Мараш (еялет)

Еялет Мараш або Дулкадирськи (Зулькадарський) пашалик (осман. ایالت ذو القادریه / دولقادر‎) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1522—1864 роках з площею 200,340 км². Утворився в результаті приєднання Дулкадирського (Зулькадарського) беліка. У 1864 році увійшов до складу вілайєтів Діярбекір та Алеппо.

Мараш
Дата створення / заснування	1522
Країна	Османська імперія
Столиця	Каграманмараш
Замінений на	Алеппо і Діярбекір
На заміну	^d
Час/дата припинення існування	1864

Координати: 37°35′ пн. ш. 36°56′ сх. д. / 37.583° пн. ш. 36.933° сх. д. / 37.583; 36.933

Історія

Дулкадирський белік, користуючись вигідним географічним положенням, тривалий час зміг зберегти свою незалежність. Лише у 1515 році визнав зверхність султана Селіма I. У 1522 році перетворено на бейлербейство (з 1590 року стає еялетом). Спочатку очолювали цю провінцію колишні правителі бейліка. У 1530-х роках тут поширилася тімарна система.

У 1620-х роках місцевим вірменам надано автономію в обмін на допомогу в приборканні повстання туркоманів. За часів кризи 1630—1640-х років Мараш став одним з небагатьох еялетів, що контролювався центральним урядом. З огляду на важливе становище сюди призначалися досвідчені військовики. З кінця 1770-х років паша Марашу також ставав пашею Діярбекірського еялету, призначаючи сюди своїх представників (мутесилімів).

З кінця 1780-х років паші Марашу стали напівнезалежними правителями, активно воювали з сусідніми пашами. Втім, у 1818 році знову опинилися в підпорядкуванні центрального уряду. У 1830-х роках паша Марашу зумів відбити спробу єгипетського загону Ібрагіма-паші зайняти провінцію. У 1862 році вибухнуло повстання вірмен, що перекинулося також на сусідні еялети. Зрештою завдяки втручанню французького імператора Наполеона III вдалося досягти миру в обмін на розширення вірменської автономії. У 1864—1865 роках придушено повстання тюркського племені козаноглу.

У 1864 році в рамках адміністративно-територіальної реформи еялет Мараш розділено між вілайєтами Алеппо та Діярбакір.

Структура

Складався з 4 санджаків: Мараш (Санджак-Паша), Малатья, Кадірли, Газіантеп. Дохід від хаси бейлербея (потім паши) становив 628.450 акче, санджакбеїв коливався від 300 до 500 тис. акче. Загалом було утворено 2140 тімарних володінь й 29 зеаметів. Марашський еялет міг виставить 2582 спагія-кіннотника.

Джерела

• Gábor Ágoston; Bruce Alan Masters (2009-01-01). Encyclopedia of the Ottoman Empire. Infobase Publishing. p. 41. .
• Orhan Kılıç, XVII. Yüzyılın İlk Yarısında Osmanlı Devleti'nin Eyalet ve Sancak Teşkilatlanması, Osmanlı, Cilt 6: Teşkilât, Yeni Türkiye Yayınları, Ankara, 1999, , pp. 93-94