Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Митрополит Веніамін (в миру Василь Григорович Пуцек-Григорович; 1700, Лохвиця, Лохвиця, 
Гетьманщина — 21 червня 1785, Казань, Татарстан) — російський церковний діяч українського походження, мовознавець. Митрополит Казанський та Свіязький синодальної РПЦ (1775—1782). Автор абетки й письма марійської, удмуртської та чуваської мов.
| Веніамін (Пуцек-Григорович) | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Василь Григорович Пуцек-Григорович |
| Народився | 1700 Лохвиця, Гетьманщина |
| Помер | 25 червня 1785 Казань, Татарстан |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | церковний діяч, філолог |
| Alma mater | Києво-Могилянська академія |
| Титул | митрополит Казанський та Свіязький; Митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький |
| Посада | єпископ |
| Термін | 1748—1785 |
| Конфесія | православ'я |
| |
Біографія
Український період
Батько Василя — становий козак, служив у канцелярії Лубенського полку за часів гетьмана Івана Мазепи. Мати походила з польського шляхетського роду .
Отримавши гарну домашню освіту, Василь 1728 вступив до Києво-Могилянської академії, по закінченню якої 1732 запрошений Казанським архієпископом Іларіоном (Рогалевським) для благоустрою духовно-навчальних закладів поволзьких країн — Татарстану, Чувашії, Удмуртії та Марій Ел.
Татарський період
1734 направлений викладачем латини та арифметики до Казанського слов'янсько-латинського училища, перетвореного 1733 з духовної школи Зілантового Казанського монастиря. 1 вересня 1739 Веніамін призначений вчителем нововідкритого філософського класу Казанської духовної семінарії, у 1740 році — вчителем богословського класу, в 1741 році — префектом, а в 1744 році — ректором семінарії.
У 1740 році Казанським єпископом Лукою (Конашевичем) пострижений у монахи та висвячений на священика. Був помічником єпархіального місіонера Свіязького архімандрита Богородицького монастиря Димитрія (Сеченова), який управляв Новокрещенською конторою в Казані. Веніамін їздив у віддалені місця єпархії для просвіти татар, чувашів, мордовців та удмуртів, вивчав татарську та чуваську мови. 6 грудня 1744 року возведений у сан архімандрита та призначений настоятелем Казанського Преображенського монастиря. У 1746—1748 роках був священнослужителем у Санкт-Петербурзькому Петропавлівському соборі.
На інших кафедрах синодальної РПЦ
9 серпня 1748 року призначений єпископом Нижньогородським та Алатирським. Своїми силами 1752 збудував храм в Нижньогородському архієрейському домі, реконструював будівлі Нижньогородської духовної семінарії, увів у вивчення грецьку мову. 2 березня 1753 року був переведений на Тверську та Кашинську кафедру. З 6 жовтня і до смерті був членом Святійшого Синоду. З 2 квітня 1758 року — єпископ Псковський, Нарвський та Ізборський. 15 вересня 1761 року назначений на Санкт-Петербурзьку кафедру в сані архієпископа, в 1762 році був присутнім при похованні імператора Петра III в Санкт-Петербурзі, пізніше при коронації імператриці Катерини II в Москві. Після виступу Веніаміна 18 липня 1762 року на спільній конференції Сенату та Синоду проти додаткових податків з монастирських селян був переведений в Казанську єпархію. В 1768 році, при відвідуванні імператрицею Казані, попрохав кошти для благоустрою духовної семінарії. У 1771 році для захисту жителів Казані від епідемії в місто з Седмиєзерної Богородицької пустині була перенесена чудотворна Смоленська ікона Божої Матері.
Просвітницька діяльність
Архієрей активно займався місіонерською діяльністю серед корінних народів Казанського краю. Підтримував відкриту єпископом Лукою (Конашевичем) Казанську новохрещенську школу. При ньому робилися перші спроби перекладу Священного писання і духовної літератури на татарську, марійську, чуваську мови, пристосування до цих мов кирилиці. Рукописи з перекладами згоріли в одній із численних пожеж XIX століття. Під керівництвом Веніаміна була написана перша граматика чуваської мови.
