У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Осипенко Полі на Дени сівна Осипе нко до шлюбу Дудник у першому шлюбі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Осипенко.

Полі́на Дени́сівна Осипе́нко (до шлюбу Дудник, у першому шлюбі Гов'яз) — (25 вересня (8 жовтня) 1907(19071008) за офіційними даними, насправді 7 жовтня 1905, Новоспасівка (нині с. Осипенко Бердянського р-ну Запорізької обл.), Російська імперія — 11 травня 1939) — радянська льотчиця українського походження, одна з перших жінок, якій присвоєно звання Героя Радянського Союзу (1938).

Поліна Денисівна Осипенко

Поліна Осипенко

Ім'я при народженні

Поліна Денисівна Дудник

Народження

25 вересня (8 жовтня) 1907
село Новоспасівка (нині Осипенко (Бердянський район), Запорізька область

Смерть

11 травня 1939 (31 рік)
^d, Рязанська область, РРФСР, СРСР

Поховання

Некрополь біля Кремлівської стіни

Країна

Партія

Звання

Нагороди

Осипенко Поліна Денисівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася у козацькій слободі Новоспасівці. Ім'я при хрещенні було Пелагея. Була 9-ю дитиною в сім'ї Дениса Дудника. Батько працював ремісником і сім'я не бідувала. Поліна навіть одержала освіту у двокласній церковнопарафіяльній школі.

Згодом закінчила курси птахівників. Працювала завідувачкою колгоспної .

1926 — 20-літня птахівниця Поліна одружилася з односельцем , військовим льотчиком. 4 роки родина жила нарізно. У квітні 1931 року Поліна поїхала до чоловіка у Качу. Степан домігся, щоб дружину влаштували прибиральницею в їдальні, потім офіціанткою, зрештою заступницею завідувача. За допомогою чоловіка підготувалася до вступу в Качинську школу військових пілотів.

1933 — Поліна Гов'яз закінчила школу військових пілотів і одержала призначення до Харківського гарнізону командиром ланки. Чоловіка відправили до Ростовської області, оскільки влада вирішила, що його біографія не пасує до майбутньої героїні. Він не поривав зв'язків з дружиною, тому його ізолювали до концтабору.

Служила в Житомирі, Києві. Їй порекомендували знову вступити в шлюб. 1934 року одружилася з однополчанином — військовим льотчиком Олександром Осипенком, який пізніше став Героєм Радянського Союзу за війну в Іспанії, генерал-лейтенантом авіації. Навесні 1935 року Поліна Осипенко одержала призначення до Московського військового округу, потім посаду інспекторки ВПС при Генштабі.

Готуючись до Всесоюзної наради дружин керівного складу РСЧА у Кремлі, її біографію старанно почистили: зробили на два роки молодшою, осучаснили ім'я, у графі соціальне походження з'явився запис — наймичка, відомості про перший шлюб зникли. На нараді її представили керівництву країни. З високої трибуни Поліна Осипенко заявила: «Обіцяю літати вище за всіх дівчат світу!». За активну громадську діяльність Осипенко нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.

Коли Поліна Осипенко вирішила йти на рекорди, їй сприяли в усьому. 22 травня 1937 року встановила світовий рекорд, піднявшись на гідроплані на висоту 9 100 метрів. Через два дні вона встановила ще два світові рекорди при перельоті з вантажем: на гідролітаку подолала висоту 7009 метрів з вантажем у 1000 кг.

2 липня 1938 року екіпаж, у якому були другим пілотом , а штурманом Марина Раскова, установив світовий жіночий рекорд польоту по прямій (Севастополь-Київ-Новгород-Архангельськ). Капітан Осипенко удостоїлася нагороди орденом Леніна, а Твардовський написав «стішок»: «Над великой русской равниной, над простором нив, лесов и вод Лётчица по имени Полина Совершила славный перелёт». Того ж року вийшла книга Поліни Осипенко про цю подію «От Чёрного к Белому морю».

24—25 вересня 1938 року на літаку АНТ-37 «Родіна» (командир — Валентина Гризодубова, штурман — М. М. Раскова) зробила безпосадковий переліт Москва — Далекий Схід (Кербі, район Комсомольска-на-Амурі) протяжністю 6450 км (по прямій — 5910 км) за 26 годин 29 хвилин без посадок. Було встановлено жіночий світовий авіаційний рекорд дальності польоту. Екіпаж сів у тайзі і тільки 3 жовтня їх знайшли з повітря. Усі троє одержали звання Героя Радянського Союзу (першими серед жінок). Після цього перельоту — інспекторка з техніки пілотажу, наставниця пілотів-винищувачів. Обиралася делегаткою XVIII з'їзду ВКП(б).

1 травня 1939 року брала участь у військовому повітряному параді над Красною площею Москви в групі швидкісних винищувачів.

11 травня 1939 року майор Осипенко загинула в авіаційній катастрофі під час навчально-тренувальних польотів разом з начальником головної льотної інспекції ВПС РСЧА А. К. Сєровим.

Прах Осипенко і Сєрова поміщений в урнах у Кремлівській стіні на Красній площі в Москві.

Пам'ять

Ім'я Поліни Осипенко 1939 року присвоєне , , Бердянському вчительському інституту (згодом — Бердянський державний педагогічний інститут ім. П. Д. Осипенко; носив це ім'я до 2002 р.). До 1958 її ім'ям називався і сам Бердянськ (з 1939 місто мало назву Осипенко). Її ім'я носять кримські села Осипенко та Полюшко у Нахімовському районі Севастопольської міськради.

Її іменем названі вулиці та площі в Маріуполі, Володимирі та інших містах України, а також у Москві, Мінську, Пермі, Краснодарі, Владимирі, Елісті, Самарі, Тюмені. Також її іменем названо райцентр і район в Хабаровському краю, (село імені Поліни Осипенко). У деяких містах вулицю, названу на честь льотчиці, декомунізували. Вулицю Поліни Осипенко в Коломиї 1990 року перейменували на вулицю Василя Барвінського, у Володимирі — на вулицю Генерала Шухевича. У місті Хмельницькому є провулок Осипенко, в Ужгороді є вулиця Поліни Осипенко.

В селі Осипенко встановлений її бюст, у місті Бердянську — пам'ятник, в селі Рязанської області — обеліск.

Примітки

11 травня 1939 р. - UAHistory. UAHistory (укр.). 11 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.

Джерела та література

О. М. Мовчан Осипенко Поліна Денисівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 651. — .

Посилання

[1] 11 травня 1939 р. - UAHistory. UAHistory (укр.). 11 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.