Африкан Петрович Богаєвський (нар. 8 січня 1873 (27 грудня 1872), станиця Каменська, Донецька округа, Область Війська Донського, Російська імперія (нині — місто Кам'янськ-Шахтинський, Ростовська область, РФ) — 21 жовтня 1934, Париж, Франція) — донський воєначальник, один з командирів Добровольчої армії і керівників Білого руху на Півдні Росії, учасник Української революції. Отаман Всевеликого Війська Донського. Генерал-лейтенант.
Богаєвський Африкан Петрович | |
---|---|
рос. Африка́н Петро́вич Богае́вский | |
Народився | 27 грудня 1872 (8 січня 1873) Кам'янськ-Шахтинський, Область Війська Донського, Російська імперія |
Помер | 21 жовтня 1934[1] (61 рік) Париж, Франція[1] |
Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
Країна | Російська імперія Донська Республіка |
Діяльність | воєначальник |
Alma mater | d |
Знання мов | російська |
Учасник | Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
Суспільний стан | козак |
Військове звання | генерал-лейтенант |
Нагороди | |
|
Біографія
Походить з потомствених дворян Війська Донського. Він народився в родині військового старшини Війська Донського Петра Григоровича Богаєвського, учасника Севастопольської оборони.
Російська імператорська армія
У 1890 закінчив Донський кадетський корпус. Потім навчався у Миколаївському кавалерійському училищі, яке закінчив у 1892 році першим із занесенням на мармурову дошку. У 1892 році був випущений до лейб-гвардії Отаманського полку в чині хорунжого.
З 1895 по 1900 роки він навчався в Академії Генерального штабу, яку закінчив з відзнакою. Служив у штабі військ Гвардії і Петербурзького військового округу. У грудні 1908 року отримав військове звання полковника. У 1909—1914 роках Африкан Богаєвський працював начальником штабу 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії.
З початком Першої світової війни опинився на фронті. З жовтня 1914 року він командир 4-го Маріупольського гусарського полку. 10 листопада 1914 року був нагороджений Георгіївською зброєю за те, що «в боях 21 серпня під Шапкином і 28 серпня під Гольданом брав енергійну участь в бою, самовідданою роботою, при явній небезпеці для себе, значно сприяв досягненню успіху».
1 січня 1915 року він був призначений командиром лейб-гвардії Зведено-Козачого полку. 22 березня 1915 року отримав військове звання генерал-майора.
27 травня 1915 року Африкан Богаєвський був зарахований до Свити Його Імператорської Величності. З 4 жовтня 1915 року по квітень 1917 року він обіймав посаду начальника штабу Похідного отамана всіх козачих військ Великого князя Бориса Володимировича. 7 квітня 1917 року переведений на посаду командира 1-ї Забайкальської козачої дивізії. В цей час був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня з лавровою гілкою за бої під Тарнополем.
Влітку 1917 року він командир 1-ї Гвардійської кавалерійської дивізії, а з серпня 1917 року — заступник начальника штабу 4-го кавалерійського корпусу.
Залишивши 1-ю Гвардійську кавалерійську дивізію в Києві, Африкан Богаєвський виїхав на Дон. На заході Донської області, в станиці Луганській Донецької округи, Богаєвський був заарештований більшовиками. Насилу уникнув розстрілу і в грудні 1917 року прибув у Донську столицю Новочеркаськ.
5 січня 1918 року він вступив у командування військами Ростовського району (під керівництвом військового отамана Олексія Каледіна). З 11 лютого під час Першого Кубанського (Крижаного) походу командував Олексіївським партизанським полком Добровольчої Армії.
У березні 1918 року Африкан Богаєвський був призначений командиром 2-ї бригади Добровольчої Армії. З травня 1918 року по січень 1919 року він обіймав посаду Голови Ради Керуючих Відділами та Керуючий Відділом (міністр) закордонних зносин в Донському уряді військового отамана Петра Краснова. 28 серпня 1918 року отримав військове звання генерал-лейтенант.
6 лютого 1919 року Африкан Богаєвський був обраний Військовим отаманом Всевеликого Війська Донського замість Краснова. З січня по лютий 1920 року — Голова Південно-Російського уряду. У березні 1920 року перебазувався до Криму, де перебував у складі армії Петра Врангеля.
У листопаді 1920 року Африкан Богаєвський покинув Крим разом з Врангелем.
