Кір рідше Кірра дав гр Κύρρος дав гр Κύρρος лат Cyrrhus араб حوروس Небі Хурі античне місто в північній Сирії на шляху з

Кір, рідше Кірра (дав.-гр. Κύρρος дав.-гр. Κύρρος лат. Cyrrhus араб. حوروس‎ Небі-Хурі) — античне місто в північній Сирії, на шляху з Антіохії до ^[de]. Було назване на честь однойменного македонського міста; за поширеною легендою (починаючи з VI ст.) — на честь перського царя Кіра.

Кір

Культура	елліністичний період
Країна	Сирія
Адміністративна одиниця	Халеб

Кір у Вікісховищі

Координати: 36°44′39″ пн. ш. 36°57′33″ сх. д. / 36.74416667002777359° пн. ш. 36.95916667002777700° сх. д.

Кірський амфітеатр діаметром 115 м — один з найбільших римських амфітеатрів на території нинішньої Сирії

Римський міст у Кірі (нині Небі-Хурі), через річку Афрін (споруда III в. н. е.)

Місцезнаходження

Руїни Небі-Хурі лежать серед оливкових гаїв за 70 км на північний захід від Алеппо і за 28 км на північ від Аазаза, поблизу кордону з Туреччиною. Найближчий населений пункт, село Dayr Sawwan, розташоване за 6 км від археологічного місця. У двох кілометрах від нього збереглися два мости споруджені римлянами (III в. н. е.) — найближчий, що перетинає річку Сабун, позначав східний кордон античного міста, другий міст був побудований через річку Афрін.

Історія

Кір був заснований македонським полководцем Антигоном I близько 300 м до н. е., або на початку III ст. до н. е. Селевкідами. У 64 році до н. е. Кір був завойований Гнеєм Помпеєм і був облаштований як форпост для боротьби римлян із парфянами. Сасаніди розграбували Кір у 256 р. У пізні часи в Кірі шанувалися мощі мучеників Косми і Даміана. Місто розцвіло в епоху Візантійської імперії, ставши центром провінції ^[el] зі своїм єпископом. При Феодориті Кирському Кир став улюбленим місцем паломництва. Незважаючи на зміцнення, шо розпочав Юстиніан в VI столітті, місто впало під натиском арабів в 637 р. За часів хрестових походів аж до 1150 року Кір був частиною Едеського графства. У 1150 місто було завойоване сельджуцьким Атабеком Нур ад-Дін Махмудом. Під владою зангідськіх атабеків місто поступово занепало і було залишене жителями. Від православних храмів нині збереглися руїни, які не підтримуються як музейні артефакти.

Археологічні розкопки в Кірі велися в 1952—1993 рр. групою французьких археологів під керівництвом ^[fr].

Єпископи Кірські

Сиріцій (325—341)
Авгарій (341—359)
Астерій (359—381)
Ісидор (381—423)
Феодорит (423—457)
Іоанн I (475—484)
Сергій I (512—532) монофізит

Сіро-яковитські єпископи

Іоанн II (630)
Вакх (793)
Соломон (798—817)
Сергій II (817—818)
Авраам (818—845)
Ілля (845)
Аарон (845—846)
Ісаак I (846—873)
Сергій III (878—883)
Гавриїл (897—909)
Ісаак II (909—922)
Киріак (922—935)
Іоанн III (965—985)
Андрій (985—1003)
Кирило (1003—1030)

Знамениті жителі

Авідій Кассій (бл. 130—175) — римський воєначальник і узурпатор
Феодорит Кірський (бл.383-457) — візантійський богослов, єпископ Кіра

Примітки

Massih, Jeanine Abdul. Le Theatre de Cyrrhus d'apres les archives d'Edmond Frezouls / Institut Francais du Proche-Orient // Cyrrhus. — White Levy Program for Archaeological Publications - Harvard University, 2012. — Livr. 1 (25 juin). з джерела 18 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.

[1] Massih, Jeanine Abdul. Le Theatre de Cyrrhus d'apres les archives d'Edmond Frezouls / Institut Francais du Proche-Orient // Cyrrhus. — White Levy Program for Archaeological Publications - Harvard University, 2012. — Livr. 1 (25 juin). з джерела 18 листопада 2020. Процитовано 24 листопада 2020.