Ігор Шамо

|imdb_id=

І́гор Нау́мович Шамо́
Ім'я при народженні	І́гор Нау́мович Шамо́
Народився	21 лютого 1925(1925-02-21)^[1] Київ, Українська СРР, СРСР^[1]
Помер	17 серпня 1982(1982-08-17) (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР ·рак шлунка
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Національність	євреї^[1]
Діяльність	композитор
Галузь	музика до фільму^[2] і пісня^[2]
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Знання мов	українська^[2]
Учасник	Друга світова війна
Жанр	опера
Нагороди
IMDb	ID 0787890
Сайт	igorshamo.de
Медіафайли у Вікісховищі

І́гор Нау́мович Шамо́ (21 лютого 1925(1925-02-21), Київ — 17 серпня 1982(1982-08-17), Київ) — український радянський композитор. Народний артист Української РСР (1975). Лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка та премії імені М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями. Почесний громадянин Києва. Автор музики гімну Києва (пісня «Як тебе не любити, Києве мій!»).

Біографічні дані

Народився в Києві в єврейській родині, ім'я при народженні — Ісай Наумович Шамо. Батько, Наум Михайлович Шамо, був помічником лікаря, мати — Марія Ісаївна — домогосподинею, проживали у будинку № 33 по вулиці Борохова (тепер — вулиця Шота Руставелі). Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений.

Після демобілізації 1946 року Ігор Шамо вступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.

Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Як тебе не любити, Києве мій!», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших. Кумирами юного Шамо були І. Бах, Р. Шуман, С. Рахманінов. Йому подобались поривчастість та імпульсивність у Шумана, широта та гармонічна наповненість у Рахманінова, аскетична суворість, прихована сила у Мусоргського.

У 1976 році став лауреатом Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка.

Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві (ділянка № 50).

Сім'я

• Був одружений з Людмилою Шамо (Большаковою)
• Брат — Євген Наумович Шамо, лікар Київської Лікарні Водників
• Син Юрій Шамо (1947—2015) — композитор, жив у Німеччині
• Дочка Тамара Шамо — активно займається збереженням та популяризацією творчої спадщини композитора
• Онука композитора Ірина Бородянська — співачка
• Племінник Володимир Шамо — піаніст
• Внучатий племінник Максим Шамо — піаніст

Поштовий конверт, випущений до 75-річчя композитора (26 січня 2000)

Твори

«Руська фантазія» перший твір. Романс для віолончелі та фортепіано

• Симфонічні (3 симфонії), концерт для флейти та струнних (1977), концерт для баяна та струнного оркестру (1981), камерні твори (квартети, пєси для бандури тощо), фольк-опера «Ятранські ігри» (лібрето В.Юхимовича) кантати.
• пісні на слова Дмитра Луценка, Андрія Малишка, Тереня Масенка, Л.Смирнова, Р.Рождественського, О.Коломійця, А.Слісаренка, Платона Воронька, Олександра Вратарьова, Л.Ковальчука, Любові Забашти, Валерія Курінського, Юрія Рибчинського, Ігора Лазаревського, Андрія Демиденка…(популярні: «Києве мій», «Балада про сурмачів», «Пісня про невідкриті острови», «Товариш Пісня»);
• 10 солоспівів на слова Тараса Шевченка (1959);
• 3 фортепіаних цикли: «Тарасові думи»(з 6 новел)(1960), «Українська сюіта», «Гуцульські акварелі», «Фантастичний марш» для фортепіано (1946), "Прелюдії, «Гумореска». 2 токати, «Варіації-фантазія» (1947, фортепіанне тріо).
• музика до 40 кінофільмів, радіовистав («Відьма» за Шевченком, 1949, і «Тарасові шляхи») та до 40 вистав (у театрі ім. І. Франка, театрі ім. Л.Українки…), «На світанні» в Київському театрі юного глядача (1964).

