Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іда Камінська (їдиш אידה קאַמינסקאַ, пол. Ida Kamińska, 18 вересня 1899, Одеса — 21 травня 1980, Нью-Йорк) — єврейська та польська театральна та кіноакторка, режисерка, одна з найвидатніших акторок в історії єврейського театру.
| Іда Камінська Ida Kamińska | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Ida Kamińska їд. אידה קאַמינסקאַ | ||||
 | ||||
| Народилася | 18 вересня 1899 Одеса | |||
| Померла | 21 травня 1980 (80 років) Нью-Йорк, США | |||
| Поховання | Маунт-Геброн | |||
| Національність | єврейка | |||
| Громадянство |  Російська імперія Польська Народна Республіка | |||
| Діяльність | акторка, акторка театру, кіноакторка, театральна режисерка, кінорежисерка | |||
| Роки діяльності | 1904—1976 | |||
| Чоловік | Зигмунт Турков, Мар’ян Мелман | |||
| Діти | Рут (донька), Віктор | |||
| Батьки | d Естер Рахель Камінська | |||
| Брати / сестри | d і Йозеф Камінський | |||
| IMDb | nm0436706 | |||
| Нагороди та премії | ||||
    | ||||
| | ||||
 Іда КамінськаIda Kamińska у Вікісховищі | ||||
У 1939-1941 — директорка, режисерка і акторка . У 1949-1968 — директорка єврейських театрів у Лодзі, Вроцлаві та Варшаві.
Перша акторка зі соціалістичних країн, номінована на «Оскара» (1966; за найкраще виконання головної жіночої ролі у чехословацькому фільмі «Магазин на площі» (слов. Obchod na korze), 1965).
Родина
Мати — Естер Рахель Камінська, знаменита єврейська акторка, «мати єврейського театру». Батько — (1867—1918), театральний актор, режисер і продюсер.
Була сестрою музиканта Йозефа Камінського й акторки Регіни Камінської (1894–1913), кузиною актора Денні Кея.
Біографія
1899—1939
Народилася в готелі «Театральная гостинница» в Одесі, де на гастролях перебували її батьки.
1904 — у 5-річному віці вперше виступила на театральній сцені (театр Jardin d'Hiver, Варшава).
1912 — у 13-річному віці дебютувала на кіноекрані у польсько-єврейському фільмі «Міреле Ефрос» (Mirełe Efros), де також знімалися її мати та сестра. Загалом протягом життя знялася в 11 фільмах, за участь в одному з них отримала «Оскар» (1966).
1916 — після закінчення гімназії професійно дебютувала на сцені Єврейського Театрі у Варшаві, створеного її батьками (1913).
1918 — після смерті батька виїхала з матір'ю з окупованої німцями Польщі на гастролі в окуповану німцями Україну (повернулися до Варшави 1921 року).
1924-1928 — разом із першим чоловіком Зигмунтом Турковим керувала Варшавським Єврейським Художнім Театром (Żydowski Teatr Artystyczny, Warszawer Idiszer Kunstteater).
1931-1932 — перебувала на гастролях у Бельгії та Франції.
Від 1933 керувала власною театральною трупою.
Друга світова війна
Після початку Другої світової війни її помешкання та театр були зруйновані під час бомбардування 6 вересня 1939.
Невдовзі була попереджена знайомими про те, що її прізвище внесене до нацистських списків режисерів антигітлерівських вистав, засуджених до ліквідації. Через це залишила Варшаву і дісталася Львова.
Невдовзі нова більшовицька влада призначила Камінську директором (діяв на вулиці Ягеллонській, у приміщенні теперішнього Першого українського театру для дітей та юнацтва).
Іда Камінська поставила в цьому театрі вистави «Без вини винні» О.Островського та «Овечу криницю» Лопе де Вега.
У «Без вини винні» вона була також виконавицею головної ролі (Атрадіна в першому акті та Кручиніна в інших трьох актах).
«Ставлячи кохання, людяність над усе, вона [Атрадіна] не може припустити думки, що гроші можуть відняти у неї ці ніжні почуття. І саме це останнє з вийнятковою силою і майстерністю підкреслила тов. Камінська у першому акті… В цьому і складність ролі Кручиніної, але у виконанні цієї ролі Ідою Камінською невідомо де дівається складність. Правдоподібний, життєвий, переконливий, хвилюючий образ Кручиніної створила Іда Камінська… Іда Камінська, і як режисер, і як акторка показала високу культуру своєї творчої майстерності. Фінальна сцена п'єси зроблена з повним знанням дорученої справи і лишає у глядачів незабутнє вражіння», — писав театральний рецензент газети «Вільна Україна».
В «Овечій криниці» Камінська була не лише режисером, але й автором інсценізації та виконавицею ролі Лауренції.
