Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка нім Max Planck Institut für Sonnensystemforschung скорочено MPS науко

Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка

Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка

Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка (нім. Max-Planck-Institut für Sonnensystemforschung, скорочено MPS) — науковий інститут в Німеччині, основною тематикою якого є дослідження Сонячної системи. Розташований у Геттінгені, куди він переїхав у лютому 2014 року з сусіднього села [de]. Належить до Товариства імені Макса Планка.

Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка
image
image
Основні дані
Засновано 1 липня 2004 і 1934
Абревіатура MPS
Сфера астрономія
Країна image Німеччина
Штаб-квартира Геттінген
Тип d і d
Материнська
організація		 Товариство імені Макса Планка
Членство d[1]
Вебсторінка mps.mpg.de
Мапа
image Інститут дослідження Сонячної системи Макса Планка у Вікісховищі
image
Нова будівля інституту в Геттінгені, побудована в 2013 році та заселена в 2014 році

Дослідження

Інститут складається з трьох відділів: Сонця та геліосфери, планет і комет та внутрішньої будови Сонця і зір. Крім того, з 2002 року в інституті працює Міжнародна дослідницька школа Макса Планка (International Max Planck Research School, IMPRS). Предметом дослідження інституту є об'єкти Сонячної системи. Основна область дослідження стосується Сонця, його атмосфери, міжпланетного середовища під впливом сонячного вітру, а також впливу сонячних частинок і радіації на планети. Другий напрямок дослідження включає внутрішню частину, поверхню, атмосферу, іоносферу та магнітосферу планет та їхніх супутників, а також комет і астероїдів. Ще однією важливою частиною діяльності інституту є розробка та конструювання приладів для космічних місій. Аналіз та інтерпретація отриманих наборів даних супроводжується інтенсивною теоретичною роботою, а створені фізичні моделі перевіряються та вдосконалюються за допомогою комп'ютерного моделювання.

Сонце і геліосфера

Дослідники з Інституту Макса Планка вивчають повний спектр динамічних процесів, що відбуваються на Сонці — від внутрішньої частини до зовнішньої геліосфери. В основі цих досліджень лежить магнітне поле, яке утворюється газовими потоками всередині Сонця і відіграє ключову роль у всіх динамічних процесах на Сонці. Шукаються відповіді на питання: Чому магнітне поле змінюється з одинадцятирічним циклом? Як магнітне поле створює різні структури на Сонці? Як корона нагрівається до температури в кілька мільйонів градусів? Розроблені інститутом прилади на борту космічних кораблів SOHO та Улісс дали принципово нові знання: вимірювання ультрафіолетового спектрометра SUMER на борту SOHO зіграли вирішальну роль у визнанні значення магнітного поля, а Улісс вперше виміряв тривимірну структуру сонячного вітру. Ще однією важливою темою досліджень відділу Сонця і геліосфери є вплив на Землю змінної активності Сонця. Вчені інтенсивно працюють над проєктом STEREO, у якому два ідентичних космічних корабля відстежують розповсюдження збурень від Сонця до Землі з різних точок спостереження, що дозволяє передбачати потенційно небезпечні події. Фізичні процеси, пов'язані з виникненням і розвитком магнітних полів на Сонці, відбуваються в дуже малих ділянках простору і тому вимагають вимірювань з дуже високою роздільною здатністю. Телескоп [en] на повітряній кулі, побудований під керівництвом Інституту Макса Планка та запущений у червні 2009 року, зміг розгледіти структури на поверхні Сонця розміром до 100 км. А місія Solar Orbiter, наблизившись до Сонця, досліджує магнітне поле та його вплив на різні шари сонячної атмосфери.

Планети і комети

Інститут розробляє наукові прилади, які літають з космічними кораблями на інші планети. Високоспеціалізовані камери досліджували супутник Сатурна Титан, аналізували поверхню Марса та досліджували хмари та вітри Венери. Мікрохвильові прилади визначають склад атмосфери, а інфрачервоні спектрометри досліджують геологічну структуру поверхні. Новий лазерний висотомір на борту BepiColumbo призначений для дослідження топографії Меркурія з точністю до метра. Інші прилади інституту ідентифікують атоми, електрони та пил, які рухаються навколо планет і впливають на їхні супутники.

