Етруски (лат. Etrusci, Tusci, дав.-гр. Τυρρηνοι, тиррени, самоназва — rasna) — давні племена, що населяли в 1-ому тисячолітті до н. е. північний захід Апеннінського півострова, між річками Арно та Тибр — область, що називалася Етрурія (сучасна Тоскана), які створили розвинену цивілізацію, що передувала римській і яка справила на неї потужний вплив (інженерне мистецтво: зведення аркових склепінь; інсігнації (знаки влади), особливості політичної організації, структуру та озброєння армії, бої гладіаторів, перегони на колісницях, певні поховальні обряди тощо). Етруски раніше за римлян створили федерацію міст-держав. Етруське суспільство було найдавнішим суспільством на Апеннінському півострові. Розмовляли етруською мовою. Точно не встановлено ні походження етрусків, ні їхнє мовне коріння. Існує дві основні гіпотези походження етрусків: походження від первісних племен Апеннін та прихід зі Середзем'я або ж Малої Азії. Розвиток етруської культури відбувався під впливом культури грецької, але відмінність між ними настільки велика, що дозволяє припустити наявність інших, давніших коренів. Оскільки це був морський народ, були зв'язки з багатьма давніми цивілізаціями античності.
Етруски | |
Рідна мова | Етруська мова |
---|---|
Культура | d |
Походить з | Італія |
Історичний період | античність |
Етруски у Вікісховищі |
Основне джерело відомостей про етрусків — повідомлення грецьких і римських авторів (Геродот, Діодор Сицилійський, Страбон, Тит Лівій, Пліній Старший тощо), а також археологічні матеріали з етруських гробниць і поселень. Збереглося близько 10 тис. етруських написів (переважно дуже коротких), з яких надійно інтерпретовано лише деякі.
Походження
Більшість дослідників вбачає в етрусках переселенців з Анатолії, які наприкінці II тисячоліття до нашої ери — під час навали «народів моря» — подалися на захід. Італія їх привабила родючими землями, багатими на корисні копалини. Однак цілком імовірно, що етруски є нащадками як прибульців, так і місцевих мешканців, які прийняли втікачів на своїй землі. Найбільш рання згадка про етрусків міститься у Гомерівських гімнах (Гімн Діонісу), де йдеться про те, як Діоніс одного разу був захоплений у полон тирренськими піратами. Гесіод у Теогонії (1016) згадує «славою вінчаних тирренців», а Піндар описує тирренський войовничий клич. З часів Геродота (5 ст до н.е.) проблема походження етрусків займала уми істориків та археологів. Перша теорія, що відстоює лідійське, або східне, походження етрусків, походить від Геродота. Він писав, що за правління Атіса в Лідії вибухнув жорстокий голод, і половина населення була змушена залишити країну в пошуках джерела харчування та нового місця проживання. Вони вирушили до Смирни, побудували там кораблі і, пройшовши багато портових міст Середземномор'я, зрештою осіли в Італії. Там лідійці змінили свою назву, назвавшись тирренами на честь свого провідника Тіррена, сина царя.
Друга теорія також сягає корінням у давнину. Діонісій Галікарнаський, ритор епохи Августа, заперечував теорію Геродота, стверджуючи, що етруски були не переселенцями, а місцевим і найдавнішим народом, який відрізнявся від усіх своїх сусідів на Апеннінському півострові як за мовою, так і за звичаями.
Третя теорія, сформульована Н. Фрере в 18 ст, відстоює північне походження етрусків. Згідно з нею, етруски поряд з іншими італійськими племенами проникли на територію Італії через альпійські перевали.
Дані археології, найвірогідніше, свідчать про першу версію походження етрусків. Таким чином, лідійські прибулі пірати хоч і заселили тирренське узбережжя, але швидше за все переселялися кількома хвилями. Приблизно із середини 8 ст. до н.е. культура Вілланова (носії якої виявилися тут раніше) зазнала змін під явним східним впливом. Однак місцевий елемент був досить сильним, і зі свого боку суттєво повпливав на формування народу.
Господарство
За допомогою залізних знарядь етруски розчищали ліси і висушували болота. На звільнених таким чином землях вирощували великі врожаї пшениці, льону і винограду. Етруські вироби з міді, бронзи і заліза цінували далеко за межами їхньої країни. А найбільшої слави етруски зажили як хоробрі вояки, мореплавці та пірати. Їх вважали винахідниками морського тарана чи ростра, за допомогою якого в давнину пробивали борти ворожих кораблів. Багатьма сучасними мовами запозичена й етруська назва корабельної реї — «антена».
Етруски торгували з грецькими колоніями в Південній Італії (особливо з Сибарісом), Афінами, Коринфом, Карфагеном та іншими, на суші — з північними заальпійськими країнами. З V століття до н. е. в містах етрусків почалося карбування монет.
Політичний устрій
В VII сторіччі до н. е. етруски вже мали численні , які були економічними й політичними центрами, що утворювали разом із прилеглими територіями міста-держави, що нагадували грецькі поліси. Внутрішній устрій етруських держав теж нагадував грецький. Мешканці окремого міста або кількох сусідніх становили громаду. Для вирішення найважливіших справ громадяни час від часу збиралася на загальні збори. Проте справжня влада зосереджувалася в руках невеликого кола знатних родин, які зазвичай були й найбільшими власниками: земель, копалень, рабів, кораблів. Незаможні громадяни шукали нагоди влаштуватися на службу чи просто отримати заступництво знатної людини або ж, як казали згодом, стати його клієнтами. Спираючись на підтримку таких клієнтів і родичів, представники знаті домагалися обрання себе або своїх довірених осіб на всі важливі громадські посади.
Кожне етруське місто спочатку мало власного царя. Ознакою царської влади було особливе сидіння, оздоблене слоновою кісткою, та золотий вінець — корона (деякі дослідники й саме слово «корона» вважають етруським за походженням). Володаря супроводжували охоронці з подвійними сокирами та різками, зібраними в пучок, — фасціями. Проте пишні церемонії не перетворювали царів на повноправних володарів. Зазвичай вони були змушені виконувати волю знаті, а з кінця VI — початку V сторіччя до н. е. в деяких містах царську владу взагалі скасували — керували обрані посадовці, яких етруски називали .
