Під час Другої світової війни попри тому що Швеція дотримувалася своєї політики державного нейтралітету здобута на її те

Під час Другої світової війни попри тому, що Швеція дотримувалася своєї політики державного нейтралітету, здобута на її території залізна руда стала важливим економічним і військовим фактором на Європейському театрі Другої світової війни, оскільки Швеція була основним постачальником залізної руди до нацистської Німеччини. Середні відсотки за джерелами надходження залізної руди до нацистської Німеччини протягом 1933-43 років були такими: Швеція — 43,0 %, внутрішнє виробництво (Німеччина) — 28,2 %, Франція — 12,9 %. Найбільш залежним від шведської сталі у вермахті був нацистській військово-морський флот для забезпечення його потреб у виробництві військових кораблів. Також на думку деяких істориків, вважається, що шведський експорт допоміг продовжити війну.

Положення Швеції в Європі, 1942 р.
   **Швеція**

   Третій Рейх

   Території під німецькою окупацією

   Німецькі союзники, в тому числі військові, та маріонеткові держави

   Утримувані союзниками території

   Інші нейтральні території

І союзники, і країни Осі прагнули отримати контроль над гірничодобувним районом на півночі Швеції, поблизу шахтарських містечок Єлліваре та Кіруна. Важливість цього питання зросла після того, як ці джерела здобутку заліза були відрізані від Німеччини морською блокадою союзників унаслідок битви за Атлантику. Як запланована ^[en] у Зимовій війні, так і наступна німецька та Норвегії під час операції «Везерюбунг» значною мірою були спровоковані бажанням позбавити своїх ворогів заліза, критично важливого для виробництва сталі у воєнний час.

Залізна руда, видобута в Кіруні та Мальмбергеті і доставляється залізницею до портів Лулео та Нарвіка.(Кордони станом на 1920—1940 роки)

Вінстон Черчилль, тодішній перший лорд адміралтейства, був особливо стурбований шведським експортом залізної руди до Німеччини й наполягав на тому, щоб британський уряд вжив військових заходів для припинення цієї торгівлі. З самого початку війни Черчилль намагався переконати своїх колег по кабінету міністрів відправити британський флот у Балтійське море, щоб зупинити поставки шведського заліза, яке потрапляло до нацистської Німеччини з двох шведських експортних портів — Лулео та Укселесунд. Заплановане вторгнення отримало назву ^[en] і було сплановане адміралом флоту Вільямом Бойлом. Однак інші події затьмарили вторгнення, і його було скасовано. Пізніше, коли балтійські порти замерзли й німці почали вивозити залізну руду з норвезького порту Нарвік, Черчилль наполягав на тому, щоб Королівський флот замінував західне узбережжя Норвегії, щоб запобігти проходженню німецьких вантажних суден з рудою у нейтральних територіальних водах Норвегії, які рушили цими маршрутами, щоб уникнути морських патрулів союзників з контролю за контрабандою.

Хоча Швеція не вступила в конфлікт, пізніше під тиском західних союзників вона погодилася скасувати транзит німецьких військових матеріалів і військ через територію Швеції, ще більше скоротити експорт залізної руди, припинити шведське військово-морське супроводження німецьких кораблів на Балтиці та зменшити експорт шарикопідшипників. В обмін на це Британія і США погодилися на послаблення блокади, щоб дозволити Швеції імпортувати деякі важливі товари, зокрема каучук і нафту. Постійний дипломатичний тиск разом із погіршенням німецької військової позиції поступово переконали Швецію скоротити та, зрештою, до листопада 1944 року припинити торгівлю з Німеччиною.

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

Karlbom, Rolf (January 1965). Sweden's iron ore exports to Germany, 1933–1944. Scandinavian Economic History Review (англ.). 13 (1): 65—93. doi:10.1080/03585522.1965.10414365. ISSN 0358-5522.
Hansen, Kenneth P. (2005). Conflict in German Naval Strategy. Naval War College Review. 58 (4): 81—108. JSTOR 26396677.
Neuman, Ricki (25 серпня 2009). Ny bild av Sverige under krigsåren. Svenska Dagbladet (швед.). ISSN 1101-2412. Процитовано 19 квітня 2022.
Christian Leitz (2000). Nazi Germany and Neutral Europe During the Second World War. Manchester University Press. с. 64ff. ISBN .

Посилання

Swedish iron ore during World War II(англ.)
Sweden's iron ore exports to Germany, 1933—1944(англ.)
Harold James. Switzerland and Sweden in the Second World War(англ.)

Література

E. Lennroth, Den svenska utrikespolitikens historia 1919—1939, (Stockholm, 1959), pp. 170 ff.
G. Hagglef, Svensk krigshandelspolitik under andra viirldskriget, (Stockholm, 1958), pp. 20 ff.
Fritz, Martin (1974). German Steel and Swedish Iron Ore 1939—1945. Meddelanden från Ekonomisk-historiska institutionen vid Göteborgs universitet, 0072-5080 ; 29Under yttre tryck, 99-0136266-0. Göteborg. . SELIBR 7746295.
Shirer, William L. (1960). The Rise and Fall of the Third Reich. New York: Simon & Schuster. p. 679.
Karlbom, Rolf (January 1965). «Sweden's iron ore exports to Germany, 1933—1944». Scandinavian Economic History Review. 13 (1): 65–93. doi:10.1080/03585522.1965.10414365. ISSN 0358-5522.

[1] Karlbom, Rolf (January 1965). Sweden's iron ore exports to Germany, 1933–1944. Scandinavian Economic History Review (англ.). 13 (1): 65—93. doi:10.1080/03585522.1965.10414365. ISSN 0358-5522.

[2] Hansen, Kenneth P. (2005). Conflict in German Naval Strategy. Naval War College Review. 58 (4): 81—108. JSTOR 26396677.

[3] Neuman, Ricki (25 серпня 2009). Ny bild av Sverige under krigsåren. Svenska Dagbladet (швед.). ISSN 1101-2412. Процитовано 19 квітня 2022.

[4] Christian Leitz (2000). Nazi Germany and Neutral Europe During the Second World War. Manchester University Press. с. 64ff. ISBN .