Особливий інтерес становить вплив сонячного вітру на атмосферні гази. Теоретичні дослідження та комп'ютерне моделювання допомагають зрозуміти процеси як всередині планет, так і навколо них, а також інтерпретувати дані вимірювань. Моделі, розроблені в інституті, можуть описувати, наприклад, взаємодію атмосфери з сонячним вітром, динаміку атмосфери, генерацію земного магнітного поля за електричними струмами в залізному ядрі планети.

Також інститут має досвід в дослідженні комет. Головною подією стала камера, розроблена в інституті для космічного корабля Джотто, який у 1986 році зробив перші фотографії ядра комети. Особливою проблемою була розробка численних наукових інструментів для місії Розетта до комети Чурюмова-Герасименко, таких як камери, хімічні аналізатори та основні компоненти для посадкового модуля Філи. Інститут також створив камери для Dawn, — місії НАСА, запущеної в 2007 році до двох Церери та Вести.

Геліо- та астеросейсмологія

В Інституті Макса Планка знаходиться Німецький центр даних для Solar Dynamics Observatory, яка надала покращені дані про зв'язок між внутрішнім шаром Сонця та магнітною активністю в сонячній атмосфері на малих просторових і сасових масштабах. Особливо захоплюючою дослідницькою діяльністю в MPS є вивчення сейсмічних хвиль в околицях сонячних плям з метою дослідження підповерхневої структури сонячних плям у трьох вимірах. Геліосейсмологія сонячних плям вимагає моделювання поширення хвиль через магнітні структури, а цього можна досягти лише шляхом чисельного моделювання.

Наукові проєкти

Інститут керував або брав участь у багатьох міжнародних наукових проєктах, для яких він створював обладнання або проводив дослідження: Solar Orbiter, Solar Dynamics Observatory, STEREO, SOHO, Улісс, BepiColombo, ЕкзоМарс, Чандраян, Фенікс, Гершель, Dawn, Венера-експрес, SMART-1, SOFIA, Розетта, Марс-експрес, Кассіні, Cluster, Джотто.

Аспірантура

В інституті Макса Планка спільно з Геттінгенським університетом діє аспірантура під назвою Міжнародна дослідницька школа Макса Планка з наук про сонячну систему (International Max Planck Research School for Solar System Science, IMPRS). Аспірантура пропонує трирічний курс навчання з упором на наукові дослідження та охоплює всі дослідження Сонячної системи від малих тіл до планет і Сонця. Зазвичай в аспірантурі навчається близько 50 аспірантів, дві третини з них — з-за кордону.

Історія

image
Інститут в квітні 2006
image
Інститут Макса Планка приблизно за рік до переїзду з Ліндау, березень 2013

Інститут був заснований [en] в 1934 році як станція спостереження за іоносферою на випробувальному полігоні Люфтваффе в [de] в Мюріці. Після перейменування на «Центр радіопередач» у 1943 році та переїзду в Леоберсдорф у 1944 році інститут був об'єднаний з Інститутом Фраунгофера з Фрайбурга. Після війни комісія союзників вирішила перенести інститут до [de], де вже існували будівлі Технічного університету Ганновера. Конвой прибув 2 і 3 березня 1946 року. Протягом 1948 року радіоінститут Товариства кайзера Вільгельма було передано від Товариства Фраунгофера до Товариства Макса Планка та в 1949 році перейменовано на «Інститут дослідження іоносфери». У 1950 році ВПС США оплатили будівництво іоносферної системи-ехолота. Потім з Вайзенау поблизу Равенсбурга до Ліндау був також переведений Інститут дослідження стратосфери Макса Планка, й об'єднаний інститут був 1957 року перейменований на Інститут аерономії Макса Планка.

Ерхард Кепплер став науковим керівником першого німецького супутника Azur (у співпраці з НАСА), і з ним у Ліндау була створена невелика група вчених, які працювали з супутниками. Інститут також створив інструменти для [en] у рамках іншого співробітництва між Німеччиною та НАСА.

Після виходу на пенсію Дімінгера в 1974 році напрямок досліджень перемістився з атмосфери на дослідження космосу, і в додальшому інститут взяв участь у багатьої космічних місій з дослідження Сонячної системи.

У 2004 році інститут було перейменовано на Інститут дослідження сонячної системи Макса Планка після того, як останній директор, який займався дослідженнями іоносфери та стратосфери, пішов у відставку, і в інституті залишилися дві основні групи — директора [en] з досліджень Сонця і геліосфери та Ульріха Хрістенсена з досліджень планет і комет.