Еміграція
У листопаді 1920 року Африкан Богаєвський перебував у Константинополі. Він створив Об'єднану раду Дону, Кубані і Тереку. Через рік — у листопаді 1921 року переїхав до міста Софія, а у жовтні 1922 року — до Белграду. З листопада 1923 року він проживав у Парижі. У 1924 році він став один з творців Козачого союзу.
У 1929 році Африкана Богаєвського усі донські емігрантські організації одностайно обрали довічно представляти інтереси донського козацтва. У 1932 році він став один з творців Союзу козаків-комбатантів та ініціатором створення Донської історичної комісії.
Смерть
Помер Африкан Богаєвський від серцевого нападу 21 жовтня 1934 року в Парижі. Похований 28 жовтня на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.
Протистояння Богаєвського і Краснова
У 1920 році основна маса козаків, що емігрували з Півдня Росії, зосередилася в Болгарії. Софія стала козацькою «столицею». Богаєвський провів перепис козаків, і організував Донську позичкову касу. Конкуренцію Африкану Богаєвському складав його попередник на посаді Донського отамана Петро Краснов, який проживав на той момент в Берліні. У 1921 році він звернувся до козаків-емігрантів із закликом об'єднуватися в станиці і хутори за місцем проживання на Дону. Цей заклик був сприйнятий з ентузіазмом. Наприкінці 1921 року Краснов звернувся до Врангеля з проханням чинити тиск на Богаєвського, аби той поступився посадою отамана Краснову. Він пропонував сформувати корпус з донських, кубанських і терських козаків для відновлення бойових дій в Росії навесні 1922 року.
Врангель, проте, підтримав не Краснова, а Богаєвського. Той, у свою чергу, в грудні 1921 року своїм наказом узаконив створення хуторів і станиць, вибори отаманів, хутірських і станичних правлінь. Також Богаєвський дозволив приймати у донські хутори і станиці кубанців, терців і астраханців. Великою заслугою отамана Богаєвського стало застереження козаків-емігрантів від повернення на батьківщину. Козаки, що виїхали до Радянської Росі піддаються жорстоким репресіям, трагічна доля їх відома! — підкреслював Богаєвський в одному зі своїх виступів… Штаб Врангеля і командування козацьких частин організовували в новоутворених хуторах і станицях військові осередки.
Між тим, Краснов на початку 1922 року звернувся до козаків з відкритим листом, закликаючи їх під монархічні прапори. Він зажадав від Богаєвського розпустити «Об'єднану раду Дону, Кубані і Терека», підпорядкувати станичних отаманів йому і відкрито підтримати курс на відродження монархії в Росії. «Об'єднана рада» відкинула ці вимоги, заявивши, що право встановлювати політичний лад в Росії належить майбутнім Установчим Зборам, і що козацтво не може брати участь в насильницькому встановленні республіки або монархії в Росії.
Краснов, за підтримки генералів Петра Попова та Яковлєва і полковника Грекова, у січні 1922 року почав збір підписів за скликання Військового кола, сподіваючись домогтися перевиборів отамана. У лютому з'їзд відбувся в м. Пловдив, однак «визнання» Краснова не відбулося. Більше того, станиці, що виникли за ініціативою Краснова остаточно перейшли в підпорядкування Богаєвському.
Паралельно в Софії йшли переговори про участь козаків у можливій інтервенції до Радянської Росії. Козацькі представники були проти такої участі, вважаючи, що повернутися на батьківщину козаки можуть лише в результаті народного вибуху. Однак Богаєвський не міг не рахуватися з думкою генералів Старикова, Шкуро, Улагая, Агєєва та інших, які встановлювали зв'язок з повстанцями і планували висадку десантів на Чорноморському узбережжі. Таємно підтримуючи ці плани, Африкан Богаєвський ухилявся від організації та фінансування реальних операцій.
Навесні 1922 року прихильникам Краснова вдалося домовитися з іншими противниками політики Богаєвського і Врангеля та зібрати підписи, необхідні для скликання Військового Кола. Однак, Богаєвський знову ухилився від скликання Кола, пославшись на фінансові й політичні труднощі. Африкан Петрович Богаєвський перебував військовим отаманом до самої смерті. Для багатьох козаків він став символом, «останнім отаманом, обраним на Донський землі».
