Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Альгеніб γ Пегаса γ Pegasi або скорочено γ Peg зоря в сузір ї Пегаса розташована в південно східному куті астеризму відо

Альгеніб

Альгеніб

Альгеніб (γ Пегаса/γ Pegasi або скорочено γ Peg) — зоря в сузір'ї Пегаса, розташована в південно-східному куті астеризму, відомого як Великий Квадрат. Середня видима візуальна величина зорі +2,84, (четверта за яскравістю зоря в сузір'ї). Відстань до зорі виміряна методом паралаксу, приблизно 390 св. р. (120 пк) з похибкою 5 %.

Gamma Pegasi
image
image

Розташування γ Пегаса в сузір'ї позначено червоним колом
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Пегас
Пряме піднесення 00г 13х 14.15123с
Схилення +15° 11′ 00.9368″
Видима зоряна величина (V) +2.84
Характеристики
Спектральний клас B2 IV
Показник кольору (B−V) –0,23
Показник кольору (U−B) –0,85
Тип змінності типу β Cep
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +4,1 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +1,98 мас/р
Схил.: –9,28 мас/р
Паралакс (π) 8.33 ± 0.53 мас
Відстань 390 ± 20 св. р.
(120 ± 8 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−2,64
Фізичні характеристики
Маса 8,9 ± 0,1 M☉
Радіус 4,80 ± 0,39 R☉
Світність 5,840 L☉
Ефективна температура 21,179 ± 237 K
Інші позначення
Algenib, 88 Peg, HD 886, FK5 7, HIP 1067,  39,  91781.
Посилання
SIMBADдані для gam+Peg

Назва та позначення

Позначення Баєра — γ Пегаса.
Власна назва — Альгеніб.
В англійській мові така ж назва (Algenib) застосовувалася також для α Персея. 2016 року Міжнародний астрономічний союз організував робочу групу щодо назв зір (англ. Working Group on Star Names, WGSN). Перший бюлетень WGSN від липня 2016 року містив дві таблиці назв, ухвалених WGSN; перша таблиця містила назву Альгеніб (лат. Algenib) для цієї зорі (для α Персея ухвалили власну назву Мірфак).

В індуїстській астрономії астеризм, який складається з γ Пегаса й α Андромеди, має назву «Уттарбхадрапада» (санскр. उत्तरभाद्रपदा), це 26-а накшатра.
Китайський астеризм «Стіна» (壁宿 (Bìxiù) також складається з γ Пегаса й α Андромеди, а сама γ Пегаса відома як «Перша зоря Стіни» (壁宿 一 Bìxiù yī).

Характеристики

1911 року американський астроном Кейвін Бернс виявив, що радіальна швидкість γ Пегаса дещо коливається. Це підтвердив 1953 року американський астроном Д. Гарольд Макнамара, який визначив зорю як змінну типу β Цефея. (Власне тоді він ідентифікував її як «змінну типу β Великого Пса», але згодом тип було перевизначено як «змінна типу β Цефея».) Зоря має період радіальної пульсації 0,15175 доби (3,642 години), а також демонструє поведінку повільно пульсуючої зорі спектрального класу B (SPB) із трьома додатковими пульсаційними частотами. Її видима зоряна величина коливається від +2,78 до +2,89 протягом кожного циклу пульсацій.

γ Пегаса має загальну світність у 5840 разів більшу Сонця, зовнішня атмосфера має ефективну температуру більше 21 000 К. При цій температурі зоря світиться блакитно-білим відтінком. Зоря має масу майже дев'ять M☉ і радіус близький до п'яти радіусів Сонця. Зоряна класифікація В2 IV передбачає, що це субгігант, у ядрі якого водень майже «вигорів» і зоря в процесі еволюції залишає головну послідовність. Швидкість обертання зорі не піддається вимірюванню — вона або обертається дуже повільно, або обернена до Землі майже полюсом.

Зоря має слабке магнітне поле, верхня межа диполярної напруженості близько 40 Гаусів.

