Кауди́льйо (ісп. caudillo — «вождь») — військовий та політичний лідер в іспаномовних країнах.
Походження поняття
Термін виник як титул військового командувача в Іспанії за часів Середньовіччя. Пізніше використовувався як назва політичного керівника. В другій половині XIX століття в Латинській Америці так називали керівників воєн з Іспанією за незалежність.
В 1937–1975 роках титул каудильйо носив генерал Франциско Франко.
Використання поняття
Зараз цим терміном в Латинській Америці називають політичного чи військового лідера, що здійснює необмежену владу над військовою частиною, політичною партією чи бореться за встановлення диктатури над країною.
Каудилізм
Каудилізм — система панування в країнах Латинської Америки диктаторів, що приходили до влади та правили за допомогою військового насильства.
Таке явище, як каудилізм, було характерним лише для країн Латинської Америки та являє собою систему політичної диктатури, яка встановилася у цих країнах у ХІХ ст. після завоювання ними незалежності.
Уся влада зосереджувалася в руках тих чи інших угрупувань, очолюваних диктаторами — каудильйо. Каудалізм мав місце в латиноамериканських країнах і на початку ХХ ст. Влада місцевих каудильйо була у Венесуелі, Панамі, Гаїті та інших країнах. Влада каудильйо встановлювалася найчастіше силою (в результаті військових переворотів) або за допомогою імітації виборів, та утримувалася завдяки силі армії, великим землевласникам та харизмі каудильйо. Деякі каудильйо утримували владу десятиріччями, інші — скидалися майже щорічно.
Каудилізм зазвичай прикривався ліберальними конституціями, які будувалися за структурою конституції США. Президент (каудильйо) був водночас головою держави та головою виконавчої влади. Водночас, за свого володарювання каудильйо мало зважали, або й взагалі нехтували чинною конституцією держави. Конституції не мали дійсної сили, і окрім того, були нестабільними: вони часто змінювалися та перероблювалися у відповідності до потреб певного режиму або до бажань певного каудильйо. В результаті, в Болівії, наприклад, конституція змінювалася 10 разів, а в Еквадорі — 13.
У XIX столітті латиноамериканська двопартійна система лише зовні нагадувала свій англійський прототип. І консерватори, і ліберали були в цей час партіями тільки в умовному сенсі. Вони залишалися насправді лише угрупуваннями, напівфеодальними кліками, що вели між собою війну. Їхнє виражалося не в програмних документах, а у відвертій ставці на певного сильного лідера (каудильйо), який бачить перед собою єдину мету — захоплення влади і створення нового авторитарного режиму.
Часто й самі каудильйо, спираючись на власні збройні загони, робили ставку на одну з двох партій, які конкурували. У випадку, якщо той чи інший каудильйо домагався посади президента республіки, він розглядав державний механізм як свою дідизну і без будь-яких утисків призначав на державні посади своїх партійних прихильників, розплачуючись тим самим за надані йому політичні послуги. Але й каудильйо в боротьбі за президентську владу не покладалися тільки на партійну підтримку.
Сама із себе опозиційна партія на виборах наперед не мала шансів на перемогу. Чинний президент і керівнича партія використовували будь-які засоби для того, щоб не поступитися своїм політичним противникам державною владою під час виборів. Вони використовували всі правові та неправові засоби, щоб чинити тиск на виборців, йшли на підкупи, вбивства політичних супротивників, на фальсифікацію підсумків виборів і т. д.
Саме тому каудильйо робили основну ставку не на вибори і свою «кишенькову» партію, а на захоплення влади насильницьким шляхом, насамперед на державні перевороти (пронунсіаменто). Трудящі маси, низи населення, що знаходяться у владі каудильйо і лише поверхнево сприйняли християнські заповіді, залишалися байдужими до цих державних переворотів і до долі демократичних інститутів у цілому. Парадокс полягав у тому, що більшість диктаторів-каудильйо, попри найжорстокіші заходи, застосовувані до політичних противників, як правило, не могли довго зберегти у своїх руках державну (президентську) владу. На насильство з боку уряду його політичні опоненти також відповідали насильством. У результаті лише невелика кількість президентів у XIX ст. зберегли свій пост до закінчення терміну. Значна їх частина була не просто повалена в ході чергового перевороту, але й убита.
Феномен каудилізму нерозривно пов'язаний в Латинській Америці з тими винятковими привілеями, які зберегла за собою армія ще з епохи війни за незалежність. Авторитарні і диктаторські режими базувалися на мілітаризмі, який сягав своїм корінням у колоніальне минуле.
Вже незабаром після завоювання незалежності низка генералів і офіцерів, спираючись на свій військовий авторитет, на підтримку земельної олігархії та церкви, встановили у своїх країнах військові диктатури (Паес у Венесуелі, Санта-Крус у Перу, Флорес в Еквадорі тощо). Каудильйо були вихідцями з військової верхівки.
Політична нестабільність ставила армію у виключне становище, часто робила її арбітром в політичних конфліктах. Армія вважала себе поза конституцією. Після закінчення війни за незалежність протягом наступних десятиліть XIX ст. чисельність армії не тільки не скоротилася, а й збільшилася. Так, у маленькому Еквадорі всупереч обмеженням, встановленим безпосередньо в Конституції 1859 р., кількість високооплачуваних вищих військових чинів явно перевищувала всі національні потреби (6 маршалів, 6 дивізійних і 22 бригадних генерали).