Нагороди та почесні звання
- Орден Святого Володимира ІІ ступеня
- Повний кавалер ордена Святої Анни
- Повний кавалер ордена Святого Станіслава
- Георгіївське зброю
- Георгіївський хрест IV ступеня з лавровою гілкою
- Знак 1-го Кубанського (Крижаного) походу
- Орден Князя Данила I (I, II і V ступенів; Чорногорія)
- Орден Меча (Швеція)
- Орден Лева і Сонця (Персія)
- Орден Білого орла (Сербія)
- Орден Почесного легіону (Франція)
- Орден Святого Михайла і Святого Георгія II ступеня (Англія)
- Почесний козак Захламинської станиці (наказ по Сибірському козацькому війську № 441 від 3 жовтня 1916 р.)
- Почесний козак Чорноярської станиці Астраханського Війська
Родина
- Брати: Митрофан Петрович (1881—1918), журналіст, «Донський Златоуст», голова Донського військового уряду. Розстріляний більшовиками в Новочеркаську в 1918 році і Януарій, осавул (похований в одній могилі з Отаманом).
- Дружина: Надія Василівна Перрет (пом.13.7.1941), сестра генерала Євгенія Перрета, колишня дружина графа Артура Артуровича Келлер (загинула під час Другої світової війни в Белграді).
- Син: Євген Африканович Богаєвський (23.6.1905 — 28.5.1977), служив у Югославській армії.
- Син: Борис Африканович Богаєвський (19.9.1908 — 1.1.1975), почесний голова Козацького союзу і редактор паризького журналу «Рідний край».
- Племінники: поет Микола Миколайович Воробйов (Богаєвський) (1908—1989), один з найвизначніших представників козацької поезії, автор поеми «Кіндрат Булавін»;
- історик Любавін-Богаєвський Юрій Іванович живе в Новочеркаську.
Твори
В еміграції Богаєвський активно друкувався під псевдонімом Ельмут у козацьких періодичних виданнях.
- Богаевский А. П. Ледяной поход. Воспоминания 1918 год. — Нью-Йорк: Союз первопоходников, 1963.
Примітки
- Богаевский Африкан Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Архів оригіналу за 8 червня 2007. Процитовано 25 листопада 2018.
Література
- Колпакиди А., Север А. Спецназ ГРУ. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — С. 67-68. — 864 с. — .
Посилання
- Богаєвський, Африкан Петрович [ 25 листопада 2018 у Wayback Machine.]. // Проект «Російська армія у Великій війні».
- Біографія на сайті Хронос [ 24 травня 2007 у Wayback Machine.]
- на сайті Всеросійське генеалогічне древо
- Козачий словник-довідник [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотографії [ 3 травня 2005 у Wayback Machine.]
- Козаки Війська Донського хочуть перепоховати на Дону одного з лідерів білого руху Африкана Богаєвського [ 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Пам'яті Донського Отамана Африкана Петровича Богаєвського [ 9 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Сайт Хронос. [ 14 квітня 2012 у Wayback Machine.] Оточення Миколи II [ 14 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Afrikan Petrovich Bogayevskij nar 8 sichnya 1873 27 grudnya 1872 18721227 stanicya Kamenska Donecka okruga Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiya nini misto Kam yansk Shahtinskij Rostovska oblast RF 21 zhovtnya 1934 Parizh Franciya donskij voyenachalnik odin z komandiriv Dobrovolchoyi armiyi i kerivnikiv Bilogo ruhu na Pivdni Rosiyi uchasnik Ukrayinskoyi revolyuciyi Otaman Vsevelikogo Vijska Donskogo General lejtenant Bogayevskij Afrikan Petrovichros Afrika n Petro vich Bogae vskijNarodivsya27 grudnya 1872 8 sichnya 1873 Kam yansk Shahtinskij Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiyaPomer21 zhovtnya 1934 1934 10 21 1 61 rik Parizh Franciya 1 PohovannyaSent Zhenev yev de BuaKrayina Rosijska imperiya Donska