Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ро́мува або Ро́мове (Romovė, Romow) — одне з головних язичницьких святилищ у середньовічних пруссів. Знаходилося в провінції Надрува (німецький Groß Wahldeck, сучасне російське Осокіно), поблизу поселення Бочаги (раніше — Шлоссберг).
Джерела
Святилище відоме кільком середньовічним авторам. Вперше згадується у «Хроніці Прусської землі» (1326) (Peter von Dusburg). Про релігійний центр прусів пише в «Польській історії» (XV століття) Ян Длугош (Jan Długosz, Długosius). Детальний опис Ромуви надає Симон Грюнау (Simon Grunau) в «Прусській хроніці» (1529).
Назва
В джерелах XIV ст. Ромува відома як Romehnen, Romayn, в XV ст. зустрічається назва Rickoyot.
Назва Ромува або схожі з ним топоніми розповсюджені на території проживання балтських племен. Існує ліс Ромува і місто Ромейней, де в більш ранній період могло існувати святилище. називалося литовське святилище Перкунаса у Вільнюсі.
Етимологічно Ромува походить від балтійського кореня *rom, *ram, що означає «тихий, спокійний».
Інша назва — Рікойото (Rikojotas, нім. Rickoyto, Rickoyotto, Rikaioth). Це слово близьке старо-прусському слову rikis — «король».
В 1929 р. Домас Шідлаускас створив нове святилище Ромува на північному заході Литви.
Сьогодні словом «Ромува» називається литовська неоязичницька організація.
Легенда про заснування
Згідно записів С. Грюнау, прусські герої Бруте́ніс і Вайдевýт створили Ромуву в 523 р. Вони принесли себе в жертву богам, кинувшись у вогонь перед дубом святилища.
Опис святилища
Святилище знаходилося у гаю, просто неба. Стін навколо не було. В центрі знаходився великий дуб завширшки в 6 ліктів з такою густою кроною, що вона не пропускала крапель дощу. Середньовічні автори пишуть, що дерево було вічнозеленим. Навколо дуба була натягнута тканина, за яку могли заходити лише і старші жерці-вайделоти. Всередині дуба в окремих дуплах стояли статуї трьох головних прусських богів — (Патоласа), Перкунаса, , а біля них були прикріплені особливі знаки або символи богів.
- Перед ідолом Перкунаса горів «вічний» святий вогонь, який підтримували жерці. В ньому спалювалися жертви. Для підтримання вогню використовували лише дубові дрова.
- Символом Патримпаса була змія (скоріш за все — вуж), яка жила в кошику і харчувалася молоком, що приносили жерці.
- Біля ідола Патоласа лежали черепи людини, коня і корови.
Типологічно це святилище схоже на язичницький храм в Уппсалі, на святилище поморських слов'ян на о.Рюген, а також на святилище Перуна в Новгороді.
Жерці
Точне число служителів культу невідоме, джерела свідчать, що їх було «багато».
Дослідник литовської (і ширше — балтської) релігії і мітології Г. Береснявічус вважає, що кількість жерців була невелика, один служитель культу фізично не міг виконати всі функції. Старші жерці, крівіси, були ініціаторами різних релігійних церемоній — вони створили святилище, розпалювали «вічний», незгасимий вогонь, розповідали людям про їх долі.
Верховний жрець (krivis kirvaitis, нім. Criwe) користувався повагою правителів, знаті і простих людей, його влада розповсюджувалася на всі балтійські війни під час воєн з Тевтонським орденом. Крівіси приносили богам третиною військової здобичі у випадку вдалого походу.
Петро з Дуйсбурга пише, що крівіс був настільки поважною людиною, що його посли, які несли особливий знак — крівулє (криву палицю або жезл), отримували будь-яку допомогу на землях балтів і приймалися з пошаною. Коли верховний жрець помирав, з числа найповажніших жерців вибирався новий крівіс.
Рангом нижче були (vaidelutas, нім. Wurskaiten, Waideler, Waidelotten). У великих селищах — таких, як Ромува, вони підтримували вогонь, приймали і приносили жертви, вчили молодь законам і розповідали їм про богів. В громадах вони творили різні ритуали, організовували релігійні свята, часто були суддями .
Вайделотами могли бути як чоловіки, так і жінки. За вогнем часто стежили дівчата (подібно до римських весталок) або вдови. Їх називали вайділес, вайделу́тес (vaidiles, vaidelutes).
В обов'язки жерців входило слідкувати за священним вогнем після того, як його розпалив крівіс. Якщо вогонь через недогляд згасав, жрець розплачувався за це своїм життям.
Функції
Ромува була не тільки релігійним, але також і культурним та політичним центром. До сфери її впливу входила не тільки Пруссія, але також і землі литовців, куршів та земгалів. Із сусідніх земель у святилище присилали жертви і прибували паломники. Тут проходили військові збори пруссів, тут зберігалася прусська «казна».
Література
- Гимбутас, М. Балты. Люди янтарного моря / пер. с англ. С. Федорова. М., 2004.
- Beresnevičius, G. Lietuvių religija ir mitologija: sistėminė studija / Gintaras Beresnevičius. Vilnius, 2004.
- Beresnevičius, G. . 2000.
- Gimbutienė, M. Baltai priešistoriniais laikais. Vilnius, 1985.