Театральний рецензент «Вільної України» так коментував виставу: «В інсценізації Іди Камінської ми побачили яскраве видовище, супроводжене приємною музикою, якого основною рисою є майже оперна умовність і театральність… У спектаклі Камінської насильство, яке доконує вусатий горлань-командор над боязким і смішним Менго, викликає враження гри, а не ілюзію дійсності. Все це не торкається сцен бунту, які виконано прекрасно і які викликають живий відгук серед глядачів. У них є революційний порив і сила народного гніву… Серед артистів виділяються Іда Камінська і Натан… Іда Камінська ставила у свій час цей спектакль у Варшаві. В тих умовах неможливо було поставити його як слід. Щоб дати небуденні сцени бунту на це треба було мати багато громадянської сміливості. Багато дечого доводилося тоді стушовувати в п'єсі. Тепер можна було деякі сцени відтворити ближче до оригіналу».
У червні 1941 (після нападу Третього Рейху на СРСР) Іда Камінська виїхала до Рівного, потім через Харків і Баку до міста Фрунзе (нині місто Бішкек). Тут організувала нову театральну трупу, яка виступала у місцевій філармонії та у різних містах СРСР.
У цей час народила сина Віктора від другого чоловіка, Мар'яна Мелмана.
1944–1946 — працювала на Московському радіо, вела програми польською й іншими іноземними мовами.
1947—1968
1947 — разом із чоловіком і сином повернулася з Москви до Варшави.
Протягом повоєнних років клопотала про звільнення та повернення до Польщі доньки від першого шлюбу, яка відбувала заслання в СРСР (повернулася на батьківщину у 1956).
1949–1953 — директор Єврейського Театру в Лодзі.
1953–1955 — директор Нижньосилезького Єврейського Театру (Вроцлав).
1955–1968 — директор Єврейського Театру ім. Естер Рахель Камінської у Варшаві.
У 1956–1960, після чергових хвиль еміграції євреїв із Польщі, глядацька аудиторія Іди Камінської зменшилася, тому акторка щораз частіше виїздила у турне по Європі, Америці, Ізраїлю, Австралії.
1965 — знялася в чехословацькому фільмі «Магазин на площі», роль в якому принесла їй в 1966 році номінацію на премію «Оскар» (найкраща головна жіноча роль).
1966 — виїхала разом з трупою на гастролі в США, де здобула великий успіх.
Після подій березня 1968 на знак протесту проти офіційної антисемітської пропаганди добровільно пішла у відставку.
Еміграція
У серпні 1968 виїхала з родиною до Відня, а звідти — до Тель-Авіву.
Від кінця 1968 оселилася в Нью-Йорку, де марно намагалася створити Yiddish Theater.
1970 — востаннє знялася в кіно — разом з Гаррі Белафонте зіграла головну роль у фільмі «Мій янгол-хоронитель» (The Angel Levin).
1973 — написала автобіографію «Моє життя, мій театр», видану у Нью-Йорку.
1975 — емігрувала зі США до Ізраїлю.
1977 — повернулася до Нью-Йорку, щоби відзначити 60-річчя своєї творчої діяльності.
Померла внаслідок серцевого нападу в Нью-Йорку, де й була похована на Mount Hebron Cemetery.
Фільмографія
- 1912: Міреле Ефрос
- 1913: Двомужниця
- 1913: Кара Божа
- 1914: Мачуха
- 1916: Подружжя на роздоріжжі
- 1924: Присяга
- 1939: Бездомні
- 1948: Вулиця Гранична
- 1965: Магазин на площі
- 1967: Чорна сукня
- 1970: Мій янгол-хоронитель
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Л. Левітас. «Без вини винні». (У постановці Львівського державного драматичного єврейського театру) // Вільна Україна, 23.05.1940
- . Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 7 червня 2015.
