Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Теофра́ст Ренодо́ (фр. Théophraste Renaudot, 1586, Луден, департамент В'єнна — 25 жовтня 1653, Париж) — французький лікар і видавець, засновник першої французької газети в сучасному розумінні цього слова.
| Теофраст Ренодо | |
|---|---|
| фр. Théophraste Renaudot | |
 | |
| Народився | 1586[1][4][…] Луден, Королівство Франція |
| Помер | 25 жовтня 1653[1][2][…] Париж, Королівство Франція[5] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | журналіст, Історіограф, лікар-письменник, філантроп |
| Alma mater | d і d |
| Знання мов | французька[1] |
| Заклад | La Gazette |
| Конфесія | протестантизм і католицтво |
| Родичі | d |
| Діти | d і d |
| |
Освіта
Теофраст Ренодо народився в грудні 1586 року в Лудені в скромній протестантській родині середнього класу. Його батько Жан був шкільним учителем, а мати Сесіль Фурно походила з буржуазного сімейства. Під керівництвом Даніеля Буланже вивчив латину й грецьку. У 1602 році поїхав навчатись хірургії в Париж, у 1605 році продовжив навчання в престижнішому і відкритому для протестантів університеті Монпельє. У Монпельє освіта будувалась на засадах сучасної медицини, де ліки були засновані на хімічних речовинах, у той час як у Парижі ще викладали традиційні медичні знання.
У 20 років, 12 липня 1606 року, Ренодо отримав ступінь доктора медичних наук. Але хлопця вважали ще молодим для практики лікаря. Тому Теофраст почав подорожувати. Він побував в Іспанії, Італії, Швейцарії та Англії.
У 1608 році він повернувся до Парижу, одружився з Мартою Ле Мустьє. У шлюбі подружжя мало дев'ять дітей, двоє з них теж стали лікарями. У 1609 році оселився в Лудені. Там успішно займався медичною практикою протягом кількох місяців.
Боротьба з бідністю
У 1609 році Теофраст Ренодо зустрічає Армана Жан дю Плессі де Рішельє та францисканського проповідника Франсуа Леклерка дю Трамбле, отця Жозефа, містика й палкого прихильника католицької Реформації, які привели Теофраста до питання проблеми бідності в королівстві Франції. Загалом Ренодо завжди відчував занепокоєння з приводу тяжкого становища знедолених і хворих. Він створив план подолання бідності, який надіслав до Ради Марії Медічі. Завдяки документу 14 жовтня 1612 року Теофраст отримав посаду лікаря при Людовику XIII. «Договір про бідних», опублікований Ренодо, приніс йому також перший Королівський Ордер на запропоновану адресу.
Теофраст Ренодо, який прагне створити агентство з працевлаштування, відкриває на цьому місці офіс. Тут реєструють заяви про робочі місця, купівлю та продаж, інші оголошення.
3 лютого 1618 року Теофраст отримує посаду генерального комісара бідних у королівстві.
У 1625 році разом з сім'єю їде до Парижу, переходить у католицтво і вступає до Ради Рішельє. Кардинал вважає Теофраста втіленням соціального успіху талановитої людини.
Перше Адресне бюро
У 1629 році Теофрасту Ренодо дали дозвіл від короля на організацію Адресного бюро (прообраз рекламного агентства). Офіс «Великого півня» відкрили на острові Сіте.
Бюро стає центром різної діяльності, спрямованої на благодійні цілі. Спочатку воно виконує функції агентства з працевлаштування, пізніше при ньому відкривається благодійна клініка (безкоштовна для бідних), де надаються медичні консультації. Тут реєструють заявки на робочі місця, пропозиції з купівлі-продажу, оголошення.
В Адресному бюро будь-яка людина могла отримати довідку або дати оголошення, причому за розміщення реклами платили тільки заможні люди.