З 2004 року інститут видає оглядовий журнал з відкритим доступом Living Reviews in Solar Physics.

Товариство Макса Планка вирішило перенести інститут ближче до Геттінгенського університету, створивши для нього нову будівлю поряд з фізичним факультетом університету. Переїзд було завершено в лютому 2014 року, а церемонія відкриття відбулася 21 травня того ж року.

Директори інституту

image
Колишні директори (зліва направо): Ульріх Крістенсен, Лоран Гізон та Самі Соланкі
  • 1955—1964 [en]
  • 1951—1975 [en]
  • 1965—1971 Альфред Емерт
  • 1965—1977 [en]
  • 1974—1990 [en]
  • 1992—1998 [en]
  • 1977—2004 Гельмут Розенбауер
  • 1977—2007 [en]
  • 1999 — [en] (відділ сонця та геліосфери)
  • 2002—2020 Ульріх Хрістенсен (відділ планет і комет)
  • 2011 — Лоран Гізон (відділ внутрішньої будови Сонця і зір)
  • 2021 — Торстен Кляйне

Назви інституту

  • 1934 Станція спостереження за іоносферою на випробувальному полігоні німецьких ВПС (Ionosphären-Beobachtungsstation bei der Erprobungsstelle der Luftwaffe)
  • 1942 Консультативний центр радіозв'язку (Zentralstelle für Funkberatung)
  • 1946 Інститут Фраунгофера для досліджень високих частот (Fraunhoferinstitut für Hochfrequenzforschung)
  • 1949 Інститут досліджень іоносфери Макса Планка (Max-Planck-Institut für Ionosphärenforschung)
  • 1956 Інститут фізики стратосфери та іоносфери імені Макса Планка (Max-Planck-Institut für Physik der Stratosphäre und der Ionosphäre)
  • 1957 Інститут аерономії Макса Планка (Max-Planck-Institut für Aeronomie)
  • 2004 Інститут дослідження сонячної системи Макса Планка (Max-Planck-Institut für Sonnensystemforschung)

Примітки

  1. https://idw-online.de/de/institution51
  3. Department: Sun and Heliosphere. Процитовано 12 листопада 2022.
  4. Department: Planets and Comets. Процитовано 12 листопада 2022.
  5. Department: Solar and Stellar Interiors. Процитовано 12 листопада 2022.
  6. SOHO Instruments. NASA. Процитовано 12 листопада 2022.
  7. . NASA. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 12 листопада 2022.
  8. MPS Projects and Research Teams.
  9. AZUR Satellite. Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics. Процитовано 12 листопада 2022.
  10. H. U. Keller; C. Arpigny†; C. Barbieri; R. M. Bonnet; S. Cazesparallel; M. Coradini; C. B. Cosmovici; W. A. Delamere; W. F. Huebner (1986). First Halley Multicolour Camera imaging results from Giotto. Nature. 321 (6067s): 320—326. Bibcode:1986Natur.321..320K. doi:10.1038/321320a0.
  11. Sonnensystem-Forscher ziehen nach Göttingen.
  12. Max Planck Institute for Solar System Research – New building.
  13. Ehmert, A. (1964). In memoriam Julius Bartels. Space Science Reviews. 3 (1): 2—4. Bibcode:1964SSRv....3....2E. doi:10.1007/BF00226642.
  14. Dieminger, W. (1964). Julius Bartels. Die Naturwissenschaften. 51 (10): 229. Bibcode:1964NW.....51..229D. doi:10.1007/BF00641354.
  15. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2010. Процитовано 20 квітня 2010.
  16. . Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 20 квітня 2010.
  17. Ehmert A.; Erbe H.; Pfotzer G.; Anger C.D.; Brown R.R. (1960). Observation of Solar Flare Radiation and Modulation Effects at Balloon altitudes, July 1959. J. Geophys. Res. 65 (9): 2685—2694. Bibcode:1960JGR....65.2685E. doi:10.1029/JZ065i009p02685.
  18. Pfotzer, G.; Ehmert, A.; Erbe, H.; Keppler, E.; Hultqvist, B.; Ortner, J. (1962). A Contribution to the Morphology of X-ray Bursts in the Auroral Zone Creator. J. Geophys. Res. 67 (2): 575—585. Bibcode:1962JGR....67..575P. doi:10.1029/JZ067i002p00575.
  19. S. M. Krimigis; T. P. Armstrong; W. I. Axford; C. O. Bostrom; C. Y. Fan; G. Gloeckler; L. J. Lanzerotti (1977). The Low Energy Charged Particle (LECP) experiment on the Voyager spacecraft. Space Science Reviews. 21 (3): 329—354. Bibcode:1977SSRv...21..329K. doi:10.1007/BF00211545.
  20. Kosch MJ, Hagfors T, Nielsen E (1998). A new digital all-sky imager experiment for optical auroral studies in conjunction with the Scandinavian twin auroral radar experiment. Review of Scientific Instruments. 69 (2): 578—584. Bibcode:1998RScI...69..578K. doi:10.1063/1.1148697.
  21. H. Balsiger; K. Altwegg; Bühler; J. Geiss; A. G. Ghielmetti; B. E. Goldstein; R. Goldstein; W. T. Huntress; W.-H. Ip (1986). Ion composition and dynamics at comet Halley. Nature. 321 (6067s): 330—334. Bibcode:1986Natur.321..330B. doi:10.1038/321330a0.
  22. Thorsten Kleine is New Director at MPS. www.mps.mpg.de (англ.). Процитовано 31 березня 2023.
  23. Max Planck Institute for Solar System Research – History.