Посилання
- FILMWEB [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- FilmPolski.pl [ 22 червня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- e-teatr.pl [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- Л. Левітас. «Без вини винні». (У постановці Львівського державного драматичного єврейського театру) // Вільна Україна, 23.05.1940
- Е. Шіндельман. «Овеча криниця» (В постановці Державного єврейського театру) // Вільна Україна, 20.03.1940 [ 4 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kaminska Ida Kaminska yidish אידה קא מינסקא pol Ida Kaminska 18 veresnya 1899 Odesa 21 travnya 1980 Nyu Jork yevrejska ta polska teatralna ta kinoaktorka rezhiserka odna z najvidatnishih aktorok v istoriyi yevrejskogo teatru Ida Kaminska Ida Kaminskapol Ida Kaminska yid אידה קא מינסקא Narodilasya18 veresnya 1899 1899 09 18 OdesaPomerla21 travnya 1980 1980 05 21 80 rokiv Nyu Jork SShA sercevo sudinni zahvoryuvannyaPohovannyaMaunt GebronNacionalnistyevrejkaGromadyanstvo Rosijska imperiya Polska Narodna RespublikaDiyalnistaktorka aktorka teatru kinoaktorka teatralna rezhiserka kinorezhiserkaRoki diyalnosti1904 1976CholovikZigmunt Turkov Mar yan MelmanDitiRut donka ViktorBatkid Ester Rahel KaminskaBrati sestrid i Jozef KaminskijIMDbnm0436706Nagorodi ta premiyi Ida Kaminska Ida Kaminska u Vikishovishi U 1939 1941 direktorka rezhiserka i aktorka U 1949 1968 direktorka yevrejskih teatriv u Lodzi Vroclavi ta Varshavi Persha aktorka zi socialistichnih krayin nominovana na Oskara 1966 za najkrashe vikonannya golovnoyi zhinochoyi roli u chehoslovackomu filmi Magazin na ploshi slov Obchod na korze 1965 RodinaMati Ester Rahel Kaminska znamenita yevrejska aktorka mati yevrejskogo teatru Batko 1867 1918 teatralnij aktor rezhiser i prodyuser Bula sestroyu muzikanta Jozefa Kaminskogo j aktorki Regini Kaminskoyi 1894 1913 kuzinoyu aktora Denni Keya Biografiya1899 1939 Narodilasya v goteli Teatralnaya gostinnica v Odesi de na gastrolyah perebuvali yiyi batki 1904 u 5 richnomu vici vpershe vistupila na teatralnij sceni teatr Jardin d Hiver Varshava 1912 u 13 richnomu vici debyutuvala na kinoekrani u polsko yevrejskomu filmi Mirele Efros Mirele Efros de takozh znimalisya yiyi mati ta sestra Zagalom protyagom zhittya znyalasya v 11 filmah za uchast v odnomu z nih otrimala Oskar 1966 1916 pislya zakinchennya gimnaziyi profesijno debyutuvala na sceni Yevrejskogo Teatri u Varshavi stvorenogo yiyi batkami 1913 1918 pislya smerti batka viyihala z matir yu z okupovanoyi nimcyami Polshi na gastroli v okupovanu nimcyami Ukrayinu povernulisya do Varshavi 1921 roku 1924 1928 razom iz pershim cholovikom Zigmuntom Turkovim keruvala Varshavskim Yevrejskim Hudozhnim Teatrom Zydowski Teatr Artystyczny Warszawer Idiszer Kunstteater 1931 1932 perebuvala na gastrolyah u Belgiyi ta Franciyi Vid 1933 keruvala vlasnoyu teatralnoyu trupoyu Druga svitova vijna Pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni yiyi pomeshkannya ta teatr buli zrujnovani pid chas bombarduvannya 6 veresnya 1939 Nevdovzi bula poperedzhena znajomimi pro te sho yiyi prizvishe vnesene do nacistskih spiskiv rezhiseriv antigitlerivskih vistav zasudzhenih do likvidaciyi Cherez ce zalishila Varshavu i distalasya Lvova Nevdovzi nova bilshovicka vlada priznachila Kaminsku direktorom diyav na vulici Yagellonskij u primishenni teperishnogo Pershogo ukrayinskogo teatru dlya ditej ta yunactva Ida Kaminska postavila v comu teatri vistavi Bez vini vinni O Ostrovskogo ta Ovechu krinicyu Lope de Vega U Bez vini vinni vona bula takozh vikonaviceyu golovnoyi roli Atradina v pershomu akti ta Kruchinina v inshih troh aktah Stavlyachi kohannya lyudyanist nad use vona Atradina ne mozhe pripustiti dumki sho groshi mozhut vidnyati u neyi ci nizhni pochuttya I same ce ostannye z vijnyatkovoyu siloyu i majsternistyu pidkreslila tov Kaminska u pershomu akti V comu i skladnist roli Kruchininoyi ale u vikonanni ciyeyi roli Idoyu Kaminskoyu nevidomo de divayetsya skladnist Pravdopodibnij zhittyevij perekonlivij hvilyuyuchij obraz Kruchininoyi stvorila Ida Kaminska Ida Kaminska i yak