Ренодо публікує «Дорожню карту Адресного бюро», аби встановити зв'язок між роботодавцем та здобувачем, продавцем та покупцем. У листопаді 1630 року кардинал Рішельє дав Адресному бюро офіційний дозвіл поширювати інформацію по всій території Франції. Однак робота тут не приносила Ренодо особливого задоволення.
La Gazette
Кардинал Рішельє завжди добре розумів силу впливу інформації на громадську думку. Він вирішив створити велике друковане видання, яке б висвітлювало його інтереси. З цією метою Рішельє звернув увагу на Теофраста Ренодо. Саме Ренодо судилося створити першу національну французьку газету.
Перший номер офіційної французької газети побачив світ 30 травня 1631 року. Тут надрукували новини з Риму, Праги, Константинополя. Тематика — торгівля, війна, двірцева хроніка, дипломатична інформація. Назву видання «La Gazette» дослідники асоціюють з назвою дрібної срібної монети, якою платили венеційці в XVI столітті за рукописні «avvisi». Після цього слово «газета» увійшло до багатьох європейських мов.
Сам Ренодо навряд зміг би організувати видання без підтрімки всемогутнього кардинала. Теофраст не належав до корпорації видавців-типографів, йому було складно увійти в закритий світ паризьких друкарів. За часів Ренодо друкарі й книговидавці, згідно зі статутом, повинні були мати гарну освіту й володіти сертифікатом Паризького університету на право займатися цією справою. Щоб відкрити книжкову крамницю в Парижі, необхідно було прожити в місті від чотирьох до шести років. Саме тому «La Gazette» вважали газетою «на замовлення». Тим не менш, Теофраст Ренодо був знайомий з природою журналістики. В Італії він уперше побачив газету, у Стразбурзі ознайомився з друком фінансових листівок.
«La Gazette» отримала подвійну монополію: на публікацію офіційних політичних новин і оголошень. Виходила раз на тиждень щоп'ятниці на чотирьох сторінках. Наклад для того часу був величезним — близько 1200 екземплярів (200 у Парижі, 100 у провінції). Перші сім номерів виходили без позначення, нумерація була єдиною, а наприкінці року видавався «Recueil des Gazettes» (Річна збірка «La Gazette»). Датуються номери лише з 4 липня, коли вийшов уже шостий випуск.
Спершу зміст становили міжнародні новини, отримані з офіційних джерел. Більшу частину брали з німецьких, італійських та голландських газет. Через це конкуренти неодноразово звинувачували Ренодо в плагіаті. Поступово в «La Gazette» більше уваги стали приділяти внутрішній інформації: повідомленням про військові перемоги Франції, новинам життя при дворі, економічній інформації. Але «La Gazette» не друкувала редакційних статей та коментарів.
Публікації самого Теофраста Ренодо вирізнялись майже літературним стилем. Сам король читав «La Gazette» і навіть призначив редактору грошову винагороду за його журналістську працю. Деякі важливі статті писав Людовик XIII і кардинал Рішельє. Теофраст Ренодо не прагнув до конфронтації з урядом, що загрожувало втратою королівського патенту. Тому публікації в його виданні ототожнювалися з позицією кардинала, який сам корегував тональність і спрямованість матеріалів. За таку позицію вороги називали Ренодо шпигуном кардинала й шарлатаном. Тим не менш, при зіставленні манускриптів короля з відповідними статтями «La Gazette» дослідники помітили, що Ренодо передруковував матеріали свого королівського співробітника не дослівно, скорочуючи та виправляючи їх. Найбільш вільним Ренодо був в обговоренні новин з інших країн.
Прибутків видавнича діяльність Ренодо не приносила. Він витрачав на «La Gazette» навіть власну пенсію у 800 ліврів, якої Теофраста могли позбавити при підозрі в нелояльності.
Новаторські кроки Ренодо у видавничій справі
У всіх номерах «La Gazette» були присутні рекламні оголошення. Саме тому Теофраста Ренодо вважають засновником не лише французької журналістики, але й реклами. Уже в третьому номері за 1631 рік вміщено кілька рекламних оголошень. Окрім реклами, ще одним важливим нововведенням Ренодо було розміщення в газеті на платній основі приватних оголошень. Теофраст створив прообраз інформаційного агентства («бюро перекладачів» — інформацію, яка не публікувалась у «La Gazette», редактор продавав іншим видавцям).