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ro muva abo Ro move Romove Romow odne z golovnih yazichnickih svyatilish u serednovichnih prussiv Znahodilosya v provinciyi Nadruva nimeckij Gross Wahldeck suchasne rosijske Osokino poblizu poselennya Bochagi ranishe Shlossberg Svyatilishe prussivDzherelaSvyatilishe vidome kilkom serednovichnim avtoram Vpershe zgaduyetsya u Hronici Prusskoyi zemli 1326 Peter von Dusburg Pro religijnij centr prusiv pishe v Polskij istoriyi XV stolittya Yan Dlugosh Jan Dlugosz Dlugosius Detalnij opis Romuvi nadaye Simon Gryunau Simon Grunau v Prusskij hronici 1529 NazvaV dzherelah XIV st Romuva vidoma yak Romehnen Romayn v XV st zustrichayetsya nazva Rickoyot Nazva Romuva abo shozhi z nim toponimi rozpovsyudzheni na teritoriyi prozhivannya baltskih plemen Isnuye lis Romuva i misto Romejnej de v bilsh rannij period moglo isnuvati svyatilishe nazivalosya litovske svyatilishe Perkunasa u Vilnyusi Etimologichno Romuva pohodit vid baltijskogo korenya rom ram sho oznachaye tihij spokijnij Insha nazva Rikojoto Rikojotas nim Rickoyto Rickoyotto Rikaioth Ce slovo blizke staro prusskomu slovu rikis korol V 1929 r Domas Shidlauskas stvoriv nove svyatilishe Romuva na pivnichnomu zahodi Litvi Sogodni slovom Romuva nazivayetsya litovska neoyazichnicka organizaciya Legenda pro zasnuvannyaZgidno zapisiv S Gryunau prusski geroyi Brute nis i Vajdevyt stvorili Romuvu v 523 r Voni prinesli sebe v zhertvu bogam kinuvshis u vogon pered dubom svyatilisha Opis svyatilishaZobrazhennya Romuvi v knizi K Hartnoha Stara i nova Prussiya 1684 r Svyatilishe znahodilosya u gayu prosto neba Stin navkolo ne bulo V centri znahodivsya velikij dub zavshirshki v 6 liktiv z takoyu gustoyu kronoyu sho vona ne propuskala krapel doshu Serednovichni avtori pishut sho derevo bulo vichnozelenim Navkolo duba bula natyagnuta tkanina za yaku mogli zahoditi lishe i starshi zherci vajdeloti Vseredini duba v okremih duplah stoyali statuyi troh golovnih prusskih bogiv Patolasa Perkunasa a bilya nih buli prikripleni osoblivi znaki abo simvoli bogiv Pered idolom Perkunasa goriv vichnij svyatij vogon yakij pidtrimuvali zherci V nomu spalyuvalisya zhertvi Dlya pidtrimannya vognyu vikoristovuvali lishe dubovi drova Simvolom Patrimpasa bula zmiya skorish za vse vuzh yaka zhila v koshiku i harchuvalasya molokom sho prinosili zherci Bilya idola Patolasa lezhali cherepi lyudini konya i korovi Tipologichno ce svyatilishe shozhe na yazichnickij hram v Uppsali na svyatilishe pomorskih slov yan na o Ryugen a takozh na svyatilishe Peruna v Novgorodi ZherciTochne chislo sluzhiteliv kultu nevidome dzherela svidchat sho yih bulo bagato Doslidnik litovskoyi i shirshe baltskoyi religiyi i mitologiyi G Beresnyavichus vvazhaye sho kilkist zherciv bula nevelika odin sluzhitel kultu fizichno ne mig vikonati vsi funkciyi Starshi zherci krivisi buli iniciatorami riznih religijnih ceremonij voni stvorili svyatilishe rozpalyuvali vichnij nezgasimij vogon rozpovidali lyudyam pro yih doli Verhovnij zhrec krivis kirvaitis nim Criwe koristuvavsya povagoyu praviteliv znati i prostih lyudej jogo vlada rozpovsyudzhuvalasya na vsi baltijski vijni pid chas voyen z Tevtonskim ordenom Krivisi prinosili bogam tretinoyu vijskovoyi zdobichi u vipadku vdalogo pohodu Petro z Dujsburga pishe sho krivis buv nastilki povazhnoyu lyudinoyu sho jogo posli yaki nesli osoblivij znak krivulye krivu palicyu abo zhezl otrimuvali bud yaku dopomogu na zemlyah baltiv i prijmalisya z poshanoyu Koli verhovnij zhrec pomirav z chisla najpovazhnishih zherciv vibiravsya novij krivis Rangom nizhche buli vaidelutas nim Wurskaiten Waideler Waidelotten U velikih selishah takih yak Romuva voni pidtrimuvali vogon prijmali i prinosili zhertvi vchili molod zakonam i rozpovidali yim pro bogiv V gromadah voni tvorili rizni rituali organizovuvali religijni svyata chasto buli suddyami Vajdelotami mogli buti yak choloviki tak i zhinki Za vognem chasto stezhili divchata podibno do rimskih vestalok abo vdovi Yih nazivali vajdiles vajdelu tes vaidiles vaidelutes V obov yazki zherciv vhodilo slidkuvati za svyashennim vognem pislya togo yak jogo rozpaliv krivis Yaksho vogon cherez nedoglyad zgasav zhrec rozplachuvavsya za ce svoyim zhittyam FunkciyiRomuva bula ne tilki religijnim ale takozh i kulturnim ta politichnim centrom Do sferi yiyi vplivu vhodila ne tilki Prussiya ale takozh i zemli litovciv kurshiv ta zemgaliv Iz susidnih zemel u svyatilishe prisilali zhertvi i pribuvali palomniki Tut prohodili vijskovi zbori prussiv tut zberigalasya prusska kazna LiteraturaGimbutas M Balty Lyudi yantarnogo morya per s angl S Fedorova M 2004 Beresnevicius G Lietuviu religija ir mitologija sistemine studija Gintaras Beresnevicius Vilnius 2004 Beresnevicius G 2000 Gimbutiene M Baltai priesistoriniais laikais Vilnius 1985 Primitki