Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Пилипенко Михайло Корнійович (білор. Міхаїл Карнеевіч Піліпенка; нар. 3 вересня 1924 — пом. 24 листопада 2009) — радянський воєначальник військ зв'язку, Герой Радянського Союзу (1943), генерал-лейтенант (СРСР), генерал-полковник (Україна). Почесний громадянин міста Києва (1989) , громадський діяч, був членом багатьох ветеранських та інших організацій.
| Михайло Корнійович Пилипенко | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| біл. Міхаіл Карнеевіч Піліпенка | |||||||||
| Народження | 3 вересня 1924 с. | ||||||||
| Смерть | 24 листопада 2009 (85 років) Москва | ||||||||
| Поховання | d | ||||||||
| Країна |  СРСР Україна Росія | ||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | ||||||||
| Рід військ | Війська зв'язку | ||||||||
| Роки служби | 1941–1988 | ||||||||
| Звання |  Генерал-лейтенантЗбройних Сил СРСР  Генерал-полковникЗбройних Сил України | ||||||||
| Командування | Київське вище військове інженерне училище зв'язку | ||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Біографія
Народився 3 вересня 1924 року в селі Дубровці Хотимського району Білоруської РСР у селянській родині. Білорус. Батько — Корній Юхимович Пилипенко (1902—1981), мати — Серафима Онисимівна Пилипенко (1904—1939). Дружина — Лариса Павлівна Пилипенко (нар. 1928), уроджена Шелепенко.
Коли розпочалась Німецько-радянська війна, разом з батьком добровільно пішов на фронт на початку липня 1941 року. Через два тижні під Козельськом прийняв «бойове хрещення», вступивши в бій з авіадесантом ворога. В цьому бою отримав поранення. Учасник в Москві.
Потім воював на Західному, Калінінському, Північно-Західному, Воронезькому, Степовому, 1-му Українському фронтах. Брав участь у таких відомих битвах, як битва за Москву, оборона Ленінграда, Курська битва, битва за Дніпро, Корсунь-Шевченківська операція.
У складі 1318-го стрілецького полку (163-тя стрілецька дивізія 38-ї армії Воронезького фронту) командир відділення роти зв'язку молодший сержант Михайло Пилипенко тричі форсував Дніпро. Спочатку 25 вересня 1943 року навпроти Києва через Матвіївську затоку на Труханів острів. 27-29 вересня 1943 року — друге форсування південніше Києва біля села Бортничі через Жуків острів, де брав участь у визволенні села Чапаєвка. Потім 163-тя стрілецька дивізія була перекинута в район на північ від Києва. І там біля села Лютіж ця дивізія в третій раз форсувала Дніпро, захопивши ділянку на Лютіжському плацдармі. Під час всіх цих десантних операцій зв'язківець-розвідник Михайло Пилипенко під вогнем противника забезпечував зв'язок підрозділів 1318-го стрілецького полку. У ході визволення Києва в районі Пуща-Водиця німецькі війська прорвали лінію фронту і перейшли в контрнаступ. Михайло Пилипенко залишився зі своєю радіостанцією в тилу ворога. Для того, щоб ліквідувати прорив Михайло Пилипенко для коригування дій артилеристів викликав вогонь на себе.
За проявлені мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР за участь у форсуванні Дніпра, міцне закріплення на правому березі в бою 29 жовтня 1943 року М. К. Пилипенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Учасник Параду Перемоги в Москві на Червоній Площі, який відбувся 24 червня 1945 року.
Після закінчення війни закінчив та Військову академію зв'язку в Ленінграді. У 1972 році пройшов навчання на академічних курсах.
Надалі служив на різних посадах у Білоруському військовому окрузі, у Військової академії зв'язку, у Групі радянських військ у Німеччині, начальником гарнізону зв'язку ГРУ Генерального штабу Збройних сил СРСР у селищі Ватутінки Московської області.
З 1972 по 1988 роки Михайло Корнійович Пилипенко очолював Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв'язку імені М. І. Калініна (КВВІУЗ їм. М. І. Калініна). У 1973 році Михайлу Корнійовичу присвоєно військове звання генерал-майор.
На посаді начальника училища вніс великий внесок в удосконалення навчального процесу, покращення матеріально-технічного оснащення та підвищення престижу цього навчального закладу. У 1984 році Михайлу Корнійовичу присвоєно військове звання генерал-лейтенант.
У 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 30-кілометровій зоні, внаслідок чого отримав інвалідність 1-ї групи як ліквідатор Чорнобильської катастрофи.
У листопаді 1988 року Михайло Корнійович вийшов на пенсію.
Указом Президента України Леоніда Даниловича Кучми Михайлу Корнійовичу Пилипенку присвоєно військове звання генерал-полковник.
Проживав у Києві до 2002 року.
З 2002 року переїхав до Москви на постійне місце проживання. Помер 24 листопада 2009 року. Похований на центральній алеї Люблінського кладовища міста Москви.
Громадська діяльність
З 1989 року працював у науковому центрі Збройних Сил України. Активний учасник ветеранського руху України, член Ради організації ветеранів України, член президії Київської організації ветеранів війни, голова Комітету Героїв Радянського Союзу України, очолював Білоруську діаспору в Україні. Михайло Корнійович був членом Міжнародної благодійної організації «Міжнародний клуб пошани визначних людей» і мав багато почесних урядових грамот і відзнак.
Після переїзду в Москву Михайло Корнійович Пилипенко бере участь у діяльності ветеранського руху Росії. Брав активну участь у створенні телеканалу «Зірка» Міністерства оборони Російської Федерації. За родом своєї громадської діяльності, завжди був публічною фігурою і підтримував контакти з першими особами та політичною елітою Росії і України.
Автор і співавтор багатьох книг і фільмів. Зокрема, співавтор книги «В битві за Київ», Київ, Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1983 рік. Автор книги «Віч-на-Віч з Війною», за підтримки Леоніда Даниловича Кучми та Олександра Олександровича Омельченка, Київ, Видавництво «Молодь», 1999 рік. Автор книги «Пишаюся Великим Минулим», Москва, Товариство дружби і розвитку співробітництва з зарубіжними країнами, 2008 рік. Співавтор книги «Антидот — Ляпас українському націоналізму», спільно з Віталієм Васильовичем Федорчуком, Москва, ФГУП «Виробничо-видавничий комбінат ВІНІТІ», 2010 рік. Один з творців фільму і один з ініціаторів його створення, спільно з Віталієм Васильовичем Федорчуком, «Ганебна таємниця Хатині», який був показаний в травні 2009 року на телеканалі «Зірка».
Нагороди та звання
- Звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» (медаль «Золота Зірка» № 1834) та Ордену Леніна.
- Орден Леніна
- Три ордени Червоної Зірки
- Орден Вітчизняної війни I ступеня
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Український орден Богдана Хмельницького (Україна) III ступеня
- Український Орден «За заслуги» (Україна) III ступеня
- Нагороджений багатьма відомими медалями воєнного та мирного часу
- Заслужений працівник вищої школи СРСР
- Заслужений працівник зв'язку СРСР
- Почесний громадянин міста Києва
- Почесний громадянин міста Вишгород Київської області
- Почесний громадянин міста Біла Церква Київської області
- Почесний солдат 66-го окремого полку зв'язку Червонопрапорного Білоруського військового округу
- Почесний курсант КВВІУЗ їм М. І. Калініна
Вшанування пам'яті
У другій половині 70-х — початку 80-х років XX століття, в Києві створювався меморіальний комплекс Національний музей історії України у Другій світовій війні. Біля входу в меморіальний комплекс скульптори задумали поставити монумент учасникам форсування Дніпра. Відомий скульптор Фрідріх Мкртичович Согоян вирішив взяти прообрази для монумента з конкретних Героїв-фронтовиків форсування Дніпра. Прообраз зв'язківця був узятий з Михайла Корнійовича Пилипенка. .
На честь славної пам'яті героя Радянського Союзу Михайла Пилипенка в Хотимському районі Республіки Білорусь названа його ім'ям одна з вулиць міста.
Примітки
- . Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 1 вересня 2015.
- [. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2015. Стаття Олексія Норкіна «Кто из воинов-связистов до сих пор ведет бой за освобождение Киева? Подвиг» (рос.)]
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том II: — Москва: Воениздат, 1988. – стор. 269
Посилання
- Біографія М.К. Пилипенка на сайті Факультету №2 «Інформаційних технологій в системах управління» Військового інституту телекомунікацій та інформатизації [ 4 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- (рос.)
- Стаття «Пилипенко Михаил Корнеевич Вызываю огонь на себя! До связи!» на сайті всеукраїнського союзу білорусів[недоступне посилання з жовтня 2019](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pilipenko Pilipenko Mihajlo Kornijovich bilor Mihayil Karneevich Pilipenka nar 3 veresnya 1924 19240903 pom 24 listopada 2009 radyanskij voyenachalnik vijsk zv yazku Geroj Radyanskogo Soyuzu 1943 general lejtenant SRSR general polkovnik Ukrayina Pochesnij gromadyanin mista Kiyeva 1989 gromadskij diyach buv chlenom bagatoh veteranskih ta inshih organizacij Mihajlo Kornijovich Pilipenkobil Mihail Karneevich PilipenkaNarodzhennya3 veresnya 1924 1924 09 03 s Smert24 listopada 2009 2009 11 24 85 rokiv MoskvaPohovannyadKrayina SRSR Ukrayina RosiyaPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijskVijska zv yazkuRoki sluzhbi1941 1988Zvannya General lejtenant Zbrojnih Sil SRSR General polkovnik Zbrojnih Sil UkrayiniKomanduvannyaKiyivske vishe vijskove inzhenerne uchilishe zv yazkuVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi 1834 BiografiyaNarodivsya 3 veresnya 1924 roku v seli Dubrovci Hotimskogo rajonu Biloruskoyi RSR u selyanskij rodini Bilorus Batko Kornij Yuhimovich Pilipenko 1902 1981 mati Serafima Onisimivna Pilipenko 1904 1939 Druzhina Larisa Pavlivna Pilipenko nar 1928 urodzhena Shelepenko Koli rozpochalas Nimecko radyanska vijna razom z batkom dobrovilno pishov na front na pochatku lipnya 1941 roku Cherez dva tizhni pid Kozelskom prijnyav bojove hreshennya vstupivshi v bij z aviadesantom voroga V comu boyu otrimav poranennya Uchasnik v Moskvi Potim voyuvav na Zahidnomu Kalininskomu Pivnichno Zahidnomu Voronezkomu Stepovomu 1 mu Ukrayinskomu frontah Brav uchast u takih vidomih bitvah yak bitva za Moskvu oborona Leningrada Kurska bitva bitva za Dnipro Korsun Shevchenkivska operaciya U skladi 1318 go strileckogo polku 163 tya strilecka diviziya 38 yi armiyi Voronezkogo frontu komandir viddilennya roti zv yazku molodshij serzhant Mihajlo Pilipenko trichi forsuvav Dnipro Spochatku 25 veresnya 1943 roku navproti Kiyeva cherez Matviyivsku zatoku na Truhaniv ostriv 27 29 veresnya 1943 roku druge forsuvannya pivdennishe Kiyeva bilya sela Bortnichi cherez Zhukiv ostriv de brav uchast u vizvolenni sela Chapayevka Potim 163 tya strilecka diviziya bula perekinuta v rajon na pivnich vid Kiyeva I tam bilya sela Lyutizh cya diviziya v tretij raz forsuvala Dnipro zahopivshi dilyanku na Lyutizhskomu placdarmi Pid chas vsih cih desantnih operacij zv yazkivec rozvidnik Mihajlo Pilipenko pid vognem protivnika zabezpechuvav zv yazok pidrozdiliv 1318 go strileckogo polku U hodi vizvolennya Kiyeva v rajoni Pusha Vodicya nimecki vijska prorvali liniyu frontu i perejshli v kontrnastup Mihajlo Pilipenko zalishivsya zi svoyeyu radiostanciyeyu v tilu voroga Dlya togo shob likviduvati proriv Mihajlo Pilipenko dlya koriguvannya dij artileristiv viklikav vogon na sebe Za proyavleni muzhnist i geroyizm Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR za uchast u forsuvanni Dnipra micne zakriplennya na pravomu berezi v boyu 29 zhovtnya 1943 roku M K Pilipenku prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu Uchasnik Paradu Peremogi v Moskvi na Chervonij Ploshi yakij vidbuvsya 24 chervnya 1945 roku Pislya zakinchennya vijni zakinchiv ta Vijskovu akademiyu zv yazku v Leningradi U 1972 roci projshov navchannya na akademichnih kursah Nadali sluzhiv na riznih posadah u Biloruskomu vijskovomu okruzi u Vijskovoyi akademiyi zv yazku u Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini nachalnikom garnizonu zv yazku GRU Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR u selishi Vatutinki Moskovskoyi oblasti Z 1972 po 1988 roki Mihajlo Kornijovich Pilipenko ocholyuvav Kiyivske vishe vijskove inzhenerne dvichi Chervonopraporne uchilishe zv yazku imeni M I Kalinina KVVIUZ yim M I Kalinina U 1973 roci Mihajlu Kornijovichu prisvoyeno vijskove zvannya general major Na posadi nachalnika uchilisha vnis velikij vnesok v udoskonalennya navchalnogo procesu pokrashennya materialno tehnichnogo osnashennya ta pidvishennya prestizhu cogo navchalnogo zakladu U 1984 roci Mihajlu Kornijovichu prisvoyeno vijskove zvannya general lejtenant U 1986 roci brav uchast u likvidaciyi naslidkiv avariyi na Chornobilskij AES u 30 kilometrovij zoni vnaslidok chogo otrimav invalidnist 1 yi grupi yak likvidator Chornobilskoyi katastrofi U listopadi 1988 roku Mihajlo Kornijovich vijshov na pensiyu Ukazom Prezidenta Ukrayini Leonida Danilovicha Kuchmi Mihajlu Kornijovichu Pilipenku prisvoyeno vijskove zvannya general polkovnik Prozhivav u Kiyevi do 2002 roku Z 2002 roku pereyihav do Moskvi na postijne misce prozhivannya Pomer 24 listopada 2009 roku Pohovanij na centralnij aleyi Lyublinskogo kladovisha mista Moskvi Gromadska diyalnistZ 1989 roku pracyuvav u naukovomu centri Zbrojnih Sil Ukrayini Aktivnij uchasnik veteranskogo ruhu Ukrayini chlen Radi organizaciyi veteraniv Ukrayini chlen prezidiyi Kiyivskoyi organizaciyi veteraniv vijni golova Komitetu Geroyiv Radyanskogo Soyuzu Ukrayini ocholyuvav Bilorusku diasporu v Ukrayini Mihajlo Kornijovich buv chlenom Mizhnarodnoyi blagodijnoyi organizaciyi Mizhnarodnij klub poshani viznachnih lyudej i mav bagato pochesnih uryadovih gramot i vidznak Pislya pereyizdu v Moskvu Mihajlo Kornijovich Pilipenko bere uchast u diyalnosti veteranskogo ruhu Rosiyi Brav aktivnu uchast u stvorenni telekanalu Zirka Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi Za rodom svoyeyi gromadskoyi diyalnosti zavzhdi buv publichnoyu figuroyu i pidtrimuvav kontakti z pershimi osobami ta politichnoyu elitoyu Rosiyi i Ukrayini Avtor i spivavtor bagatoh knig i filmiv Zokrema spivavtor knigi V bitvi za Kiyiv Kiyiv Vidavnictvo CK LKSMU Molod 1983 rik Avtor knigi Vich na Vich z Vijnoyu za pidtrimki Leonida Danilovicha Kuchmi ta Oleksandra Oleksandrovicha Omelchenka Kiyiv Vidavnictvo Molod 1999 rik Avtor knigi Pishayusya Velikim Minulim Moskva Tovaristvo druzhbi i rozvitku spivrobitnictva z zarubizhnimi krayinami 2008 rik Spivavtor knigi Antidot Lyapas ukrayinskomu nacionalizmu spilno z Vitaliyem Vasilovichem Fedorchukom Moskva FGUP Virobnicho vidavnichij kombinat VINITI 2010 rik Odin z tvorciv filmu i odin z iniciatoriv jogo stvorennya spilno z Vitaliyem Vasilovichem Fedorchukom Ganebna tayemnicya Hatini yakij buv pokazanij v travni 2009 roku na telekanali Zirka Nagorodi ta zvannyaZvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam medali Zolota Zirka medal Zolota Zirka 1834 ta Ordenu Lenina Orden Lenina Tri ordeni Chervonoyi Zirki Orden Vitchiznyanoyi vijni I stupenya Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR III stupenya Ukrayinskij orden Bogdana Hmelnickogo Ukrayina III stupenya Ukrayinskij Orden Za zaslugi Ukrayina III stupenyaNagorodzhenij bagatma vidomimi medalyami voyennogo ta mirnogo chasuZasluzhenij pracivnik vishoyi shkoli SRSR Zasluzhenij pracivnik zv yazku SRSR Pochesnij gromadyanin mista Kiyeva Pochesnij gromadyanin mista Vishgorod Kiyivskoyi oblasti Pochesnij gromadyanin mista Bila Cerkva Kiyivskoyi oblasti Pochesnij soldat 66 go okremogo polku zv yazku Chervonoprapornogo Biloruskogo vijskovogo okrugu Pochesnij kursant KVVIUZ yim M I KalininaVshanuvannya pam yatiU drugij polovini 70 h pochatku 80 h rokiv XX stolittya v Kiyevi stvoryuvavsya memorialnij kompleks Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini u Drugij svitovij vijni Bilya vhodu v memorialnij kompleks skulptori zadumali postaviti monument uchasnikam forsuvannya Dnipra Vidomij skulptor Fridrih Mkrtichovich Sogoyan virishiv vzyati proobrazi dlya monumenta z konkretnih Geroyiv frontovikiv forsuvannya Dnipra Proobraz zv yazkivcya buv uzyatij z Mihajla Kornijovicha Pilipenka Na chest slavnoyi pam yati geroya Radyanskogo Soyuzu Mihajla Pilipenka v Hotimskomu rajoni Respubliki Bilorus nazvana jogo im yam odna z vulic mista Primitki Arhiv originalu za 7 lipnya 2017 Procitovano 1 veresnya 2015 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2015 Procitovano 7 kvitnya 2015 Stattya Oleksiya Norkina Kto iz voinov svyazistov do sih por vedet boj za osvobozhdenie Kieva Podvig ros LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar v 2 tomah Tom II Moskva Voenizdat 1988 stor 269PosilannyaBiografiya M K Pilipenka na sajti Fakultetu 2 Informacijnih tehnologij v sistemah upravlinnya Vijskovogo institutu telekomunikacij ta informatizaciyi 4 lyutogo 2015 u Wayback Machine ros Stattya Pilipenko Mihail Korneevich Vyzyvayu ogon na sebya Do svyazi na sajti vseukrayinskogo soyuzu bilorusiv nedostupne posilannya z zhovtnya 2019 ros