Починаючи з листопада 1631 року, Ренодо друкує додаток «Les Nouvelles ordinaries de divers endroits», пояснюючи його появу тим, що дві «книжки» зручніше: їх можуть одночасно читати різні люди. Крім того, в «Les Nouvelles ordinaries de divers endroits» публікують західні новини, а в «La Gazette» — східні і середземноморські.
«La Gazette» відрізнялася не тільки великою кількістю різноманітних новин з різних країн, відсутністю чуток, але і ясністю, чіткістю, а головне, якістю стилю, якому Ренодо приділяв велику увагу.
З лютого 1632-го по грудень 1633 року Ренодо робить спробу видавати щомісячний додаток «Relations des nouvelles du monde», у якому з'являється аналітична та коментаторська журналістика, але незабаром відмовляється від цієї небезпечної на ті часи ідеї і починає випускати «Extraordinaires sortes d'occasionnels», присвячену особливим подіям. Усі ці численні додатки існували в різний час аж до 1670 року, причому за якістю вони перевершували «La Gazette».
Після смерті Рішельє «La Gazette» почали звинувачувати в проурядовості та тісних зв'язках з кардиналом. Це негативно позначилось на її накладі. За наказом Мазаріні видання перенесли в Сен-Жермен, куди довелось їхати і Ренодо. До 1749 року «La Gazette» залишалась у руках нащадків Ренодо, у 1762 році була віддана міністерству іноземних справ та перейменована в «Gazette de France». У XX ст. була повністю передана міністру іноземних справ і проіснувала в цілому до 1944 року.
Благодійність
У 1632 році Ренодо видає перший друкований листок оголошень під назвою «Feuille du Bureau d'adresse». Основні рубрики: «Продаж і оренда нерухомості», «Продаж меблів» і «Різне». «Feuille du Bureau d'adresse» виходить епізодично, не є періодичним виданням.
Починаючи з 1633 року, Ренодо організував щотижневі публічні конференцій за темами, що становлять інтерес, а потім опублікував матеріали-висновки. Близько 240 праць були перекладені англійською мовою і видані в Лондоні в 1664 й 1665 роках.
Займаючись журналістською та видавничою діяльністю, Ренодо мріє лікувати бідних. Він хоче відкрити офіс соціальної допомоги на зразок італійської моделі, створеної 1462 року одним з монахів та легалізованої Папою Львом X. У 1637 році Теофраст Ренодо отримав від Людовика XIII дозвіл на реалізацію цієї мети. Так з'явилась перша «Гора благочестя».
У 1640 році Ренодо відкрив диспансер для надання першої медичної допомоги бідним і громадську лабораторію для аптекарів. Лікарі та фармацевти відтепер могли надавати благодійні консультації. Це призвело до конфлікту з медичним факультетом Паризького університету.
У 1642 році Теофраст Ренодо опублікував перший довідник лікаря — трактат з діагностики. Також був засновником академії, вільної від медицини, для тих, хто не отримав шкільної освіти. Цей заклад був дуже новаторським. Тут читали лекції з фізики, математики, моралі.
Ренодо хоче створити «Готель благодійних консультацій», свого роду клініку, де студенти навчаються біля ліжка хворого. У 1643 році король дарує Ренодо землю в районі Фобур Сент-Антуан.
Останні роки
Смерть Рішельє, а потім і Людовика XIII кардинально змінили життя Теофраста Ренодо. Після декількох процесів з деканом медичного факультету Паризького університету Гаєм Патином суд заборонив Ренодо займатись практикою. Навчальний заклад наголошував, що диплом Ренодо у столиці не дійсний, бо виданий у Монпельє. Разом зі своїм сином Теофраст досить довго бореться із системою, але програє. 1 березня 1644 року парламент зняв з Теофраста всі титули та привілеї — конференції, консультації та благодійні позики. Це рішення, а також розлучення з другою дружиною, стали переломними подіями в житті Теофраста. Єдине, що залишили Ренодо, — «La Gazette». Останні роки життя він присвятив журналістиці.