Посилання

  • Домашня сторінка Інституту Макса Планка з дослідження сонячної системи
  • Домашня сторінка Міжнародної дослідницької школи Макса Планка (IMPRS) із вивчення сонячної системи

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Institut doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi Maksa Planka nim Max Planck Institut fur Sonnensystemforschung skorocheno MPS naukovij institut v Nimechchini osnovnoyu tematikoyu yakogo ye doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi Roztashovanij u Gettingeni kudi vin pereyihav u lyutomu 2014 roku z susidnogo sela de Nalezhit do Tovaristva imeni Maksa Planka Institut doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi Maksa Planka Osnovni dani Zasnovano 1 lipnya 2004 i 1934 Abreviatura MPS Sfera astronomiya Krayina NimechchinaShtab kvartira GettingenTip d i dMaterinska organizaciya Tovaristvo imeni Maksa PlankaChlenstvo d 1 Vebstorinka mps mpg de Mapa Institut doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi Maksa Planka u Vikishovishi Nova budivlya institutu v Gettingeni pobudovana v 2013 roci ta zaselena v 2014 rociDoslidzhennyaInstitut skladayetsya z troh viddiliv Soncya ta geliosferi planet i komet ta vnutrishnoyi budovi Soncya i zir Krim togo z 2002 roku v instituti pracyuye Mizhnarodna doslidnicka shkola Maksa Planka International Max Planck Research School IMPRS Predmetom doslidzhennya institutu ye ob yekti Sonyachnoyi sistemi Osnovna oblast doslidzhennya stosuyetsya Soncya jogo atmosferi mizhplanetnogo seredovisha pid vplivom sonyachnogo vitru a takozh vplivu sonyachnih chastinok i radiaciyi na planeti Drugij napryamok doslidzhennya vklyuchaye vnutrishnyu chastinu poverhnyu atmosferu ionosferu ta magnitosferu planet ta yihnih suputnikiv a takozh komet i asteroyidiv She odniyeyu vazhlivoyu chastinoyu diyalnosti institutu ye rozrobka ta konstruyuvannya priladiv dlya kosmichnih misij Analiz ta interpretaciya otrimanih naboriv danih suprovodzhuyetsya intensivnoyu teoretichnoyu robotoyu a stvoreni fizichni modeli pereviryayutsya ta vdoskonalyuyutsya za dopomogoyu komp yuternogo modelyuvannya Sonce i geliosfera Doslidniki z Institutu Maksa Planka vivchayut povnij spektr dinamichnih procesiv sho vidbuvayutsya na Sonci vid vnutrishnoyi chastini do zovnishnoyi geliosferi V osnovi cih doslidzhen lezhit magnitne pole yake utvoryuyetsya gazovimi potokami vseredini Soncya i vidigraye klyuchovu rol u vsih dinamichnih procesah na Sonci Shukayutsya vidpovidi na pitannya Chomu magnitne pole zminyuyetsya z odinadcyatirichnim ciklom Yak magnitne pole stvoryuye rizni strukturi na Sonci Yak korona nagrivayetsya do temperaturi v kilka miljoniv gradusiv Rozrobleni institutom priladi na bortu kosmichnih korabliv SOHO ta Uliss dali principovo novi znannya vimiryuvannya ultrafioletovogo spektrometra SUMER na bortu SOHO zigrali virishalnu rol u viznanni znachennya magnitnogo polya a Uliss vpershe vimiryav trivimirnu strukturu sonyachnogo vitru She odniyeyu vazhlivoyu temoyu doslidzhen viddilu Soncya i geliosferi ye vpliv na Zemlyu zminnoyi aktivnosti Soncya Vcheni intensivno pracyuyut nad proyektom STEREO u yakomu dva identichnih kosmichnih korablya vidstezhuyut rozpovsyudzhennya zburen vid Soncya do Zemli z riznih tochok sposterezhennya