostroenie". ISBN . OCLC 55871479.

[2] B., Šavrov, Vadim (2002). История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. "Mašinostroenie". ISBN . OCLC 237673850.

[3] Lennart, Andersson (1997). Soviet aircraft and aviation, 1917-1941 (English) . Putnam. с. 316. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ ()

[4] Gunston, Bill (1995). The Encyclopedia of Modern Warplanes. Barnes & Noble.