Вільха (Житомирський район)

Ві́льха (раніше також Ульха) — село в Україні, у Романівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 730 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

село Вільха
Млин на річці Случ в с. Вільха
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Рада	Романівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18040470090069061
Облікова картка	с. Вільха
Основні дані
Населення	730 (2001)
Площа	33,22 км²
Густота населення	2,2 осіб/км²
Поштовий індекс	13030
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	218 м
Водойми	р. Случ
Найближча залізнична станція	Миропіль
Відстань до залізничної станції	15 км
Місцева влада
Адреса ради	вул. Шевченка, 3-А, смт Романів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13001
Карта
Вільха
Вільха
Мапа
Вільха у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вільха (значення).

Загальна інформація

Розташоване на правому березі річки Случ, за 39 км від Романова та 15 км від залізничної станції Миропіль.

Населення

За довідником 1885 року в селі мешкало 490 осіб, налічувалося 38 дворових господарства.

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 708 осіб, з них: православних — 705, чоловіків — 351, жінок — 357.

У 1906 році в селі проживало 971 мешканець, дворів — 154, у 1923 році — 1 533 жителі, дворів — 349.

На початок 1970-х років село мало 364 двори із населенням 1 089 осіб.

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 852 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 730 осіб.

Історія

Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, перебувало в посесії Юревича, сплачувало із 30 дворів 4 злотих і 21 грош до замку та 18 злотих і 24 гроші до скарбу.

У другій половині 19 століття — село Баранівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Случ, при впадінні до неї Козарки, за 95 верст від Житомира. Великий землевласник — Прушинський. Був великий поміщицький палац. Земель поміщицьких — 1 226 десятин, селянських — 405 десятин. Налічувалося 176 ревізьких душ селян та 42 селянських двори.

Млин на р. Случ в с. Вільха

Була дерев'яна, на кам'яному підмурівку, з дерев'яною дзвіницею, міцна, покрита бляхою, невідомо коли і ким збудована, церква. Землі при церкві — майже 96 десятин. Наділи розміщувалися за 1, 3 і 5 верст. Церковно-парафіяльна школа існувала з 1872 року. До парафії входили села Токарівка (1 верста), Будище (5 верст) і Черніївка (3 версти), сполученню часто перешкоджала річка Случ. Дворів — 129, парафіян — 1 001 особа обох статей, римокатоликів — 331, юдеїв — 54. Церква з 1831 року приписана до парафії в с. . Католицька парафія — в Мирополі.

За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, лежало на річці Случі. Були церковна парафія, заїзд, водяний млин, смоляний завод.

У 1906 році — село Баранівської волості (3-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 47 верст, від волосного центру, містечка Баранівка — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Баранівці.

Станом на 1911 рік у селі були однокласна школа, горілчана крамниця, водяний млин. Наприкінці 19 століття за 2 версти від села, в урочищі «Крива Лука», що над Случчю, було 5 курганів. В урочищі «Вали», при впадінні Гомори до Случі, також було 5 курганів.

23 листопада 1921 через Вільху, повертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

У 1923 році включене до складу новоствореної Ульхівської (згодом — Вільхівська) сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Баранівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. Розміщувалося за 11 верст від районного центру, міст. Баранівка.

На фронтах Другої світової війни воювали 339 селян, у партизанських загонах — 27, 137 з них нагороджені орденами й медалями, 128 загинули. На їх честь споруджено два пам'ятники.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 5 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,8 тис. га ріллі. Господарство вирощувало льон, картоплю, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. 52 трудівники села нагороджені орденами й медалями СРСР, зокрема свинарка О. М. Лукащук — орденом Леніна. У селі були восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт.

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради включене до Дзержинського (згодом — Романівський) району Житомирської області.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Вільшанської сільської ради Романівського району включено до складу Романівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.

Примітки

1. Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Вільха, Дзержинський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 247. — 15 000 прим.
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 225. (рос. дореф.)
3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 28. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
4. (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 21 травня 2024.
5. (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 144. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 21 травня 2024.
6. . pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 21 травня 2024.
7. Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 130. ISBN . Процитовано 20 травня 2024.
8. Теодорович Н. (1888). с. Ульха // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 218. Процитовано 19 травня 2024.
9. Ulcha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 782. (пол.)
10. Цинкаловський О. Ульха // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 478.
11. Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
12. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 233. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 21 травня 2024.
13. . https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2022.

Посилання

• Погода в селі Вільха [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]