Дванадцять найбільших етруських міст (Вейї, Тарквінії, Цере, Вольсінії та ін.) щонайменше з кінця VII ст. до н. е. об'єднувалися у союз. Раз на рік їхні представники збиралися у святилищі біля Вольсіній для розв'язання суперечок і ухвалення спільних рішень. У разі небезпеки учасники союзу могли об'єднати свої військові загони і призначити спільного командувача, якого іменували «зілатом всієї Етрурії». Але призначення це було тимчасовим. Жодної влади над учасниками союзу такий керівник не мав. Міста і надалі зберігали самостійність та власних посадовців, які керували і укладали угоди від імені лише своєї громади.
Етруська колонізація
Збіднілі члени громад разом із залишками корінного населення й вольновідпущениками становили залежні соціальні шари суспільства. Їхня праця, очевидно, переважала як у сільському господарстві, так і в ремеслі, хоча число рабів було значним і постійно поповнювалося за рахунок воєн, піратства й работоргівлі. Кількість громадян, які залишалися без землі, постійно зростала. Частина з них знаходила собі іншу роботу — ставали ремісниками, рибалками, моряками. Але вдавалося це не всім і, зрештою, влада міст була змушена вдаватися до створення колоній.
Землю для колоній переважно відвойовували у сусідів — італійських племен. Очолювали загони майбутніх колоністів, як правило, представники знаті, які мріяли про славу і владу над новими землями. Так виникло кілька десятків нових етруських міст. Найвідомішими серед них були Спіна, Мантуя, Капуя і Помпеї. Колонії також гуртувалися у союзи: з VI сторіччя до н. е. окремі об'єднання етруських міст (дванадцятимістя) існували на півночі Італії, в Умбрії та Кампанії.
Відповідно до легенд етруська династія Тарквініїв правила з 616 по 509 до н. е. у Римі.
Занепад Етрурії
Вплив етрусків поширився майже на всю Італію. Однак конфедерація виявилася політично слабкою через корисливу політику й суперництво окремих міст. Становище ускладнювалося соціальними протиріччями й опором населення залежних областей. Підсилювалася також активність зовнішніх ворогів. Греки в 524 і 474 роках до н. е. завдали етрускам поразки під Кумами, поклавши кінець їхньому морському пануванню; римляни близько 509 року вигнали Тарквініїв. Самніти витиснули етрусків з Кампанії, захопивши 423 року Капую, паданські володіння етрусків піддалися близько 400 року до н. е. навалі галів. Відсутність у етрусків політичної й військової єдності позначилася й у війнах з Римом, у ході яких римляни по черзі підкорили собі найважливіші етруські міста.
396 року до н. е. було завойовано Вейї, в 358 році до н. е. під римське панування підпав Цере, в 308 році — Тарквіній. З 310 року до н. е. почалося підпорядкування середньої й східної Етрурії, після 283 року в залежному від Рима становищі виявилася вся Етрурія.
Протягом двох століть етруски зберігали в більшості своїх міст, що перебували на становищі союзних Риму громад, колишній політичний устрій, культові установи й культурну самобутність.
Культурний вплив
Етруски вплинули на культурний розвиток Стародавньої Італії, особливо римлян, для яких вони були зразком у і будівництві. Від етрусків римляни перейняли ряд особливостей політичної організації, структуру й озброєння армії, знаки влади.
Образотворче мистецтво й архітектура
Пам'ятки архітектури представлені залишками храмів, похоронними спорудженнями, міськими стінами, інженерними конструкціями (мости, канали й т.д.). Кріпосні стіни й ворота складалися з добре відтесаних квадрів, щільно підігнаних один до одного. Застосовувалися клиноподібні арки (ворота в , сучасної Перуджі), уявні східчасті зводи (склепи 7-6 століть до н. е.), напівциркульні зводи (склепи 3-2 століть). Про розвиток містобудування свідчать залишки прямокутного планування м. Марцаботто біля Болоньї і гіпподамового планування (Гіпподам) місто Спіна. Квадратні в плані житлові будинки мали дво- або чотирискатний дах й відкритий дворик. Храми були двох типів: з однією або трьома целлами. Підняті на високий подіум, вони мали глибокий портик, карниз якого, з багато декорованим фризом, опирався на тосканські колони. Фронтони й скати даху прикрашалися розфарбованою теракотою.
Біля міст збереглися некрополі (Цере сучасна Черветері, , Тарквінії, сучасна Таркуїнія, Клузіум, сучасна Кьюзі, і інші). Псевдокупольні гробниці (7 століття) зустрічаються в північних районах Етрурії, гробниці в печерах, скелястих виступах та інші — біля (3 століття), у вигляді насипного кургану — у некрополі в , у вигляді розташованого на поверхні ящика із травертину — у західному некрополі Марцаботто. Багато похоронних камер імітували житлові інтер'єри (гробниця «Реголіні-Галассі» у Цере, 7 століття).
Пам'ятникам монументального живопису (з 7 століття, період розквіту 6-5 століть) властиві виразність рухів і жестів, підкреслена силуетність фігур, локальний колір (гробниця «Полювання й рибна ловля» у Тарквиніях). У розписах 5-4 століть позначився вплив давньогрецьких зразків (гробниця «Леопардів» у Тарквініях). Розпису 3-2 століть відбили настрої періоду занепаду Етрурії (гробниця «У Франсуа» біля Вульчі). До пам'ятників скульптури ставляться статуї й рельєфи з розфарбованої теракоти, похоронні урни, саркофаги, надгробні стели. Саркофаг мав вигляд кам'яного ящика, на кришці якого містилися зображення подружжя або самотньої фігури із чашею в руці (так званий саркофаг Лариса Пуленеса з ).
Одержав розвиток портрет, примітивні форми якого зустрічаються в антропоморфних урнах. В етрусків було розвинене мистецтво торевтики (бронзові статуетки богів, предмети побуту; і похоронного культу, дзеркала покриті гравіруванням), кераміка буккеро, що імітувала виробу з металу, чорно- і червонофігурний вазопис, виробництво прикрас із золота.
- Етруський музика. Склеп трикліній, Тарквінії
- Невідомий етруський художник. Страта полонених у присутності Харона з молотом. Етруський склеп Франсуа, Вульчі, (сучасна Італія), стінопис 4 ст. до н. е.
- Ваза для парфумів, бронза, майже 2 ст.до н. е., Лувр
- Етруські танцівники, Тарквінії, 470 до н. е.