sho dozvolyaye peredbachati potencijno nebezpechni podiyi Fizichni procesi pov yazani z viniknennyam i rozvitkom magnitnih poliv na Sonci vidbuvayutsya v duzhe malih dilyankah prostoru i tomu vimagayut vimiryuvan z duzhe visokoyu rozdilnoyu zdatnistyu Teleskop en na povitryanij kuli pobudovanij pid kerivnictvom Institutu Maksa Planka ta zapushenij u chervni 2009 roku zmig rozglediti strukturi na poverhni Soncya rozmirom do 100 km A misiya Solar Orbiter nablizivshis do Soncya doslidzhuye magnitne pole ta jogo vpliv na rizni shari sonyachnoyi atmosferi Planeti i kometi Institut rozroblyaye naukovi priladi yaki litayut z kosmichnimi korablyami na inshi planeti Visokospecializovani kameri doslidzhuvali suputnik Saturna Titan analizuvali poverhnyu Marsa ta doslidzhuvali hmari ta vitri Veneri Mikrohvilovi priladi viznachayut sklad atmosferi a infrachervoni spektrometri doslidzhuyut geologichnu strukturu poverhni Novij lazernij visotomir na bortu BepiColumbo priznachenij dlya doslidzhennya topografiyi Merkuriya z tochnistyu do metra Inshi priladi institutu identifikuyut atomi elektroni ta pil yaki ruhayutsya navkolo planet i vplivayut na yihni suputniki Osoblivij interes stanovit vpliv sonyachnogo vitru na atmosferni gazi Teoretichni doslidzhennya ta komp yuterne modelyuvannya dopomagayut zrozumiti procesi yak vseredini planet tak i navkolo nih a takozh interpretuvati dani vimiryuvan Modeli rozrobleni v instituti mozhut opisuvati napriklad vzayemodiyu atmosferi z sonyachnim vitrom dinamiku atmosferi generaciyu zemnogo magnitnogo polya za elektrichnimi strumami v zaliznomu yadri planeti Takozh institut maye dosvid v doslidzhenni komet Golovnoyu podiyeyu stala kamera rozroblena v instituti dlya kosmichnogo korablya Dzhotto yakij u 1986 roci zrobiv pershi fotografiyi yadra kometi Osoblivoyu problemoyu bula rozrobka chislennih naukovih instrumentiv dlya misiyi Rozetta do kometi Churyumova Gerasimenko takih yak kameri himichni analizatori ta osnovni komponenti dlya posadkovogo modulya Fili Institut takozh stvoriv kameri dlya Dawn misiyi NASA zapushenoyi v 2007 roci do dvoh Cereri ta Vesti Gelio ta asterosejsmologiya V Instituti Maksa Planka znahoditsya Nimeckij centr danih dlya Solar Dynamics Observatory yaka nadala pokrasheni dani pro zv yazok mizh vnutrishnim sharom Soncya ta magnitnoyu aktivnistyu v sonyachnij atmosferi na malih prostorovih i sasovih masshtabah Osoblivo zahoplyuyuchoyu doslidnickoyu diyalnistyu v MPS ye vivchennya sejsmichnih hvil v okolicyah sonyachnih plyam z metoyu doslidzhennya pidpoverhnevoyi strukturi sonyachnih plyam u troh vimirah Geliosejsmologiya sonyachnih plyam vimagaye modelyuvannya poshirennya hvil cherez magnitni strukturi a cogo mozhna dosyagti lishe shlyahom chiselnogo modelyuvannya Naukovi proyektiInstitut keruvav abo brav uchast u bagatoh mizhnarodnih naukovih proyektah dlya yakih vin stvoryuvav obladnannya abo provodiv doslidzhennya Solar Orbiter Solar Dynamics Observatory STEREO SOHO Uliss BepiColombo EkzoMars Chandrayan Feniks Gershel Dawn Venera ekspres SMART 1 SOFIA Rozetta Mars ekspres Kassini Cluster Dzhotto AspiranturaV instituti Maksa Planka spilno z Gettingenskim universitetom diye aspirantura pid nazvoyu Mizhnarodna doslidnicka shkola Maksa Planka z