Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Коломия — українське місто, центр Покуття. Пройшло насичений історичний шлях — від торговельного поселення, відомого, в першу чергу, торгівлею сіллю, до сучасного важливого економічного й освітно-культурного центра Івано-Франківщини й заходу країни.
До виникнення сталого поселення
Археологи виявили на околицях міста сліди перебування племен-носіїв трипільської культури віком майже 6 тисяч років.
Коломийське поселення, імовірно, виникло у руський період в процесі розвитку місцевих суспільних відносин ще до поширення на цій території влади київських князів. Це значно вплинуло на розвиток Коломиї у пізніші періоди, а також багато у чому пояснює специфічні риси міської цивілізації, порівняно з більшістю галицьких міст. Найімовірніше, що з самих початків Коломия була військовим городищем, поблизу якого могли поселятися люди, які під час небезпеки знаходили за стінами оборонної споруди надійний притулок, а також «оружники» — наймані війська або дружинники. Однак дотепер ні археологи, ні історики, ні краєзнавці поки що не мають переконливих доказів, які свідчили б про існування у VI—ХІІ століть поселення на території сучасної Коломиї. Припущенням лишається, що давня Коломия була важливим центром, у якому зосереджувалися доходи з «соляного мита» — виключного джерела скарбниці місцевих князівських і королівських династій.
Від першої згадки до кінця XVIII століття
Перша згадка про Коломию міститься в Галицько-Волинському літопису під 1240 роком:
 | «не можеши отдати ю сима, яко велиціи князи держать сію Коломию на роздаваніе оружникам» |  |
Однак, знов таки, на думку дослідників, є всі підстави вважати вік міста значно більшим.
Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. На думку археологів, фортеця існувала вже в середині 12 століття, коли кордони Галицької держави сягнули Нижнього Дунаю, і діяв важливий сухопутний торговельний шлях — Берладська дорога, що вела з Галича на Волощину й Дунай. Тоді на берегах Пруту стояли 4 фортеці: у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях.
Археологи дійшли висновку, що майже всі давньоруські міста перестали існувати в середині XIII століття під час монголо-татарської навали. Припускається, що Коломийська фортеця могла бути спалена в 1259 р., коли монголо-татарський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі його укріплення.
Усередині XIV століття галицькі землі захопило Королівство Польське.
Тепер укріплений центр Коломиї знаходився поблизу теперішньої ратуші. Це місце в історичних джерелах мало назву Старий Двір: у документах 1411, 1448 і 1517 років про нього мовиться як про оборонний замок.
1395 року вперше Коломия отримала герб.
У жовтні 1405 року король Ягайло з метою піднесення міста та його залюднення надав спадкове війтівство у ньому львівському міщанину Ніколаусові Фрайштетеру та село Матеївці (пол. Matyjowce), яке здавна до Коломиї належало.
1405 року місто дістало Магдебурзьке право, що надавало низку привілеїв — право на торгівлю, на соляний склад, на власну вагу. У Коломиї розвивались ремесла, відкривались цехи та майстерні, започатковувалися нові ремісничі фахи — ткачі, сідлярі, золотарі, солодовники, олійники, пивовари. Масове виробництво солі сприяло виникненню великої кількості торговців сіллю, яких називали «коломийцями». Коломийський магістрат одержав право відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з низки навколишніх сіл.
У ті часи місто стояло на пограниччі Королівства Польського, Угорського королівства та Волощини. Відтак, 1411 року Коломию з усім Покуттям було продано на 25 років молдавському господареві Олександрові «Доброму» з умовою, що останній виступить на боці Королівства Польського проти Угорського королівства. З тих самих міркувань згодом Коломийський замок декілька разів дарували молдовським воєводам на утримання.
10 лютого 1444 в Коломиї — краківський каштелян, староста, намісник короля — видав в Коломиї документ для коломийського, снятинського старости Михайла «Мужила» Бучацького: разом з асесорами наказав йому не брати цла з львівських міщан в Коломиї. В документі також, зокрема, згаданий галицький та рогатинський староста Миколай Парава.
