Перкýнас Пяркунаса Перкун лит Perkūnas балтійський бог громовержець володар повітря захисник справедливості Один із голо

Перкýнас (Пяркунаса, Перкун, лит. Perkūnas) — балтійський бог-громовержець, володар повітря, захисник справедливості. Один із головних богів литовського і, ширше — балтійського пантеону. В останні язичницькі сторіччя Перкунас став найвідомішим литовським богом. У латишів відомий під ім'ям Перконс (латис. Pērkons), У стародавніх прусів — як Перкунс (Percuns). Згідно з міфологічними відомостями, Пяркунас виступав також як бог грози, дощу, гір (і взагалі будь-яких височин), дубів і неба.

Перкунас

Божество в	балтійська міфологія
Частина від	латиська міфологія, литовська міфологія і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

У сучасних балтійських мовах збереглися споріднені слова, пов'язані з Пяркунасом: в литовській — perkūnas (грім), perkūnija (блискавка), в латиською — pērkons (грім).

Етимологія

Припускають, що слово Пяркунаса походить від праіндоєвропейського слова *Perkʷunos, співзвучного *perk^wus — слову, що означає «дуб», «ялина» (аналог perk-us, порівнянне з латинським quercus — «дуб»).

У рамках даної версії ім'я Пяркунаса зіставляють із (Fjörgyn) — матір'ю Тора, що побічно вказує на його приналежність до індоєвропейської групи «богів-громовержців».

Ще один варіант пов'язаний із вказівкою на височину/гору/небо (аналог готського fairguni — «гора», хетською peruna — «скеля», староіндійським parvata — «гора»).

Громовержець «генетично» пов'язаний з іншими індоєвропейськими громовержцями — слов'янським Перуном, хетським Перуном, давньоіндійським Парджаньєю, кельтським Hercynia, а також скандинавським Тором, німецьким Доннаром (від нього йде назва «четверга» — Donnerstag) і римським Юпітером. Також Перкунас відомий під ім'ям — молодого бога весни і родючості, що нагадує слов'янського Ярилу.

Зовнішність

Перкунас постає як озброєний сокирою рішучий чоловік із каштановою або рудою бородою. Він із гуркотом перетинає небо на двоколісному возі, запряженому одним або двома козлами (цапами). Перкунас багато в чому нагадує Тора або Індру. Існує думка, що на ранніх зображеннях Перкунас представлений як рогатий чоловік або людина з рогатим шоломом, що є атрибутом влади.

Святилища

На всій території Литви було безліч alkos (від слова alka — жертва), де горів незгасимий вогонь. Пагорби і гаї, яких Пяркунаса торкнувся блискавкою, вважалися священними. Їх оточували огорожею і ровом. Найголовніше святилище громовержця — Romove (Ромове, храм або спочинок) — розташовувалося у Вільнюсі, в долині Швянтарагіса.

Функції

Хоча пізніше Пяркунаса став богом війни, для хліборобів він спочатку був богом природи, відповідав за блискавки і погоду в цілому. Люди вірили, що громовержець посилав дощ і тим відроджував родючість землі (Жеміни) і запліднював її. Перший грім під час свята стрясав землю, благословляючи її, а також камені і воду.

Також Пяркунаса виступає в ролі охоронця порядку у світі. Він переслідує злі сили і породження хаосу — тих, хто порушує гармонію. Одним з імен Пярунаса, припускається, було Діверікз (Дівірікс), тобто «бич бога». У фольклорі існує безліч згадувань про те, як Перкунас переслідує бога мертвих і підземного світу Вяльнаса (лит. Velnias).

Символіка

Двобічна сокира символізує творчі і руйнівні сили Пяркунаса.
Косий хрест, «х», також званий язичницьким, або кельтським хрестом^[], використовувався для захисту та в ряді ритуалів (його зображували, коли укладали договір або пили ритуальний напій).
Дерева: дуб, ясен.
Тварини: бик, козел.
Птахи: голуб, зозуля.
Місця: будь-які височини, діброви.

Дати

Четвер вважається днем Пяркунаса. у цей день було прийнято запалювати на честь громовержця вогонь. Традиція збереглася й досі: по четвергах запалюють особливу свічку граудуліне (grauduline). Святкування на честь Пяркунаса відбуваються в такі дні: 2 лютого, на другий день Великодня, 24 квітня, 24-29 червня, 1 жовтня.

Споріднені божества

Пяркунаса можна зіставити зі слов'янським Перуном, фінським — одним з імен бога , можливо, запозичене у балтів фінськими племенами.

Функціонально Пяркунаса відповідає німецькому (від нього йде назва «четверга» — Donnerstag), Тору, індійському Індрі, Парджанья Ригведи, римському Юпітеру, хетському Пірве.

Джерела

Згідно з археологічними даними, культ Пяркунаса був широко поширений серед балтійських племен на II-IV ст. н. е. у зв'язку з утворенням землеробських товариств.

Відомості про культ Перконса у можна знайти в (1290). Пяркунас згадується в російських доповненнях до Хроніки [1] Іоанна Малали (1261). Петер з Дусбурга описує прусське святилище , де стояв ідол Пяркунаса. Також можна почерпнути відомості з «Польської історії» (XV ст.) Яна Длугоша і «Прусської хроніки» (1529) Симона Грунау.

Література

Іванов В. В., Топоров В. Н. Перкунас // Міфологічний словник / Головний редактор Є. М. Мелетинський.
The Symbolism of the Luminaries in Ancient Lithuanian Songs // Lings Martin. Symbol and Archetype. Cambridge, 1991. P. 83-97.