nauk pro sonyachnu sistemu International Max Planck Research School for Solar System Science IMPRS Aspirantura proponuye tririchnij kurs navchannya z uporom na naukovi doslidzhennya ta ohoplyuye vsi doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi vid malih til do planet i Soncya Zazvichaj v aspiranturi navchayetsya blizko 50 aspirantiv dvi tretini z nih z za kordonu IstoriyaInstitut v kvitni 2006 Institut Maksa Planka priblizno za rik do pereyizdu z Lindau berezen 2013 Institut buv zasnovanij en v 1934 roci yak stanciya sposterezhennya za ionosferoyu na viprobuvalnomu poligoni Lyuftvaffe v de v Myurici Pislya perejmenuvannya na Centr radioperedach u 1943 roci ta pereyizdu v Leobersdorf u 1944 roci institut buv ob yednanij z Institutom Fraungofera z Frajburga Pislya vijni komisiya soyuznikiv virishila perenesti institut do de de vzhe isnuvali budivli Tehnichnogo universitetu Gannovera Konvoj pribuv 2 i 3 bereznya 1946 roku Protyagom 1948 roku radioinstitut Tovaristva kajzera Vilgelma bulo peredano vid Tovaristva Fraungofera do Tovaristva Maksa Planka ta v 1949 roci perejmenovano na Institut doslidzhennya ionosferi U 1950 roci VPS SShA oplatili budivnictvo ionosfernoyi sistemi eholota Potim z Vajzenau poblizu Ravensburga do Lindau buv takozh perevedenij Institut doslidzhennya stratosferi Maksa Planka j ob yednanij institut buv 1957 roku perejmenovanij na Institut aeronomiyi Maksa Planka Erhard Keppler stav naukovim kerivnikom pershogo nimeckogo suputnika Azur u spivpraci z NASA i z nim u Lindau bula stvorena nevelika grupa vchenih yaki pracyuvali z suputnikami Institut takozh stvoriv instrumenti dlya en u ramkah inshogo spivrobitnictva mizh Nimechchinoyu ta NASA Pislya vihodu na pensiyu Dimingera v 1974 roci napryamok doslidzhen peremistivsya z atmosferi na doslidzhennya kosmosu i v dodalshomu institut vzyav uchast u bagatoyi kosmichnih misij z doslidzhennya Sonyachnoyi sistemi U 2004 roci institut bulo perejmenovano na Institut doslidzhennya sonyachnoyi sistemi Maksa Planka pislya togo yak ostannij direktor yakij zajmavsya doslidzhennyami ionosferi ta stratosferi pishov u vidstavku i v instituti zalishilisya dvi osnovni grupi direktora en z doslidzhen Soncya i geliosferi ta Ulriha Hristensena z doslidzhen planet i komet Z 2004 roku institut vidaye oglyadovij zhurnal z vidkritim dostupom Living Reviews in Solar Physics Tovaristvo Maksa Planka virishilo perenesti institut blizhche do Gettingenskogo universitetu stvorivshi dlya nogo novu budivlyu poryad z fizichnim fakultetom universitetu Pereyizd bulo zaversheno v lyutomu 2014 roku a ceremoniya vidkrittya vidbulasya 21 travnya togo zh roku Direktori institutuKolishni direktori zliva napravo Ulrih Kristensen Loran Gizon ta Sami Solanki 1955 1964 en 1951 1975 en 1965 1971 Alfred Emert 1965 1977 en 1974 1990 en 1992 1998 en 1977 2004 Gelmut Rozenbauer 1977 2007 en 1999 en viddil soncya ta geliosferi 2002 2020 Ulrih Hristensen viddil planet i komet 2011 Loran Gizon viddil vnutrishnoyi budovi Soncya i zir 2021 Torsten KlyajneNazvi institutu1934 Stanciya sposterezhennya za ionosferoyu na viprobuvalnomu poligoni nimeckih VPS Ionospharen Beobachtungsstation bei der Erprobungsstelle der Luftwaffe 1942 Konsultativnij centr radiozv yazku Zentralstelle