Примітки

  1. van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  2. Crawford, D. L.; Barnes, J. V.; Golson, J. C. (1971), Four-color, H-beta, and UBV photometry for bright B-type stars in the northern hemisphere, The Astronomical Journal, 76: 1058, Bibcode:1971AJ.....76.1058C, doi:10.1086/111220
  3. Tetzlaff, N.; Neuhäuser, R.; Hohle, M. M. (January 2011), A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 410 (1): 190—200, arXiv:1007.4883, Bibcode:2011MNRAS.410..190T, doi:10.1111/j.1365-2966.2010.17434.x
  4. Walczak, P.; Daszyńska-Daszkiewicz, J. (December 2010), Complex asteroseismology of the hybrid B-type pulsator γ Pegasi: A test of stellar opacities, Astronomische Nachrichten, 331 (9/10): 1057—1060, arXiv:1004.2366, Bibcode:2010AN....331.1057W, doi:10.1002/asna.201011456
  5. Wilson, Ralph Elmer (1953), General Catalogue of Stellar Radial Velocities, Washington: , Bibcode:1953GCRV..C......0W
  6. Huang, W. та ін. (2012), A catalogue of Paschen-line profiles in standard stars, Astronomy & Astrophysics, 547: A62, arXiv:1210.7893, Bibcode:2012A&A...547A..62H, doi:10.1051/0004-6361/201219804.
  7. Fitzpatrick, E. L.; Massa, D. (March 2005), Determining the Physical Properties of the B Stars. II. Calibration of Synthetic Photometry, The Astronomical Journal, 129 (3): 1642—1662, arXiv:astro-ph/0412542, Bibcode:2005AJ....129.1642F, doi:10.1086/427855
  8. Hohle, M. M.; Neuhäuser, R.; Schutz, B. F. (April 2010), Masses and luminosities of O- and B-type stars and red supergiants, Astronomische Nachrichten, 331 (4): 349, arXiv:1003.2335, Bibcode:2010AN....331..349H, doi:10.1002/asna.200911355
  9. . SIMBAD. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
  10. . Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 28 липня 2016.
  11. Пегас // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 347. — .
  12. . Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 22 травня 2016.
  13. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 28 липня 2016.
  14. (кит.) p. 170, 中國星座神話, written by 陳久金. Published by 台灣書房出版有限公司, 2005, .
  15. (кит.) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表 [ 25 жовтня 2008 у Wayback Machine.], Hong Kong Space Museum. Accessed on line November 23, 2010.
  16. McNamara, D. H. (June 1953), Gamma Pegasi: A Beta Canis Majoris Star of Small Velocity Amplitude, Publications of the Astronomical Society of the Pacific, 65 (384): 144, Bibcode:1953PASP...65..144M, doi:10.1086/126561
  17. The Colour of Stars, Australia Telescope, Outreach and Education, , 21 грудня 2004, архів оригіналу за 10 березня 2012, процитовано 16 січня 2012 {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= ()
  18. Abt, Helmut A.; Levato, Hugo; Grosso, Monica (July 2002), Rotational Velocities of B Stars, The Astrophysical Journal, 573 (1): 359—365, Bibcode:2002ApJ...573..359A, doi:10.1086/340590. The zero value is for v sin i, so v and/or i must be small.
  19. Butkovskaya V.V., Plachinda S.I. (Jul 2007). A study of the β Cephei star γ Pegasi: binarity, magnetic field, rotation, and pulsations. Astronomy and Astrophysics. 469 (3): 1069—1076. doi:10.1051/0004-6361:20065563. We have detected the presence of a weak magnetic field on the star. The longitudinal component of the field varies from -10 G to 30 G with the stellar rotation.
  20. Neiner, C. та ін. (February 2014), , Astronomy & Astrophysics, 562: 8, arXiv:1312.3521, Bibcode:2014A&A...562A..59N, doi:10.1051/0004-6361/201323093, A59, архів оригіналу за 5 листопада 2018, процитовано 9 січня 2019.