- Етруські танцівники, Тарквінії
- Етруська пара, Лувр
- Мати з дитиною, 500-450 до н. е.
- Етруська підвіска із свастиками Больсена, 700-650 до н.е., Лувр
- Вершники, 540-520 до н. е., Перуджа
- Кабан-посудина, 600-500 до н. е., етруська кераміка
- Аполлон Вейський, датований приблизно 510 р. до н. е., у музеї Вілла Джулія в Римі
Релігія
Міфологія й релігія етрусків мали значний вплив на римську міфологію та релігію. Очевидно, через етрусків італійські племена Середньої й Північної Італії прийняли грецький алфавіт.
Релігія етрусків мала політеїстичний характер. Верховним богом етрусків був громовержець . Його оточували 12 верховних богів. Вшановувалася також Лаза, богиня долі. Існували й боги домівки — Лара і , богом підземного царства був Фебрій. В етрусків були поширені ворожіння на нутрощах тварин і польотах птахів. Відбувалися жертвоприношення, у тому числі людські. Етруски вірили в загробне життя. За їхніми віруваннями, після смерті кожна людина поставала перед судом підземного царства і, залежно від своїх земних справ, потрапляла до підземного світу (в «пекло») або на небо (в «рай»).
У релігії етрусків значну увагу приділяли магічним обрядам, ворожінню і тлумаченням різних знамень, які посилаються богами. Згідно з оповіданням римського оратора й письменника Марка Тулія Цицерона, в етрусків існувала така легенда. Якось раз селянин у полі біля міста провів плугом дуже глибоку борозну. Звідти раптово виліз кумедний маленький божок на ім'я Тагес із дитячим обличчям й тулубом, але із сивою бородою й мудрий, як старець, і звернувся до орача із промовою. Той злякано підняв лемент. Збіглися люди, яким Тагес роз'яснив, як слід по нутрощах жертовної тварини передбачати майбутнє. Крім Тагеса, мистецтву передрікання їхнього навчила німфа . Вона пояснила, як тлумачити удари блискавок. І вожді звеліли записати промови Тагеса й німфи Вегої до священних книг. У наступних книгах були приведені поради по управлінню державою, будуванню міст і храмів. Ці книги переклали латиною ще за часів Тарквінія Древнього. Але й вони, як і твір римського імператора Клавдія по історії етрусків, не дійшли до нашого часу. Оскільки етруський світогляд з його надзвичайним захопленням питаннями загробного життя не приймався римлянами з їхнім формальним і розважливим підходом до релігійних питань, то вони запозичили в етрусків лише науку про пророкування, ворожіння й знамення як найбільш практичну й, що має прикладне значення, частину їхніх релігійних уявлень. Цю науку етруських жерців — гаруспіків (тих хто ворожили по нутрощах жертовних тварин, особливо по печінці) римляни запровадили у свої релігійні церемонії. Але в особливо важливих випадках у Рим запрошувалися етруські фахівці.
- Руїни етруського храму — одні з небагатьох, які дійшли до наших днів (fanu)
-
- Реконструкція храму
Загробне життя
-
-
- Саркофаг із Сієни
- Саркофаг
- Саркофаг
- Урна
- Урна
Керамічні вироби етрусків
- Повсякденне життя етрусків. Таця з горщиками для їжі, знайдена у Кьюзі, Італія.
- Етруська чорнофігурна амфора з Діомедом, Поліксеною та танцюристами (імітація давньогрецької кераміки), Лувр, Париж.
- Британський музей. Чорнофігурна кераміка, знайдена на колишніх територіях етрусків
Етруски та Україна
Основною категорією знахідок предметів етруського походження на території України є предмети з бронзи. Серед них воєнне спорядження та предмети побуту.
Однією з найвідоміших знахідок є бронзовий гребінчастий шолом з c. Кремінна 8-9 ст. до н.е. Перші повідомлення про цей шолом етруського походження у працях тогочасних дослідників датуються 1889 роком. Сам бронзовий шолом має конічну форму та складається з двох однакових бронзових частинок, що склепані по краю, утворюючи впізнаваний гребінь. По краю гребеня присутній орнамент з напівсферичних кульок, аналогічний орнамент іде й по колу по середині шолому. По нижньому краю шолому присутні отвори, до яких кріпилася внутрішня підкладка шолому. З обох боків по низу присутні по три зубці. Аналогічні шоломи нерідко знаходять у Європі, однак шолом з Кремінної вважається найбільш східною знахідкою. Востаннє шолом було зафіксовано у 90-х роках 20 ст. у Ніцці, в музеї Масенна, в рамках виставки, присвяченої цивілізації етрусків у Європі. Наразі шолом вважається викраденим, а його місцезнаходження невідоме.
Схожим є гребінчастий шолом з c. Літин. Його та супутні предмети (декорована фіала, елементи кінної упряжі) було знайдено у болотистій місцевості чорним археологом у 2014 році та виставлено на продаж на сайті Віоліті. Усі предмети було викуплено та передано Музей історії релігії у Львові.
Також відомо про два шоломи з м. Борщів, що були виставлені на продаж на сайті Віоліті у грудні 2020 року. Один з них складався з купи численних уламків та фрагментів, які були склеєні до купи на розсуд особи, що їх знайшла. Місцезнаходження цього шолому нині невідоме. Другий шолом аналогічно складався з багатьох фрагментів, проте у зібраному стані має одну велику відмінність від першого шолому рису – він менший за розміром, а також не має по низу ані характерних зубців, ані кулькового орнаменту. На думку Д. Клочко такі відмінності можна пояснити тим, що цей шолом не імпортний, а є прикладом наслідування місцевого майстра типу етруських шоломів. Даний шолом нині зберігається у Музеї наукового товариства ім. Шевченка у Львові.
У 1877 році на території Городенщині було виявлено могильний насип з трьома кам’яними скриньковими гробами. Серед предметів у гробах було знайдено в тому числі і чорного кольору миску з кістками малої свинки. Миска належить до етруської кераміки буккеро.
У 1890 році у с. Кунисівці на території Городенщини під час зливного дощу вода вимила на поверхню скарб з 5 бронзових напівсферичних казанків-котлів етруської роботи з пластичним орнаментом та великими півкулистими дужками для носіння.
Серед знайдених етруських прикрас відомо про бронзову дротяну однопружинну фібулу з с. Половці, що датується 8-7 ст. до н.е. На фібулу нанизано 13 бронзових пустотілих намистин.
