Директорія Підкарпатської Русі Директоріум Автономной Подкарпатской Руси тимчасовий п ятичленний дорадчий адміністративн

Директорія Підкарпатської Русі (Директоріум Автономной Подкарпатской Руси) — тимчасовий п'ятичленний дорадчий адміністративний орган при військовій адміністрації Чехословацької республіки з питань мов, шкіл, релігії та місцевого самоуправління Підкарпатської Русі. Заснована чехословацьким урядом 12 жовтня 1919 року. Діяла з згідно з положенням «Генерального статуту про організацію та адміністрацію Підкарпатської Русі», ухваленим чехословацьким урядом 7 листопада 1919 року та опублікованим 18 листопада.

Директорія Підкарпатської Русі
Загальна інформація
Країна	Перша Чехословацька Республіка
Дата створення	12 жовтня 1919
Дата скасування	26 квітня 1920
Голова директорії	Григорій Жаткович

Склад Директорії

До складу директорії ввійшли:

Григорій Жаткович (президент або голова);
Юлій Бращайко (торгівля);
Августин Волошин (шкільництво та культура);
Юлій Гаджеґа (релігія);
Кирило Прокоп (внутрішні справи);
Еміль Торонський (фінанси).

9 грудня 1919 року Кирила Прокопа замінив Євген Пуза.

Завдання й структура

Завданням Директорії Підкарпатської Русі було підготувати необхідні законопроєкти в справах автономії та подати їх на розгляд сойму.

Згідно зі статутом, директорія мала шість відділів:

а) Предсідательство и заграничное политичное отделеніе;
б) Культурное и школьное отделеніе;
в) Религійное, промисловое и торговельное отделеніе;
г) Правосудие, земледельное и продовольственное отделеніе;
д) Отделеніе администраціи (внутренних дел);
е) Финансовое отделеніе.

Вимоги Директорії

Директорією було висунуто низку вимог, основна з яких — забезпечення автономії Підкарпатської Русі.

Ця та інші вимоги і наміри директорії, були викладені, зокрема, у меморандумі Григорія Жатковича про майбутній державно-адміністративний устрій та організацію державної служби в «Русинії» від 14 липня 1919 (далі — Меморандум) та у політичній програмі президента Жатковича (далі — Прогама), опублікованої Центральною руською народною радою 25 грудня 1919 року. Частина з них бере за зразок американську політичну систему, частина — відповідає місцевим вимогам часу.

Директорія декларувала «народну» «підкарпатсько-руську» мову (тобто рідну мову підкарпатських русинів із етимологічним правописом) урядовою мовою та визнавала необхідність якнайшвидше цю мову розвинути (ст. 23 і 8 Програми Жатковича):

23. Во всіх школах народный язык буде языком преподаванія, и так само буде урядным языком вообще.

8. Неотмінно потребным єсть чім скорше розумно розвити наш матерный подкарпатско-руській язык и культурный живот. …

Серед інших вимог, які висувала директорія, були: встановлення кордонів, звільнення з-під румунської окупації східних районів, встановлення демократичних свобод, скасування коблин та роковин, впорядкування грошово-фінансової системи, підвищення зарплат учителям, проведення земельної реформи, допомога інвалідам та сиротам Першої світової, поліпшення життєвого рівня народу та покращення умов праці.

Директорія вимагала відкликання чеха Я. Брейхи з посади адміністратора краю, висунула ультиматум президентові Чехословаччини Томашу Масарику. Однак чеська влада все це проігнорувала.

Відставка

Відтак 19 лютого 1920 року члени директорії заявили про свою відставку.

26 квітня 1920 року уряд Чехословацької Республіки прийняв розпорядження про зміну Генерального статуту, чим було введено посаду губернатора краю. Першим цю посаду зайняв Григорій Жаткович.

Примітки

Александр Русин. Трианон: взгляд с «русинской колокольни» [ 15 серпня 2014 у Wayback Machine.] — KM.RU, 04.06.2010.
Микола Вегеш. Директорія Підкарпатської Русі [ 29 березня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .
№ 576. 14 липня 1919 р. — З меморандуму Григорія Жатковича про майбутній державно-адміністративний устрій та організацію державної служби на Закарпатті (в «Русинії») у складі Чехословацької Республіки // Історія державної служби в Україні: у 5 т. — Київ: Ніка-Центр, 2009. — Т. 5: Документи і матеріали. Книга 1. 1914–1991. — 824 с.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Микола Мушинка. Перша Руська (а не московська) Народна Рада в Ужгороді та політична програма Георгія Жатковича [ 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] — «Нове життя», № 8/2012.
Меморандум, ст. 4
Програма, ст. 4
Програма, ст. 5, 10, 24
Програма, ст. 10
Програма, ст. 14, 18, 19
Програма, ст. 15
Програма, ст. 11, 25
Програма, ст. 26–30

Посилання

Директорія Підкарпатської Русі [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
Директорія Підкарпатської Русі (ДПР) // Історія державності та правові пам'ятки України: довідник / Т. А. Михайлів, Т. В. Михайлів. — Х. : Основа, 2013. — 93 с. — (Бібліотека журналу «Історія та правознавство» ; вип. 12 (120). — С. 20—21.

[km-1] Александр Русин. Трианон: взгляд с «русинской колокольни» [ 15 серпня 2014 у Wayback Machine.] — KM.RU, 04.06.2010.

[eiu-2] Микола Вегеш. Директорія Підкарпатської Русі [ 29 березня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — .

[m576-3] № 576. 14 липня 1919 р. — З меморандуму Григорія Жатковича про майбутній державно-адміністративний устрій та організацію державної служби на Закарпатті (в «Русинії») у складі Чехословацької Республіки // Історія державної служби в Україні: у 5 т. — Київ: Ніка-Центр, 2009. — Т. 5: Документи і матеріали. Книга 1. 1914–1991. — 824 с.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[mush-4] Микола Мушинка. Перша Руська (а не московська) Народна Рада в Ужгороді та політична програма Георгія Жатковича [ 14 листопада 2012 у Wayback Machine.] — «Нове життя», № 8/2012.

[5] Меморандум, ст. 4

[6] Програма, ст. 4

[7] Програма, ст. 5, 10, 24

[8] Програма, ст. 10

[9] Програма, ст. 14, 18, 19

[10] Програма, ст. 15

[11] Програма, ст. 11, 25

[12] Програма, ст. 26–30