Веніамін був безпосереднім учасником боротьби проти Пугачовського повстання 1773—1775 років. 12 липня 1774 року Казань була звільнена військами Пугачова від царських військ, під час осади кремля Веніамін влаштовував хресні ходи у фортецю, служив молебні проти учасників повстання і закликав народ не присягати лідеру національно-визвольної боротьби — Пугачову. В посланні, написаному в жовтні 1773 на прохання імператриці, архієрей відлучив від Церкви тих, хто став на бік повстанців. Він також брав участь в організації казанським дворянством земського ополчення.
Після деокупації міста російськими військами на Веніаміна звів наклеп капрал І. Аристов. Він стверджував, що архієрей посилав свого диякона Олексія Іоніна із 3 тис. рублями та сповіщенням лояльності до Пугачова. Іонін та купець Огородников підтвердили це. 15 жовтня 1774 року Веніамін був заарештований із забороною будь-яких пояснень. У січні 1775 року чиновник архієрейської канцелярії П. Васильєв таємно відправив листа від Веніаміна Катерині II, після чого владику звільнили. 26 січня він був переведений у сан митрополита, а імператриця подарувала йому білий клобук з діамантовим хрестом. У 1775—1780 роках турбувався про відновлення храмів у Казані, зруйнованих під час повстання. Розпорядженням імператриці в 1781 році для Веніаміна був збудований заміський архієрейський будинок при Казанському Воскресенському монастирі.
17 березня 1782 року через старість Веніамін був звільнений на спокій у Казанську Седмиєзерну пустинь. Але Синод все одно направляв йому всі постанови вищої церковної влади. Веніамін проявляв себе як щедрий благодійник — 1780 року він пожертвував постраждалій від пожежі Київській духовній академії бібліотеку творів святих отців, 1782 року передав особисту бібліотеку Казанській духовній семінарії. За його кошти був позолочений іконостас монастирської церкви, він матеріально допомагав місцевим селянам. Останній указ-сповіщення Синоду Веніамін отримав у пустині 23 червня 1785 року.
Під час ремонту соборного храму Седмиєзерної пустині в 1899 році були знайдені мощі архієрея. 21 лютого духівник пустині преподобний відкрив гріб з останками Веніаміна, які були нетлінними. Преподобний декілька років потому так описував побачене:
 | «От мощей сильно благоухало. Почивший святитель лежал нетленным. Его лик был цвета белого воска. Спереди голова имела большую лысину, но сзади спускались довольно густые прямые волосы каштанового цвета. Длинная такого же цвета с сильной проседью клинообразная борода окаймляла лик усопшего; нос правильный, уста сжаты, глаза покрыты веками, как у спящего, и окружены темноватой каймой сравнительно с цветом лица. Лик усопшего сиял красотой и совсем не представлялся таким морщинистым и старческим, каким он изображен на портрете, хранящемся в настоятельских архиерейских покоях обители. Священные одежды сохранились от тления до колен. Ниже колен останки были обнажены, и здесь на левой ноге я заметил, что у икры нет мягких частей и видна кость. Но остальные части все сохранены, я их видел и утверждаю, что они нетленны и благоухают» (цит. по: Гурій [Степанов]. с.31) |  |
Труну із тілом поклали в спеціально підготовлену кам'яну нішу в стіні храму, під час перекладення яких чудесно зцілився селянин Я. Кадиль.
Монастирський собор був зруйнований після 1918 року, останки Веніаміна втрачені.
Місіонерська, мовознавча та літературна діяльність
Ще в перший період перебування Пуцека-Григоровича в Казані він активно включився до місіонерської праці серед народів Поволжя — татар, марійців, чувашів, ерзян та удмуртів. Цю діяльність неможливо було проводити без знання мов, і він вивчає ці мови за допомогою представників цих народів, що навчалися в семінарії. Під його керівництвом вони створюють промови та вірші (тексти од, кантат) своїми мовами (частину цих творів було виголошено й виконано в Казані 1767 року на честь прибуття туди Катерини II, а на початку 1769 вони були надруковані в Санкт-Петербурзі у збірці «Духовна церемонія». Пізніше вийшло її продовження — «Шлюб душі благочестивої». Збірки містили тексти російською, давньогрецькою, латинською, ерзянською, удмуртською, чуваською та татарською мовами).