У XIX столітті завдяки активному втручанню армії в політичне життя державні перевороти стали звичайним явищем в переважній більшості латиноамериканських республік. Їх число перевершило всі відомі попередні та наступні у світовій історії показники. З моменту завоювання незалежності і до кінця XIX ст. більш як сто переворотів у Латинській Америці закінчилися перемогою заколотників і поваленням старих урядів. Горезвісні латиноамериканські пронунсіаментос були не «революціями», як це зазвичай стверджували самі їх організатори, а типово військовими переворотами, які супроводжувалися простою зміною при владі різних фракцій керівничого блоку. Нові каудильйо мало що змінювали в наявній соціальній і політичній системі. Якщо вони виступали з обіцянкою реформ, то це було лише грубою популістською демагогією.
Таким чином, зворотною стороною каудилізму, як і будь-якого авторитаризму, побудованого на силі держави і на вмінні харизматичного лідера використовувати в політиці свої особисті якості, була його нестійкість. Каудильйо, як правило, швидко витрачав свій політичний авторитет, соціальна база його панування невблаганно звужувалася, а сам він ставав жертвою нової змови.
Характерні для Латинської Америки в XIX ст. величезні соціально-етнічні контрасти, злидні мас, їх безсилля перед всемогутньою державною владою неминуче викликали в міру подальшого розвитку суспільства чимраз більший соціальний і політичний протест. Але він в силу низького політичної свідомості низів суспільства не міг вилитися в організований рух проти диктаторських режимів і каудилізму як таких. Цей протест виступав у той час переважно у формі особистісних, локальних конфліктів.
Передумови виникнення каудилізму
Через низку особливостей історії державного становлення країн Латинської Америки, яке ускладнювалося зовнішнім втручанням з боку Великої Британії і, особливо, США (яке все більше зростало впродовж XIX століття), переважна більшість латиноамериканських країн характеризувалося конституційної і політичної нестабільністю: конституція Чилі 1833 була вже восьмою всього за півтора десятиліття історії нової держави, з 72 урядів Мексики за XIX століття лише 12 здали повноваження мирно, в Парагваї з другої половини XIX століття президенти не утримували владу понад два роки, у Колумбії відбулося 27 громадянських війн.
Визначальний вплив конституційного досвіду колишніх метрополій (Іспанії та Португалії) і США зумовив встановлення у всіх державах республіканського ладу — навіть у випадках, коли внутрішня соціально-політична ситуація створювала передумови для конституційно-монархічного ладу. Механічне перенесення демократичних норм без адаптації до реальних потреб країн Латинської Америки, зокрема, відмова від монархії та відсутність дієвих державних та політичних структур, спричинили виникнення конституційної нестабільності і військової диктатури.
Політичні деформації конституційного ладу значно ускладнили нормальну еволюцію латиноамериканських суспільств аж до кінця XX століття. Вони постійно провокували громадянські війни, заколоти і зростання то прихованої, то явної зовнішньополітичної залежності урядів від великих західних держав, в першу чергу — від США. США, на підставі так званої «Доктрини Монро» вже в XIX ст. оголосили Латинську Америку зоною своїх переважних інтересів, а з початку XX ст. повели проголошену президентом Тафтом політику «активного втручання» у внутрішньополітичні справи нових держав.
У цих умовах прагнення до централізації управління всередині країни та надзвичайне значення влади президента викликали появу характерного тільки для Латинської Америки явища — каудилізму.
Слабкість політичних партій, без яких не могла скластися система міцного парламентаризму, була другим джерелом цього явища. Владу нерідко захоплювали вихідці з військових кіл, спираючись на армію і поширене в Латинській Америці невдоволення соціальних низів аристократією і багатими.
Такі каудильйо узурпували собі (або наділялися напівконституційним шляхом) диктаторські повноваження, включаючи право законотворчості — і перелаштовували згодом під себе конституційний лад.
Х. К. Маріатегі пише, що «Поява військових каудильйо була природним результатом розвитку подій в період революції, яка так і не привела до утворення нового панівного класу. У цих умовах влада неминуче повинна була потрапити в руки військових, які брали участь у революції: з одного боку, вони користувалися відомим авторитетом, пожинаючи плоди своєї військової слави, а з іншого — могли залишатися при владі, спираючись на силу зброї. Зрозуміло, каудильйо не був вільний від впливу класових інтересів чи інших соціальних сил, які боролися в той час між собою. Каудильо спирався або на розпливчастий і риторичний лібералізм міського „демосу“, або на колоніальний консерватизм землевласницької касти».
Правова система та державний режим каудилізму
Особливістю диктаторських режимів у державах Латинської Америки було те, що вони зовні прикривалися демократичними конституціями. Структура перших латиноамериканських конституцій і організація державних органів також випробували на собі помітний вплив європейського та північноамериканського конституціоналізму. Практично всі, навіть найбільш ранні конституції, містили декларації прав людини і громадянина та інші демократичні положення.