Посилання

  • Kaler, James B., , Stars, University of Illinois, архів оригіналу за 13 грудня 2018, процитовано 24 лютого 2012

Див. також

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Algenib g Pegasa g Pegasi abo skorocheno g Peg zorya v suzir yi Pegasa roztashovana v pivdenno shidnomu kuti asterizmu vidomogo yak Velikij Kvadrat Serednya vidima vizualna velichina zori 2 84 chetverta za yaskravistyu zorya v suzir yi Vidstan do zori vimiryana metodom paralaksu priblizno 390 sv r 120 pk z pohibkoyu 5 Gamma Pegasi Roztashuvannya g Pegasa v suzir yi poznacheno chervonim kolom Dani sposterezhennya Epoha J2000 Suzir ya Pegas Pryame pidnesennya 00g 13h 14 15123s Shilennya 15 11 00 9368 Vidima zoryana velichina V 2 84 Harakteristiki Spektralnij klas B2 IV Pokaznik koloru B V 0 23 Pokaznik koloru U B 0 85 Tip zminnosti tipu b Cep Astrometriya Promeneva shvidkist Rv 4 1 km c Vlasnij ruh m Pr sh 1 98 mas r Shil 9 28 mas r Paralaks p 8 33 0 53 mas Vidstan 390 20 sv r 120 8 pk Absolyutna zoryana velichina MV 2 64 Fizichni harakteristiki Masa 8 9 0 1 M Radius 4 80 0 39 R Svitnist 5 840 L Efektivna temperatura 21 179 237 K Inshi poznachennya Algenib 88 Peg HD 886 FK5 7 HIP 1067 39 91781 PosilannyaSIMBADdani dlya gam PegNazva ta poznachennyaPoznachennya Bayera g Pegasa Vlasna nazva Algenib V anglijskij movi taka zh nazva Algenib zastosovuvalasya takozh dlya a Perseya 2016 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz organizuvav robochu grupu shodo nazv zir angl Working Group on Star Names WGSN Pershij byuleten WGSN vid lipnya 2016 roku mistiv dvi tablici nazv uhvalenih WGSN persha tablicya mistila nazvu Algenib lat Algenib dlya ciyeyi zori dlya a Perseya uhvalili vlasnu nazvu Mirfak V induyistskij astronomiyi asterizm yakij skladayetsya z g Pegasa j a Andromedi maye nazvu Uttarbhadrapada sanskr उत तरभ द रपद ce 26 a nakshatra Kitajskij asterizm Stina 壁宿 Bixiu takozh skladayetsya z g Pegasa j a Andromedi a sama g Pegasa vidoma yak Persha zorya Stini 壁宿 一 Bixiu yi Harakteristiki1911 roku amerikanskij astronom Kejvin Berns viyaviv sho radialna shvidkist g Pegasa desho kolivayetsya Ce pidtverdiv 1953 roku amerikanskij astronom D Garold Maknamara yakij viznachiv zoryu yak zminnu tipu b Cefeya Vlasne todi vin identifikuvav yiyi yak zminnu tipu b Velikogo Psa ale zgodom tip bulo pereviznacheno yak zminna tipu b Cefeya Zorya maye period radialnoyi pulsaciyi 0 15175 dobi 3 642 godini a takozh demonstruye povedinku povilno pulsuyuchoyi zori spektralnogo klasu B SPB iz troma dodatkovimi pulsacijnimi chastotami Yiyi vidima zoryana velichina kolivayetsya vid 2 78 do 2 89 protyagom kozhnogo ciklu pulsacij g Pegasa maye zagalnu svitnist u 5840 raziv bilshu Soncya zovnishnya atmosfera maye efektivnu temperaturu bilshe 21 000 K Pri cij temperaturi zorya svititsya blakitno bilim vidtinkom Zorya maye masu majzhe dev yat M i radius blizkij do p yati radiusiv Soncya Zoryana klasifikaciya V2 IV peredbachaye sho ce subgigant u yadri yakogo voden majzhe vigoriv i zorya v procesi evolyuciyi zalishaye golovnu poslidovnist Shvidkist obertannya zori ne piddayetsya vimiryuvannyu vona abo obertayetsya duzhe povilno abo obernena do Zemli majzhe polyusom Zorya maye slabke magnitne pole verhnya mezha dipolyarnoyi napruzhenosti blizko 40 Gausiv Primitkivan Leeuwen F November 2007 Validation of the new Hipparcos reduction Astronomy and Astrophysics 474 2 653 664 arXiv 0708 1752 Bibcode 2007A amp A 474 653V doi 10 1051 0004 6361 20078357 