fur Funkberatung 1946 Institut Fraungofera dlya doslidzhen visokih chastot Fraunhoferinstitut fur Hochfrequenzforschung 1949 Institut doslidzhen ionosferi Maksa Planka Max Planck Institut fur Ionospharenforschung 1956 Institut fiziki stratosferi ta ionosferi imeni Maksa Planka Max Planck Institut fur Physik der Stratosphare und der Ionosphare 1957 Institut aeronomiyi Maksa Planka Max Planck Institut fur Aeronomie 2004 Institut doslidzhennya sonyachnoyi sistemi Maksa Planka Max Planck Institut fur Sonnensystemforschung Primitkihttps idw online de de institution51 Department Sun and Heliosphere Procitovano 12 listopada 2022 Department Planets and Comets Procitovano 12 listopada 2022 Department Solar and Stellar Interiors Procitovano 12 listopada 2022 SOHO Instruments NASA Procitovano 12 listopada 2022 NASA Arhiv originalu za 5 sichnya 2019 Procitovano 12 listopada 2022 MPS Projects and Research Teams AZUR Satellite Max Planck Institute for Extraterrestrial Physics Procitovano 12 listopada 2022 H U Keller C Arpigny C Barbieri R M Bonnet S Cazesparallel M Coradini C B Cosmovici W A Delamere W F Huebner 1986 First Halley Multicolour Camera imaging results from Giotto Nature 321 6067s 320 326 Bibcode 1986Natur 321 320K doi 10 1038 321320a0 Sonnensystem Forscher ziehen nach Gottingen Max Planck Institute for Solar System Research New building Ehmert A 1964 In memoriam Julius Bartels Space Science Reviews 3 1 2 4 Bibcode 1964SSRv 3 2E doi 10 1007 BF00226642 Dieminger W 1964 Julius Bartels Die Naturwissenschaften 51 10 229 Bibcode 1964NW 51 229D doi 10 1007 BF00641354 PDF Arhiv originalu PDF za 3 bereznya 2010 Procitovano 20 kvitnya 2010 Arhiv originalu za 7 serpnya 2011 Procitovano 20 kvitnya 2010 Ehmert A Erbe H Pfotzer G Anger C D Brown R R 1960 Observation of Solar Flare Radiation and Modulation Effects at Balloon altitudes July 1959 J Geophys Res 65 9 2685 2694 Bibcode 1960JGR 65 2685E doi 10 1029 JZ065i009p02685 Pfotzer G Ehmert A Erbe H Keppler E Hultqvist B Ortner J 1962 A Contribution to the Morphology of X ray Bursts in the Auroral Zone Creator J Geophys Res 67 2 575 585 Bibcode 1962JGR 67 575P doi 10 1029 JZ067i002p00575 S M Krimigis T P Armstrong W I Axford C O Bostrom C Y Fan G Gloeckler L J Lanzerotti 1977 The Low Energy Charged Particle LECP experiment on the Voyager spacecraft Space Science Reviews 21 3 329 354 Bibcode 1977SSRv 21 329K doi 10 1007 BF00211545 Kosch MJ Hagfors T Nielsen E 1998 A new digital all sky imager experiment for optical auroral studies in conjunction with the Scandinavian twin auroral radar experiment Review of Scientific Instruments 69 2 578 584 Bibcode 1998RScI 69 578K doi 10 1063 1 1148697 H Balsiger K Altwegg Buhler J Geiss A G Ghielmetti B E Goldstein R Goldstein W T Huntress W H Ip 1986 Ion composition and dynamics at comet Halley Nature 321 6067s 330 334 Bibcode 1986Natur 321 330B doi 10 1038 321330a0 Thorsten Kleine is New Director at MPS www mps mpg de angl Procitovano 31 bereznya 2023 Max Planck Institute for Solar System Research History PosilannyaDomashnya storinka Institutu Maksa Planka z doslidzhennya sonyachnoyi sistemi Domashnya storinka Mizhnarodnoyi doslidnickoyi shkoli Maksa Planka IMPRS iz vivchennya sonyachnoyi sistemi

Дата публікації:
Топ