У 1646 році кардинал Мазаріні зробив його історіографом короля Людовика XIV.
Ренодо помер у Парижі 25 жовтня 1653 року в бідності та забутті, змучений постійними фінансовими труднощами через видання «La Gazette».
У французькому місті Луден існує пам'ятник Теофрасту Ренодо. Також у 1981 році там засновано музей його імені. Музей воскових фігур розташований у будинку XVI століття, де народився Ренодо. Тут залишились його стіл, документи, копії «La Gazette», навіть першого номера.
Літературна премія Ренодо
1926 року десять журналістів та літературних критиків заснували французьку літературну премію Ренодо (або премія Теофраста Ренодо; фр. Prix Théophraste-Renaudot). Історія описує, що нагорода створена під час очікування результатів обговорення Гонкурівської премії. Тому премія Ренодо присуджується того самого дня, що й Гонкурівська — у перший вівторок листопада.
Незважаючи на безгрошів'я, премія є другою за престижністю літературною нагородою у Франції. Суть премії в тому, що через рік після її присудження на честь лауреата влаштовують веселий обід.
До складу першого журі увійшли автори біографії Теофраста Ренодо, опублікованої 1929 року в серії «Життя відомих людей».
З 2003 року на премію Ренодо номінують також за есе, а з 2009 року — за книги кишенькового формату.
Серед лауреатів різних років — Марсель Еме, Луї Арагон, Роже Пейрефіт, Жорж Перек, Сюзанн Пру, Фредерік Бегбедер.
Література
- Попов Ю. В. Теофраст Ренодо — основатель французской журналистики // Вестник МГУ. Серия журналистика. «Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика» 1978 р.
- Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., История мировой журналистики. Москва — Ростов-на-Дону, видавничий центр «МарТ» 2003
- Лучинский Ю. В. Очерки истории зарубежной журналистики: Учеб. по-собие. Краснодар, 1996
- Трыков В. П. История зарубежной журналистики: От истоков до Второй мировой войны. М., 2007
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Encyclopædia Britannica
- Swartz A. Open Library — 2007.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118936522 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teofra st Renodo fr Theophraste Renaudot 1586 Luden departament V yenna 25 zhovtnya 1653 Parizh francuzkij likar i vidavec zasnovnik pershoyi francuzkoyi gazeti v suchasnomu rozuminni cogo slova Teofrast Renodofr Theophraste RenaudotNarodivsya1586 1 4 Luden Korolivstvo FranciyaPomer25 zhovtnya 1653 1653 10 25 1 2 Parizh Korolivstvo Franciya 5 Krayina FranciyaDiyalnistzhurnalist Istoriograf likar pismennik filantropAlma materd i dZnannya movfrancuzka 1 ZakladLa GazetteKonfesiyaprotestantizm i katolictvoRodichidDitid i d Mediafajli u VikishovishiOsvitaTeofrast Renodo narodivsya v grudni 1586 roku v Ludeni v skromnij protestantskij rodini serednogo klasu Jogo batko Zhan buv shkilnim uchitelem a mati Sesil Furno pohodila z burzhuaznogo simejstva Pid kerivnictvom Danielya Bulanzhe vivchiv latinu j grecku U 1602 roci poyihav navchatis hirurgiyi v Parizh u 1605 roci prodovzhiv navchannya v prestizhnishomu i vidkritomu dlya protestantiv universiteti Monpelye U Monpelye osvita buduvalas