15 вересня 1485 року в Коломиї було укладено міждержавну угоду між польським королем Казимиром IV Яґеллончиком і молдавським господарем Штефаном III «Великим». У 1490 році Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною повстанською армією на чолі з ватажком Іваном Мухою.
1498 року османи і волохи зруйнували місто, рухаючись на захід. Відтоді вони майже щороку плюндрували Покуття. В 1502 і 1505 роках Коломия була спалена, горіла вона також у 1513, 1520, 1531 і 1594 роках, а 1589 року місто було знищене дощенту, населення — вирізане або забране в ясир.
У 1612 році татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 році — 4 рази, в 1621 та 1624 роках — по 2 рази. Польська хроніка за 1621 рік засвідчує: «Місто татарами спалене і люди з нього вибрані», а за 1624 рік є запис, що татарами місто «з ґрунту знесене». Під час чергового нападу в 1626 році в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу.
Починаючи з 2-ї половини 1620-х років, Коломия була перенесена далі на північ, на територію теперішнього Середмістя. Лише після побудови нового оборонного замку всередині XVII століття (на пагорбі, не сьогодні розташована школа № 1 на вулиці А. Міцкевича) місто могло захищатися від татарських нападів, відтак місто почало забудовуватися навколо центру; знову виникли нові ремісничі майстерні й цехи, було відроджено гончарство, млинарство, ґуральництво.
У 1648 році, коли повстанські загони Семена Височана діяли на Прикарпатті, за стінами Коломийського замку шукала притулку польська шляхта з навколишніх містечок.
У 2-й половині XVII століття у селах Коломийського повіту посилився опришківський рух. Місто не раз ставало свідком суду та прилюдної розправи над опришками. Зростав простест місцевого населення проти економічного і національного гніту польського панства. У 2-й половині XVII — на початку XVIII в околицях міста діяли загони опришків І. Винника та І. Пискливого.
За австрійської влади (до ХХ ст.)
У 1772 році, після першого поділу Речі Посполитої, Коломия відійшла під владу Габсбургів. Ця подія позначилася на житті міста: від Коломиї відійшли села, податки з яких вона використовувала на свої власні потреби. За новим адміністративним поділом 1781 року місто було включене до Станіславської округи і частково втратило свої функції повітового центру.
На околицях міста стали виникати німецькі колонії. Протягом XIX століття австрійський уряд побудував у Коломиї 6 військових казарм та 3 порохові склади. В місті було зосереджено велику кількість війська, створено до 70 карних загонів для боротьби з опришками.
В 1811 році було створено Коломийську округу, межі якої і колишнього повіту практично збігалися.
Перехід під австро-німецький протекторат мав для Галичини, і в тому числі для Коломиї, ряд позитивних моментів — по-перше, почали впроваджуватися реформи з підняття економіки краю, а по-друге, на Галичині розпочалося національне відродження. Так, у краї, зокрема і в Коломиї почали зароджуватися капіталістичні відносини — виникали акціонерні та приватні підприємства, перші місцеві видобувні, лісопильні та цегляні промисли. Особливий етап у розвитку Коломиї почався після вступу в дію в 1866 році залізничного сполучення, а також залізничних гілок місцевого значення, а 1886 року Коломию з приміськими селами сполучив паровий вантажний трамвай.
Особливо значними були успіхи коломийського українства на культурній ниві. Вже у 1830 році в середовищі місцевої національної інтелігенції твердо сформувались погляди щодо нагальності відродження української мови, культури, народних традицій та звичаїв. Цьому, зокрема, сприяла ідейна діяльність Руська трійця, авторів «Русалки Дністрової» Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького, Івана Вагилевича та їхніх симпатиків. У цей час закладались основи громадсько-політичних і культурно-мистецьких традицій у Коломиї — був відкритий перший у Галичині театр, відкрилась читальня (1848). Скасування панщини у цьому ж році в Австрії та революційні події по окраїнах держави спричинили самоорганізацію українського політичного життя і в Коломиї — тут була створена Коломийська окружна Руська рада на чолі з педагогом і першим меценатом М. Верещинським.
