Історія Уганди

Історія Уганди включає історію земель сучасної Уганди в Східній Африці та народів, що мешкають у ній.

in the north.

Стародавні часи

Найдавніші свідчення проживання людей на території сучасної Уганди відносяться до ранньої кам'яної доби. В Уганді виявлені стоянки людей культури олдувай та ашель. В епоху пізнього палеоліту тут проживали люди культури санго та культури магосі. У період неоліту на території Уганди мешкали пігмеї та койсанські народи, які займались мисливством, збиральством та рибальством. Проникнення племен банту на територію Уганди почалось у першому тисячолітті до нашої ери. Вони принесли з собою вміння виготовляти залізні вироби. Близько 5 ст. до н.е. — 6 ст. н.е. навколо озера Вікторія існувала археологічна культура (Уреве), котра належала банту.

Середньовіччя

На початку 2-го тис. на територію Уганди з півночі мігрували нілоти. З північного сходу проникли невеликі групи кушитів. З цими міграціями пов'язують широке розповсюдження скотарства в північних і центральних областях Уганди. У Середньовіччі на території країни існував ряд держав — (Китара), (Уньйоро), Буганда, , (Тооро).

Новий час

Проникнення європейців в Уганду припадає на 60-ті роки 19 ст. Генрі Стенлі запросив з дозволу кабаки Буганди Мутеси в країну християнських місіонерів. Британський (протекторат Уганда) з 1894.

Незалежність

Уганда проголосила незалежність 9 жовтня 1962 р., керівником держави став династичний правитель (кабака) Мутеса II. Однак він бажав зберегти привілеї монархічних родів Уганди, і це викликало невдоволення частини населення. На початку 1966 р. президентом замість Мутеси обрали Мілтона Оботе. Він проводив певні реформи, спрямовані на обмеження влади знаті, зокрема аграрну. У 1967 королівство Буганда було скасоване, також і інші королівства, прийнята республіканська конституція.

Але 25 січня 1971 відбувся збройний переворот Іді Аміна, встановлена диктатура. Амін взяв курс на «угандизацію», яка полягала в націоналізації власності підприємців азійського (в основному індусів і пакистанців) та європейського походження. Близько 60 тис. їх було виселено з країни. Були заборонені опозиційні партії, профспілки, страйки. Натомість збільшились витрати на армію, збільшена її чисельність. Деякі народи, зокрема , (ачолі) та інші зазнали терору. За час правління Аміна було вбито близько 300 тис. людей. У 1979 р. диктатура була повалена за допомогою військ Танзанії.

У 1980 відбулися вибори президента. До влади знову повернувся Мілтон Оботе.

У 1985 — черговий військовий переворот, у результаті котрого до влади прийшов Тіто Окелло.

26 січня 1986 р. до влади прийшли сили Національної армії опору на чолі з колишнім партизанським ватажком Йовері Мусевені. Вони захопили столицю м. Кампала, Тіто Окелло покинув країну. Мусевені став президентом Уганди і відтоді неодноразово продовжував свої повноваження, встановивши авторитарний режим.

У 1993 король Баганда одержав статус формального монарха.

Сучасність

У 2022 році Міжнародний суд постановив, що Уганда порушила міжнародні норми як окупант з 1998 по 2003 рік. За рішенням суду, Уганда відповідає за загибель 10 000—15 000 чоловік у східній частині регіону Ітурі. Демократична Республіка Конго зажадала 11 млрд доларів як відшкодування збитку за окупацію Ітурі, але судді відхилили кілька частин позову й ухвалили рішення про значно меншу суму.

Примітки

1. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
2. . BBC News (брит.). 10 лютого 2022. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.

Джерела

• http://www.africa.upenn.edu/NEH/uethnic.htm [ 1 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/ugtoc.html [Архівовано 25 червня 2012 у WebCite]
• Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. — 671с. с. 493—496. (рос.)