Перенесення передових демократичних державних інститутів на латиноамериканський ґрунт (виборність державних органів, політичні права і свободи тощо) носило чисто механічний характер, оскільки в жодній з латиноамериканських республік війна за незалежність не привела до корінних змін соціальної структури та політико-правових традицій. Тому в своєрідних умовах Латинської Америки передові конституційні ідеї зазнали істотних змін. У них отримали відображення особливості латиноамериканського суспільства першої чверті XIX ст. Еволюція латиноамериканського конституціоналізму до кінця цього періоду все більш виражалася в пошуках своїх власних конституційних зразків. Конституції зазвичай закріплювали унітарний устрій держав, передбачали централізовану систему адміністрації при збереженні муніципального самоврядування. Бразилія, Аргентина, Мексика, Венесуела мали федеративний державний устрій, але в них федерація була не національною, а адміністративною.
Латиноамериканські конституції зазвичай передбачали широкі права глави держави, обраного населенням, а не парламентом. Зазвичай президент був і главою держави, і главою виконавчої влади. Він керував урядом, державним апаратом, збройними силами.
Парламенту за конституцією відводилася роль найвищого органу в державі. Однак, на практиці, законодавчий процес також контролювався главою держави. Він володів правом вето щодо законів, затверджених парламентом, міг видавати «декрети-закони» або «президентські закони». Президенти-диктатори або розпускали парламент, або жорстко контролювали процес обрання його членів, або просто ігнорували його існування та рішення.
Панівне становище в латиноамериканських державах займали великі землевласники. Вони не тільки зберігали незмінними свої великі володіння, але й розширювали їх. Останньою країною, в якій було скасовано рабство, були «Сполучені штати Бразилії» (1888).
Перша спроба оформлення за допомогою конституції нової влади була зроблена патріотичними колами Венесуели. Проголошена в 1811 р. конституція, що закріпила федеративний устрій республіки, копіювала багато положень конституційних документів США. Федеральна влада отримала право укладати договори, оголошувати війну, утримувати армію і флот, забезпечувати внутрішній порядок, стягувати податки і приймати закони з питань, що зачіпають інтереси федерації. Конституція гарантувала кожній провінції «суверенітет, свободу і незалежність» з усіх питань, що не були прямо делеговані федерації.
Федеральні органи створювалися за принципом поділу влади. Законодавча влада здійснювалася двопалатним Конгресом (Палата і Сенат), виконавча — консульської колегією з трьох осіб (під впливом французької Конституції 1799 р.), судова — Верховним судом і трибуналами. Під впливом французьких правових документів Конституція Венесуели 1811 року (в подальшому це стало традицією для латиноамериканського конституціоналізму в цілому) містила велику кількість статей, присвячених загальним принципам організації влади і природженим правам людини.
Конституція проголошувала формальну рівність усіх громадян, у тому числі метисів та індіанців, і навіть наказувала в загальній формі провінційній владі вживати заходів щодо поліпшення становища «природжених громадян» — індіанців і зближення їх з «рештою громадян», зокрема відкривати для них школи та коледжі. У ній вказувалося, що землі, якими володіли індіанці, будуть закріплені за ними на праві власності.
Важливе значення мали також положення Конституції, що передбачають скасування дворянських, військових і церковних привілеїв. Разом з тим Конституція оголошувала католицьку релігію державною — «єдиною і винятковою релігією Венесуели». Прогресивні в цілому положення Конституції 1811 року припинили своє існування разом з падінням Першої Венесуельської республіки.
Перші конституції виявилися недовговічними і в інших латиноамериканських республіках. Це пояснювалося вже не зовнішніми факторами (військові поразки), а відсутністю політичної стабільності, постійними розбратами між групами феодально-клерикальної олігархії які конкурували, сепаратизмом окремих провінцій, не пов'язаних між собою міцними економічними зв'язками. Політична нестійкість визначила вже в перші роки існування латиноамериканських держав конституційну нестабільність.
Своєрідну спробу запобігти внутрішнім чварам і слабкості нової влади за допомогою ретельно розробленої державної організації почав у середині 20-х рр. Сімон Болівар. Він в принципі вважав за необхідне створення в Південній Америці єдиної централізованої держави, здатної протистояти іноземному втручанню.
Розроблена ним як «ідеальний зразок» Конституція Болівії 1826 року передбачала сильну центральну владу. У ній закріплювався принцип поділу влади, але поряд із законодавчою, виконавчою і судовою владою вона виділяла «виборчу владу». Останній Болівар, що стояв в цілому на демократичних позиціях, надавав велике значення. Але практично «виборчої владою», тобто правом участі у виборах, користувалися лише особи, які вміють читати і писати. Це виключало з політичного життя Болівії широкі маси, насамперед індіанців (писемні складали менше 10% населення).