У 1864 році в Коломиї була відкрита перша друкарня М. Білоуса, у 1865-му — почала виходити перша газета «Голос народний», а 1867-го — започатковано книгодрук. Після тривалого домагання у 1861 році в місті відкрили гімназію, у 1875 році — гончарну школу, в 1894-му — школу деревного промислу та кілька загальних початкових шкіл. У 1875 році розпочала свою діяльність коломийська філія «Просвіти», а в 1895 році — товариство «Коломийський Боян».
У 1880 році в Коломиї був заарештований Іван Франко, він провів близько трьох місяців у Коломийській тюрмі.
Коломия у 1-й половині ХХ століття
15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. Під час перебування російських імператорських військ було зруйновано пам'ятник Т. Шевченка, заборонено видання української преси та книг, закрито українські книгарні та бібліотеки, припинено діяльність товариства «Просвіта» та навчання українською мовою в школах, зазнала утисків і Греко-католицька церква.
1 листопада 1918 р. проголошено Західноукраїнську Народну Республіку: у ніч на 1 листопада український військовий комітет перебрав владу і в Коломиї. 15 грудня 1918 р. місто урочисто провело на польський фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. понад 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, а 24 травня Коломию зайняло румунське військо. У місті встановилася польська влада.
Примітки
- Wajgiel, s. 7—8 [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.].
- Rohatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 692. (пол.).— S. 693. (пол.)
Джерела, посилання та література
- Вербиленко Г. А. Коломия [ 24 травня 2011 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ., стор. 460
- Статті з історії Коломиї [ 8 листопада 2010 у Wayback Machine.] на вебпортал «Коломия» [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Грабовецький В. Історія Коломиї. З найдавніших часів до початку XX ст. Частина І. — Вік, 1996
- Галицько-Волинський літопис. Дослідження. Текст. Коментар / За ред. М. Ф. Котляра
- Монолатій І. Коломиєзнавство. Нариси історії Коломиї у контексті взаємовідносин слов'янських народів. — Коломия: Музей історії міста Коломиї, 1996
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Kołomyja // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 283. (пол.) — S. 283—286.
- Wajgiel L. Rys miasta Kołomyi [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]. — Kołomyja : drukiem H. Zadembskiego i spółki, 1877. (пол.)
- Коломия // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kolomiya ukrayinske misto centr Pokuttya Projshlo nasichenij istorichnij shlyah vid torgovelnogo poselennya vidomogo v pershu chergu torgivleyu sillyu do suchasnogo vazhlivogo ekonomichnogo j osvitno kulturnogo centra Ivano Frankivshini j zahodu krayini Do viniknennya stalogo poselennyaArheologi viyavili na okolicyah mista slidi perebuvannya plemen nosiyiv tripilskoyi kulturi vikom majzhe 6 tisyach rokiv Kolomijske poselennya imovirno viniklo u ruskij period v procesi rozvitku miscevih suspilnih vidnosin she do poshirennya na cij teritoriyi vladi kiyivskih knyaziv Ce znachno vplinulo na rozvitok Kolomiyi u piznishi periodi a takozh bagato u chomu poyasnyuye specifichni risi miskoyi civilizaciyi porivnyano z bilshistyu galickih mist Najimovirnishe sho z samih pochatkiv Kolomiya bula vijskovim gorodishem poblizu