Єпархія Лариса лат Archidioecesis Larissensis in Thessalia закритий престолом і титул католицької церкви ІсторіяЛариса с

Єпархія Лариса (лат. Archidioecesis Larissensis in Thessalia) - закритий престолом і титул католицької церкви.

Історія

Лариса — стародавня столична резиденція римської провінції Фессалія в Греції, спочатку залежна від Римського патріархату, а з VIII століття підпорядкована Константинопольському патріархату.

Християнство швидко проникло в Ларису, хоча її першим історично документованим єпископом є Клавдіан, який брав участь у Нікейському соборі 325 року. Грецький менолог згадує святого Ахіллея, який жив на початку IV століття, відомого своїми чудесами і якому був присвячений собор.

На початку V століття вже була створена церковна провінція Фессалія, про що свідчать акти Ефеського собору 431 року, в якому брав участь перший відомий митрополит Лариси Василій, який зайняв чітку позицію за Несторія і тому був звільнений.

У , що приписується імператору Леву VI (початок Х століття ), 10 суфраганських єпархій приписуються Ларисі: Деметріада, Фарсало, Таумако, Цетоніо, Езеро, Лідорісіо, Трикка, Екіно, Калідро і Сталіго. У Notitia середини XII століття Ларисі приписують 28 суфраганів, у тому числі Кардіція та Скопело.

Після четвертого хрестового походу тут було зведено архієпископство латинського обряду, засноване Папою Інокентієм III. З цього місця відомі деякі анонімні архієпископи на початку XIII століття, згадуються в листуванні пап Інокентія III (1198-1216) та Гонорія III (1216-1227 ) . Один із них був призначений апостольським адміністратором Даулії та Фермопіл у 1222 році. У 1241 році латинська присутність у місті Лариса припинилася.

Тодішні провінціали приписували латинській архієпархії Лариси 6 суфаганських єпархій. З них три відомі сайти: Кардіціо, Деметріада і Таумако. Також згадуються: місцевість Назаротенсіс, можливо, єпархія Езеро; осідок Сідоненсіс, невідомий; і осідок Алмеренсіс, місце, пов'язане джерелами з єпархією Фів Фтіотіди.

З XIV століття Лариса входить до числа титульних архієпископських престолів Католицької Церкви; місце було вакантним з 9 березня 1980 року.

Лариса також є єпископством Грецької Православної Церкви з назвою .

Хронотаксис

Грецькі архієпископи

Святий Ахіллей †
Клавдіан † (згадується в 325)
Александр † (згадується 344)
Василій † (згадується в 431)
Вігіланціо † (до 449 - після 458)
Прокл † (? - до 531 померлого)
Стефан † (згадується в 531)
Іоан I † (за часів Папи Григорія I)
Костянтин † (згадується близько 865)
Євфимій † (згадується 869)
Василій † (згадується 879)
Іоан II † (близько 960/970 - ? призначений архієпископом Сінади Фригії)

Латинські архієпископи

Анонім † (згадується між 1208 і 1210 рр.)
Анонім † (згадується 1213 р.)
Анонім † (згадується 1218 р.)
B. † (згадується 14 жовтня 1222 р.)
Анонім † (згадується 1224 р.)

Титулярні архієпископи

Петро † (? Помер)
Філіп † (23 червня 1351 р. - ? помер)
Микола † (6 квітня 1362 - 1374 помер)
Джованні Фабрі, OFM † (13 вересня 1437 р . - ?)
Джованні Веннекер, OESA † (1458/1468)
Веріболдо з Гейса, OFM † (10 грудня 1470 р. - ? помер)
Джовані Меппенський, OESA † (помер 24 січня 1477 - 15 листопада 1496)
Онорато Вісконті † (10 червня 1630 - 1652 помер)
Антоніо Піньятеллі дель Растрелло † (14 жовтня 1652 - 4 травня 1671 номінований архієпископ, особистий титул, Лечче)
Йоганн Гуго фон Орсбек † (12 грудня 1672 — 1 червня 1676 наступник архієпископа Тріра)
Балдасаре Ченчі † (27 серпня 1691 - 11 листопада 1697 створений кардиналом)
Франческо Аквавіва д'Арагона † (2 грудня 1697 — 17 травня 1706, призначений кардиналом)
Джованні Баттіста Ангвісціола † (помер 25 червня 1706 - 1707)
П'єр Луїджі Карафа † (27 березня 1713 — 15 листопада 1728 призначений кардиналом-пресвітером Сан-Лоренцо-ін-Панісперна)
Трояно Аквавіва д'Арагона † (14 серпня 1730 - 17 листопада 1732 призначений кардиналом-пресвітером святих Квіріко і Джулітти)
Джованні Саверіо ді Леоні † (помер 2 грудня 1733 — 5 березня 1735)
Бернардо Фроілан Сааведра Санжурхо † (помер 27 лютого 1736 — 31 травня 1742)
Педро Клементе де Аростегі † (30 липня 1742 - 16 вересня 1748 призначений архієпископ, особистий титул Осми)
Бьяджо Паолі † (18 березня 1750 р . - ?)
Франческо Саверио Пассарі † (помер 18 вересня 1786 - 4 червня 1808)
Сальваторе Марія Каккамо, ОСА † (4 вересня 1815 - 21 травня 1827 помер)
Франческо Каналі † (21 травня 1827 — 23 червня 1834 призначений кардиналом-пресвітером Сан-Клементе)
Йосип Франьо ді Паола Новак † (22 червня 1843 - 13 червня 1844 помер)
Франсуа-Марі-Бенжамін Рішар де ла Вернь † (5 липня 1875 — 8 липня 1886, наступник архієпископа Парижа)
Жоао Ребелло Кардозу де Менезес † (помер 14 березня 1887 - 1890)
Агостіно Часка, OSA† (1 червня 1891 — 22 червня 1899 призначений кардиналом-пресвітером Сан-Калісто)
Діомед Анджело Рафаеле Дженнаро Фальконіо, OFMRef. † (30 вересня 1899 — 30 листопада 1911 призначений кардиналом-пресвітером Санта-Марія-ін-Ара Коелі)
Карло Монтаньіні † (помер 31 березня 1913 — 24 жовтня 1913 )
Антоніо Марія Грасселлі, OFMConv. † (30 грудня 1913 — 1 лютого 1919 помер)
Феліпе (Бернардо де Хесус) Аргінцоніс і Астобіса, OCD † (18 грудня 1918 - 5 травня 1933 помер)
Доменіко Спольверіні † (22 травня 1933 — 19 липня 1939 помер)
Хосе Орасіо Кампільо Інфанте † (помер 29 липня 1939 — 14 червня 1956)
Антоніо Джордані † (3 серпня 1956 - 27 квітня 1960 помер)
Джузеппе Мойолі † (помер 27 вересня 1960 - 9 березня 1980)

