Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Іван Вишенський» — поема українського письменника Івана Франка, написана ним у 1900 році. Твір присвячений Агатангелу Кримському і розповідає про завершення життєвого шляху Івана Вишенського.
| Іван Вишенський | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | поема | |||
| Автор | Іван Франко | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1900 | |||
| | ||||
Вперше надруковано у поетичній збірці «Із днів журби» (1900). Постать українського письменника-монаха XVI – XVII ст. Івана Вишенського цікавила Івана Франка. Результатом дослідження життя і творчості письменника-монаха стала монографія «Іван Вишенський і його твори» (1895). Тоді ж виник і задум поеми. У передмові до окремого видання 1911 p. Іван Франко писав: «Основа поеми — печерне життя і смерть Вишенського — тільки в одній часті моя поетична функція, бо про своє печерне життя згадує Вишенський сам у заголовку свого останнього писання».
Сюжет
Поема складається з 12-ти частин.
В першій частині подано художній образ Афонської гори, розповідається про те, як гора стоїть, «облита дивним морем», як «природа-мати…тут працює» над нею, але при цьому гора все одно «спить». Лише тричі на день по горах лунає голос дзвонів.
В другій частині йде розповідь про «дзвони, які дзвонять у неділю по вечірні», а саме про перелік причин, через які вони лунають: Афон «дзвонить» у разі смерті послушника монастиря, ченця, ієромонаха, а також у разі, коли хтось із живих «сходить на „остатній ступінь“», тобто бажає завершити свій земний шлях наодинці в молитвах.
У третій і четвертій частині розповідається про відправлення Івана Вишенського у печеру, де він планує закінчити своє земне життя у молитві з Богом. Ігумен переконується у тому, що старця вже ніщо не тримає на Землі, і благословляє на аскетичне завершення життя.
У п'ятій частині передаються роздуми Вишенського про свій вибір. В шостій частині до нього «заходять» павук і муха — «щось живеє ворухнулось!». У розділах VII, VIII продовжується розповідь про роздуми старця в печері, його роздуми про «вишневий цвіт з України». Старець не розуміє: «невже я не забув? Невже ж та Україна…ще для мене не чужа?».
У дев'ятій частині до Афону припливає козацька барка. Спочатку старцю здавалося, що то за ним, але як вона сховалася, «він зітхнув». А наступного дня (X розділ) разом із кошем із їжею до старця надходить лист, у якому православні просять Вишенського повернутися в Луцьк і допомогти своїм «братам»; для роздумів йому надається доба.
В одинадцятій частині Іван Вишенський довго вагається, але приймає рішення залишитися в печері: «Ні, не зраджу свого Бога, не зломаю заповіту і ярмо хреста отсього до могили донесу»; і не відкликається на голос посланців наступного дня.
У дванадцятій частині розповідається про подальші дії старця. Увечері він сидить біля входу в печеру, перечитує отриманий лист і вдається до роздумів. Іван Вишенський доходить висновку, що залишатися в печері при тому, що його брати, Україна в небезпеці, а він міг би їм допомогти, він не має права. Іван Вишенський кричить, прагнучи зупинити барку, але його не чують. Тоді він звертається до Ісуса Христа, благаючи його надати можливість виправити ситуацію і приєднатися до братів-православних. Його молитву почуто, й Іван ступає по «золотистому шляху» (сонячному променю) і опиняється на човні. Єдине, що нагадує про перебування старця в печері, — білий хрест.
Критика
Про Івана Вишенського наразі відомо небагато чого; невідомі ні рік народження, ні рік смерті. Вже у віці 30-35 років він пішов на Афон, звідки лише один раз повертався на Україну. Саме з Афону він написав «Послання до єпископів» та багато інших творів. Після 1610 року він опинився в ізоляції і близько 1620 року помер. Про смерть аскета православні, що зібралися 1621 року, не знали, тому і надіслали прохання повернутися в Україну, про що згадується в творі. Але чи відвідували руські посланці Афон, невідомо.
«Іван Вишенський» постає як філософська поема, постать Івана надто суперечлива. З одного боку, він бажає добра Україні, бажає запобігти масовому «покатоличенню», прагне допомогти своїм братам у боротьбі, а з іншого, бажає віднайти суть життя, наблизится до Христа. Саме тому він робить вибір, який суперечить його почуттям до України — обмежує своє існування печерою.