RespublikaDiyalnistvoyenachalnikAlma materdZnannya movrosijskaUchasnikPersha svitova vijna i Gromadyanska vijna v RosiyiSuspilnij stankozakVijskove zvannyageneral lejtenantNagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bogayevskij BiografiyaPohodit z potomstvenih dvoryan Vijska Donskogo Vin narodivsya v rodini vijskovogo starshini Vijska Donskogo Petra Grigorovicha Bogayevskogo uchasnika Sevastopolskoyi oboroni Rosijska imperatorska armiya U 1890 zakinchiv Donskij kadetskij korpus Potim navchavsya u Mikolayivskomu kavalerijskomu uchilishi yake zakinchiv u 1892 roci pershim iz zanesennyam na marmurovu doshku U 1892 roci buv vipushenij do lejb gvardiyi Otamanskogo polku v chini horunzhogo Z 1895 po 1900 roki vin navchavsya v Akademiyi Generalnogo shtabu yaku zakinchiv z vidznakoyu Sluzhiv u shtabi vijsk Gvardiyi i Peterburzkogo vijskovogo okrugu U grudni 1908 roku otrimav vijskove zvannya polkovnika U 1909 1914 rokah Afrikan Bogayevskij pracyuvav nachalnikom shtabu 2 yi gvardijskoyi kavalerijskoyi diviziyi Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni opinivsya na fronti Z zhovtnya 1914 roku vin komandir 4 go Mariupolskogo gusarskogo polku 10 listopada 1914 roku buv nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu za te sho v boyah 21 serpnya pid Shapkinom i 28 serpnya pid Goldanom brav energijnu uchast v boyu samoviddanoyu robotoyu pri yavnij nebezpeci dlya sebe znachno spriyav dosyagnennyu uspihu 1 sichnya 1915 roku vin buv priznachenij komandirom lejb gvardiyi Zvedeno Kozachogo polku 22 bereznya 1915 roku otrimav vijskove zvannya general majora 27 travnya 1915 roku Afrikan Bogayevskij buv zarahovanij do Sviti Jogo Imperatorskoyi Velichnosti Z 4 zhovtnya 1915 roku po kviten 1917 roku vin obijmav posadu nachalnika shtabu Pohidnogo otamana vsih kozachih vijsk Velikogo knyazya Borisa Volodimirovicha 7 kvitnya 1917 roku perevedenij na posadu komandira 1 yi Zabajkalskoyi kozachoyi diviziyi V cej chas buv nagorodzhenij Georgiyivskim hrestom IV stupenya z lavrovoyu gilkoyu za boyi pid Tarnopolem Vlitku 1917 roku vin komandir 1 yi Gvardijskoyi kavalerijskoyi diviziyi a z serpnya 1917 roku zastupnik nachalnika shtabu 4 go kavalerijskogo korpusu Dobrovolcha armiya Zalishivshi 1 yu Gvardijsku kavalerijsku diviziyu v Kiyevi Afrikan Bogayevskij viyihav na Don Na zahodi Donskoyi oblasti v stanici Luganskij Doneckoyi okrugi Bogayevskij buv zaareshtovanij bilshovikami Nasilu uniknuv rozstrilu i v grudni 1917 roku pribuv u Donsku stolicyu Novocherkask 5 sichnya 1918 roku vin vstupiv u komanduvannya vijskami Rostovskogo rajonu pid kerivnictvom vijskovogo otamana Oleksiya Kaledina Z 11 lyutogo pid chas Pershogo Kubanskogo Krizhanogo pohodu komanduvav Oleksiyivskim partizanskim polkom Dobrovolchoyi Armiyi U berezni 1918 roku Afrikan Bogayevskij buv priznachenij komandirom 2 yi brigadi Dobrovolchoyi Armiyi Z travnya 1918 roku po sichen 1919 roku vin obijmav posadu Golovi Radi Keruyuchih Viddilami ta Keruyuchij Viddilom ministr zakordonnih znosin v Donskomu uryadi vijskovogo otamana Petra Krasnova 28 serpnya 1918 roku otrimav vijskove zvannya general lejtenant 6 lyutogo 1919 roku Afrikan Bogayevskij buv obranij Vijskovim otamanom Vsevelikogo Vijska Donskogo zamist Krasnova Z sichnya po lyutij 1920 roku Golova Pivdenno Rosijskogo uryadu U berezni 1920 roku perebazuvavsya do Krimu de perebuvav u skladi armiyi Petra Vrangelya U listopadi 1920 roku Afrikan Bogayevskij pokinuv Krim razom z Vrangelem Otaman Bogayevskij bronovik Donskij armiyi Emigraciya 