na zasadah suchasnoyi medicini de liki buli zasnovani na himichnih rechovinah u toj chas yak u Parizhi she vikladali tradicijni medichni znannya U 20 rokiv 12 lipnya 1606 roku Renodo otrimav stupin doktora medichnih nauk Ale hlopcya vvazhali she molodim dlya praktiki likarya Tomu Teofrast pochav podorozhuvati Vin pobuvav v Ispaniyi Italiyi Shvejcariyi ta Angliyi U 1608 roci vin povernuvsya do Parizhu odruzhivsya z Martoyu Le Mustye U shlyubi podruzhzhya malo dev yat ditej dvoye z nih tezh stali likaryami U 1609 roci oselivsya v Ludeni Tam uspishno zajmavsya medichnoyu praktikoyu protyagom kilkoh misyaciv Borotba z bidnistyuU 1609 roci Teofrast Renodo zustrichaye Armana Zhan dyu Plessi de Rishelye ta franciskanskogo propovidnika Fransua Leklerka dyu Tramble otcya Zhozefa mistika j palkogo prihilnika katolickoyi Reformaciyi yaki priveli Teofrasta do pitannya problemi bidnosti v korolivstvi Franciyi Zagalom Renodo zavzhdi vidchuvav zanepokoyennya z privodu tyazhkogo stanovisha znedolenih i hvorih Vin stvoriv plan podolannya bidnosti yakij nadislav do Radi Mariyi Medichi Zavdyaki dokumentu 14 zhovtnya 1612 roku Teofrast otrimav posadu likarya pri Lyudoviku XIII Dogovir pro bidnih opublikovanij Renodo prinis jomu takozh pershij Korolivskij Order na zaproponovanu adresu Teofrast Renodo yakij pragne stvoriti agentstvo z pracevlashtuvannya vidkrivaye na comu misci ofis Tut reyestruyut zayavi pro robochi miscya kupivlyu ta prodazh inshi ogoloshennya 3 lyutogo 1618 roku Teofrast otrimuye posadu generalnogo komisara bidnih u korolivstvi U 1625 roci razom z sim yeyu yide do Parizhu perehodit u katolictvo i vstupaye do Radi Rishelye Kardinal vvazhaye Teofrasta vtilennyam socialnogo uspihu talanovitoyi lyudini Pershe Adresne byuroU 1629 roci Teofrastu Renodo dali dozvil vid korolya na organizaciyu Adresnogo byuro proobraz reklamnogo agentstva Ofis Velikogo pivnya vidkrili na ostrovi Site Byuro staye centrom riznoyi diyalnosti spryamovanoyi na blagodijni cili Spochatku vono vikonuye funkciyi agentstva z pracevlashtuvannya piznishe pri nomu vidkrivayetsya blagodijna klinika bezkoshtovna dlya bidnih de nadayutsya medichni konsultaciyi Tut reyestruyut zayavki na robochi miscya propoziciyi z kupivli prodazhu ogoloshennya V Adresnomu byuro bud yaka lyudina mogla otrimati dovidku abo dati ogoloshennya prichomu za rozmishennya reklami platili tilki zamozhni lyudi Renodo publikuye Dorozhnyu kartu Adresnogo byuro abi vstanoviti zv yazok mizh robotodavcem ta zdobuvachem prodavcem ta pokupcem U listopadi 1630 roku kardinal Rishelye dav Adresnomu byuro oficijnij dozvil poshiryuvati informaciyu po vsij teritoriyi Franciyi Odnak robota tut ne prinosila Renodo osoblivogo zadovolennya La GazetteKardinal Rishelye zavzhdi dobre rozumiv silu vplivu informaciyi na gromadsku dumku Vin virishiv stvoriti velike drukovane vidannya yake b visvitlyuvalo jogo interesi Z ciyeyu metoyu Rishelye zvernuv uvagu na Teofrasta Renodo Same Renodo sudilosya stvoriti pershu nacionalnu francuzku gazetu Pershij nomer oficijnoyi francuzkoyi gazeti pobachiv svit 30 travnya 1631 roku Tut nadrukuvali novini z Rimu Pragi