В поемі Іван Франко зображує цю боротьбу. На запитання ігумена, чи немає в серці Вишенського прихильності до світу, той відповідає: «Так», тобто «немає». А коли він отримує листа від українців, він розуміє, що почуття до України не вгасли. Іван Франко зображує внутрішню боротьбу Вишенського між його патріотизмом і бажанням краще пізнати Бога, «врятувати власну душу». Він сам дивується тому, що Україна ще жива для нього, при цьому представляє Україну і як рідну країну, і як стан православних «братів», події, які там відбуваються:
 | Та невже ж та Україна — сей квітчастий рай веселий, се важке криваве пекло — ще для мене не чужа?»…; …Не для мене ті далекі спомини про Україну — я давно для неї вмер! Вмер! А чом же серце скаче, чом же кров живіше б'ється, думка чайкою літає над садками рідних сіл? |  |
Отримавши від православних запрошення приєднатися, він довго думав над листом, але врешті-решт вирішив, що його подвиг важливіше, а він уже вмер для людей:
| | Що сей лист і що цей голос? До кого? До старця Йвана. Старця Йвана вже немає, він умер, умер для всіх. Що мені до України?…; …а мені коли б самому дотиснутись до Христа…; …Ні, не зраджу свого Бога, не зломаю заповіту… | |
Тому на крики посланців старець не відповідає, але з поеми вбачається, що такий вибір дається йому важко:
| | Він ридав, шептав і кликав, та було довкола темно, і в душі страшенно темно, і просвітлення не йшло…; …старець слухав, дух заперши, його ухо жадно ссало український любий голос, — але він не відізвавсь. | |
Але далі він перечитує лист і роздумує над своїм вибором у контексті подій в Україні; і результатом цих роздумів є розуміння, що нічого спільного з Божим шляхом його подвиг не має:
| | Адже ж ті твої чернечі горді мрії про спасення тут, далеко від спокуси, — се ж спокуса, гріх тяжкий. Се не Божий шлях верстаєш…; …Се не Божий шлях! | |
Він намагається виправити ситуацію і приєднатися до посланців з України:
| | Стійте! Стійте! Завернітесь! Я живу ще! По-старому ще кохаю Україну | |
,
але вже надто пізно:
| | …Та дарма! Не чують крику, і по хвилях золотистих барка геть пливе й пливе. | |
Тоді Вишенський звертається до Ісуса Христа, обіцяючи віддати все, що він має, на користь України, і лише після цього він отримує полегшення. Бог почув його молитву і достатньо фантастичним методом перемістив на барку.
Видання
- 2001 р. — до 150-річчя Івана Франка у видавницвтві «Каменяр» з ілюстраціями Софії Караффи-Корбут. Над ілюстраціями до поеми художниця працювала з 1971 по 1983 рік.
- 2006 р. — друге видання у видавництві «Каменяр».
Примітки
| У Вікіджерелах є Іван Вишенський (Іван Франко) |
- . Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 9 грудня 2011.
- . Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 9 грудня 2011.
- . Архів оригіналу за 25 грудня 2011. Процитовано 9 грудня 2011.
- . Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 9 грудня 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ivan Vishenskij Ivan Vishenskij poema ukrayinskogo pismennika Ivana Franka napisana nim u 1900 roci Tvir prisvyachenij Agatangelu Krimskomu i rozpovidaye pro zavershennya zhittyevogo shlyahu Ivana Vishenskogo Ivan VishenskijObkladinka knigi Ivan Vishenskij Vid vo Kamenyar 2001 Hudozhnik Sofiya Karaffa KorbutZhanrpoemaAvtorIvan FrankoMovaukrayinskaNapisano1900 Vpershe nadrukovano u poetichnij zbirci Iz dniv zhurbi 1900 Postat ukrayinskogo pismennika monaha XVI XVII st Ivana Vishenskogo cikavila Ivana Franka Rezultatom doslidzhennya zhittya i tvorchosti pismennika monaha stala monografiya Ivan Vishenskij i jogo tvori 1895 Todi zh vinik i zadum poemi U peredmovi do okremogo vidannya 1911 p Ivan Franko pisav Osnova poemi pecherne zhittya i smert Vishenskogo tilki v odnij chasti moya poetichna funkciya bo pro svoye pecherne zhittya zgaduye Vishenskij sam u zagolovku svogo ostannogo pisannya SyuzhetPoema skladayetsya z 12 ti chastin V pershij chastini podano hudozhnij obraz Afonskoyi gori rozpovidayetsya pro te yak gora stoyit oblita divnim morem yak priroda mati tut pracyuye nad neyu ale pri comu gora vse odno spit Lishe trichi na den po gorah lunaye golos dzvoniv V drugij chastini jde rozpovid pro dzvoni yaki dzvonyat u nedilyu po vechirni a same pro perelik prichin cherez yaki voni lunayut Afon dzvonit u razi smerti poslushnika monastirya chencya iyeromonaha a takozh u razi koli htos iz zhivih shodit na ostatnij stupin tobto bazhaye zavershiti svij zemnij shlyah naodinci v molitvah U tretij i chetvertij chastini rozpovidayetsya pro vidpravlennya Ivana Vishenskogo u pecheru de vin planuye zakinchiti svoye zemne zhittya u molitvi z Bogom Igumen perekonuyetsya u tomu sho starcya vzhe nisho ne trimaye na Zemli i blagoslovlyaye na asketichne zavershennya zhittya U p yatij chastini peredayutsya rozdumi Vishenskogo pro svij vibir V shostij chastini do nogo zahodyat pavuk i muha shos zhiveye voruhnulos U rozdilah VII VIII prodovzhuyetsya rozpovid pro rozdumi starcya v pecheri jogo rozdumi pro vishnevij cvit z Ukrayini Starec ne rozumiye nevzhe ya ne zabuv Nevzhe zh ta Ukrayina she dlya mene ne chuzha U dev yatij chastini do Afonu priplivaye kozacka barka Spochatku starcyu zdavalosya sho to za nim ale yak vona shovalasya vin zithnuv A nastupnogo dnya X rozdil razom iz koshem iz yizheyu do starcya nadhodit list u yakomu pravoslavni prosyat Vishenskogo povernutisya v Luck i dopomogti svoyim bratam dlya rozdumiv jomu nadayetsya doba V odinadcyatij chastini Ivan Vishenskij dovgo vagayetsya ale prijmaye rishennya zalishitisya v pecheri Ni ne zradzhu svogo Boga ne zlomayu zapovitu i yarmo hresta otsogo do mogili donesu i ne vidklikayetsya na golos poslanciv nastupnogo dnya U dvanadcyatij chastini rozpovidayetsya pro podalshi diyi starcya Uvecheri vin sidit bilya vhodu v pecheru perechituye otrimanij list i vdayetsya do rozdumiv Ivan Vishenskij dohodit visnovku sho zalishatisya v pecheri pri tomu sho jogo brati Ukrayina v nebezpeci a vin mig bi yim dopomogti vin ne maye prava Ivan Vishenskij krichit pragnuchi zupiniti barku ale jogo ne chuyut Todi vin zvertayetsya do Isusa Hrista blagayuchi jogo nadati mozhlivist vipraviti situaciyu i priyednatisya do brativ pravoslavnih Jogo molitvu pochuto j Ivan stupaye po zolotistomu shlyahu sonyachnomu promenyu i opinyayetsya na chovni Yedine sho nagaduye pro perebuvannya starcya v pecheri bilij hrest KritikaPro Ivana Vishenskogo narazi vidomo nebagato chogo nevidomi ni rik narodzhennya ni rik smerti Vzhe u vici 