На території Борисфену (сучасний о. Березань) було знайдено елементи двох канфар – один канфар з відламаними вушками та ніжка від другого. Ці уламки відносять до 6 ст. до н.е., вони є аналогічними до кераміки знайденої у Мілеті, звідки походили колоністи Борисфену.
М. Трейстер також згадує бронзове ситечко кінця 6 ст. до н.е. знайдене на території Пантікапею (Керч). Подібні сита були поширені в Етрурії як елемент інвентарю для споживання напоїв. Вони допомагали відділити осад від вина.
Див. також
- Археологія
- Підводна археологія
- Місто Спіна, Італія
- Феррара
- , Національний археологічний музей, Феррара
- Реставрація (мистецтво)
Примітки
- Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.154-155
- Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.155
- Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.157-158
- Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.158
- Малєєв Ю. М. Етруський шолом з України // Саrраtіса. Карпатика. – Вип. 13. Давня історія України і суміжних регіонів. Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження професора Едуарда Адельбертовича Балагурі. Ужгород. 2001. С. 91-96.
- Mödlinger M., Bandrivskyi M., Bilyk M. Ukrainian-Italian Connections During The Early Iron Age And How These Are Destroyed By Illicit Excavations And The Art Market. Archäologisches Korrespondenzblatt. 2022. P. 181–188.
- Лев В. Городенщина. Історично-мемуарний збірник. / ред. М. Марунчак. Нью-Йорк-Торонто-Вінніпег : Наук. т-во ім. Шевченка, 1978. 866 с.
- Бандрівський М.С. „Скриньові поховання Висоцької культури в межиріччі Збруча і Стрипи”
- Buiskikh A. V., Naso A. Etruscan Bucchero Pottery in the Northern Black Sea Littoral. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia. 2022. Vol. 28, no. 1. P. 1–22. URL: https://doi.org/10.1163/15700577-20221399
- Трейстер М. Ю. Этрусский импорт в Северном Причерноморье и пути его проникновения.– АЦВМ, Новочеркасск, 1987.
Джерела
- Харсекин А. И., Про етруську мову, у збірнику: Таємниці древніх письмен, пер. з англійської, німецької, французької й італійської мов. М, 1976;
- Паллоттино М., Проблема етруської мови, там же; його ж, Testimonia linguae Etruscae, 2ed., Firenze, 1968; Pfiffig A. J., Die etruskische Sprache, Graz, 1969;
- Georgiev V., Etruskische Sprachwissenschaft, t. 1 — 2, Sofia, 1970 — 71.
- В. П. Нерознак
Ельницкий Л. А., Елементи релігії й духовної культури древніх етрусків, у кн.: Немировський А. И., Ідеологія й культура раннього Рима, Вороніж, 1964; - Залесский Н. Н., Етруски в Сівбу. Італії, Л., 1959;
його ж, До історії етруської колонізації Італії в VII—IV століть до н. е., Л., 1965; - Немировский А. И., Харсекин А. И., Етруски. Введення в етрускологію, Воронеж, 1969;
- Altheim P., Der Ursprung der Etrusker, BadenBaden, 1950;
- В loch R., Les Etrusques, [2 ed.], P., 1956;
- Pallottino M., Etruscologia, 5 ed., Mil., 1963;
- Hencken H., Tarquinia and Etruscan origins, L., 1968;
- Miihlestein H., Die Etrusker im Spiegel ihrer Kunst, В., 1969;
- Чубова А. П., Етруське мистецтво, Альбом, М., 1972;
Культура й мистецтво Етрурії. Каталог виставки. Л., 1972; - Pallottino M., Etruscan painting, N. Y., 1956;
- Hanfmann G. M. A., Etruskische Plastik. Stuttg., 1956;
- В loch R., Etruscan art, Greenwich. 1965 (The pallas history of art, v. 1).
Посилання
- Етруски // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Как жили Этруски [ 9 травня 2007 у Wayback Machine.]
- Philipp Ammon: Ruma Rasna — Die etruskischen Wurzeln Roms [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Etruski lat Etrusci Tusci dav gr Tyrrhnoi tirreni samonazva rasna davni plemena sho naselyali v 1 omu tisyacholitti do n e pivnichnij zahid Apenninskogo pivostrova mizh richkami Arno ta Tibr oblast sho nazivalasya Etruriya suchasna Toskana yaki stvorili rozvinenu civilizaciyu sho pereduvala rimskij i yaka spravila na neyi potuzhnij vpliv inzhenerne mistectvo zvedennya arkovih sklepin insignaciyi znaki vladi osoblivosti politichnoyi organizaciyi strukturu ta ozbroyennya armiyi boyi gladiatoriv peregoni na kolisnicyah pevni pohovalni obryadi tosho Etruski ranishe za rimlyan stvorili federaciyu mist derzhav Etruske suspilstvo bulo najdavnishim suspilstvom na Apenninskomu pivostrovi Rozmovlyali etruskoyu movoyu Tochno ne vstanovleno ni pohodzhennya etruskiv ni yihnye movne korinnya Isnuye dvi osnovni gipotezi pohodzhennya etruskiv pohodzhennya vid pervisnih plemen Apennin ta prihid zi Seredzem ya abo zh Maloyi Aziyi Rozvitok etruskoyi kulturi vidbuvavsya pid vplivom kulturi greckoyi ale vidminnist mizh nimi nastilki velika sho dozvolyaye pripustiti nayavnist inshih davnishih koreniv Oskilki ce buv morskij narod buli zv yazki z bagatma davnimi civilizaciyami antichnosti Etruski Ridna movaEtruska mova Kulturad Pohodit zItaliya Istorichnij periodantichnist Etruski u Vikishovishi Syudi perenapravlyayetsya zapit Etruska mifologiya Na cyu temu potribna okrema stattya Osnovne dzherelo vidomostej pro etruskiv povidomlennya greckih i rimskih avtoriv Gerodot Diodor Sicilijskij Strabon Tit