Законодавчий корпус включав три палати: Трибунат, Сенат і Цензорат. До відання законодавчої влади в цілому відносилися такі питання, як обрання президента, надання останньому особливих повноважень у разі війни або «надзвичайної небезпеки». Окрім того, кожна палата мала спеціальну компетенцію. Трибуни розробляли державний бюджет, пропонували закони, що стосуються розвитку промисловості, проведення земельної реформи. Сенатори готували кодекси, вносили пропозиції по судових реформах. Цензори зобов'язані були стежити за дотриманням конституції і законів, обирали на вищі судові і церковні посади, складали законопроєкти про друк, освіту, розвиток наук і мистецтва. Конституція встановила наступну систему затвердження законів. Акти, прийняті Трибунатом, надходили в Сенат. Якщо сенатори висували заперечення, то доля закону залежала від цензорів. Цензори схвалювали акти, запропоновані сенаторами, і, навпаки , Сенат — акти, які надходили від цензорів. У разі розбіжності цих органів арбітром виступав вже Трибунат. Президент мав право відкладеного вето, яке конгрес міг подолати лише більшістю голосів всіх палат.
Виконавча влада вручалася незмінному президенту, який призначав віце-президента (за згодою палат) і міністрів. Віце-президент (на відміну від конституції США) був главою уряду. У цій якості він разом з одним з міністрів скріплював своїм підписом акти президента. Після смерті президента віце-президент заміщав посаду, що звільнилася і займав її також довічно.
Сильна президентська влада, трьохпалатний парламент та інші елементи конституції, що нагадували бонапартистські зразки, дали підставу супротивникам Болівара звинуватити його в прагненні до диктаторства. Але Болівар не припускав активного втручання президента у справи конгресу і відстоював ідею законності. Ряд демократичних принципів конституції, на його думку, дозволяв уряду використовувати сильну владу для прогресивних соціально-економічних перетворень, для приборкання свавілля і егоїзму латифундистських кіл.
Однак романтична надія Болівара вирішити складні суперечності латиноамериканського суспільства за допомогою лише чисто політичних засобів і простої централізації урядової влади виявилися нездійсненними. Реальна влада в Болівії, як і в інших латиноамериканських республіках, перебувала в руках великих власників, поміщиків і клерикалів. Вже в 1829 р., після повстання в армії, конституція 1826 року була скасована. У Болівії, як і в інших країнах Латинської Америки, почалася тривала смуга політичної нестійкості.
Каудилізм супроводжувався явищем конституційної інфляції. Виявлялося це в тому, що конституція країни не скасовувалася, але встановлені нею норми, принципи та інститути не діяли або діяли в неповній мірі. Іноді не функціонували окремі положення конституції, або вони реалізовувалися в спотвореному вигляді. Конституційній інфляції сприяла і часта зміна керівничих режимів, зміна конституцій (у Венесуелі — більш як 20 разів).
Каудильйо, що змінювали один одного при владі, та політичні угрупування, що їх підтримували, прагнули впровадити своїх ставлеників в державний апарат і посилити ідеологічний вплив на населення. У зв'язку з цим, а також в силу свого власного честолюбства новий каудильйо, як правило, відміняв раніше діяла конституцію і поспіхом організовував «прийняття» нової.
Зовні більшість латиноамериканських конституцій в XIX ст. зберігали певні демократичні форми, що стали по-своєму «священними», але в умовах авторитарного режиму вони були не більше ніж декорацією, неодмінною умовою «політичної гри». Ці конституції незмінно проголошували принцип поділу влади, виборність державних органів, демократичні права громадян. Реальна ж дійсність в латиноамериканських державах в XIX ст. була далека від конституційної законності і демократії.
Для відсторонення народних мас від участі в політичному житті встановлювалися прямі виборчі обмеження (майнові, освітні та інші цензи), які позбавляли більшу частину населення можливості участі у виборах, а отже, і будь-якого впливу на діяльність державних органів. Виборчі кампанії перетворилися на суцільний ланцюг прямого насильства з боку державної влади і підтасувань підсумків виборів. Практично на виборах завжди «перемагали» урядові , тому й парламенти в латиноамериканських республіках, як правило, були слухняним знаряддям у руках президентів-диктаторів.
Як один із засобів зміцнення «конституційного» ладу і забезпечення політичної стабільності в багатьох державах субконтиненту використовувався особливий правовий інститут — «стан облоги» (estado de sitio), який вперше був передбачений в Конституції Чилі 1833 року. Ця конституція, розроблена консерваторами, встановила в Чилі унітарну і жорстко централізовану республіку з сильним президентом на чолі. Вона примітна в тому сенсі, що, на відміну від інших латиноамериканських конституцій, являла собою документ, що діяв близько ста років.
Введення стану облоги (надзвичайного) стану було однією з прерогатив президентської влади і означало призупинення конституційних прав та гарантій громадян. Це узаконювало відкриту розправу уряду зі своїми політичними опонентами.
Конституційну історію латиноамериканських республік XIX ст. не можна розглядати, однак, тільки як дзеркальне відбиття інтересів та волі лише реакційних сил. У ній відбилися і всі складнощі розвитку етнічного та класового складу суспільства, суперечність формування єдиної національної державності, неминуче посилення буржуазних елементів у політичному житті, наростальна боротьба трудящих мас проти диктаторських режимів. В результаті цієї боротьби в деяких конституціях знайшли своє відбиття нові та прогресивні для своєї епохи ідеї та положення, а самі ці правові документи стали важливими віхами в історії світового конституціоналізму.
