Кунисівці

Куни́сівці — село Городенківського району Івано-Франківської області. Розташоване під річкою Дністер, яка протікає на заході України

село Кунисівці
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Рада	Кунисівська сільська рада
Основні дані
Засноване	1461
Населення	927
Площа	12,436 км²
Густота населення	74,54 осіб/км²
Поштовий індекс	78111
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	48°49′05″ пн. ш. 25°22′24″ сх. д. / 48.81806° пн. ш. 25.37333° сх. д. / 48.81806; 25.37333Координати: 48°49′05″ пн. ш. 25°22′24″ сх. д. / 48.81806° пн. ш. 25.37333° сх. д. / 48.81806; 25.37333
Водойми	Дністер
Місцева влада
Адреса ради	78111 Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Кунисівці, вул. Грушевського, 23
Карта
Кунисівці
Кунисівці
Мапа

Це село з давних часів збирало в собі легенди, фольклорні перекази та казки від старшого покоління.

Село омивається річкою Дністер, та межує з трьома іншими селами: Копачинці, Чернелиця та Вільхівці.

Розташування

Біля села протікає річка Дністер.

На території села розміщений найвищий пагорб у Городенківському районі.

Історія

На території сільради виявлено пізньопалеолітичні стоянки, поселення пізньотрипільської культури, городище, поселення та могильник давньоруських часів. 24 травня 1890 року було знайдено бронзовий скарб.

Перша письмова згадка про село Кунисічіче (Kvnislczicze) є в документі 12 березня 1436 року. У податковому реєстрі 1515 року в селі Кунистовче документується 5 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі.

Історична дата утворення — 1461 рік.

В 1932 році в Кунисівцях існувала організація «Сельроб-єдність».

Уродженцем села був Ступар Григорій Іванович — «Беркут», «Дуб», 1908 р. У 1945 — провідник Чернелицького райпроводу ОУН. Помер в січні 1946 в криївці, бувши хворим на тиф. За рік до цього, 1 січня 1945 в селі, у сутичці з НКВСівцями загинув і провідник Обертинського району — Левицький Петро, теж родом з Кунисівців.

Існує легенда, що Кунисівці пішлі від двох поселень Куни і Сівці. Куни були мисливцями і полювали на куниць (від цього і назва). Сівці вели сільське господарство, сіяли збіжжя.

Село поділяється на декілька кутів: Борисівка, Кольонія, Сташівка, Заячівка, Лиса, Корчівка і Темна вулиця, і вулиця до стадіону.

У селі діє греко-католицька церква Воздвиження Чесного Хреста, яка належить до Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. В 2014 році в день Пресвятої Євхаристії було відзначено 150-річчя церкви.

В селі є святиня — капличка з каменю, аналогів якій немає в Україні. 

Сьогодення

В Кунисівцях є дев'ятирічна школа, клуб, ФАП, дві бібліотеки, дитсадок, млин, також функціонує цегельний завод «КерамВестБуд». На честь полеглих радянських воїнів встановлена меморіальна плита. Жителям села Кунисівці, які загинули на фронтах Другої Світової війни, а також героям-воїнам УПА, які боролися за вільну УКРАЇНУ і віддали за неї життя, насипано могилу, увінчану Хрестом. Також є пам'ятник-плита жителям села, які загинули під час війни. Також встановлено гранітний пам'ятник — « 550- річчя Першої писемної згадки».

У селі (є) футбольна команда ФК « Колос»

Джерела

1. Skarb bronzowy znaleziony na prawym brzegu Dniestru pod Uniżem: z 11 rycinami w tekście/http://kpbc.ukw.edu.pl/dlibra/plain-content?id=84814 [ 25 серпня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки

1. . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 19 грудня 2015.
2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 172 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
3. . w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 11.06.2016. Процитовано 6 січня 2016.
4. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.270, № 2985 (лат.)
5. . briz.if.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 січня 2016.