22 lipnya 1920 Sevastopol Sidyat zliva napravo nachalnik shtabu Shatilov Astrahanskij otaman Lyahov Terskij otaman Vdovenko Donskij otaman Afrikan Bogayevskij Golovnokomanduvach Petro Vrangel Kubanskij otaman Vasil Ivanis golova uryadu Oleksandr Krivosheyin v o golovi Donskogo uryadu Korzhenevskij U listopadi 1920 roku Afrikan Bogayevskij perebuvav u Konstantinopoli Vin stvoriv Ob yednanu radu Donu Kubani i Tereku Cherez rik u listopadi 1921 roku pereyihav do mista Sofiya a u zhovtni 1922 roku do Belgradu Z listopada 1923 roku vin prozhivav u Parizhi U 1924 roci vin stav odin z tvorciv Kozachogo soyuzu U 1929 roci Afrikana Bogayevskogo usi donski emigrantski organizaciyi odnostajno obrali dovichno predstavlyati interesi donskogo kozactva U 1932 roci vin stav odin z tvorciv Soyuzu kozakiv kombatantiv ta iniciatorom stvorennya Donskoyi istorichnoyi komisiyi SmertPomer Afrikan Bogayevskij vid sercevogo napadu 21 zhovtnya 1934 roku v Parizhi Pohovanij 28 zhovtnya na kladovishi Sent Zhenev yev de Bua Protistoyannya Bogayevskogo i KrasnovaU 1920 roci osnovna masa kozakiv sho emigruvali z Pivdnya Rosiyi zoseredilasya v Bolgariyi Sofiya stala kozackoyu stoliceyu Bogayevskij proviv perepis kozakiv i organizuvav Donsku pozichkovu kasu Konkurenciyu Afrikanu Bogayevskomu skladav jogo poperednik na posadi Donskogo otamana Petro Krasnov yakij prozhivav na toj moment v Berlini U 1921 roci vin zvernuvsya do kozakiv emigrantiv iz zaklikom ob yednuvatisya v stanici i hutori za miscem prozhivannya na Donu Cej zaklik buv sprijnyatij z entuziazmom Naprikinci 1921 roku Krasnov zvernuvsya do Vrangelya z prohannyam chiniti tisk na Bogayevskogo abi toj postupivsya posadoyu otamana Krasnovu Vin proponuvav sformuvati korpus z donskih kubanskih i terskih kozakiv dlya vidnovlennya bojovih dij v Rosiyi navesni 1922 roku Vrangel prote pidtrimav ne Krasnova a Bogayevskogo Toj u svoyu chergu v grudni 1921 roku svoyim nakazom uzakoniv stvorennya hutoriv i stanic vibori otamaniv hutirskih i stanichnih pravlin Takozh Bogayevskij dozvoliv prijmati u donski hutori i stanici kubanciv terciv i astrahanciv Velikoyu zaslugoyu otamana Bogayevskogo stalo zasterezhennya kozakiv emigrantiv vid povernennya na batkivshinu Kozaki sho viyihali do Radyanskoyi Rosi piddayutsya zhorstokim represiyam tragichna dolya yih vidoma pidkreslyuvav Bogayevskij v odnomu zi svoyih vistupiv Shtab Vrangelya i komanduvannya kozackih chastin organizovuvali v novoutvorenih hutorah i stanicyah vijskovi oseredki Mizh tim Krasnov na pochatku 1922 roku zvernuvsya do kozakiv z vidkritim listom zaklikayuchi yih pid monarhichni prapori Vin zazhadav vid Bogayevskogo rozpustiti Ob yednanu radu Donu Kubani i Tereka pidporyadkuvati stanichnih otamaniv jomu i vidkrito pidtrimati kurs na vidrodzhennya monarhiyi v Rosiyi Ob yednana rada vidkinula ci vimogi zayavivshi sho pravo vstanovlyuvati politichnij lad v Rosiyi nalezhit majbutnim Ustanovchim Zboram i sho kozactvo ne mozhe brati uchast v nasilnickomu vstanovlenni respubliki abo monarhiyi v Rosiyi Krasnov za pidtrimki generaliv Petra Popova ta Yakovlyeva i polkovnika Grekova u sichni 1922 roku pochav zbir pidpisiv za sklikannya Vijskovogo kola spodivayuchis domogtisya pereviboriv otamana U lyutomu z yizd vidbuvsya v m Plovdiv odnak viznannya Krasnova ne vidbulosya Bilshe togo stanici sho vinikli za iniciativoyu Krasnova ostatochno perejshli v pidporyadkuvannya Bogayevskomu Paralelno v Sofiyi jshli peregovori pro uchast kozakiv u mozhlivij intervenciyi do Radyanskoyi Rosiyi Kozacki