Livij Plinij Starshij tosho a takozh arheologichni materiali z etruskih grobnic i poselen Zbereglosya blizko 10 tis etruskih napisiv perevazhno duzhe korotkih z yakih nadijno interpretovano lishe deyaki PohodzhennyaBilshist doslidnikiv vbachaye v etruskah pereselenciv z Anatoliyi yaki naprikinci II tisyacholittya do nashoyi eri pid chas navali narodiv morya podalisya na zahid Italiya yih privabila rodyuchimi zemlyami bagatimi na korisni kopalini Odnak cilkom imovirno sho etruski ye nashadkami yak pribulciv tak i miscevih meshkanciv yaki prijnyali vtikachiv na svoyij zemli Najbilsh rannya zgadka pro etruskiv mistitsya u Gomerivskih gimnah Gimn Dionisu de jdetsya pro te yak Dionis odnogo razu buv zahoplenij u polon tirrenskimi piratami Gesiod u Teogoniyi 1016 zgaduye slavoyu vinchanih tirrenciv a Pindar opisuye tirrenskij vojovnichij klich Z chasiv Gerodota 5 st do n e problema pohodzhennya etruskiv zajmala umi istorikiv ta arheologiv Persha teoriya sho vidstoyuye lidijske abo shidne pohodzhennya etruskiv pohodit vid Gerodota Vin pisav sho za pravlinnya Atisa v Lidiyi vibuhnuv zhorstokij golod i polovina naselennya bula zmushena zalishiti krayinu v poshukah dzherela harchuvannya ta novogo miscya prozhivannya Voni virushili do Smirni pobuduvali tam korabli i projshovshi bagato portovih mist Seredzemnomor ya zreshtoyu osili v Italiyi Tam lidijci zminili svoyu nazvu nazvavshis tirrenami na chest svogo providnika Tirrena sina carya Druga teoriya takozh syagaye korinnyam u davninu Dionisij Galikarnaskij ritor epohi Avgusta zaperechuvav teoriyu Gerodota stverdzhuyuchi sho etruski buli ne pereselencyami a miscevim i najdavnishim narodom yakij vidriznyavsya vid usih svoyih susidiv na Apenninskomu pivostrovi yak za movoyu tak i za zvichayami Tretya teoriya sformulovana N Frere v 18 st vidstoyuye pivnichne pohodzhennya etruskiv Zgidno z neyu etruski poryad z inshimi italijskimi plemenami pronikli na teritoriyu Italiyi cherez alpijski perevali Dani arheologiyi najvirogidnishe svidchat pro pershu versiyu pohodzhennya etruskiv Takim chinom lidijski pribuli pirati hoch i zaselili tirrenske uzberezhzhya ale shvidshe za vse pereselyalisya kilkoma hvilyami Priblizno iz seredini 8 st do n e kultura Villanova nosiyi yakoyi viyavilisya tut ranishe zaznala zmin pid yavnim shidnim vplivom Odnak miscevij element buv dosit silnim i zi svogo boku suttyevo povplivav na formuvannya narodu GospodarstvoZa dopomogoyu zaliznih znaryad etruski rozchishali lisi i visushuvali bolota Na zvilnenih takim chinom zemlyah viroshuvali veliki vrozhayi pshenici lonu i vinogradu Etruski virobi z midi bronzi i zaliza cinuvali daleko za mezhami yihnoyi krayini A najbilshoyi slavi etruski zazhili yak horobri voyaki moreplavci ta pirati Yih vvazhali vinahidnikami morskogo tarana chi rostra za dopomogoyu yakogo v davninu probivali borti vorozhih korabliv Bagatma suchasnimi movami zapozichena j etruska nazva korabelnoyi reyi antena Etruski torguvali z greckimi koloniyami v Pivdennij Italiyi osoblivo z Sibarisom Afinami Korinfom Karfagenom ta inshimi na sushi z pivnichnimi zaalpijskimi krayinami Z V stolittya do n e v mistah etruskiv pochalosya karbuvannya monet Politichnij ustrijEtruriya i poshirennya etruskogo vplivu Etruska fortecya roztashovana na teritoriyi suchasnoyi komuni Banoredzho provinciyi Viterbo V VII storichchi do n e etruski vzhe mali chislenni yaki buli ekonomichnimi j politichnimi centrami sho utvoryuvali razom iz prileglimi teritoriyami mista derzhavi sho nagaduvali grecki polisi Vnutrishnij ustrij etruskih derzhav tezh nagaduvav greckij Meshkanci okremogo mista abo kilkoh susidnih stanovili gromadu Dlya virishennya najvazhlivishih sprav gromadyani chas vid chasu zbiralasya na zagalni zbori Prote spravzhnya vlada zoseredzhuvalasya v rukah nevelikogo kola znatnih rodin yaki zazvichaj buli j najbilshimi vlasnikami zemel kopalen rabiv korabliv Nezamozhni gromadyani shukali nagodi vlashtuvatisya na sluzhbu chi prosto otrimati zastupnictvo znatnoyi lyudini abo zh yak kazali zgodom stati jogo kliyentami Spirayuchis na pidtrimku takih kliyentiv i rodichiv predstavniki znati domagalisya obrannya sebe abo svoyih dovirenih osib na vsi vazhlivi gromadski posadi Kozhne etruske misto spochatku malo vlasnogo carya Oznakoyu carskoyi vladi bulo osoblive sidinnya ozdoblene slonovoyu kistkoyu ta zolotij vinec korona deyaki doslidniki j same slovo korona vvazhayut etruskim za pohodzhennyam Volodarya suprovodzhuvali ohoronci z podvijnimi sokirami ta rizkami zibranimi v puchok fasciyami Prote pishni ceremoniyi ne peretvoryuvali cariv na povnopravnih volodariv Zazvichaj voni buli zmusheni vikonuvati volyu znati a z kincya VI pochatku V storichchya do n e v deyakih mistah carsku vladu vzagali skasuvali keruvali obrani posadovci yakih etruski nazivali Dvanadcyat najbilshih etruskih mist Vejyi Tarkviniyi Cere Volsiniyi ta in shonajmenshe z kincya VII st do n e ob yednuvalisya u soyuz Raz na rik yihni predstavniki zbiralisya u svyatilishi bilya Volsinij dlya rozv yazannya superechok i