rezhiser i yak aktorka pokazala visoku kulturu svoyeyi tvorchoyi majsternosti Finalna scena p yesi zroblena z povnim znannyam doruchenoyi spravi i lishaye u glyadachiv nezabutnye vrazhinnya pisav teatralnij recenzent gazeti Vilna Ukrayina V Ovechij krinici Kaminska bula ne lishe rezhiserom ale j avtorom inscenizaciyi ta vikonaviceyu roli Laurenciyi Teatralnij recenzent Vilnoyi Ukrayini tak komentuvav vistavu V inscenizaciyi Idi Kaminskoyi mi pobachili yaskrave vidovishe suprovodzhene priyemnoyu muzikoyu yakogo osnovnoyu risoyu ye majzhe operna umovnist i teatralnist U spektakli Kaminskoyi nasilstvo yake dokonuye vusatij gorlan komandor nad boyazkim i smishnim Mengo viklikaye vrazhennya gri a ne ilyuziyu dijsnosti Vse ce ne torkayetsya scen buntu yaki vikonano prekrasno i yaki viklikayut zhivij vidguk sered glyadachiv U nih ye revolyucijnij poriv i sila narodnogo gnivu Sered artistiv vidilyayutsya Ida Kaminska i Natan Ida Kaminska stavila u svij chas cej spektakl u Varshavi V tih umovah nemozhlivo bulo postaviti jogo yak slid Shob dati nebudenni sceni buntu na ce treba bulo mati bagato gromadyanskoyi smilivosti Bagato dechogo dovodilosya todi stushovuvati v p yesi Teper mozhna bulo deyaki sceni vidtvoriti blizhche do originalu U chervni 1941 pislya napadu Tretogo Rejhu na SRSR Ida Kaminska viyihala do Rivnogo potim cherez Harkiv i Baku do mista Frunze nini misto Bishkek Tut organizuvala novu teatralnu trupu yaka vistupala u miscevij filarmoniyi ta u riznih mistah SRSR U cej chas narodila sina Viktora vid drugogo cholovika Mar yana Melmana 1944 1946 pracyuvala na Moskovskomu radio vela programi polskoyu j inshimi inozemnimi movami 1947 1968 1947 razom iz cholovikom i sinom povernulasya z Moskvi do Varshavi Protyagom povoyennih rokiv klopotala pro zvilnennya ta povernennya do Polshi donki vid pershogo shlyubu yaka vidbuvala zaslannya v SRSR povernulasya na batkivshinu u 1956 1949 1953 direktor Yevrejskogo Teatru v Lodzi 1953 1955 direktor Nizhnosilezkogo Yevrejskogo Teatru Vroclav 1955 1968 direktor Yevrejskogo Teatru im Ester Rahel Kaminskoyi u Varshavi U 1956 1960 pislya chergovih hvil emigraciyi yevreyiv iz Polshi glyadacka auditoriya Idi Kaminskoyi zmenshilasya tomu aktorka shoraz chastishe viyizdila u turne po Yevropi Americi Izrayilyu Avstraliyi 1965 znyalasya v chehoslovackomu filmi Magazin na ploshi rol v yakomu prinesla yij v 1966 roci nominaciyu na premiyu Oskar najkrasha golovna zhinocha rol 1966 viyihala razom z trupoyu na gastroli v SShA de zdobula velikij uspih Pislya podij bereznya 1968 na znak protestu proti oficijnoyi antisemitskoyi propagandi dobrovilno pishla u vidstavku Emigraciya U serpni 1968 viyihala z rodinoyu do Vidnya a zvidti do Tel Avivu Vid kincya 1968 oselilasya v Nyu Jorku de marno namagalasya stvoriti Yiddish Theater 1970 vostannye znyalasya v kino razom z Garri Belafonte zigrala golovnu rol u filmi Mij yangol horonitel The Angel Levin 1973 napisala avtobiografiyu Moye zhittya mij teatr vidanu u Nyu Jorku 1975 emigruvala zi SShA do Izrayilyu 1977 povernulasya do Nyu Jorku shobi vidznachiti 60 richchya svoyeyi tvorchoyi diyalnosti Pomerla vnaslidok sercevogo napadu v Nyu Jorku de j bula pohovana na Mount Hebron Cemetery Filmografiya1912 Mirele Efros 1913 Dvomuzhnicya 1913 Kara Bozha 1914 Machuha 1916 Podruzhzhya na rozdorizhzhi 1924 Prisyaga 1939 Bezdomni 1948 Vulicya Granichna 1965 Magazin na ploshi 1967 Chorna suknya 1970 Mij yangol horonitelPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 L Levitas Bez vini vinni U postanovci Lvivskogo derzhavnogo dramatichnogo yevrejskogo teatru Vilna Ukrayina 23 05 1940 Arhiv originalu za 4 kvitnya 2015 Procitovano 7 chervnya 2015 PosilannyaFILMWEB 5 bereznya 2016 u Wayback Machine pol FilmPolski pl 22 chervnya 2015 u Wayback Machine pol e teatr pl 13 sichnya 2016 u Wayback Machine pol L Levitas Bez vini vinni U postanovci Lvivskogo derzhavnogo dramatichnogo yevrejskogo teatru Vilna Ukrayina 23 05 1940 E Shindelman Ovecha krinicya V postanovci Derzhavnogo yevrejskogo teatru Vilna Ukrayina 20 03 1940 4 kvitnya 2015 u Wayback Machine