Konstantinopolya Tematika torgivlya vijna dvirceva hronika diplomatichna informaciya Nazvu vidannya La Gazette doslidniki asociyuyut z nazvoyu dribnoyi sribnoyi moneti yakoyu platili venecijci v XVI stolitti za rukopisni avvisi Pislya cogo slovo gazeta uvijshlo do bagatoh yevropejskih mov Sam Renodo navryad zmig bi organizuvati vidannya bez pidtrimki vsemogutnogo kardinala Teofrast ne nalezhav do korporaciyi vidavciv tipografiv jomu bulo skladno uvijti v zakritij svit parizkih drukariv Za chasiv Renodo drukari j knigovidavci zgidno zi statutom povinni buli mati garnu osvitu j voloditi sertifikatom Parizkogo universitetu na pravo zajmatisya ciyeyu spravoyu Shob vidkriti knizhkovu kramnicyu v Parizhi neobhidno bulo prozhiti v misti vid chotiroh do shesti rokiv Same tomu La Gazette vvazhali gazetoyu na zamovlennya Tim ne mensh Teofrast Renodo buv znajomij z prirodoyu zhurnalistiki V Italiyi vin upershe pobachiv gazetu u Strazburzi oznajomivsya z drukom finansovih listivok La Gazette otrimala podvijnu monopoliyu na publikaciyu oficijnih politichnih novin i ogoloshen Vihodila raz na tizhden shop yatnici na chotiroh storinkah Naklad dlya togo chasu buv velicheznim blizko 1200 ekzemplyariv 200 u Parizhi 100 u provinciyi Pershi sim nomeriv vihodili bez poznachennya numeraciya bula yedinoyu a naprikinci roku vidavavsya Recueil des Gazettes Richna zbirka La Gazette Datuyutsya nomeri lishe z 4 lipnya koli vijshov uzhe shostij vipusk Spershu zmist stanovili mizhnarodni novini otrimani z oficijnih dzherel Bilshu chastinu brali z nimeckih italijskih ta gollandskih gazet Cherez ce konkurenti neodnorazovo zvinuvachuvali Renodo v plagiati Postupovo v La Gazette bilshe uvagi stali pridilyati vnutrishnij informaciyi povidomlennyam pro vijskovi peremogi Franciyi novinam zhittya pri dvori ekonomichnij informaciyi Ale La Gazette ne drukuvala redakcijnih statej ta komentariv La Gazette Publikaciyi samogo Teofrasta Renodo viriznyalis majzhe literaturnim stilem Sam korol chitav La Gazette i navit priznachiv redaktoru groshovu vinagorodu za jogo zhurnalistsku pracyu Deyaki vazhlivi statti pisav Lyudovik XIII i kardinal Rishelye Teofrast Renodo ne pragnuv do konfrontaciyi z uryadom sho zagrozhuvalo vtratoyu korolivskogo patentu Tomu publikaciyi v jogo vidanni ototozhnyuvalisya z poziciyeyu kardinala yakij sam koreguvav tonalnist i spryamovanist materialiv Za taku poziciyu vorogi nazivali Renodo shpigunom kardinala j sharlatanom Tim ne mensh pri zistavlenni manuskriptiv korolya z vidpovidnimi stattyami La Gazette doslidniki pomitili sho Renodo peredrukovuvav materiali svogo korolivskogo spivrobitnika ne doslivno skorochuyuchi ta vipravlyayuchi yih Najbilsh vilnim Renodo buv v obgovorenni novin z inshih krayin Pributkiv vidavnicha diyalnist Renodo ne prinosila Vin vitrachav na La Gazette navit vlasnu pensiyu u 800 livriv yakoyi Teofrasta mogli pozbaviti pri pidozri v neloyalnosti Novatorski kroki Renodo u vidavnichij spraviU vsih nomerah La Gazette buli prisutni reklamni ogoloshennya Same tomu Teofrasta Renodo vvazhayut zasnovnikom ne lishe francuzkoyi zhurnalistiki ale j reklami Uzhe v tretomu nomeri