Див. також
Джерела
- Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. ради академік НАНУ М. Попович. — 4-те вид., виправл., доп. — Видавництво «ТЕКА». — 2006.
- Кащенко С. Всеобщая история государства и права новейшего времени: Учебное пособие. / С. Кащенко. — М.: Издательство «ДОЛЯ», 2006. — 336 с.
- Графский В. Г. Всеобщая история права и государства / В. Г. Графский. — М.: Изд-во НОРМА, 2000.
- Крашенинникова Н., Жидкова О. История государства и права зарубежных стран / [Электронный ресурс] — Библиотека «Гумер». — Режим доступа: http://www.gumer.info//bibliotek_Buks/Pravo/katshenko/index.php [ 27 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Мариатеги X. К. Семь очерков истолкования перуанской действительности / Х. К. Мариатеги. — М.: Издательство иностранной литературы, 1963. — 432 с.
- Омельченко О. . Библиотека «Гумер» (рос.). Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
Посилання
- Каудильйо [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kaudi ljo isp caudillo vozhd vijskovij ta politichnij lider v ispanomovnih krayinah Shtandart Francisko Franko kaudiljo Velikoyi IspaniyiPohodzhennya ponyattyaTermin vinik yak titul vijskovogo komanduvacha v Ispaniyi za chasiv Serednovichchya Piznishe vikoristovuvavsya yak nazva politichnogo kerivnika V drugij polovini XIX stolittya v Latinskij Americi tak nazivali kerivnikiv voyen z Ispaniyeyu za nezalezhnist V 1937 1975 rokah titul kaudiljo nosiv general Francisko Franko Vikoristannya ponyattyaZaraz cim terminom v Latinskij Americi nazivayut politichnogo chi vijskovogo lidera sho zdijsnyuye neobmezhenu vladu nad vijskovoyu chastinoyu politichnoyu partiyeyu chi boretsya za vstanovlennya diktaturi nad krayinoyu KaudilizmKaudilizm sistema panuvannya v krayinah Latinskoyi Ameriki diktatoriv sho prihodili do vladi ta pravili za dopomogoyu vijskovogo nasilstva Take yavishe yak kaudilizm bulo harakternim lishe dlya krayin Latinskoyi Ameriki ta yavlyaye soboyu sistemu politichnoyi diktaturi yaka vstanovilasya u cih krayinah u HIH st pislya zavoyuvannya nimi nezalezhnosti Usya vlada zoseredzhuvalasya v rukah tih chi inshih ugrupuvan ocholyuvanih diktatorami kaudiljo Kaudalizm mav misce v latinoamerikanskih krayinah i na pochatku HH st Vlada miscevih kaudiljo bula u Venesueli Panami Gayiti ta inshih krayinah Vlada kaudiljo vstanovlyuvalasya najchastishe siloyu v rezultati vijskovih perevorotiv abo za dopomogoyu imitaciyi viboriv ta utrimuvalasya zavdyaki sili armiyi velikim zemlevlasnikam ta harizmi kaudiljo Deyaki kaudiljo utrimuvali vladu desyatirichchyami inshi skidalisya majzhe shorichno Kaudilizm zazvichaj prikrivavsya liberalnimi konstituciyami yaki buduvalisya za strukturoyu konstituciyi SShA Prezident kaudiljo buv vodnochas golovoyu derzhavi ta golovoyu vikonavchoyi vladi Vodnochas za svogo volodaryuvannya kaudiljo malo zvazhali abo j vzagali nehtuvali chinnoyu konstituciyeyu derzhavi Konstituciyi ne mali dijsnoyi sili i okrim togo buli nestabilnimi voni chasto zminyuvalisya ta pereroblyuvalisya u vidpovidnosti do potreb pevnogo rezhimu abo do bazhan pevnogo kaudiljo V rezultati v Boliviyi napriklad konstituciya zminyuvalasya 10 raziv a v Ekvadori 13 U XIX stolitti latinoamerikanska dvopartijna sistema lishe zovni nagaduvala svij anglijskij prototip I konservatori i liberali buli v cej chas partiyami tilki v umovnomu sensi Voni zalishalisya naspravdi lishe ugrupuvannyami napivfeodalnimi klikami sho veli mizh soboyu vijnu Yihnye virazhalosya ne v programnih dokumentah a u vidvertij stavci na pevnogo silnogo lidera kaudiljo yakij bachit pered soboyu yedinu metu zahoplennya vladi i stvorennya novogo avtoritarnogo rezhimu Chasto j sami kaudiljo spirayuchis na vlasni zbrojni zagoni robili stavku na odnu z dvoh partij yaki konkuruvali U vipadku yaksho toj chi inshij kaudiljo domagavsya posadi prezidenta respubliki vin rozglyadav derzhavnij mehanizm yak svoyu didiznu i bez bud yakih utiskiv priznachav na derzhavni posadi svoyih partijnih prihilnikiv rozplachuyuchis tim samim za nadani jomu politichni poslugi Ale j kaudiljo v borotbi za prezidentsku vladu ne pokladalisya tilki na partijnu