Пуцек-Григорович створив місіонерський гурток із знавців місцевих мов, забезпечивши можливість у найкоротший термін опанувати будь-яку з них. У травні 1769 вийшла його книжка «Твори, що належать до граматики чуваської мови», у березні 1770 року — ще дві граматики з аналогічними назвами: «Твори, що належать до граматики вотської мови» та «Твори, що належать до граматики черемиської мови». Це були перші описи цих мов, які не втратили свого значення й пізніше (наприклад, скорочений французький переклад чуваської граматики вийшов у Франції 1825 року; лексичний матеріал, наведений у словниках, що складають частину цих граматик, використовується діалектологами й дотепер). Але в продаж останні дві книжки надійшли тільки 1775 року, що пов'язано зі слідством про якісь нібито неправильні дії архієпископа під час повстання Омеляна Пугачова (дивись розділ Біографія). Книжки виходили без зазначення імені автора, авторство було встановлено дослідниками вже пізніше.
Примітки
- . udmeparhia.ru. Ижевская и Удмуртская епархия РПЦ. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
Література
- Биобиблиографический словарь отечественных тюркологов. Дооктябрьский период. — Москва: Наука, 1989. — С. 193-194. (рос.)
- К. К. Васін Марійська література // Українська літературна енциклопедія Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1975. — т. 3. — С. 294.
- Списки архіереев и архіерейских каѳедръ іерархіи всероссійской со времени учрежденія Святѣйшаго правительствующаго сѵнода (1727—1871) / Составилъ Юрій Толстой. Санктъ-Петербургъ: Сѵнодальная типографія, 1872. — С. 12. (рос.)
- П. М. Строев Списки иерархов и настоятелей монастырей российския церкви. Москва: Рукописные памятники древней Руси, 2007 [репринт издания: Санкт-Петербург: Археографическая комиссия, 1877], стлб. 265, 289, 294, 381, 444, 606.
- Н. Д. Иерархия всероссийской церкви от начала христианства в России и до настоящего времени. — Москва: Типография Э. Лисснера и Ю. Романа, 1892. — С. 44, 56, 82, 85, 100. (рос.)
- Д. Д. Шамрай К истории появления первой грамматики чувашского языка // Ученые записки Научно-исследовательского института языка, литературы и истории при Совета министров Чувашской АССР, 1955. — вып. 12. — С. 226-230. (рос.)
- В. Г. Терентьев Еще раз о первой грамматике чувашского языка // Вопросы языкознания. — 1959. — № 3. — С. 139-140. (рос.)
- Х. Єрмаков З історії братніх зв'язків // Сузір'я. — 1982. — вип. 16. — С. 120-121.
Посилання
- Марійська писемність: від Сталіна до Маркєлова (укр.)[недоступне посилання з вересня 2019]
- Православна енциклопедія (рос.) [ 8 липня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mitropolit Veniamin v miru Vasil Grigorovich Pucek Grigorovich 1700 Lohvicya Lohvicya Getmanshina 21 chervnya 1785 Kazan Tatarstan rosijskij cerkovnij diyach ukrayinskogo pohodzhennya movoznavec Mitropolit Kazanskij ta Sviyazkij sinodalnoyi RPC 1775 1782 Avtor abetki j pisma marijskoyi udmurtskoyi ta chuvaskoyi mov Veniamin Pucek Grigorovich PsevdoVasil Grigorovich Pucek GrigorovichNarodivsya1700 1700 Lohvicya GetmanshinaPomer25 chervnya 1785 1785 06 25 Kazan TatarstanKrayina Rosijska imperiyaNacionalnistukrayinecDiyalnistcerkovnij diyach filologAlma materKiyevo Mogilyanska akademiyaTitulmitropolit Kazanskij ta Sviyazkij Mitropolit Sankt Peterburzkij