Примітки

Così riporta Vailhé in Catholic Encyclopedia. Gelzer, Patrum Nicaenorum nomina, Lipsia, 1898, p. 70, nº 207. Altre fonti indicano semplicemente "Claudiano di Tessaglia".
Di questa sede sono noti due vescovi: Giorgio (869) e Gregorio (879). Le Quien, op. cit., coll. 113-114.
Sede sconosciuta a Michel Le Quien. Forse .
Heinrich Gelzer, Ungedruckte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum, in: Abhandlungen der philosophisch-historische classe der bayerische Akademie der Wissenschaften, 1901, p. 557, nnº 545-555.
La Notitia 3 pubblicata da Gustav Parthey in: Hieroclis Synecdemus et notitiae graecae episcopatuum, Berlino, 1866, pp. 120-121, nnº 493-521.
Eubel, Hierarchia catholica, vol. I, p. 544.
I vescovi da Giovanni Fabri a Giovanni di Meppen potrebbero appartenere, come indica Eubel (vol. II, p. 172), sia a questa sede che a in Siria.
Moroni, op. cit., p. 131.
Pubblicato nel del 3 luglio 1919.

Бібліографія

Деніел Стірнон, в. Лариса, Dictionnaire d'histoire et de géographie ecclésiastiques, vol. ХХХ, Париж, 2010, зб. 656-657
Гаетано Мороні, с. Лариса, в Словнику історико-церковної ерудиції, кн. 37, Венеція, 1846, стор. 130–131
(англ.) Сімеон Вайє, v. Лариса, Католицька енциклопедія, вип. IX, Нью-Йорк, 1910
(лат.) , Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Лейпциг, 1931, pp. 429 і 432.
(лат.) Квін, Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Париж, 1740, том III, зб. 979-980
(лат.) Конрад Юбель, Hierarchia Catholica Medii Aevi, vol. 1, с. 294; об. 2, с. XXVII і 172; об. 4, с. 216; об. 5, с. 237; об. 6, с. 254; об. 7, с. 232; об. 8, с. 334

Пов'язані елементи

Зовнішні посилання

(англ.) La sede titolare nel sito di www.catholic-hierarchy.org
(англ.) La sede titolare nel sito di www.gcatholic.org

[1] Così riporta Vailhé in Catholic Encyclopedia. Gelzer, Patrum Nicaenorum nomina, Lipsia, 1898, p. 70, nº 207. Altre fonti indicano semplicemente "Claudiano di Tessaglia".

[2] Di questa sede sono noti due vescovi: Giorgio (869) e Gregorio (879). Le Quien, op. cit., coll. 113-114.

[3] Sede sconosciuta a Michel Le Quien. Forse .

[4] Heinrich Gelzer, Ungedruckte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatuum, in: Abhandlungen der philosophisch-historische classe der bayerische Akademie der Wissenschaften, 1901, p. 557, nnº 545-555.

[5] La Notitia 3 pubblicata da Gustav Parthey in: Hieroclis Synecdemus et notitiae graecae episcopatuum, Berlino, 1866, pp. 120-121, nnº 493-521.

[6] Eubel, Hierarchia catholica, vol. I, p. 544.

[7] I vescovi da Giovanni Fabri a Giovanni di Meppen potrebbero appartenere, come indica Eubel (vol. II, p. 172), sia a questa sede che a in Siria.

[8] Moroni, op. cit., p. 131.

[9] Pubblicato nel del 3 luglio 1919.