Crawford D L Barnes J V Golson J C 1971 Four color H beta and UBV photometry for bright B type stars in the northern hemisphere The Astronomical Journal 76 1058 Bibcode 1971AJ 76 1058C doi 10 1086 111220 Tetzlaff N Neuhauser R Hohle M M January 2011 A catalogue of young runaway Hipparcos stars within 3 kpc from the Sun Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 410 1 190 200 arXiv 1007 4883 Bibcode 2011MNRAS 410 190T doi 10 1111 j 1365 2966 2010 17434 x Walczak P Daszynska Daszkiewicz J December 2010 Complex asteroseismology of the hybrid B type pulsator g Pegasi A test of stellar opacities Astronomische Nachrichten 331 9 10 1057 1060 arXiv 1004 2366 Bibcode 2010AN 331 1057W doi 10 1002 asna 201011456 Wilson Ralph Elmer 1953 General Catalogue of Stellar Radial Velocities Washington Bibcode 1953GCRV C 0W Huang W ta in 2012 A catalogue of Paschen line profiles in standard stars Astronomy amp Astrophysics 547 A62 arXiv 1210 7893 Bibcode 2012A amp A 547A 62H doi 10 1051 0004 6361 201219804 Fitzpatrick E L Massa D March 2005 Determining the Physical Properties of the B Stars II Calibration of Synthetic Photometry The Astronomical Journal 129 3 1642 1662 arXiv astro ph 0412542 Bibcode 2005AJ 129 1642F doi 10 1086 427855 Hohle M M Neuhauser R Schutz B F April 2010 Masses and luminosities of O and B type stars and red supergiants Astronomische Nachrichten 331 4 349 arXiv 1003 2335 Bibcode 2010AN 331 349H doi 10 1002 asna 200911355 SIMBAD Arhiv originalu za 10 sichnya 2019 Procitovano 9 sichnya 2019 Arhiv originalu za 7 lipnya 2018 Procitovano 28 lipnya 2016 Pegas Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 347 ISBN 966 613 263 X Arhiv originalu za 13 travnya 2020 Procitovano 22 travnya 2016 PDF Arhiv originalu PDF za 17 kvitnya 2018 Procitovano 28 lipnya 2016 kit p 170 中國星座神話 written by 陳久金 Published by 台灣書房出版有限公司 2005 ISBN 978 986 7332 25 7 kit 香港太空館 研究資源 亮星中英對照表 25 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Hong Kong Space Museum Accessed on line November 23 2010 McNamara D H June 1953 Gamma Pegasi A Beta Canis Majoris Star of Small Velocity Amplitude Publications of the Astronomical Society of the Pacific 65 384 144 Bibcode 1953PASP 65 144M doi 10 1086 126561 The Colour of Stars Australia Telescope Outreach and Education 21 grudnya 2004 arhiv originalu za 10 bereznya 2012 procitovano 16 sichnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Citation title Shablon Citation citation a Cite maye pustij nevidomij parametr df dovidka Abt Helmut A Levato Hugo Grosso Monica July 2002 Rotational Velocities of B Stars The Astrophysical Journal 573 1 359 365 Bibcode 2002ApJ 573 359A doi 10 1086 340590 The zero value is for v sin i so v and or i must be small Butkovskaya V V Plachinda S I Jul 2007 A study of the b Cephei star g Pegasi binarity magnetic field rotation and pulsations Astronomy and Astrophysics 469 3 1069 1076 doi 10 1051 0004 6361 20065563 We have detected the presence of a weak magnetic field on the star The longitudinal component of the field varies from 10 G to 30 G with the stellar rotation Neiner C ta in February 2014 Astronomy amp Astrophysics 562 8 arXiv 1312 3521 Bibcode 2014A amp A 562A 59N doi 10 1051 0004 6361 201323093 A59 arhiv originalu za 5 listopada 2018 procitovano 9 sichnya 2019 PosilannyaKaler James B Stars University of Illinois arhiv originalu za 13 grudnya 2018 procitovano 24 lyutogo 2012Div takozhSpisok zir suzir ya Pegasa

Дата публікації:
Топ