i LadozkijPosadayepiskopTermin1748 1785Konfesiyapravoslav ya Mediafajli u VikishovishiBiografiyaUkrayinskij period Batko Vasilya stanovij kozak sluzhiv u kancelyariyi Lubenskogo polku za chasiv getmana Ivana Mazepi Mati pohodila z polskogo shlyahetskogo rodu Otrimavshi garnu domashnyu osvitu Vasil 1728 vstupiv do Kiyevo Mogilyanskoyi akademiyi po zakinchennyu yakoyi 1732 zaproshenij Kazanskim arhiyepiskopom Ilarionom Rogalevskim dlya blagoustroyu duhovno navchalnih zakladiv povolzkih krayin Tatarstanu Chuvashiyi Udmurtiyi ta Marij El Tatarskij period 1734 napravlenij vikladachem latini ta arifmetiki do Kazanskogo slov yansko latinskogo uchilisha peretvorenogo 1733 z duhovnoyi shkoli Zilantovogo Kazanskogo monastirya 1 veresnya 1739 Veniamin priznachenij vchitelem novovidkritogo filosofskogo klasu Kazanskoyi duhovnoyi seminariyi u 1740 roci vchitelem bogoslovskogo klasu v 1741 roci prefektom a v 1744 roci rektorom seminariyi U 1740 roci Kazanskim yepiskopom Lukoyu Konashevichem postrizhenij u monahi ta visvyachenij na svyashenika Buv pomichnikom yeparhialnogo misionera Sviyazkogo arhimandrita Bogorodickogo monastirya Dimitriya Sechenova yakij upravlyav Novokreshenskoyu kontoroyu v Kazani Veniamin yizdiv u viddaleni miscya yeparhiyi dlya prosviti tatar chuvashiv mordovciv ta udmurtiv vivchav tatarsku ta chuvasku movi 6 grudnya 1744 roku vozvedenij u san arhimandrita ta priznachenij nastoyatelem Kazanskogo Preobrazhenskogo monastirya U 1746 1748 rokah buv svyashennosluzhitelem u Sankt Peterburzkomu Petropavlivskomu sobori Na inshih kafedrah sinodalnoyi RPC 9 serpnya 1748 roku priznachenij yepiskopom Nizhnogorodskim ta Alatirskim Svoyimi silami 1752 zbuduvav hram v Nizhnogorodskomu arhiyerejskomu domi rekonstruyuvav budivli Nizhnogorodskoyi duhovnoyi seminariyi uviv u vivchennya grecku movu 2 bereznya 1753 roku buv perevedenij na Tversku ta Kashinsku kafedru Z 6 zhovtnya i do smerti buv chlenom Svyatijshogo Sinodu Z 2 kvitnya 1758 roku yepiskop Pskovskij Narvskij ta Izborskij 15 veresnya 1761 roku naznachenij na Sankt Peterburzku kafedru v sani arhiyepiskopa v 1762 roci buv prisutnim pri pohovanni imperatora Petra III v Sankt Peterburzi piznishe pri koronaciyi imperatrici Katerini II v Moskvi Pislya vistupu Veniamina 18 lipnya 1762 roku na spilnij konferenciyi Senatu ta Sinodu proti dodatkovih podatkiv z monastirskih selyan buv perevedenij v Kazansku yeparhiyu V 1768 roci pri vidviduvanni imperatriceyu Kazani poprohav koshti dlya blagoustroyu duhovnoyi seminariyi U 1771 roci dlya zahistu zhiteliv Kazani vid epidemiyi v misto z Sedmiyezernoyi Bogorodickoyi pustini bula perenesena chudotvorna Smolenska ikona Bozhoyi Materi Prosvitnicka diyalnist Arhiyerej aktivno zajmavsya misionerskoyu diyalnistyu sered korinnih narodiv Kazanskogo krayu Pidtrimuvav vidkritu yepiskopom Lukoyu Konashevichem Kazansku novohreshensku shkolu Pri nomu robilisya pershi sprobi perekladu Svyashennogo pisannya i duhovnoyi literaturi na tatarsku marijsku chuvasku movi pristosuvannya do cih mov kirilici Rukopisi z perekladami zgorili v odnij iz chislennih pozhezh XIX stolittya Pid kerivnictvom Veniamina bula napisana persha gramatika chuvaskoyi movi Veniamin buv bezposerednim uchasnikom borotbi proti Pugachovskogo povstannya 1773 1775 rokiv 12 lipnya 1774 