Граф Павло Андрійович Шувалов 1776 1823 російський генерал лейтенант генерал ад ютант який відзначився під час війн з На

Орден Святого Георгія	Орден Святого Олександра Невського	Орден Святої Анни 1 ступеня	Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Іоанна Єрусалимського (Росія)	Орден Червоного орла	Кавалер ордена Леопольда (Австрія)	Військовий орден Максиміліана Йозефа
Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря

Шувалов Павло Андрійович у Вікісховищі

Життєпис

Був другим сином літератора-галомана від шлюбу з , дочкою фельдмаршала Петра Салтикова. Виховання отримав на французький лад.

На службу вступив малолітнім корнетом до лейб-гвардії Кінного полку 12 лютого 1786 року. 3 січня 1793 отримав звання підпоручика. 1794 бився з поляками та був нагороджений 1 січня 1795 орденом Святого Георгія 4-го ступеня.

18 серпня 1798 отримав звання полковника. З 5 квітня 1799 до 15 вересня 1801 року перебував у відставці. У 1799–1800 роках брав участь в та походах, зазнав поранення на Сен-Готардському перевалі. 15 вересня 1801 отримав звання генерал-майора. 11 червня 1803 став шефом Глухівського кірасирського полку.

1807 бився з французами у Пруссії. 7 липня 1808 отримав звання генерал-ад'ютанта, залишивши шефський пост. Під час зимової кампанії 1809 проти шведів, командуючи окремим корпусом, захопив місто , змусив чисельний загін шведських військ до капітуляції, за що 20 березня 1809 року отримав звання генерал-лейтенанта. З грудня 1809 до травня 1811 року перебував з особливими дорученнями у Відні.

1812 командував 4-м піхотним корпусом, проте на самому початку військових дій через хворобу залишив армію. У кампаніях 1813–1814 років перебував при імператорі Олександрі I, брав участь у головних битвах. Двічі відряджався для перемовин з французами щодо укладення перемир'я. За був нагороджений орденом Святого Олександра Невського. 1814 супроводжував Наполеона на острів Ельба як комісар російського уряду, врятував йому життя, за що у подарунок отримав пам'ятну шаблю. У подальшому перебував при особі імператора й виконував окремі дипломатичні доручення.

Помер 1 грудня 1823. Був похований на в Петербурзі.

Родина

1815 року одружився з княжною (1796—1870), чия шокувала Катерину II шлюбом з принцом . Від того шлюбу народились двоє синів:

(1816—1876), флігель-ад'ютант, з 1844 року був одружений з Софією Воронцовою (1825—1879), дочкою князя Михайла Воронцова.
(1819—1900), камергер, член Редакційних комісій. Був одружений з Софією Наришкіною (1829—1894), дочкою та Ольги Потоцької.

Варвара Петрівна,
дружина
Андрій,
син
Софія Михайлівна,
невістка
Петро,
син
Софія Львівна,
невістка

Примітки

Посилання

Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона. [1]. Стор. 620—621 (рос.)