uhvalennya spilnih rishen U razi nebezpeki uchasniki soyuzu mogli ob yednati svoyi vijskovi zagoni i priznachiti spilnogo komanduvacha yakogo imenuvali zilatom vsiyeyi Etruriyi Ale priznachennya ce bulo timchasovim Zhodnoyi vladi nad uchasnikami soyuzu takij kerivnik ne mav Mista i nadali zberigali samostijnist ta vlasnih posadovciv yaki keruvali i ukladali ugodi vid imeni lishe svoyeyi gromadi Etruska kolonizaciyaZbidnili chleni gromad razom iz zalishkami korinnogo naselennya j volnovidpushenikami stanovili zalezhni socialni shari suspilstva Yihnya pracya ochevidno perevazhala yak u silskomu gospodarstvi tak i v remesli hocha chislo rabiv bulo znachnim i postijno popovnyuvalosya za rahunok voyen piratstva j rabotorgivli Kilkist gromadyan yaki zalishalisya bez zemli postijno zrostala Chastina z nih znahodila sobi inshu robotu stavali remisnikami ribalkami moryakami Ale vdavalosya ce ne vsim i zreshtoyu vlada mist bula zmushena vdavatisya do stvorennya kolonij Zemlyu dlya kolonij perevazhno vidvojovuvali u susidiv italijskih plemen Ocholyuvali zagoni majbutnih kolonistiv yak pravilo predstavniki znati yaki mriyali pro slavu i vladu nad novimi zemlyami Tak viniklo kilka desyatkiv novih etruskih mist Najvidomishimi sered nih buli Spina Mantuya Kapuya i Pompeyi Koloniyi takozh gurtuvalisya u soyuzi z VI storichchya do n e okremi ob yednannya etruskih mist dvanadcyatimistya isnuvali na pivnochi Italiyi v Umbriyi ta Kampaniyi Vidpovidno do legend etruska dinastiya Tarkviniyiv pravila z 616 po 509 do n e u Rimi Zanepad EtruriyiVpliv etruskiv poshirivsya majzhe na vsyu Italiyu Odnak konfederaciya viyavilasya politichno slabkoyu cherez korislivu politiku j supernictvo okremih mist Stanovishe uskladnyuvalosya socialnimi protirichchyami j oporom naselennya zalezhnih oblastej Pidsilyuvalasya takozh aktivnist zovnishnih vorogiv Greki v 524 i 474 rokah do n e zavdali etruskam porazki pid Kumami poklavshi kinec yihnomu morskomu panuvannyu rimlyani blizko 509 roku vignali Tarkviniyiv Samniti vitisnuli etruskiv z Kampaniyi zahopivshi 423 roku Kapuyu padanski volodinnya etruskiv piddalisya blizko 400 roku do n e navali galiv Vidsutnist u etruskiv politichnoyi j vijskovoyi yednosti poznachilasya j u vijnah z Rimom u hodi yakih rimlyani po cherzi pidkorili sobi najvazhlivishi etruski mista 396 roku do n e bulo zavojovano Vejyi v 358 roci do n e pid rimske panuvannya pidpav Cere v 308 roci Tarkvinij Z 310 roku do n e pochalosya pidporyadkuvannya serednoyi j shidnoyi Etruriyi pislya 283 roku v zalezhnomu vid Rima stanovishi viyavilasya vsya Etruriya Protyagom dvoh stolit etruski zberigali v bilshosti svoyih mist sho perebuvali na stanovishi soyuznih Rimu gromad kolishnij politichnij ustrij kultovi ustanovi j kulturnu samobutnist Kulturnij vplivEtruski vplinuli na kulturnij rozvitok Starodavnoyi Italiyi osoblivo rimlyan dlya yakih voni buli zrazkom u i budivnictvi Vid etruskiv rimlyani perejnyali ryad osoblivostej politichnoyi organizaciyi strukturu j ozbroyennya armiyi znaki vladi Obrazotvorche mistectvo j arhitekturaDiv takozh Arhitektura etruskiv Pam yatki arhitekturi predstavleni zalishkami hramiv pohoronnimi sporudzhennyami miskimi stinami inzhenernimi konstrukciyami mosti kanali j t d Kriposni stini j vorota skladalisya z dobre vidtesanih kvadriv shilno pidignanih odin do odnogo Zastosovuvalisya klinopodibni arki vorota v suchasnoyi Perudzhi uyavni shidchasti zvodi sklepi 7 6 stolit do n e napivcirkulni zvodi sklepi 3 2 stolit Pro rozvitok mistobuduvannya svidchat zalishki pryamokutnogo planuvannya m Marcabotto bilya Bolonyi i gippodamovogo planuvannya Gippodam misto Spina Kvadratni v plani zhitlovi budinki mali dvo abo chotiriskatnij dah j vidkritij dvorik Hrami buli dvoh tipiv z odniyeyu abo troma cellami Pidnyati na visokij podium voni mali glibokij portik karniz yakogo z bagato dekorovanim frizom opiravsya na toskanski koloni Frontoni j skati dahu prikrashalisya rozfarbovanoyu terakotoyu Bilya mist zbereglisya nekropoli Cere suchasna Cherveteri Tarkviniyi suchasna Tarkuyiniya Kluzium suchasna Kyuzi i inshi Psevdokupolni grobnici 7 stolittya zustrichayutsya v pivnichnih rajonah Etruriyi grobnici v pecherah skelyastih vistupah ta inshi bilya 3 stolittya u viglyadi nasipnogo kurganu u nekropoli v u viglyadi roztashovanogo na poverhni yashika iz travertinu u zahidnomu nekropoli Marcabotto Bagato pohoronnih kamer imituvali zhitlovi inter yeri grobnicya Regolini Galassi u Cere 7 stolittya Pam yatnikam monumentalnogo zhivopisu z 7 stolittya period rozkvitu 6 5 stolit vlastivi viraznist ruhiv i zhestiv pidkreslena siluetnist figur lokalnij kolir grobnicya Polyuvannya j ribna lovlya u Tarkviniyah U rozpisah 5 4 stolit poznachivsya vpliv davnogreckih zrazkiv grobnicya Leopardiv u Tarkviniyah Rozpisu 3 2 stolit vidbili nastroyi periodu zanepadu Etruriyi grobnicya U Fransua bilya Vulchi Do pam yatnikiv skulpturi stavlyatsya statuyi j relyefi z rozfarbovanoyi terakoti pohoronni urni sarkofagi nadgrobni steli Sarkofag mav viglyad kam yanogo yashika na krishci