pidtrimku Sama iz sebe opozicijna partiya na viborah napered ne mala shansiv na peremogu Chinnij prezident i kerivnicha partiya vikoristovuvali bud yaki zasobi dlya togo shob ne postupitisya svoyim politichnim protivnikam derzhavnoyu vladoyu pid chas viboriv Voni vikoristovuvali vsi pravovi ta nepravovi zasobi shob chiniti tisk na viborciv jshli na pidkupi vbivstva politichnih suprotivnikiv na falsifikaciyu pidsumkiv viboriv i t d Same tomu kaudiljo robili osnovnu stavku ne na vibori i svoyu kishenkovu partiyu a na zahoplennya vladi nasilnickim shlyahom nasampered na derzhavni perevoroti pronunsiamento Trudyashi masi nizi naselennya sho znahodyatsya u vladi kaudiljo i lishe poverhnevo sprijnyali hristiyanski zapovidi zalishalisya bajduzhimi do cih derzhavnih perevorotiv i do doli demokratichnih institutiv u cilomu Paradoks polyagav u tomu sho bilshist diktatoriv kaudiljo popri najzhorstokishi zahodi zastosovuvani do politichnih protivnikiv yak pravilo ne mogli dovgo zberegti u svoyih rukah derzhavnu prezidentsku vladu Na nasilstvo z boku uryadu jogo politichni oponenti takozh vidpovidali nasilstvom U rezultati lishe nevelika kilkist prezidentiv u XIX st zberegli svij post do zakinchennya terminu Znachna yih chastina bula ne prosto povalena v hodi chergovogo perevorotu ale j ubita Fenomen kaudilizmu nerozrivno pov yazanij v Latinskij Americi z timi vinyatkovimi privileyami yaki zberegla za soboyu armiya she z epohi vijni za nezalezhnist Avtoritarni i diktatorski rezhimi bazuvalisya na militarizmi yakij syagav svoyim korinnyam u kolonialne minule Vzhe nezabarom pislya zavoyuvannya nezalezhnosti nizka generaliv i oficeriv spirayuchis na svij vijskovij avtoritet na pidtrimku zemelnoyi oligarhiyi ta cerkvi vstanovili u svoyih krayinah vijskovi diktaturi Paes u Venesueli Santa Krus u Peru Flores v Ekvadori tosho Kaudiljo buli vihidcyami z vijskovoyi verhivki Politichna nestabilnist stavila armiyu u viklyuchne stanovishe chasto robila yiyi arbitrom v politichnih konfliktah Armiya vvazhala sebe poza konstituciyeyu Pislya zakinchennya vijni za nezalezhnist protyagom nastupnih desyatilit XIX st chiselnist armiyi ne tilki ne skorotilasya a j zbilshilasya Tak u malenkomu Ekvadori vsuperech obmezhennyam vstanovlenim bezposeredno v Konstituciyi 1859 r kilkist visokooplachuvanih vishih vijskovih chiniv yavno perevishuvala vsi nacionalni potrebi 6 marshaliv 6 divizijnih i 22 brigadnih generali U XIX stolitti zavdyaki aktivnomu vtruchannyu armiyi v politichne zhittya derzhavni perevoroti stali zvichajnim yavishem v perevazhnij bilshosti latinoamerikanskih respublik Yih chislo perevershilo vsi vidomi poperedni ta nastupni u svitovij istoriyi pokazniki Z momentu zavoyuvannya nezalezhnosti i do kincya XIX st bilsh yak sto perevorotiv u Latinskij Americi zakinchilisya peremogoyu zakolotnikiv i povalennyam starih uryadiv Gorezvisni latinoamerikanski pronunsiamentos buli ne revolyuciyami yak ce zazvichaj stverdzhuvali sami yih organizatori a tipovo vijskovimi perevorotami yaki suprovodzhuvalisya prostoyu zminoyu pri vladi riznih frakcij kerivnichogo bloku Novi kaudiljo malo sho zminyuvali v nayavnij socialnij i politichnij sistemi Yaksho voni vistupali z obicyankoyu reform to ce bulo lishe gruboyu populistskoyu demagogiyeyu Takim chinom zvorotnoyu storonoyu kaudilizmu yak i bud yakogo avtoritarizmu pobudovanogo na sili derzhavi i na vminni harizmatichnogo lidera vikoristovuvati v politici svoyi osobisti yakosti bula jogo nestijkist Kaudiljo yak pravilo shvidko vitrachav svij politichnij avtoritet socialna baza jogo panuvannya nevblaganno zvuzhuvalasya a sam vin stavav zhertvoyu novoyi zmovi Harakterni dlya Latinskoyi Ameriki v XIX st velichezni socialno etnichni kontrasti zlidni mas yih bezsillya pered vsemogutnoyu derzhavnoyu vladoyu neminuche viklikali v miru podalshogo rozvitku suspilstva chimraz bilshij socialnij i politichnij protest Ale vin v silu nizkogo politichnoyi svidomosti niziv suspilstva ne mig vilitisya v organizovanij ruh proti diktatorskih rezhimiv i kaudilizmu yak takih Cej protest vistupav u toj chas perevazhno u formi osobistisnih lokalnih konfliktiv