predstavniki buli proti takoyi uchasti vvazhayuchi sho povernutisya na batkivshinu kozaki mozhut lishe v rezultati narodnogo vibuhu Odnak Bogayevskij ne mig ne rahuvatisya z dumkoyu generaliv Starikova Shkuro Ulagaya Agyeyeva ta inshih yaki vstanovlyuvali zv yazok z povstancyami i planuvali visadku desantiv na Chornomorskomu uzberezhzhi Tayemno pidtrimuyuchi ci plani Afrikan Bogayevskij uhilyavsya vid organizaciyi ta finansuvannya realnih operacij Navesni 1922 roku prihilnikam Krasnova vdalosya domovitisya z inshimi protivnikami politiki Bogayevskogo i Vrangelya ta zibrati pidpisi neobhidni dlya sklikannya Vijskovogo Kola Odnak Bogayevskij znovu uhilivsya vid sklikannya Kola poslavshis na finansovi j politichni trudnoshi Afrikan Petrovich Bogayevskij perebuvav vijskovim otamanom do samoyi smerti Dlya bagatoh kozakiv vin stav simvolom ostannim otamanom obranim na Donskij zemli Nagorodi ta pochesni zvannyaOrden Svyatogo Volodimira II stupenya Povnij kavaler ordena Svyatoyi Anni Povnij kavaler ordena Svyatogo Stanislava Georgiyivske zbroyu Georgiyivskij hrest IV stupenya z lavrovoyu gilkoyu Znak 1 go Kubanskogo Krizhanogo pohodu Orden Knyazya Danila I I II i V stupeniv Chornogoriya Orden Mecha Shveciya Orden Leva i Soncya Persiya Orden Bilogo orla Serbiya Orden Pochesnogo legionu Franciya Orden Svyatogo Mihajla i Svyatogo Georgiya II stupenya Angliya Pochesnij kozak Zahlaminskoyi stanici nakaz po Sibirskomu kozackomu vijsku 441 vid 3 zhovtnya 1916 r Pochesnij kozak Chornoyarskoyi stanici Astrahanskogo VijskaRodinaMogila otamana Afrikana Bogayevskogo Brati Mitrofan Petrovich 1881 1918 zhurnalist Donskij Zlatoust golova Donskogo vijskovogo uryadu Rozstrilyanij bilshovikami v Novocherkasku v 1918 roci i Yanuarij osavul pohovanij v odnij mogili z Otamanom Druzhina Nadiya Vasilivna Perret pom 13 7 1941 sestra generala Yevgeniya Perreta kolishnya druzhina grafa Artura Arturovicha Keller zaginula pid chas Drugoyi svitovoyi vijni v Belgradi Sin Yevgen Afrikanovich Bogayevskij 23 6 1905 28 5 1977 sluzhiv u Yugoslavskij armiyi Sin Boris Afrikanovich Bogayevskij 19 9 1908 1 1 1975 pochesnij golova Kozackogo soyuzu i redaktor parizkogo zhurnalu Ridnij kraj Pleminniki poet Mikola Mikolajovich Vorobjov Bogayevskij 1908 1989 odin z najviznachnishih predstavnikiv kozackoyi poeziyi avtor poemi Kindrat Bulavin istorik Lyubavin Bogayevskij Yurij Ivanovich zhive v Novocherkasku TvoriV emigraciyi Bogayevskij aktivno drukuvavsya pid psevdonimom Elmut u kozackih periodichnih vidannyah Bogaevskij A P Ledyanoj pohod Vospominaniya 1918 god Nyu Jork Soyuz pervopohodnikov 1963 PrimitkiBogaevskij Afrikan Petrovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Arhiv originalu za 8 chervnya 2007 Procitovano 25 listopada 2018 LiteraturaKolpakidi A Sever A Specnaz GRU M Yauza Eksmo 2008 S 67 68 864 s ISBN 978 5 699 28983 7 PosilannyaBogayevskij Afrikan Petrovich 25 listopada 2018 u Wayback Machine Proekt Rosijska armiya u Velikij vijni Biografiya na sajti Hronos 24 travnya 2007 u Wayback Machine na sajti Vserosijske genealogichne drevo Kozachij slovnik dovidnik 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Fotografiyi 3 travnya 2005 u Wayback Machine Kozaki Vijska Donskogo hochut perepohovati na Donu odnogo z lideriv bilogo ruhu Afrikana Bogayevskogo 28 veresnya 2007 u Wayback Machine Pam yati Donskogo Otamana Afrikana Petrovicha Bogayevskogo 9 listopada 2011 u Wayback Machine Sajt Hronos 14 kvitnya 2012 u Wayback Machine Otochennya Mikoli II 14 kvitnya 2012 u Wayback Machine