yakogo mogli poselyatisya lyudi yaki pid chas nebezpeki znahodili za stinami oboronnoyi sporudi nadijnij pritulok a takozh oruzhniki najmani vijska abo druzhinniki Odnak doteper ni arheologi ni istoriki ni krayeznavci poki sho ne mayut perekonlivih dokaziv yaki svidchili b pro isnuvannya u VI HII stolit poselennya na teritoriyi suchasnoyi Kolomiyi Pripushennyam lishayetsya sho davnya Kolomiya bula vazhlivim centrom u yakomu zoseredzhuvalisya dohodi z solyanogo mita viklyuchnogo dzherela skarbnici miscevih knyazivskih i korolivskih dinastij Vid pershoyi zgadki do kincya XVIII stolittyaPersha zgadka pro Kolomiyu mistitsya v Galicko Volinskomu litopisu pid 1240 rokom ne mozheshi otdati yu sima yako velicii knyazi derzhat siyu Kolomiyu na rozdavanie oruzhnikam Odnak znov taki na dumku doslidnikiv ye vsi pidstavi vvazhati vik mista znachno bilshim Kolomiya pochinalasya yak fortecya sho ohoronyala Poprutsku oboronnu liniyu Na dumku arheologiv fortecya isnuvala vzhe v seredini 12 stolittya koli kordoni Galickoyi derzhavi syagnuli Nizhnogo Dunayu i diyav vazhlivij suhoputnij torgovelnij shlyah Berladska doroga sho vela z Galicha na Voloshinu j Dunaj Todi na beregah Prutu stoyali 4 forteci u Kolomiyi Oleshkovi Snyatini i Chernivcyah Arheologi dijshli visnovku sho majzhe vsi davnoruski mista perestali isnuvati v seredini XIII stolittya pid chas mongolo tatarskoyi navali Pripuskayetsya sho Kolomijska fortecya mogla buti spalena v 1259 r koli mongolo tatarskij voyevoda Burundaj zazhadav vid Danila Galickogo zrujnuvati vsi jogo ukriplennya Useredini XIV stolittya galicki zemli zahopilo Korolivstvo Polske Teper ukriplenij centr Kolomiyi znahodivsya poblizu teperishnoyi ratushi Ce misce v istorichnih dzherelah malo nazvu Starij Dvir u dokumentah 1411 1448 i 1517 rokiv pro nogo movitsya yak pro oboronnij zamok 1395 roku vpershe Kolomiya otrimala gerb U zhovtni 1405 roku korol Yagajlo z metoyu pidnesennya mista ta jogo zalyudnennya nadav spadkove vijtivstvo u nomu lvivskomu mishaninu Nikolausovi Frajshteteru ta selo Mateyivci pol Matyjowce yake zdavna do Kolomiyi nalezhalo 1405 roku misto distalo Magdeburzke pravo sho nadavalo nizku privileyiv pravo na torgivlyu na solyanij sklad na vlasnu vagu U Kolomiyi rozvivalis remesla vidkrivalis cehi ta majsterni zapochatkovuvalisya novi remisnichi fahi tkachi sidlyari zolotari solodovniki olijniki pivovari Masove virobnictvo soli spriyalo viniknennyu velikoyi kilkosti torgovciv sillyu yakih nazivali kolomijcyami Kolomijskij magistrat oderzhav pravo vidkriti kilka vlasnih cehiv i majsteren a takozh zbirati na potrebi mista podatki z nizki navkolishnih sil U ti chasi misto stoyalo na pogranichchi Korolivstva Polskogo Ugorskogo korolivstva ta Voloshini Vidtak 1411 roku Kolomiyu z usim Pokuttyam bulo prodano na 25 rokiv moldavskomu gospodarevi Oleksandrovi Dobromu z umovoyu sho ostannij vistupit na boci Korolivstva Polskogo proti Ugorskogo korolivstva Z tih samih mirkuvan zgodom Kolomijskij zamok dekilka raziv daruvali moldovskim voyevodam na utrimannya 10 lyutogo 1444 v Kolomiyi krakivskij kashtelyan starosta namisnik korolya vidav v Kolomiyi dokument dlya kolomijskogo snyatinskogo starosti Mihajla Muzhila Buchackogo razom z asesorami nakazav jomu ne brati cla z lvivskih mishan v Kolomiyi V dokumenti takozh zokrema zgadanij galickij ta rogatinskij