Peredumovi viniknennya kaudilizmuCherez nizku osoblivostej istoriyi derzhavnogo stanovlennya krayin Latinskoyi Ameriki yake uskladnyuvalosya zovnishnim vtruchannyam z boku Velikoyi Britaniyi i osoblivo SShA yake vse bilshe zrostalo vprodovzh XIX stolittya perevazhna bilshist latinoamerikanskih krayin harakterizuvalosya konstitucijnoyi i politichnoyi nestabilnistyu konstituciya Chili 1833 bula vzhe vosmoyu vsogo za pivtora desyatilittya istoriyi novoyi derzhavi z 72 uryadiv Meksiki za XIX stolittya lishe 12 zdali povnovazhennya mirno v Paragvayi z drugoyi polovini XIX stolittya prezidenti ne utrimuvali vladu ponad dva roki u Kolumbiyi vidbulosya 27 gromadyanskih vijn Viznachalnij vpliv konstitucijnogo dosvidu kolishnih metropolij Ispaniyi ta Portugaliyi i SShA zumoviv vstanovlennya u vsih derzhavah respublikanskogo ladu navit u vipadkah koli vnutrishnya socialno politichna situaciya stvoryuvala peredumovi dlya konstitucijno monarhichnogo ladu Mehanichne perenesennya demokratichnih norm bez adaptaciyi do realnih potreb krayin Latinskoyi Ameriki zokrema vidmova vid monarhiyi ta vidsutnist diyevih derzhavnih ta politichnih struktur sprichinili viniknennya konstitucijnoyi nestabilnosti i vijskovoyi diktaturi Politichni deformaciyi konstitucijnogo ladu znachno uskladnili normalnu evolyuciyu latinoamerikanskih suspilstv azh do kincya XX stolittya Voni postijno provokuvali gromadyanski vijni zakoloti i zrostannya to prihovanoyi to yavnoyi zovnishnopolitichnoyi zalezhnosti uryadiv vid velikih zahidnih derzhav v pershu chergu vid SShA SShA na pidstavi tak zvanoyi Doktrini Monro vzhe v XIX st ogolosili Latinsku Ameriku zonoyu svoyih perevazhnih interesiv a z pochatku XX st poveli progoloshenu prezidentom Taftom politiku aktivnogo vtruchannya u vnutrishnopolitichni spravi novih derzhav U cih umovah pragnennya do centralizaciyi upravlinnya vseredini krayini ta nadzvichajne znachennya vladi prezidenta viklikali poyavu harakternogo tilki dlya Latinskoyi Ameriki yavisha kaudilizmu Slabkist politichnih partij bez yakih ne mogla sklastisya sistema micnogo parlamentarizmu bula drugim dzherelom cogo yavisha Vladu neridko zahoplyuvali vihidci z vijskovih kil spirayuchis na armiyu i poshirene v Latinskij Americi nevdovolennya socialnih niziv aristokratiyeyu i bagatimi Taki kaudiljo uzurpuvali sobi abo nadilyalisya napivkonstitucijnim shlyahom diktatorski povnovazhennya vklyuchayuchi pravo zakonotvorchosti i perelashtovuvali zgodom pid sebe konstitucijnij lad H K Mariategi pishe sho Poyava vijskovih kaudiljo bula prirodnim rezultatom rozvitku podij v period revolyuciyi yaka tak i ne privela do utvorennya novogo panivnogo klasu U cih umovah vlada neminuche povinna bula potrapiti v ruki vijskovih yaki brali uchast u revolyuciyi z odnogo boku voni koristuvalisya vidomim avtoritetom pozhinayuchi plodi svoyeyi vijskovoyi slavi a z inshogo mogli zalishatisya pri vladi spirayuchis na silu zbroyi Zrozumilo kaudiljo ne buv vilnij vid vplivu klasovih interesiv chi inshih socialnih sil yaki borolisya v toj chas mizh soboyu Kaudilo spiravsya abo na rozplivchastij i ritorichnij liberalizm miskogo demosu abo na kolonialnij konservatizm zemlevlasnickoyi kasti Pravova sistema ta derzhavnij rezhim kaudilizmuOsoblivistyu diktatorskih rezhimiv u derzhavah Latinskoyi Ameriki bulo te sho voni zovni prikrivalisya demokratichnimi konstituciyami Struktura pershih latinoamerikanskih konstitucij i organizaciya derzhavnih organiv takozh viprobuvali na sobi pomitnij vpliv yevropejskogo ta pivnichnoamerikanskogo konstitucionalizmu Praktichno vsi navit najbilsh ranni konstituciyi mistili deklaraciyi prav lyudini i gromadyanina ta inshi demokratichni polozhennya Perenesennya peredovih demokratichnih derzhavnih institutiv na latinoamerikanskij grunt vibornist derzhavnih organiv politichni prava i svobodi tosho nosilo chisto mehanichnij harakter oskilki v zhodnij z latinoamerikanskih respublik vijna za nezalezhnist ne privela do korinnih zmin socialnoyi strukturi ta politiko pravovih tradicij Tomu v svoyeridnih umovah Latinskoyi Ameriki peredovi konstitucijni ideyi zaznali istotnih zmin U nih otrimali