Кінофільми:

• «Дніпро» (1949, у співавт.),
• «Максимко» (1953, у співавт.),
• «Командир корабля» (1954, у співавт.),
• «Море кличе» (1955),
• «Андрієш»,
• «Матрос Чижик» (1955),
• «Гори, моя зоре» (1957),
• «Мальва» (1957),
• «НП. Надзвичайна подія» (2 с),
• «Дорогою ціною» (1959),
• «Далеко від Батьківщини» (1960),
• «Лісова пісня» (1961),
• «Здрастуй, Гнате!»,
• «Квітка на камені» (1962),
• «Бухта Олени»,
• «Ракети не повинні злетіти» (1964),
• «Їх знали тільки в обличчя» (1966),
• «Пізнай себе» (1971, т/ф),
• «Ніч перед світанком»,
• «Чорний капітан» (1973),
• «Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с),
• «Тачанка з півдня» (1977),
• «Від Бугу до Вісли» (1980),

також ряд мультиплікаційних і документальних кінокартин.

Меморіальна дошка

Пам'ять

Надгробок Ігоря Шамо на Байковому цвинтарі в Києві

• На будинку по вул. Костьольній, 8 у м. Києві, де жив композитор, встановлено меморіальну дошку.
• Київській дитячій музичній школі № 7 надано ім'я Ігоря Шамо.
• У вересні 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування бульвару Олексія Давидова на бульвар Ігоря Шамо. Більшість киян (160 проти 59) підтримала перейменування. У лютому 2016 року київський міський голова Віталій Кличко видав розпорядження про перейменування бульвару.
• Фільми:
  • «Пісні Ігоря Шамо» (К. 1984, реж. Р. Єфименко).
  • «Пісні серця» (документальний фільм. К. 2004, реж. Ю. Лазаревська).
  • Документальний фільм (2014, реж. Ю. Лазаревська). Стрічка стала лауреатом Мистецької премії «Київ» імені Івана Миколайчука у 2015 році.
  • «Ігор Шамо. Києве мій!» (2015)

Примітки

1. свідоцтво про народження
   d:Track:Q83900
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
3. . Київська міська рада. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 12.10.2018.
4. Свідоцтво про народження // Державний архів міста Києва. Ф. Р-1654. Оп. 1. Спр. 339. Арк. 456.
5. . www.knpu.gov.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
6. . www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
7. . projects.kievcity.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 22 квітня 2016.
8. Розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року № 125/1 (станом на 31 березня 2016 року у газеті «Хрещатик» офіційно не оприлюднено, чинності не набрало). Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.
9. . Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 30 січня 2016.
10. Проведення урочистої церемонії Мистецької премії "Київ". dk.kyivcity.gov.ua. Процитовано 6 листопада 2020.
11. На Першому - фільм про автора гімну Києва. stv.detector.media. Процитовано 6 листопада 2020.

Література

• Кузик В. В. Шамо Ігор Наумович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 590. — .
• Жадько Віктор. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 237, 286.
• Жадько Віктор. Український некрополь. — К., 2005. — С. 332.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
• Шамо Ігор Наумович // Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 612.
• .
• Шамо Ігор Наумович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 637. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
• Шамо Ігор Наумович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 639. — .
• Музыка: Большой энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 630.
• Червинский Д. Жизнь продолжается в песнях // Расскажи сыну своему. — К., 1998. — С. 345—354.
• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 859.
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1504.
• Батовська О. М. Художньо-стильові орієнтири опери «Ятранські ігри» І. Шамо. Музичне мистецтво і культура: наук. вісн. Одес. держ. муз. акад. ім. А. В. Нежданової.  Одеса, 2009. Вип. 10.  С. 221—231.
• Скарби проникливих мелодій: до 90-річчя від дня народження І. Шамо (1925—1982) // Дати і події, 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 59–63. [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.]
• Батовська О. М. Риси хорового стилю Ігоря Шамо (на матеріалі циклу «Летять журавлі». Вісн. Львів. ун-ту. Серія Мистецтвознавство. Львів, 2015. Вип. 16, ч. 2. С. 48-56.

Посилання

• Шамо Ігор Наумович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 823-824.
• Сайт композитора [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Вечірня музика [ 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Сюїта-варіації [ 20 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Пісня «Грай, бандуро!», музика Ігоря Шамо, слова Дмитра Луценка [ 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Тамара Невінчана. . НСКУ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 березня 2013.
• Дочь Игоря Шамо: «Песня „Києве мій“ была написана под заказ» [ 17 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Українська естрада. Пісні серця. «Києве мій»