yakogo mistilisya zobrazhennya podruzhzhya abo samotnoyi figuri iz chasheyu v ruci tak zvanij sarkofag Larisa Pulenesa z Oderzhav rozvitok portret primitivni formi yakogo zustrichayutsya v antropomorfnih urnah V etruskiv bulo rozvinene mistectvo torevtiki bronzovi statuetki bogiv predmeti pobutu i pohoronnogo kultu dzerkala pokriti graviruvannyam keramika bukkero sho imituvala virobu z metalu chorno i chervonofigurnij vazopis virobnictvo prikras iz zolota Etruskij muzika Sklep triklinij Tarkviniyi Nevidomij etruskij hudozhnik Strata polonenih u prisutnosti Harona z molotom Etruskij sklep Fransua Vulchi suchasna Italiya stinopis 4 st do n e Vaza dlya parfumiv bronza majzhe 2 st do n e Luvr Etruski tancivniki Tarkviniyi 470 do n e Etruski tancivniki Tarkviniyi Etruska para Luvr Mati z ditinoyu 500 450 do n e Etruska pidviska iz svastikami Bolsena 700 650 do n e Luvr Vershniki 540 520 do n e Perudzha Kaban posudina 600 500 do n e etruska keramika Apollon Vejskij datovanij priblizno 510 r do n e u muzeyi Villa Dzhuliya v RimiReligiyaMifologiya j religiya etruskiv mali znachnij vpliv na rimsku mifologiyu ta religiyu Ochevidno cherez etruskiv italijski plemena Serednoyi j Pivnichnoyi Italiyi prijnyali greckij alfavit Religiya etruskiv mala politeyistichnij harakter Verhovnim bogom etruskiv buv gromoverzhec Jogo otochuvali 12 verhovnih bogiv Vshanovuvalasya takozh Laza boginya doli Isnuvali j bogi domivki Lara i bogom pidzemnogo carstva buv Febrij V etruskiv buli poshireni vorozhinnya na nutroshah tvarin i polotah ptahiv Vidbuvalisya zhertvoprinoshennya u tomu chisli lyudski Etruski virili v zagrobne zhittya Za yihnimi viruvannyami pislya smerti kozhna lyudina postavala pered sudom pidzemnogo carstva i zalezhno vid svoyih zemnih sprav potraplyala do pidzemnogo svitu v peklo abo na nebo v raj U religiyi etruskiv znachnu uvagu pridilyali magichnim obryadam vorozhinnyu i tlumachennyam riznih znamen yaki posilayutsya bogami Zgidno z opovidannyam rimskogo oratora j pismennika Marka Tuliya Cicerona v etruskiv isnuvala taka legenda Yakos raz selyanin u poli bilya mista proviv plugom duzhe gliboku boroznu Zvidti raptovo viliz kumednij malenkij bozhok na im ya Tages iz dityachim oblichchyam j tulubom ale iz sivoyu borodoyu j mudrij yak starec i zvernuvsya do oracha iz promovoyu Toj zlyakano pidnyav lement Zbiglisya lyudi yakim Tages roz yasniv yak slid po nutroshah zhertovnoyi tvarini peredbachati majbutnye Krim Tagesa mistectvu peredrikannya yihnogo navchila nimfa Vona poyasnila yak tlumachiti udari bliskavok I vozhdi zvelili zapisati promovi Tagesa j nimfi Vegoyi do svyashennih knig U nastupnih knigah buli privedeni poradi po upravlinnyu derzhavoyu buduvannyu mist i hramiv Ci knigi pereklali latinoyu she za chasiv Tarkviniya Drevnogo Ale j voni yak i tvir rimskogo imperatora Klavdiya po istoriyi etruskiv ne dijshli do nashogo chasu Oskilki etruskij svitoglyad z jogo nadzvichajnim zahoplennyam pitannyami zagrobnogo zhittya ne prijmavsya rimlyanami z yihnim formalnim i rozvazhlivim pidhodom do religijnih pitan to voni zapozichili v etruskiv lishe nauku pro prorokuvannya vorozhinnya j znamennya yak najbilsh praktichnu j sho maye prikladne znachennya chastinu yihnih religijnih uyavlen Cyu nauku etruskih zherciv garuspikiv tih hto vorozhili po nutroshah zhertovnih tvarin osoblivo po pechinci rimlyani zaprovadili u svoyi religijni ceremoniyi Ale v osoblivo vazhlivih vipadkah u Rim zaproshuvalisya etruski fahivci Ruyini etruskogo hramu odni z nebagatoh yaki dijshli do nashih dniv fanu Tifon Tarkviniyi Rekonstrukciya hramu Zagrobne zhittya Sarkofag iz Siyeni Sarkofag Sarkofag Urna UrnaKeramichni virobi etruskivPovsyakdenne zhittya etruskiv Tacya z gorshikami dlya yizhi znajdena u Kyuzi Italiya Etruska chornofigurna amfora z Diomedom Poliksenoyu ta tancyuristami imitaciya davnogreckoyi keramiki Luvr Parizh Britanskij muzej Chornofigurna keramika znajdena na kolishnih teritoriyah etruskivEtruski ta UkrayinaOsnovnoyu kategoriyeyu znahidok predmetiv etruskogo pohodzhennya na teritoriyi Ukrayini ye predmeti z bronzi Sered nih voyenne sporyadzhennya ta predmeti pobutu Odniyeyu z najvidomishih znahidok ye bronzovij grebinchastij sholom z c Kreminna 8 9 st do n e Pershi povidomlennya pro cej sholom etruskogo pohodzhennya u pracyah togochasnih doslidnikiv datuyutsya 1889 rokom Sam bronzovij sholom maye konichnu formu ta skladayetsya z dvoh odnakovih bronzovih chastinok sho sklepani po krayu utvoryuyuchi vpiznavanij grebin Po krayu grebenya prisutnij ornament z napivsferichnih kulok analogichnij ornament ide j po kolu po seredini sholomu Po nizhnomu krayu sholomu prisutni otvori do yakih kripilasya vnutrishnya pidkladka sholomu Z oboh bokiv po nizu prisutni po tri zubci Analogichni sholomi neridko znahodyat u Yevropi odnak sholom z Kreminnoyi vvazhayetsya najbilsh shidnoyu znahidkoyu Vostannye sholom bulo zafiksovano u 90 h rokah 20 st u Nicci v muzeyi Masenna v ramkah vistavki prisvyachenoyi civilizaciyi etruskiv u Yevropi Narazi sholom vvazhayetsya vikradenim