roku Kazan bula zvilnena vijskami Pugachova vid carskih vijsk pid chas osadi kremlya Veniamin vlashtovuvav hresni hodi u fortecyu sluzhiv molebni proti uchasnikiv povstannya i zaklikav narod ne prisyagati lideru nacionalno vizvolnoyi borotbi Pugachovu V poslanni napisanomu v zhovtni 1773 na prohannya imperatrici arhiyerej vidluchiv vid Cerkvi tih hto stav na bik povstanciv Vin takozh brav uchast v organizaciyi kazanskim dvoryanstvom zemskogo opolchennya Pislya deokupaciyi mista rosijskimi vijskami na Veniamina zviv naklep kapral I Aristov Vin stverdzhuvav sho arhiyerej posilav svogo diyakona Oleksiya Ionina iz 3 tis rublyami ta spovishennyam loyalnosti do Pugachova Ionin ta kupec Ogorodnikov pidtverdili ce 15 zhovtnya 1774 roku Veniamin buv zaareshtovanij iz zaboronoyu bud yakih poyasnen U sichni 1775 roku chinovnik arhiyerejskoyi kancelyariyi P Vasilyev tayemno vidpraviv lista vid Veniamina Katerini II pislya chogo vladiku zvilnili 26 sichnya vin buv perevedenij u san mitropolita a imperatricya podaruvala jomu bilij klobuk z diamantovim hrestom U 1775 1780 rokah turbuvavsya pro vidnovlennya hramiv u Kazani zrujnovanih pid chas povstannya Rozporyadzhennyam imperatrici v 1781 roci dlya Veniamina buv zbudovanij zamiskij arhiyerejskij budinok pri Kazanskomu Voskresenskomu monastiri 17 bereznya 1782 roku cherez starist Veniamin buv zvilnenij na spokij u Kazansku Sedmiyezernu pustin Ale Sinod vse odno napravlyav jomu vsi postanovi vishoyi cerkovnoyi vladi Veniamin proyavlyav sebe yak shedrij blagodijnik 1780 roku vin pozhertvuvav postrazhdalij vid pozhezhi Kiyivskij duhovnij akademiyi biblioteku tvoriv svyatih otciv 1782 roku peredav osobistu biblioteku Kazanskij duhovnij seminariyi Za jogo koshti buv pozolochenij ikonostas monastirskoyi cerkvi vin materialno dopomagav miscevim selyanam Ostannij ukaz spovishennya Sinodu Veniamin otrimav u pustini 23 chervnya 1785 roku Pid chas remontu sobornogo hramu Sedmiyezernoyi pustini v 1899 roci buli znajdeni moshi arhiyereya 21 lyutogo duhivnik pustini prepodobnij vidkriv grib z ostankami Veniamina yaki buli netlinnimi Prepodobnij dekilka rokiv potomu tak opisuvav pobachene Ot moshej silno blagouhalo Pochivshij svyatitel lezhal netlennym Ego lik byl cveta belogo voska Speredi golova imela bolshuyu lysinu no szadi spuskalis dovolno gustye pryamye volosy kashtanovogo cveta Dlinnaya takogo zhe cveta s silnoj prosedyu klinoobraznaya boroda okajmlyala lik usopshego nos pravilnyj usta szhaty glaza pokryty vekami kak u spyashego i okruzheny temnovatoj kajmoj sravnitelno s cvetom lica Lik usopshego siyal krasotoj i sovsem ne predstavlyalsya takim morshinistym i starcheskim kakim on izobrazhen na portrete hranyashemsya v nastoyatelskih arhierejskih pokoyah obiteli Svyashennye odezhdy sohranilis ot tleniya do kolen Nizhe kolen ostanki byli obnazheny i zdes na levoj noge ya zametil chto u ikry net myagkih chastej i vidna kost No ostalnye chasti vse sohraneny ya ih videl i utverzhdayu chto oni netlenny i blagouhayut cit po Gurij Stepanov s 31 Trunu iz tilom poklali v specialno pidgotovlenu kam yanu nishu v stini hramu pid chas perekladennya yakih chudesno zcilivsya selyanin Ya Kadil Monastirskij sobor buv zrujnovanij pislya 1918 roku ostanki Veniamina vtracheni Misionerska movoznavcha ta literaturna