za 1631 rik vmisheno kilka reklamnih ogoloshen Okrim reklami she odnim vazhlivim novovvedennyam Renodo bulo rozmishennya v gazeti na platnij osnovi privatnih ogoloshen Teofrast stvoriv proobraz informacijnogo agentstva byuro perekladachiv informaciyu yaka ne publikuvalas u La Gazette redaktor prodavav inshim vidavcyam Pochinayuchi z listopada 1631 roku Renodo drukuye dodatok Les Nouvelles ordinaries de divers endroits poyasnyuyuchi jogo poyavu tim sho dvi knizhki zruchnishe yih mozhut odnochasno chitati rizni lyudi Krim togo v Les Nouvelles ordinaries de divers endroits publikuyut zahidni novini a v La Gazette shidni i seredzemnomorski La Gazette vidriznyalasya ne tilki velikoyu kilkistyu riznomanitnih novin z riznih krayin vidsutnistyu chutok ale i yasnistyu chitkistyu a golovne yakistyu stilyu yakomu Renodo pridilyav veliku uvagu Z lyutogo 1632 go po gruden 1633 roku Renodo robit sprobu vidavati shomisyachnij dodatok Relations des nouvelles du monde u yakomu z yavlyayetsya analitichna ta komentatorska zhurnalistika ale nezabarom vidmovlyayetsya vid ciyeyi nebezpechnoyi na ti chasi ideyi i pochinaye vipuskati Extraordinaires sortes d occasionnels prisvyachenu osoblivim podiyam Usi ci chislenni dodatki isnuvali v riznij chas azh do 1670 roku prichomu za yakistyu voni perevershuvali La Gazette Pislya smerti Rishelye La Gazette pochali zvinuvachuvati v prouryadovosti ta tisnih zv yazkah z kardinalom Ce negativno poznachilos na yiyi nakladi Za nakazom Mazarini vidannya perenesli v Sen Zhermen kudi dovelos yihati i Renodo Do 1749 roku La Gazette zalishalas u rukah nashadkiv Renodo u 1762 roci bula viddana ministerstvu inozemnih sprav ta perejmenovana v Gazette de France U XX st bula povnistyu peredana ministru inozemnih sprav i proisnuvala v cilomu do 1944 roku BlagodijnistU 1632 roci Renodo vidaye pershij drukovanij listok ogoloshen pid nazvoyu Feuille du Bureau d adresse Osnovni rubriki Prodazh i orenda neruhomosti Prodazh mebliv i Rizne Feuille du Bureau d adresse vihodit epizodichno ne ye periodichnim vidannyam Pochinayuchi z 1633 roku Renodo organizuvav shotizhnevi publichni konferencij za temami sho stanovlyat interes a potim opublikuvav materiali visnovki Blizko 240 prac buli perekladeni anglijskoyu movoyu i vidani v Londoni v 1664 j 1665 rokah Zajmayuchis zhurnalistskoyu ta vidavnichoyu diyalnistyu Renodo mriye likuvati bidnih Vin hoche vidkriti ofis socialnoyi dopomogi na zrazok italijskoyi modeli stvorenoyi 1462 roku odnim z monahiv ta legalizovanoyi Papoyu Lvom X U 1637 roci Teofrast Renodo otrimav vid Lyudovika XIII dozvil na realizaciyu ciyeyi meti Tak z yavilas persha Gora blagochestya U 1640 roci Renodo vidkriv dispanser dlya nadannya pershoyi medichnoyi dopomogi bidnim i gromadsku laboratoriyu dlya aptekariv Likari ta farmacevti vidteper mogli nadavati blagodijni konsultaciyi Ce prizvelo do konfliktu z medichnim fakultetom Parizkogo universitetu U 1642 roci Teofrast Renodo opublikuvav pershij dovidnik likarya traktat z diagnostiki Takozh buv zasnovnikom akademiyi vilnoyi vid medicini dlya tih hto ne otrimav shkilnoyi osviti Cej zaklad buv duzhe novatorskim