Геворг Скевраці

Геворг Скевраці або Геворг Ламбронеці (вірм. Գեւորգ Սկեւռացի; ()—1247, Ламброн, Кілікія—1301) — вірменський учений, вардапет, оратор, письменник, політичний діяч.

Геворг Скевраці
вірм. Գևորգ Սկեւռացի
Народився	1246
Помер	1301 ^d, Кілікійське царство
Діяльність	поет, мовознавець, музикант
Галузь	богослів'я
Вчителі	Q13054114? і ^d
Відомі учні	^d
Аспіранти, докторанти	^d
Родичі	^d

Біографія

Народився близько 1246 року в Ламброне, Кілікійського вірменського царства. Був одним з освічених вардапетів середньовічної Вірменії. Початкову освіту отримав у свого дядька ^[ru], в 1256—1257 роках навчався у ченця Мхітара з монастиря ^[ru]. Здобув богословську і філософську освіту в школі великого вченого часу Вардана Аревелці. У монастирях Кілікійської Вірменії займався переписуванням літописів, читав проповіді, вів викладання. Більшу частину свого життя провів у монастирі Скевра, де до самої смерті в 1301 році був настоятелем. У числі інших священнослужителів брав безпосередню і активну участь у боротьбі проти унії вірменської і римських церков.

Наукова діяльність

Геворг Скевраці автор 3 граматичних творів: «Повчання про властивості складів», «Повчання про просодію» і «Повчання про мистецтво писання», які є важливим внеском в історію розвитку вірменської писемності. У них Скевраці розробив і класифікував правила законів силлабації, пунктуації, орфографії та артикуляції вірменської мови, займався проблемами орфоепії, розробив правила перенесення. Найбільш важливими як для теорії так і практики стали його правила складоподілу і перенесення. Рекомендовані ним правила, з невеликими змінами, використовуються і в сучасній вірменській мові, а праці в свій час служили підручниками писарів та письменників рукописів.

Залишив різноманітну творчу спадщину, мав велику роль у розвитку вірменської богословської літератури. Скевраці належать настанови, поетичні, музичні та інші твори. Автор багатьох екзегетичних творів, серед яких тлумачення на «Діяння апостолів», написане до 1289 року за замовленням ^[ru], брата кілікійського царя Хетума I. Пізніше за наказом царя Хетума II в 1290—1291 роках написав тлумачення на книгу пророка Ісаї. Величезне значення для вивчення історії та коментування біблійних текстів мають «передмови» і «змісти» складені Геворгом Скевраці до книг Старого і Нового завітів.

Геворг Скевраці є також редактором збірок «Тонапатчар» (аналог синаксаря) і гімнів «Шаракноца», відомого як «Хлкеці». Займався систематизацією обрядів і свят вірменської церкви і вірменського зведення церковних канонів. Ним були складені численні молитовні пісні-проповіді та дифірамби. У 1283 році на прохання Ованеса Царебрата написав «Оду євангелісту Іоанну». Є припущення, що був придворним художником, відомий як один з майстрів художнього оформлення книги

Примітки

1. Геворг Скевраци // Православная энциклопедия. — Москва, 2005. — Т. 10. — С. 490.
2. А. Г Галстян // Армянские источники о монголах: извлечения из рукописей XII—XIV вв // Изд-во восточной лит-ры, 1962
3. А. В. Десницкая, .  // История лингвистических учений: средневековый Восток. — Наука, 1981. — С. 46.

Література

• Л. Хачерян. Грамматическая теория «искусства письма» в трудах Геогра Скевраци // Вестник Матенадарана. — Єреван, 1960. — № 5. — С. 135—163.