diyalnistShe v pershij period perebuvannya Puceka Grigorovicha v Kazani vin aktivno vklyuchivsya do misionerskoyi praci sered narodiv Povolzhya tatar marijciv chuvashiv erzyan ta udmurtiv Cyu diyalnist nemozhlivo bulo provoditi bez znannya mov i vin vivchaye ci movi za dopomogoyu predstavnikiv cih narodiv sho navchalisya v seminariyi Pid jogo kerivnictvom voni stvoryuyut promovi ta virshi teksti od kantat svoyimi movami chastinu cih tvoriv bulo vigolosheno j vikonano v Kazani 1767 roku na chest pributtya tudi Katerini II a na pochatku 1769 voni buli nadrukovani v Sankt Peterburzi u zbirci Duhovna ceremoniya Piznishe vijshlo yiyi prodovzhennya Shlyub dushi blagochestivoyi Zbirki mistili teksti rosijskoyu davnogreckoyu latinskoyu erzyanskoyu udmurtskoyu chuvaskoyu ta tatarskoyu movami Pucek Grigorovich stvoriv misionerskij gurtok iz znavciv miscevih mov zabezpechivshi mozhlivist u najkorotshij termin opanuvati bud yaku z nih U travni 1769 vijshla jogo knizhka Tvori sho nalezhat do gramatiki chuvaskoyi movi u berezni 1770 roku she dvi gramatiki z analogichnimi nazvami Tvori sho nalezhat do gramatiki votskoyi movi ta Tvori sho nalezhat do gramatiki cheremiskoyi movi Ce buli pershi opisi cih mov yaki ne vtratili svogo znachennya j piznishe napriklad skorochenij francuzkij pereklad chuvaskoyi gramatiki vijshov u Franciyi 1825 roku leksichnij material navedenij u slovnikah sho skladayut chastinu cih gramatik vikoristovuyetsya dialektologami j doteper Ale v prodazh ostanni dvi knizhki nadijshli tilki 1775 roku sho pov yazano zi slidstvom pro yakis nibito nepravilni diyi arhiyepiskopa pid chas povstannya Omelyana Pugachova divis rozdil Biografiya Knizhki vihodili bez zaznachennya imeni avtora avtorstvo bulo vstanovleno doslidnikami vzhe piznishe Primitki udmeparhia ru Izhevskaya i Udmurtskaya eparhiya RPC Arhiv originalu za 20 lyutogo 2019 Procitovano 11 veresnya 2019 LiteraturaBiobibliograficheskij slovar otechestvennyh tyurkologov Dooktyabrskij period Moskva Nauka 1989 S 193 194 ros K K Vasin Marijska literatura Ukrayinska literaturna enciklopediya Kiyiv Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1975 t 3 S 294 Spiski arhiereev i arhierejskih kaѳedr ierarhii vserossijskoj so vremeni uchrezhdeniya Svyatѣjshago pravitelstvuyushago sѵnoda 1727 1871 Sostavil Yurij Tolstoj Sankt Peterburg Sѵnodalnaya tipografiya 1872 S 12 ros P M Stroev Spiski ierarhov i nastoyatelej monastyrej rossijskiya cerkvi Moskva Rukopisnye pamyatniki drevnej Rusi 2007 reprint izdaniya Sankt Peterburg Arheograficheskaya komissiya 1877 stlb 265 289 294 381 444 606 N D Ierarhiya vserossijskoj cerkvi ot nachala hristianstva v Rossii i do nastoyashego vremeni Moskva Tipografiya E Lissnera i Yu Romana 1892 S 44 56 82 85 100 ros D D Shamraj K istorii poyavleniya pervoj grammatiki chuvashskogo yazyka Uchenye zapiski Nauchno issledovatelskogo instituta yazyka literatury i istorii pri Soveta ministrov Chuvashskoj ASSR 1955 vyp 12 S 226 230 ros V G Terentev Eshe raz o pervoj grammatike chuvashskogo yazyka Voprosy yazykoznaniya 1959 3 S 139 140 ros H Yermakov Z istoriyi bratnih zv yazkiv Suzir ya 1982 vip 16 S 120 121 PosilannyaMarijska pisemnist vid Stalina do Markyelova ukr nedostupne posilannya z veresnya 2019 Pravoslavna enciklopediya ros 8 lipnya 2012 u Wayback Machine