Література Аргентини одна з найплідніших найпримітніших і найвпливовіших у Латинській Америці Її найвідомішими представн

Література Аргентини — одна з найплідніших, найпримітніших і найвпливовіших у Латинській Америці. Її найвідомішими представниками є Хорхе Луїс Борхес, Хуліо Кортасар, Леопольдо Лугонес і Ернесто Сабато.

Література Аргентини

Література Аргентини у Вікісховищі

Зародження

Колоніальний період

Обкладинка «Мартіна Фьєрро» — найвідомішого твору літератури гаучо

Іспаномовна література в Аргентині розпочалася з хронік іспанських колонізаторів. Першими письменниками і поетами були мешканці найстарішого аргентинського міста Сантьго-дель-Естеро , і Берналь Діас дель Кастільйо.

Першим хроністом Ріо-де-ла-Плати став Ульріх Шмідль, автор праці «Курс і подорож до Іспанії та Індій».

Заснування Університету Кордови у 1613 році стало значним поштовхом для розвитку культури Аргентини і літератури зокрема.

Незалежність

Після здобуття Аргентиною незалежності 1812 року була відкрита перша публічна бібліотека у Буенос-Айресі, до якої жителі впродовж першого місяця пожертвували 2000 книжок.

Першими проявами власне аргентинської літератури стали креольска (ісп. criollismo) та література гаучо (ісп. literatura gauchesca). Перший напрямок відзначається епічністю творів та ідеями перебудови суспільства і боротьби проти зовнішніх сил. Другий напрям є розповідями про життя гаучо і відкриття нових земель. Вважається, що саме література гаучо лягла в основу сучасної аргентинської літератури.

Перші твори літератури гаучо належать перу Бартоломе Ідальго. Також відомі сатира «Фауст» (1866), твори , , та інших. Найвизначнішою роботою цього жанру вважається поема «Мартін Фьєрро» Хосе Ернандеса (1872).

Основоположником романтизму в аргентинській літературі став Естебан Ечеверрія і його роботи першої половини XIX ст. Найвідомішими серед них є оповідання «Бійня» (ісп. El matadero) і поема «Полонянка» (ісп. La cautiva).

1837 року організував у Буенос-Айресі. Основними ідеями, яких дотримувалися письменники, що відвідували салон, були необхідність створення національної літератури, яка б відповідала ідеалам Травневої революції, писалася місцевим діалектом іспанської (ісп. español rioplatense), відображала політичні і соціальні події у країні. Палкий патріотизм у неокласичній естетиці втілилися у творах Вісенте Лопеса-і-Планеса, і .

У 1845 році вийшла книга Домінго Фаустіно Сарм'єнто «Факундо» про каудільйо Факундо Кірогу, яка вважається одним із перших творів аргентинської літератури.

У 1880-х роках розквітає література Буенос-Айреса, у якій слід відзначити ліричну поезію , оповідання , , , , і .

Серед письменниць XIX ст. відзначаються Хуана Мануела Горріті, , і , які у своїх творах приділяли увагу національним темам і проблемам становища жінок у тодішньому суспільстві.

ХХ століття

До початку XX ст. в Аргентині нормалізувалося політичне життя, завдяки чому культура країни почала бурхливо розвиватися. Фігурою, яка ознаменувала перехід до нової епохи у літературі Аргентини, став поет і письменник-модерніст Леопольдо Лугонес. За витонченою поезією Лугонеса розпочався період переважання простоти (ісп. sencillista), найвідомішими представниками якого є й . Також початок XX ст. відзначається появою багатьох творів, зокрема , які були перенесені на кіноекран.

У 1920-х роках у літературних колах конкурували дві групи письменників: Флорида і Боедо. Члени Групи Флорида були переважно заможними людьми, а Група Боеда присвятила себе висвітленню соціальних і економічних проблем робітничого класу, беручи натхнення від російського соцреалізму. Найвідомішим представником Групи Боеда був та поети і . Група Флорида видавала журнал, до якого писав найвідоміший у світі на той час аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес.

У 1940-х роках з'являється авангард нових письменників на чолі з , поряд з , , і . У той же час розпочинає свою творчість Хорхе Луїс Борхес. Ернесто Сабато публікую свій перший роман «Тунель», який здобуває схвальні відгуки і премії у Європі. видає декілька книг, зокрема «Адам Буенос-Айреса» (1948). Публікуються поети , , які надихалися європейським сюрреалізмом, , який захоплювався англійською поезією, , який вважається фундатором конкретизму.

Хуліо Кортасар з допомогою Борхеса пише свої перші твори 1950 року та їде в Париж. Його твори справили значний вплив не лише на літературу Аргентини, але і на усю світову фантастику.

У 1950—1960-х роках поетичний авангард аргентинської літератури гуртується навколо журналу «Поезія Буенос-Айресу», яким керує . Серед політично заангажованих поетів вирізняються лауреат Хуан Гельман, і . відзначається у царині інтимної лірики. Відомими в Аргентині стають і Адольфо Бьйой Касарес, який також пише у співавторстві з Борхесом.

У 1970-х роках військова диктатура значно впливала на літературне життя Аргентини. Представниками цього періоду є Антоніо ді Бенедетто, Освальдо Баєр, Томас Елой Мартінес, Ектор Тісон, які змушені були писати в еміграції.

Після падіння військової диктатури (1976—1983) з'являється плеяда нових прозаїків, зокрема , , Мануель Пуйг, , , , , , Ана Марія Шуа, , , Луїса Валенсуела, , , , , , , , , , , , , , , , і поетів, зокрема , , , , , , , , , , , , , . Пародійні нотки у творчості цих письменників, іронія, переплетіння фантазії і реалізму, епічність, мінімалізм, феміністична лірика складають основні тенденції етапу розвитку літератури.

Сучасна аргентинська література

У часи президентства Карлоса Сауля Менема (1989—1999), в атмосфері розквіту економіки і деякого занепаду культури, з'явилися нові групи авторів, далеких від традиційних літературних кіл. Серед них вирізняються , , , , , , , , , , , , і , , Мартін Родрігес, , , .

Після кризи 2001 року в Аргентині почало формуватися нове покоління письменників, які часто публікують свої твори через Інтернет.

Примітки

. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

(ісп.)
(ісп.)
Аргентинська література на Argentina.gov.ar [ 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.](ісп.)
Техніки аргентинської літератури [ 9 квітня 2012 у Wayback Machine.](ісп.)
Етапи розвитку аргентинської літератури [ 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.](ісп.)

[1] . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 5 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] . Архів оригіналу за 15 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()