a jogo misceznahodzhennya nevidome Shozhim ye grebinchastij sholom z c Litin Jogo ta suputni predmeti dekorovana fiala elementi kinnoyi upryazhi bulo znajdeno u bolotistij miscevosti chornim arheologom u 2014 roci ta vistavleno na prodazh na sajti Violiti Usi predmeti bulo vikupleno ta peredano Muzej istoriyi religiyi u Lvovi Takozh vidomo pro dva sholomi z m Borshiv sho buli vistavleni na prodazh na sajti Violiti u grudni 2020 roku Odin z nih skladavsya z kupi chislennih ulamkiv ta fragmentiv yaki buli skleyeni do kupi na rozsud osobi sho yih znajshla Misceznahodzhennya cogo sholomu nini nevidome Drugij sholom analogichno skladavsya z bagatoh fragmentiv prote u zibranomu stani maye odnu veliku vidminnist vid pershogo sholomu risu vin menshij za rozmirom a takozh ne maye po nizu ani harakternih zubciv ani kulkovogo ornamentu Na dumku D Klochko taki vidminnosti mozhna poyasniti tim sho cej sholom ne importnij a ye prikladom nasliduvannya miscevogo majstra tipu etruskih sholomiv Danij sholom nini zberigayetsya u Muzeyi naukovogo tovaristva im Shevchenka u Lvovi U 1877 roci na teritoriyi Gorodenshini bulo viyavleno mogilnij nasip z troma kam yanimi skrinkovimi grobami Sered predmetiv u grobah bulo znajdeno v tomu chisli i chornogo koloru misku z kistkami maloyi svinki Miska nalezhit do etruskoyi keramiki bukkero U 1890 roci u s Kunisivci na teritoriyi Gorodenshini pid chas zlivnogo doshu voda vimila na poverhnyu skarb z 5 bronzovih napivsferichnih kazankiv kotliv etruskoyi roboti z plastichnim ornamentom ta velikimi pivkulistimi duzhkami dlya nosinnya Sered znajdenih etruskih prikras vidomo pro bronzovu drotyanu odnopruzhinnu fibulu z s Polovci sho datuyetsya 8 7 st do n e Na fibulu nanizano 13 bronzovih pustotilih namistin Na teritoriyi Borisfenu suchasnij o Berezan bulo znajdeno elementi dvoh kanfar odin kanfar z vidlamanimi vushkami ta nizhka vid drugogo Ci ulamki vidnosyat do 6 st do n e voni ye analogichnimi do keramiki znajdenoyi u Mileti zvidki pohodili kolonisti Borisfenu M Trejster takozh zgaduye bronzove sitechko kincya 6 st do n e znajdene na teritoriyi Pantikapeyu Kerch Podibni sita buli poshireni v Etruriyi yak element inventaryu dlya spozhivannya napoyiv Voni dopomagali viddiliti osad vid vina Div takozhArheologiya Pidvodna arheologiya Misto Spina Italiya Ferrara Nacionalnij arheologichnij muzej Ferrara Restavraciya mistectvo PrimitkiMustafin O Spravzhnya istoriya starodavnogo chasu H 2018 s 154 155 Mustafin O Spravzhnya istoriya starodavnogo chasu H 2018 s 155 Mustafin O Spravzhnya istoriya starodavnogo chasu H 2018 s 157 158 Mustafin O Spravzhnya istoriya starodavnogo chasu H 2018 s 158 Malyeyev Yu M Etruskij sholom z Ukrayini Sarratisa Karpatika Vip 13 Davnya istoriya Ukrayini i sumizhnih regioniv Yuvilejnij zbirnik na chest 70 richchya vid dnya narodzhennya profesora Eduarda Adelbertovicha Balaguri Uzhgorod 2001 S 91 96 Modlinger M Bandrivskyi M Bilyk M Ukrainian Italian Connections During The Early Iron Age And How These Are Destroyed By Illicit Excavations And The Art Market Archaologisches Korrespondenzblatt 2022 P 181 188 Lev V Gorodenshina Istorichno memuarnij zbirnik red M Marunchak Nyu Jork Toronto Vinnipeg Nauk t vo im Shevchenka 1978 866 s Bandrivskij M S Skrinovi pohovannya Visockoyi kulturi v mezhirichchi Zbrucha i Stripi Buiskikh A V Naso A Etruscan Bucchero Pottery in the Northern Black Sea Littoral Ancient Civilizations from Scythia to Siberia 2022 Vol 28 no 1 P 1 22 URL https doi org 10 1163 15700577 20221399 Trejster M Yu Etrusskij import v Severnom Prichernomore i puti ego proniknoveniya ACVM Novocherkassk 1987 DzherelaHarsekin A I Pro etrusku movu u zbirniku Tayemnici drevnih pismen per z anglijskoyi nimeckoyi francuzkoyi j italijskoyi mov M 1976 Pallottino M Problema etruskoyi movi tam zhe jogo zh Testimonia linguae Etruscae 2ed Firenze 1968 Pfiffig A J Die etruskische Sprache Graz 1969 Georgiev V Etruskische Sprachwissenschaft t 1 2 Sofia 1970 71 V P Neroznak Elnickij L A Elementi religiyi j duhovnoyi kulturi drevnih etruskiv u kn Nemirovskij A I Ideologiya j kultura rannogo Rima Voronizh 1964 Zalesskij N N Etruski v Sivbu Italiyi L 1959 jogo zh Do istoriyi etruskoyi kolonizaciyi Italiyi v VII IV stolit do n e L 1965 Nemirovskij A I Harsekin A I Etruski Vvedennya v etruskologiyu Voronezh 1969 Altheim P Der Ursprung der Etrusker BadenBaden 1950 V loch R Les Etrusques 2 ed P 1956 Pallottino M Etruscologia 5 ed Mil 1963 Hencken H Tarquinia and Etruscan origins L 1968 Miihlestein H Die Etrusker im Spiegel ihrer Kunst V 1969 Chubova A P Etruske mistectvo Albom M 1972 Kultura j mistectvo Etruriyi Katalog vistavki L 1972 Pallottino M Etruscan painting N Y 1956 Hanfmann G M A Etruskische Plastik Stuttg 1956 V loch R Etruscan art Greenwich 1965 The pallas history of art v 1 PosilannyaEtruski Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Kak zhili Etruski 9 travnya 2007 u Wayback Machine Philipp Ammon Ruma Rasna Die etruskischen Wurzeln Roms 27 listopada 2020 u Wayback Machine Portal Istoriya