Іван Іванович Білик

Іва́н Іва́нович Бі́лик (1 березня 1930, Градизьк, сучасна Полтавська область, УРСР — 27 листопада 2012, Київ, Україна) — український письменник, історичний романіст, перекладач болгарської літератури, лауреат Шевченківської премії (1991).

Іван Іванович Білик
Народився	1 березня 1930(1930-03-01) Градизьк, УРСР
Помер	27 листопада 2012(2012-11-27) (82 роки) Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	письменник
Сфера роботи	^d^[1] і перекладацтво^[d]^[1]
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Мова творів	українська
Роки активності	1956—2012
Жанр	історичний роман
Премії	Золотий письменник України (2012)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білик.

Не плутати з Іваном Біликом — псевдонімом Івана Яковича Рудченка.

Біографія

У 1950-ті роки вчителював у сільській школі, безуспішно намагався поступити на архітектурний та історичний факультети, до театрального інституту. 1961 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у редакціях газет («Робітнича газета», «Молодь України», «Літературна Україна»).

Друкувався з 1956 року. Член Спілки письменників України з 1967 року.

Автор сенсаційних українських історичних романів радянських часів — «Меч Арея» (1972) і (1986).

Відразу після видання обидві книги стали бестселерами. Втім, «Меч Арея» 1972 року заборонили та вилучили з бібліотек, нерозпродані примірники — з книгарень (встигли знищити 5 тисяч примірників — із 65 тисяч накладу). Письменника примусили звільнитися з роботи в редакції «Літературної України» (3,5 роки був безробітним, лише 1976 р. вдалося влаштуватися в редакцію часопису «Всесвіт» на посаду «секретар-друкар»), позбавили права друкуватись, піддали цькуванню в пресі.

Після того книжка в СРСР поширювалася «з рук у руки», але була перевидана за кордоном — у Канаді, Америці, Великій Британії та інших країнах. На теперішній час витримала 15 перевидань (в тому числі 9 — за кордоном).

Відомий також як перекладач творів сучасних (Е. Коралова, Е. Станева, П. Вежинова, А. Гуляшки, І. Давидкова, , К. Калчева, Б. Димитрової, Б. Райнова, М. Марчевського та інших).

Помер після тривалої хвороби у віці 82 років.

Відзнаки

Лауреат

• Державної премії імені Т. Г. Шевченка за історичний твір «Золотий Ра» (1991)
• Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року за роман «Не дратуйте грифонів» (1993).
• Премії імені М. Старицького (1994).
• Відзнаки «Золотий письменник України» (2012).

Твори

• «Танго» [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (роман, 1968) — про життя української еміграції.
• «Меч Арея» (роман, 1972)
• «День народження Золотої рибки» (роман, 1977) — про будівництво ГЕС, шкідливої для навколишнього середовища; порушено проблеми відповідальності особи перед суспільством і природою.
• (роман, 1982) — апофеоз людини, яка зберігає гідність і честь у найскрутніші моменти життя.
• «Похорон богів» [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.] (роман, 1986) — про події IX—X століть на землях Київської Русі.
• «Золотий Ра» [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] (1989) — «Історії» Геродота у вільному переказі.
• «Яр» (перший роман І. Білика — написаний 1958, виданий 2008 року)

Трилогія «Скіфи»:

• «Дикі білі коні» (роман, 1989)
• «Не дратуйте ґрифонів» (роман, 1993)
• «Цар і раб» (роман, 1992).

Інше

• Цар, якого вигодувала собака [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.] — історичне оповідання (є складовою частиною книги «Золотий Ра»).
• Дарунки скіфів [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] — історичне оповідання (є складовою частиною книги «Золотий Ра»).
• Аксіоми недоведених традицій [Архівовано 24 квітня 2008 у Wayback Machine.] — післяслово до роману «Меч Арея», яке одночасно є обґрунтуванням поглядів автора на історію. До написання автором цього післяслова рецензенти взагалі не допускали «Меч Арея» до друку.

Вшанування пам'яті

2019 року на честь Івана Білика перейменовано Яблуневу вулицю у Києві.

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Помер український історичний письменник Іван Білик. news.dt.ua. 27 листопада 2012. Процитовано 28 листопада 2012. {{}}: Недійсний |deadurl=unknown-host ()^{[недоступне посилання з червня 2019]}
3. Золоті письменники України. Нагороджені. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012.

Посилання

• Білик Іван Іванович [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] Біографія на сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
• Твори Івана Білика у е-бібліотеці «Чтиво» [Архівовано 14 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Ліна Кушнір. Іван Білик: Гіпотези теж мають право на життя [Архівовано 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Україна молода, № 38 (3804), 27.02.2010
• Іван Білик: Євген Марчук переконував мене відмовитися від «Меча Арея» // Друг читача, 2009 [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Білик Іван Іванович (на сайті Ін-ту історії України НАНУ) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Твори Івана Білика на «Українському Центрі» [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]
• http://ukrnationalism.com/publications/1369-zolota-pam-iat-ivan-bilyk.html [Архівовано 24 січня 2019 у Wayback Machine.]