Договір про приєднання також договір про розширення договір Європейського Союзу що визначає умови на яких держава заявни

Договір про приєднання, також договір про розширення — договір Європейського Союзу, що визначає умови, на яких держава-заявник стає членом Європейського Союзу. На додаток до Договору про приєднання підписується Завершальний акт про приєднання. В Завершальному акті фіксуються результати переговорів про приєднання й зокрема заяви й декларації сторін. У ньому також передбачаються додаткові заходи на період між підписанням і введенням договору в юридичну силу (набуття договором чинності), включаючи т.з умови перехідного періоду. Договір про приєднання є складовою частиною процесу розширення ЄС.

Зміна кордонів Європейського Союзу у 1957-2020

Чинні договори про приєднання

Станом на середину 2021 року чинними договорами про приєднання були наступні:

I Договір про приєднання 1972 року або Брюссельський договір, щодо вступу до ЄС: Королівства Данія, Республіки Ірландія й Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також Королівства Норвегія, яка не ратифікувала договір, і, відповідно, не приєдналася до Союзу; підписаний: 22 січня 1972 року; набув чинності: 1 січня 1973 року.
II Договір про приєднання 1979 року або Атенський договір, щодо вступу до ЄС: Грецької Республіки; підписаний: 28 травня 1979 року; набув чинності: 1 січня 1981 року.
III Договір про приєднання 1985 року або Мадрид-Лісабонський договір, щодо вступу до ЄС: Королівства Іспанія та Португальської Республіки; підписаний: 12 червня 1985 року; набув чинності: 1 січня 1986 року.
IV Договір про приєднання 1994 року або Брюссельський договір, щодо вступу до ЄС: Республіки Австрія, Фінляндської Республіки й Королівства Швеція, а також Королівства Норвегія, яка не ратифікувала договір і не приєдналася до Союзу; підписаний: 26 липня 1994 року; набув чинності: 1 січня 1995 року.
V Договір про приєднання 2003 року або Атенський договір, щодо вступу до ЄС: Чеської Республіки, Естонської Республіки, Республіки Кіпр, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Угорської Республіки, Республіки Мальта, Республіки Польща, Республіки Словенія та Словацької Республіки; підписаний: 16 квітня 2003 року; набув чинності: 1 травня 2004 року.
VI Договір про приєднання 2005 року або Люксембурзький договір, щодо вступу до ЄС: Румунії та Республіки Болгарія; підписаний: 25 квітня 2005 року; набув чинності: 1 січня 2007 року.
VII Договір про приєднання 2011 року або Брюссельський договір, щодо вступу до ЄС: Республіки Хорватія; підписаний: 9 грудня 2011 року; набув чинності: 1 липня 2013 року.

Запропоновані договори про приєднання

Станом на середину 2022 року пропозиція про приєднання є наступні
Країна	Асоціація	Набула чинності	Заявка	Кандидат з
Албанія	12 червня 2006	1 квітня 2009	28 квітня 2009	23 червня 2014
Боснія та Герцеговина	16 червня 2008	1 червня 2015	15 лютого 2016	не є кандидатом
Грузія	27 червня 2014	1 липня 2016	3 березня 2022	не є кандидатом
Косово	27 жовтня 2015	1 квітня 2016	відсутня	не є кандидатом
Молдова	27 червня 2014	1 квітня 2016	3 березня 2022	23 червня 2022
Північна Македонія	1 квітня 2009	1 квітня 2004	22 березня 2004	17 грудня 2005
Сербія	29 квітня 2008	1 вересня 2013	22 грудня 2009	12 жовтня 2011
Україна	27 червня 2014	1 вересня 2017	28 лютого 2022	23 червня 2022
Чорногорія	15 жовтня 2007	1 травня 2010	15 грудня 2008	17 грудня 2010

Призупинені чи відмовлені пропозиції про приєднання

Станом на середину 2021 року відмовленими чи призупиненими пропозиціями про приєднання є наступні
Країна	Заявка	Відкликана/призупинена
Ісландія	17 липня 2009	12 березня 2015
Норвегія	1962	1994
Швейцарія	2 травня 1992	27 липня 2016
Туреччина	14 кквітня 1987	26 червня 2018

Див. також

Примітки

. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
. www.consilium.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 19 квітня 2021.

[1] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[2] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[3] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[4] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[5] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[6] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[7] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[8] . eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.

[:0-9] . www.consilium.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 19 квітня 2021.