Tut chitali lekciyi z fiziki matematiki morali Renodo hoche stvoriti Gotel blagodijnih konsultacij svogo rodu kliniku de studenti navchayutsya bilya lizhka hvorogo U 1643 roci korol daruye Renodo zemlyu v rajoni Fobur Sent Antuan Ostanni rokiSmert Rishelye a potim i Lyudovika XIII kardinalno zminili zhittya Teofrasta Renodo Pislya dekilkoh procesiv z dekanom medichnogo fakultetu Parizkogo universitetu Gayem Patinom sud zaboroniv Renodo zajmatis praktikoyu Navchalnij zaklad nagoloshuvav sho diplom Renodo u stolici ne dijsnij bo vidanij u Monpelye Razom zi svoyim sinom Teofrast dosit dovgo boretsya iz sistemoyu ale prograye 1 bereznya 1644 roku parlament znyav z Teofrasta vsi tituli ta privileyi konferenciyi konsultaciyi ta blagodijni poziki Ce rishennya a takozh rozluchennya z drugoyu druzhinoyu stali perelomnimi podiyami v zhitti Teofrasta Yedine sho zalishili Renodo La Gazette Ostanni roki zhittya vin prisvyativ zhurnalistici U 1646 roci kardinal Mazarini zrobiv jogo istoriografom korolya Lyudovika XIV Renodo pomer u Parizhi 25 zhovtnya 1653 roku v bidnosti ta zabutti zmuchenij postijnimi finansovimi trudnoshami cherez vidannya La Gazette Pam yatnik Renodo v Ludeni U francuzkomu misti Luden isnuye pam yatnik Teofrastu Renodo Takozh u 1981 roci tam zasnovano muzej jogo imeni Muzej voskovih figur roztashovanij u budinku XVI stolittya de narodivsya Renodo Tut zalishilis jogo stil dokumenti kopiyi La Gazette navit pershogo nomera Literaturna premiya RenodoDokladnishe Premiya Renodo 1926 roku desyat zhurnalistiv ta literaturnih kritikiv zasnuvali francuzku literaturnu premiyu Renodo abo premiya Teofrasta Renodo fr Prix Theophraste Renaudot Istoriya opisuye sho nagoroda stvorena pid chas ochikuvannya rezultativ obgovorennya Gonkurivskoyi premiyi Tomu premiya Renodo prisudzhuyetsya togo samogo dnya sho j Gonkurivska u pershij vivtorok listopada Nezvazhayuchi na bezgroshiv ya premiya ye drugoyu za prestizhnistyu literaturnoyu nagorodoyu u Franciyi Sut premiyi v tomu sho cherez rik pislya yiyi prisudzhennya na chest laureata vlashtovuyut veselij obid Do skladu pershogo zhuri uvijshli avtori biografiyi Teofrasta Renodo opublikovanoyi 1929 roku v seriyi Zhittya vidomih lyudej Z 2003 roku na premiyu Renodo nominuyut takozh za ese a z 2009 roku za knigi kishenkovogo formatu Sered laureativ riznih rokiv Marsel Eme Luyi Aragon Rozhe Pejrefit Zhorzh Perek Syuzann Pru Frederik Begbeder LiteraturaPopov Yu V Teofrast Renodo osnovatel francuzskoj zhurnalistiki Vestnik MGU Seriya zhurnalistika Vestnik Moskovskogo universiteta Seriya 10 Zhurnalistika 1978 r Bespalova A G Kornilov E A Korochenskij A P Istoriya mirovoj zhurnalistiki Moskva Rostov na Donu vidavnichij centr MarT 2003 Luchinskij Yu V Ocherki istorii zarubezhnoj zhurnalistiki Ucheb po sobie Krasnodar 1996 Trykov V P Istoriya zarubezhnoj zhurnalistiki Ot istokov do Vtoroj mirovoj vojny M 2007PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Swartz A Open Library 2007 d Track Q461d Track Q1201876d Track Q302817 Deutsche Nationalbibliothek Record 118936522 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578Posilannya