Баварсько Мюнхенське герцогство 1392 1503 роки герцогство що утворилося внаслідок розподілу герцогства Ландсгут Баварія

Баварсько-Мюнхенське герцогство (1392—1503 роки) — герцогство, що утворилося внаслідок розподілу герцогства Ландсгут-Баварія між представниками династії Віттельсбахів. В перші роки боролося за збереження самостійності від інших баварських герцогств. Зрештою завдяки дипломатичній і шлюбній політиці зуміло об'єднати усі баварські володіння, відновивши у 1508 році єдине Баварське герцогство.

Bayern-Straubing
Баварсько-Мюнхенське герцогство

1392 – 1503

Герб

Баварія-Мюнхен: історичні кордони на карті

Баварсько-Мюнхенське герцогство (позначено зеленим кольором)

Столиця

Мови

Релігії

Форма правління

герцог

Історичний період

Середньовіччя

- Засновано

1392

- Ліквідовано

1503

Сьогодні є частиною

Німеччина

Історія

Утворилося внаслідок угоди між синами Стефана II, герцога Ландсгут-Баварського, — Стефаном III, Фрідріхом I та Іоганном II, які пртягом 1379—1392 років керували батьківськими володіннями разом. Втім зрештою внаслідок постійних сварок вирішили герцогство поділити. В результаті утворилися Ландсгут-Баварське, Баварсько-Інгольштадтське та Баварсько-Мюнхенське герцогства.

Правителем останнього став Іоганн II, володіння якого складалися з двох частин: менша — північна — простягалася від Ріденбурга до Нойштадту-ан-дер-Донау та від Фобурга до Пфаффенгофену-ан-дер-Ільм; більша — південна — в долині річки Ізар, на захід від річки Лех, від Дахау, Фюрстенфельдбрука та Мюнхена на півночі через Штарнберг, Вольфратсгаузен, Бад-Айблінг і Бад-Тельц до Когельзее і Вальгензее на півдні. Також у володіння входили міста Регенстауф і , Швандорф, Бургленгенфельд, Фельбург і Гемау (останні 4 міста з 1350 року знаходилися у закладі курфюрства Пфальц).

В перші роки Іоганн II вимушений був відбивати спроби брата Стефана III, герцога Баварсько-Інгольштадтського захопити Баварію-Мюнхен. Зрештою останнього було визнано співволодарем герцогства. Нащадки Іоганна II розпочали боротьбу за здобуття повної влади в батьківських володіннях. Лише 1402 року за підтримки імператора Венцеслава Люксембурга Баварії-Мюнхену вдалося звільнитися від зверхності Баварії-Інгольштадта. З цього моменту починається тісний союз з імператорами і королями з династії Люксембургів, насамперед у боротьбі з гуситами Чехії.

Разом з цим тривали конфлікти з Баварсько-Інгольштадтським герцогством. У 1414 році Баварія-Мюнхенське герцогство увійшло до Товариства папуги (згодом Констанцької ліги), що була спрямована проти Інгольштадту. У 1422 році союзники, зокрема у Баварія-Мюнхену, зуміли завдали супротивнику важкого удару. У 1432 році на виконання Пресбурзького арбітражу імператора Сигізмунда I Люксембурга герцогство Баварія-Мюнхен отримало частину Баварсько-Штраубінзького герцогства.

З 1440-х років Баварія-Мюнхен переходить до співпраці з володарями Богемії (Їржі Подебрадом і Ягеллонами). У 1460-1480-х роках внаслідок збільшення претендентів на трон Баварія-Мюнхен вступила у смугу декількох співволодарів, що значно послабило її військову, політичну та економічну міць. У 1467 році з земель Баварії-Мюнхена виділилося (для герцога Сигізмунда). У 1490-х роках у зовнішній політиці протистояла Швабському союзу, створеному імператорами з династії Габсбургів. Зрештою герцоги вимушені були відступити.

У 1501 році після герцога Сигізмунда вдалося повернути до складу держави Дахау-Баварію. У 1503 році після завершення лінії Ландсгут-баварських герцогів було приєднано цю державу. Проте до 1504 року герцог Баварсько-Мюнхенський вимушений був протистояти претенденту Рупрехту фон Нойбургу у війні за ландсгутську спадщину. Цим самим після 154 років відбулося об'єднання усіх баварських земель.

Герцоги

Іоганн II (1392—1397)
Ернст (1397—1438)
Вільгельм III (1397—1435)
Адольф (1435—1441)
Альбрехт III (1438—1460)
Іоганн IV (1460—1463)
Сигізмунд (1460—1467)
Крістоф (1468—1493)
Альбрехт IV (1463—1503)

Джерела

Reinhard Stauber: Die Herzöge von München. Die Wiederherstellung der Landeseinheit. In: Alois Schmid, Katharina Weigand (Hrsg.): Die Herrscher Bayerns. 25 historische Portraits von Tassilo III. bis Ludwig III. 2. Auflage. C. H. Beck, München 2006, , S. 142—157.
Andreas M. Dahlem: The Wittelsbach Court in Munich. History and Authority in the Visual Arts (1460—1508). Dissertation, University of Glasgow 2009