starosta Mikolaj Parava 15 veresnya 1485 roku v Kolomiyi bulo ukladeno mizhderzhavnu ugodu mizh polskim korolem Kazimirom IV Yagellonchikom i moldavskim gospodarem Shtefanom III Velikim U 1490 roci Kolomijskij zamok ne vstoyav pered 10 tisyachnoyu povstanskoyu armiyeyu na choli z vatazhkom Ivanom Muhoyu 1498 roku osmani i volohi zrujnuvali misto ruhayuchis na zahid Vidtodi voni majzhe shoroku plyundruvali Pokuttya V 1502 i 1505 rokah Kolomiya bula spalena gorila vona takozh u 1513 1520 1531 i 1594 rokah a 1589 roku misto bulo znishene doshentu naselennya virizane abo zabrane v yasir U 1612 roci tatari i volohi trichi napadali na Pokuttya v 1618 roci 4 razi v 1621 ta 1624 rokah po 2 razi Polska hronika za 1621 rik zasvidchuye Misto tatarami spalene i lyudi z nogo vibrani a za 1624 rik ye zapis sho tatarami misto z gruntu znesene Pid chas chergovogo napadu v 1626 roci v misti vzhe nikomu i nichim bulo chiniti opir vorogu Pochinayuchi z 2 yi polovini 1620 h rokiv Kolomiya bula perenesena dali na pivnich na teritoriyu teperishnogo Seredmistya Lishe pislya pobudovi novogo oboronnogo zamku vseredini XVII stolittya na pagorbi ne sogodni roztashovana shkola 1 na vulici A Mickevicha misto moglo zahishatisya vid tatarskih napadiv vidtak misto pochalo zabudovuvatisya navkolo centru znovu vinikli novi remisnichi majsterni j cehi bulo vidrodzheno goncharstvo mlinarstvo guralnictvo U 1648 roci koli povstanski zagoni Semena Visochana diyali na Prikarpatti za stinami Kolomijskogo zamku shukala pritulku polska shlyahta z navkolishnih mistechok U 2 j polovini XVII stolittya u selah Kolomijskogo povitu posilivsya oprishkivskij ruh Misto ne raz stavalo svidkom sudu ta prilyudnoyi rozpravi nad oprishkami Zrostav prostest miscevogo naselennya proti ekonomichnogo i nacionalnogo gnitu polskogo panstva U 2 j polovini XVII na pochatku XVIII v okolicyah mista diyali zagoni oprishkiv I Vinnika ta I Pisklivogo Za avstrijskoyi vladi do HH st U 1772 roci pislya pershogo podilu Rechi Pospolitoyi Kolomiya vidijshla pid vladu Gabsburgiv Cya podiya poznachilasya na zhitti mista vid Kolomiyi vidijshli sela podatki z yakih vona vikoristovuvala na svoyi vlasni potrebi Za novim administrativnim podilom 1781 roku misto bulo vklyuchene do Stanislavskoyi okrugi i chastkovo vtratilo svoyi funkciyi povitovogo centru Na okolicyah mista stali vinikati nimecki koloniyi Protyagom XIX stolittya avstrijskij uryad pobuduvav u Kolomiyi 6 vijskovih kazarm ta 3 porohovi skladi V misti bulo zoseredzheno veliku kilkist vijska stvoreno do 70 karnih zagoniv dlya borotbi z oprishkami V 1811 roci bulo stvoreno Kolomijsku okrugu mezhi yakoyi i kolishnogo povitu praktichno zbigalisya Perehid pid avstro nimeckij protektorat mav dlya Galichini i v tomu chisli dlya Kolomiyi ryad pozitivnih momentiv po pershe pochali vprovadzhuvatisya reformi z pidnyattya ekonomiki krayu a po druge na Galichini rozpochalosya nacionalne vidrodzhennya Tak u krayi zokrema i v Kolomiyi pochali zarodzhuvatisya kapitalistichni vidnosini vinikali akcionerni ta privatni pidpriyemstva pershi miscevi vidobuvni lisopilni ta ceglyani promisli Osoblivij etap u rozvitku Kolomiyi pochavsya pislya vstupu v diyu v 1866 roci zaliznichnogo spoluchennya a takozh zaliznichnih gilok miscevogo znachennya a 1886 roku Kolomiyu z primiskimi selami spoluchiv parovij vantazhnij