Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови Можливо вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем який н

Литовська література — література литовською мовою.

Релігійна література (XVI століття)

Писемність на литовській мові почалася з книг релігійного змісту. Перша литовська книга — «Катехізис» (1547) Мартінаса Мажвідаса (бл. 1510–1563), пастора в Рагніт (нині Німан в Калінінградській області). Видана в Кенігсберзі книга містила, крім катехізису, віршовану передмову литовською мовою, одинадцять церковних піснеспівів з нотами і перший литовський буквар. Мажвідас видав переклади духовних пісень і молитов. Підготовлений Мажвідас перший литовський збірник церковних пісень «Пісні християнські» (I ч. — 1566, ч. II — 1570) видав після його смерті Балтрамеюс Вілентас, кенігсбергський пастор. Збірник містив 130 духовних піснеспівів і псалмів, перекладених з польської, латинської та німецької мов. Перший повний литовський переклад Біблії виконав між 1579 і 1590 (1536–1602).
У відповідь на протестантські книги литовською мовою з'явилися католицькі. Єзуїт Микалоюс Даукша (бл. 1527–1613) переклав з польської мови «Катехізис» іспанського єзуїта Якова Ледесми і видав у Вільні в 1595. В 1599 у Вільні вийшов збірник проповідей «Постиллє» ректора віленської єзуїтській колегії Якуба Вуєк (1541–1597), перекладений М.Даукша з польської. Кальвіністи видали «Постиллє литовську» (Вільно, 1600) — переклад з польської «Постиллє» Миколая Рея.
Важливу роль у становленні литовської писемності грали Константінас Сірвідаса (Шірвідас; ок.1579-1631), Даніелюс Клейнас (1609–1666) та інші священики змагаються конфесій.

Світська література (XVIII століття)

Литовська художня література починається з Крістіонаса Донелайтіса (1714–1780) і його поеми "Пори року " (видана 1818).

XIX століття

Один з найяскравіших литовських ліриків Йонас Мачюліс — Майроніса (1862—1932) в 1895 видав етапну для литовської літератури та громадських умонастроїв книгу віршів «Весняні голоси», поеми «Крізь муки до честі» (1895), «Молода Литва», «Магда з Расейняй» (1909).

XX століття

Серед найбільш помітних фігур початку XX століття прозаїки Юозас Тумас — Вайжгантас (1869—1933), Йонас Білюнас (1879—1907), Юлія Жемайте (1845—1921), поет Людас Гіра (1884—1946).
Напередодні Першої світової війни в литовську літературу з запізненням прийшов символізм. Один з його зачинателів — Мотеюс Густайтіс (1870—1927). Символістську поезію представляють Миколас Вайткус (1883—1973), Фаустас Кірша (1891—1964), Баліс Сруога (1896—1947), (1893—1967), Стасис Сантварас (1902—1991). Особливе місце займає Юргис Балтрушайтіс (1873—1944), який писав вірші російською мовою (збірки віршів «Земні щаблі», 1911, і «Гірська стежка», 1912). Перші його вірші литовською мовою були опубліковані лише в 1926. Однак його російськомовна поезія ставала чинником розвитку литовської літератури у перекладах (перший переклад 1907) і впливи на литовських поетів В. Міколайтіса — Путінаса, Б. Сруога та ін на початку століття.

У 1920-і рр.. в литовській літературі сформувалися авангардистські течії футуристичної і експресіоністській орієнтацій. Їх представляють «литовський Маяковський» Юозас Тіслява (1902—1961) і угруповання «Чотири вітри» в чолі з Казіс Бінкіс (1893—1942). До групи «четирехветровцев» відносяться Юозас Жлабіс — Жянге (1899—1992), Саліс Шемеріс (1898—1981), Пятрас Таруліс (1896—1980).
До 1930 склалася інша авангардистська група «третьефронтовцев», протиставила себе литовським символістам і «четирехветровцам». Третьефронтовци пропагували активізм (що розуміється як активну участь художника у суспільному житті) і новий творчий метод неореалізм (що розуміється як синтез реалізму, експресіонізму та футуризму), потім перейшли до радикальної ідеологізації, орієнтації на марксистську ідеологію, до політичної агітації. У групу третьефронтовцев входили Казіс Борута (1905—1965), Антанас Венцлова (1906—1971), Костас Корсакас (1909—1986), Йонас Шимкус (1906—1965), Броніс Райла (1909—1997), Пятрас Цвірка (1909—1947). До третьефронтовцам долучилася талановита і популярна поетеса Саломея Неріс (1904—1945) і деякі інші письменники.

Литовська література ще під час Другої світової війни розвивалася як під російською окупацією (Антанас Венцлова, Едуардас Межелайтіс, Юстінас Марцінкявічюс та інші), так і за кордоном (або у «внутрішній еміграції»), головним чином в США.
Частина письменників евакуювалася і емігрувала спочатку до Німеччини і Австрії з наближенням російських військ до Литви в 1944. За кордоном виявилися прозаїк, поет, критик, драматург, класик литовської літератури Вінцас Креве — Міцкявічюс, поети Пятрас Бабіцкас (1903—1991) і Бернардас Браздзіоніс (1907—2002), також Броніс Райла (1909—1997) та багато інших.
Визначальну роль у літературному житті, у видавничій політиці, у відборі матеріалу для переказів грали політичні та ідеологічні мотиви: Венцлова, Цвірка, Неріс, Корсакас ще до війни були відомі лівими прокомуністичними поглядами, деякі з них складалися агентами радянських спецслужб. Письменники брали активну участь у радянізації Литви: Корсакас був директором Литовського телеграфного агентства, Цвірка, Неріс, Венцлова, Гіра входили до складу делегації Народного сейму, яка доставила до Москви декларацію про вступ Литви до складу СРСР, поет і журналіст Палецкис був головою Народного уряду, Венцлова і Александрас Гудайтіс — Гузявічюс були наркомами.

Джерела та література

Литва, Литовська республіка [ 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] // ЕСУ
Шешельґіс О. Шевченко в литовському літературознавстві і критиці // Збірник праць сімнадцятої наукової шевченківської конференції / Відп. ред. Є. Кирилюк. Київ : Наукова думка, 1970. 312 с.