30 35 rokiv vin pishov na Afon zvidki lishe odin raz povertavsya na Ukrayinu Same z Afonu vin napisav Poslannya do yepiskopiv ta bagato inshih tvoriv Pislya 1610 roku vin opinivsya v izolyaciyi i blizko 1620 roku pomer Pro smert asketa pravoslavni sho zibralisya 1621 roku ne znali tomu i nadislali prohannya povernutisya v Ukrayinu pro sho zgaduyetsya v tvori Ale chi vidviduvali ruski poslanci Afon nevidomo Ivan Vishenskij postaye yak filosofska poema postat Ivana nadto superechliva Z odnogo boku vin bazhaye dobra Ukrayini bazhaye zapobigti masovomu pokatolichennyu pragne dopomogti svoyim bratam u borotbi a z inshogo bazhaye vidnajti sut zhittya nablizitsya do Hrista Same tomu vin robit vibir yakij superechit jogo pochuttyam do Ukrayini obmezhuye svoye isnuvannya pecheroyu V poemi Ivan Franko zobrazhuye cyu borotbu Na zapitannya igumena chi nemaye v serci Vishenskogo prihilnosti do svitu toj vidpovidaye Tak tobto nemaye A koli vin otrimuye lista vid ukrayinciv vin rozumiye sho pochuttya do Ukrayini ne vgasli Ivan Franko zobrazhuye vnutrishnyu borotbu Vishenskogo mizh jogo patriotizmom i bazhannyam krashe piznati Boga vryatuvati vlasnu dushu Vin sam divuyetsya tomu sho Ukrayina she zhiva dlya nogo pri comu predstavlyaye Ukrayinu i yak ridnu krayinu i yak stan pravoslavnih brativ podiyi yaki tam vidbuvayutsya Ta nevzhe zh ta Ukrayina sej kvitchastij raj veselij se vazhke krivave peklo she dlya mene ne chuzha Ne dlya mene ti daleki spomini pro Ukrayinu ya davno dlya neyi vmer Vmer A chom zhe serce skache chom zhe krov zhivishe b yetsya dumka chajkoyu litaye nad sadkami ridnih sil Otrimavshi vid pravoslavnih zaproshennya priyednatisya vin dovgo dumav nad listom ale vreshti resht virishiv sho jogo podvig vazhlivishe a vin uzhe vmer dlya lyudej Sho sej list i sho cej golos Do kogo Do starcya Jvana Starcya Jvana vzhe nemaye vin umer umer dlya vsih Sho meni do Ukrayini a meni koli b samomu dotisnutis do Hrista Ni ne zradzhu svogo Boga ne zlomayu zapovitu Tomu na kriki poslanciv starec ne vidpovidaye ale z poemi vbachayetsya sho takij vibir dayetsya jomu vazhko Vin ridav sheptav i klikav ta bulo dovkola temno i v dushi strashenno temno i prosvitlennya ne jshlo starec sluhav duh zapershi jogo uho zhadno ssalo ukrayinskij lyubij golos ale vin ne vidizvavs Ale dali vin perechituye list i rozdumuye nad svoyim viborom u konteksti podij v Ukrayini i rezultatom cih rozdumiv ye rozuminnya sho nichogo spilnogo z Bozhim shlyahom jogo podvig ne maye Adzhe zh ti tvoyi chernechi gordi mriyi pro spasennya tut daleko vid spokusi se zh spokusa grih tyazhkij Se ne Bozhij shlyah verstayesh Se ne Bozhij shlyah Vin namagayetsya vipraviti situaciyu i priyednatisya do poslanciv z Ukrayini Stijte Stijte Zavernites Ya zhivu she Po staromu she kohayu Ukrayinu ale vzhe nadto pizno Ta darma Ne chuyut kriku i po hvilyah zolotistih barka get plive j plive Todi Vishenskij zvertayetsya do Isusa Hrista obicyayuchi viddati vse sho vin maye na korist Ukrayini i lishe pislya cogo vin otrimuye polegshennya Bog pochuv jogo molitvu i dostatno fantastichnim metodom peremistiv na barku Vidannya2001 r do 150 richchya Ivana Franka u vidavnicvtvi Kamenyar z ilyustraciyami Sofiyi Karaffi Korbut Nad ilyustraciyami do poemi hudozhnicya pracyuvala z 1971 po 1983 rik 2006 r druge vidannya u vidavnictvi Kamenyar PrimitkiU Vikidzherelah ye Ivan Vishenskij Ivan Franko Arhiv originalu za 2 bereznya 2012 Procitovano 9 grudnya 2011 Arhiv originalu za 30 serpnya 2011 Procitovano 9 grudnya 2011 Arhiv originalu za 25 grudnya 2011 Procitovano 9 grudnya 2011 Arhiv originalu za 19 grudnya 2013 Procitovano 9 grudnya 2011