tramvaj Osoblivo znachnimi buli uspihi kolomijskogo ukrayinstva na kulturnij nivi Vzhe u 1830 roci v seredovishi miscevoyi nacionalnoyi inteligenciyi tverdo sformuvalis poglyadi shodo nagalnosti vidrodzhennya ukrayinskoyi movi kulturi narodnih tradicij ta zvichayiv Comu zokrema spriyala idejna diyalnist Ruska trijcya avtoriv Rusalki Dnistrovoyi Markiyana Shashkevicha Yakova Golovackogo Ivana Vagilevicha ta yihnih simpatikiv U cej chas zakladalis osnovi gromadsko politichnih i kulturno misteckih tradicij u Kolomiyi buv vidkritij pershij u Galichini teatr vidkrilas chitalnya 1848 Skasuvannya panshini u comu zh roci v Avstriyi ta revolyucijni podiyi po okrayinah derzhavi sprichinili samoorganizaciyu ukrayinskogo politichnogo zhittya i v Kolomiyi tut bula stvorena Kolomijska okruzhna Ruska rada na choli z pedagogom i pershim mecenatom M Vereshinskim U 1864 roci v Kolomiyi bula vidkrita persha drukarnya M Bilousa u 1865 mu pochala vihoditi persha gazeta Golos narodnij a 1867 go zapochatkovano knigodruk Pislya trivalogo domagannya u 1861 roci v misti vidkrili gimnaziyu u 1875 roci goncharnu shkolu v 1894 mu shkolu derevnogo promislu ta kilka zagalnih pochatkovih shkil U 1875 roci rozpochala svoyu diyalnist kolomijska filiya Prosviti a v 1895 roci tovaristvo Kolomijskij Boyan U 1880 roci v Kolomiyi buv zaareshtovanij Ivan Franko vin proviv blizko troh misyaciv u Kolomijskij tyurmi Kolomiya u 1 j polovini HH stolittya15 veresnya 1914 r v Kolomiyu vstupili rosijski vijska Pid chas perebuvannya rosijskih imperatorskih vijsk bulo zrujnovano pam yatnik T Shevchenka zaboroneno vidannya ukrayinskoyi presi ta knig zakrito ukrayinski knigarni ta biblioteki pripineno diyalnist tovaristva Prosvita ta navchannya ukrayinskoyu movoyu v shkolah zaznala utiskiv i Greko katolicka cerkva 1 listopada 1918 r progolosheno Zahidnoukrayinsku Narodnu Respubliku u nich na 1 listopada ukrayinskij vijskovij komitet perebrav vladu i v Kolomiyi 15 grudnya 1918 r misto urochisto provelo na polskij front 3 j Kolomijskij kurin Sotni kolomiyan pishli dobrovolcyami v UGA 15 travnya 1919 r ponad 100 tisyachna polska armiya prorvala ukrayinskij front a 24 travnya Kolomiyu zajnyalo rumunske vijsko U misti vstanovilasya polska vlada PrimitkiWajgiel s 7 8 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Rohatyn Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1888 T IX S 692 pol S 693 pol Dzherela posilannya ta literaturaVerbilenko G A Kolomiya 24 travnya 2011 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 ISBN 978 966 00 0692 8 stor 460 Statti z istoriyi Kolomiyi 8 listopada 2010 u Wayback Machine na vebportal Kolomiya 29 veresnya 2007 u Wayback Machine Graboveckij V Istoriya Kolomiyi Z najdavnishih chasiv do pochatku XX st Chastina I Vik 1996 Galicko Volinskij litopis Doslidzhennya Tekst Komentar Za red M F Kotlyara Monolatij I Kolomiyeznavstvo Narisi istoriyi Kolomiyi u konteksti vzayemovidnosin slov yanskih narodiv Kolomiya Muzej istoriyi mista Kolomiyi 1996 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Kolomyja Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1883 T IV S 283 pol S 283 286 Wajgiel L Rys miasta Kolomyi 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Kolomyja drukiem H Zadembskiego i spolki 1877 pol Kolomiya Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros