Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Єлизавета Баварська Єлизавета Баварська нім Elisabeth von Bayern

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Єлизавета Баварська.

Єлизавета Баварська (нім. Elisabeth von Bayern, 2 лютого 1443 — 5 березня 1484) — баварська принцеса з династії Віттельсбахів, донька герцога Баварії-Мюнхена Альбрехта III та Анни Брауншвейг-Ґрубенгабен-Айнбекської, дружина курфюрста Саксонії Ернста.

Єлизавета Баварська
нім. Elisabeth von Bayern
Єлизавета Баварська
8-а курфюрстіна-консорт Саксонії
Початок правління:	7 вересня 1464
Кінець правління:	5 березня 1484

Попередник:	Маргарита Австрійська
Наступник:	Сибілла Клевська

Дата народження:	2 лютого 1443(1443-02-02)
Місце народження:	Мюнхен, Баварсько-Мюнхенське герцогство
Країна:	Священна Римська імперія
Дата смерті:	5 березня 1484(1484-03-05) (41 рік)
Місце смерті:	Лейпциг, курфюрство Саксонія, Священна Римська імперія
Поховання	^d
Чоловік:	Ернст Саксонський
Діти:	Крістіна, Фрідріх, Ернст, Адальберт, Йоганн, Маргарита, Вольфганг
Династія:	Віттельсбахи, Ернестинська лінія Веттінів
Батько:	Альбрехт III
Мати:	Анна Брауншвейг-Ґрубенгабенська

Біографія

Народилась 2 лютого 1443 року у Мюнхені. Була шостою дитиною та другою донькою в родині герцога Баварії-Мюнхена Альбрехта III та його дружини Анни Брауншвейг-Ґрубенгабен-Айнбекської. Мала старших братів Йоганна, Ернеста, Сигізмунда й Альбрехта, який невдовзі помер, та сестру Маргариту. Згодом сімейство поповнилося синами Альбрехтом, Крістофером і Вольфгангом та донькою Барбарою.

Одним із місць проживання родини був замок Блютенбург. Основною резиденцією герцога Баварії вважався Старий Двір у Мюнхені. Сховищем під час народним повстань служив міський замок Нойвесте.

У 17-річному віці Єлизавета була видана заміж за 19-річного принца Саксонії Ернста, старшого із виживших синів курфюрста Фрідріха II. Заручини відбулися за десять років до цього й, згідно шлюбного контракту, весілля мало пройти раніше: у 1456 році. Втім, вінчання відбулося у Лейпцизі 25 листопада 1460 року. Шлюб виявився щасливим, Ернст дуже кохав дружину. Вже наступного року Єлизавета народила первістка. Всього мали семеро дітей:

Крістіна (1461—1521) — дружина короля Данії, Швеції та Норвегії Юхана, мала шестеро дітей;
Фрідріх (1463—1525) — курфюрст Саксонії у 1486—1525 роках, одруженим не був, мав кількох позашлюбних дітей;
Ернст (1464—1513) — архієпископ Магдебурзький у 1476—1513 роках, апостольський адміністратор єпископства Гальберштадт у 1480—1513 роках, одруженим не був, дітей не мав;
Дрезденська резиденція пари
Адальберт (1467—1484) — апостольський адміністратор Майнцу, одруженим не був, мав позашлюбну доньку;
Йоганн (1468—1532) — курфюрст Саксонії у 1525—1532 роках, був двічі одруженим, мав п'ятеро дітей від обох шлюбів;
Маргарита (1469—1582) — дружина герцога Брауншвейг-Люнебургу, князя Люнебургу Генріха I, мала семеро дітей;
Вольфганг (1473—1478) — прожив близько 5 років.

Єлизавета піклувалася про виховання дітей, у тому числі, про надання їм відповідної освіти.

У 1464 році її чоловік став курфюрстом Саксонії. Правління здійснював зі своїм братом Альбрехтом. У 1471 році вони заклали будівництво майбутньої спільної резиденції Альбрехтсбург, яка, однак, так і не використовувалася за призначенням. З 1468 до 1480 року велося також розширення Дрезденської резиденції.

Курфюстіна померла після тривалої хвороби. В кінці життя була прикута до ліжка, яке для зручності було обладнане колесами та підйомником. 5 березня 1484 її не стало. Була похована в кірсі Святого Павла у Лейпцизі. Ернст загинув два роки потому, впавши з коня. Перед цим встиг поділити із братом саксонські землі, ставши засновником Ернестинської лінії Веттінів.

Генеалогія

Іоганн II

Катерина Горіцька

Бернабо Вісконті

Беатріче делла Скалла

Альбрехт I

Агнеса Брауншвейг-Люнебурзька

Оттон I

Маргарита Юліх-Берзька

Ернст Баварський

Єлизавета Вісконті

Еріх I

Єлизавета Брауншвейг-Геттингенська

Альбрехт III

Анна Брауншвейг-Ґрубенгабенська

Єлизавета

Примітки

Замки Баварії. Блютенбург [1] [ 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
Мюнхенська вікіпедія. Старий Двір [2] [ 13 липня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
Мюнхенська вікіпедія. Нойвесте [3] [ 17 червня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
Franz Otto Stichart: Das Königreich Sachsen und seine Fürsten, C. L. Hirschfeld, 1854, стор. 97
Johann Christian Konrad Hofmann: Zeitschrift für Protestantismus und Kirche, vol 44-45, A. Deichert, 1862, стор. 2.
Carola Fey, Steffen Krieb, Werner Rösener: Mittelalterliche Fürstenhöfe und ihre Erinnerungskulturen, V&R Unipress GmbH, 2007, стор. 267.

Література

Reiner Gross: Die Wettiner, W. Kohlhammer Verlag, 2007, стор. 83.

Посилання

Віттельсбахи [ 24 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Профіль на Geni.com (англ.)
Профіль на Thepeerage.com [ 6 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Генеалогія Єлизавети Баварської [ 29 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Генеалогія Ернста Саксонського [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

[1] Замки Баварії. Блютенбург [1] [ 10 серпня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)

[2] Мюнхенська вікіпедія. Старий Двір [2] [ 13 липня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)

[3] Мюнхенська вікіпедія. Нойвесте [3] [ 17 червня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)

[4] Franz Otto Stichart: Das Königreich Sachsen und seine Fürsten, C. L. Hirschfeld, 1854, стор. 97

[5] Johann Christian Konrad Hofmann: Zeitschrift für Protestantismus und Kirche, vol 44-45, A. Deichert, 1862, стор. 2.

[6] Carola Fey, Steffen Krieb, Werner Rösener: Mittelalterliche Fürstenhöfe und ihre Erinnerungskulturen, V&R Unipress GmbH, 2007, стор. 267.