vidobrazhennya osoblivosti latinoamerikanskogo suspilstva pershoyi chverti XIX st Evolyuciya latinoamerikanskogo konstitucionalizmu do kincya cogo periodu vse bilsh virazhalasya v poshukah svoyih vlasnih konstitucijnih zrazkiv Konstituciyi zazvichaj zakriplyuvali unitarnij ustrij derzhav peredbachali centralizovanu sistemu administraciyi pri zberezhenni municipalnogo samovryaduvannya Braziliya Argentina Meksika Venesuela mali federativnij derzhavnij ustrij ale v nih federaciya bula ne nacionalnoyu a administrativnoyu Latinoamerikanski konstituciyi zazvichaj peredbachali shiroki prava glavi derzhavi obranogo naselennyam a ne parlamentom Zazvichaj prezident buv i glavoyu derzhavi i glavoyu vikonavchoyi vladi Vin keruvav uryadom derzhavnim aparatom zbrojnimi silami Parlamentu za konstituciyeyu vidvodilasya rol najvishogo organu v derzhavi Odnak na praktici zakonodavchij proces takozh kontrolyuvavsya glavoyu derzhavi Vin volodiv pravom veto shodo zakoniv zatverdzhenih parlamentom mig vidavati dekreti zakoni abo prezidentski zakoni Prezidenti diktatori abo rozpuskali parlament abo zhorstko kontrolyuvali proces obrannya jogo chleniv abo prosto ignoruvali jogo isnuvannya ta rishennya Panivne stanovishe v latinoamerikanskih derzhavah zajmali veliki zemlevlasniki Voni ne tilki zberigali nezminnimi svoyi veliki volodinnya ale j rozshiryuvali yih Ostannoyu krayinoyu v yakij bulo skasovano rabstvo buli Spolucheni shtati Braziliyi 1888 Persha sproba oformlennya za dopomogoyu konstituciyi novoyi vladi bula zroblena patriotichnimi kolami Venesueli Progoloshena v 1811 r konstituciya sho zakripila federativnij ustrij respubliki kopiyuvala bagato polozhen konstitucijnih dokumentiv SShA Federalna vlada otrimala pravo ukladati dogovori ogoloshuvati vijnu utrimuvati armiyu i flot zabezpechuvati vnutrishnij poryadok styaguvati podatki i prijmati zakoni z pitan sho zachipayut interesi federaciyi Konstituciya garantuvala kozhnij provinciyi suverenitet svobodu i nezalezhnist z usih pitan sho ne buli pryamo delegovani federaciyi Federalni organi stvoryuvalisya za principom podilu vladi Zakonodavcha vlada zdijsnyuvalasya dvopalatnim Kongresom Palata i Senat vikonavcha konsulskoyi kolegiyeyu z troh osib pid vplivom francuzkoyi Konstituciyi 1799 r sudova Verhovnim sudom i tribunalami Pid vplivom francuzkih pravovih dokumentiv Konstituciya Venesueli 1811 roku v podalshomu ce stalo tradiciyeyu dlya latinoamerikanskogo konstitucionalizmu v cilomu mistila veliku kilkist statej prisvyachenih zagalnim principam organizaciyi vladi i prirodzhenim pravam lyudini Konstituciya progoloshuvala formalnu rivnist usih gromadyan u tomu chisli metisiv ta indianciv i navit nakazuvala v zagalnij formi provincijnij vladi vzhivati zahodiv shodo polipshennya stanovisha prirodzhenih gromadyan indianciv i zblizhennya yih z reshtoyu gromadyan zokrema vidkrivati dlya nih shkoli ta koledzhi U nij vkazuvalosya sho zemli yakimi volodili indianci budut zakripleni za nimi na pravi vlasnosti Vazhlive znachennya mali takozh polozhennya Konstituciyi sho peredbachayut skasuvannya dvoryanskih vijskovih i cerkovnih privileyiv Razom z tim Konstituciya ogoloshuvala katolicku religiyu derzhavnoyu yedinoyu i vinyatkovoyu religiyeyu Venesueli Progresivni v cilomu polozhennya Konstituciyi 1811 roku pripinili svoye isnuvannya razom z padinnyam Pershoyi Venesuelskoyi respubliki Pershi konstituciyi viyavilisya nedovgovichnimi i v inshih latinoamerikanskih respublikah Ce poyasnyuvalosya vzhe ne zovnishnimi faktorami vijskovi porazki a vidsutnistyu politichnoyi stabilnosti postijnimi rozbratami mizh grupami feodalno klerikalnoyi oligarhiyi yaki konkuruvali separatizmom okremih provincij ne pov yazanih mizh soboyu micnimi ekonomichnimi zv yazkami Politichna nestijkist viznachila vzhe v pershi roki isnuvannya latinoamerikanskih derzhav konstitucijnu nestabilnist Svoyeridnu sprobu zapobigti vnutrishnim chvaram i slabkosti novoyi vladi za dopomogoyu retelno rozroblenoyi derzhavnoyi organizaciyi pochav u seredini 20 h rr Simon Bolivar Vin v principi vvazhav za neobhidne stvorennya v Pivdennij Americi yedinoyi centralizovanoyi derzhavi zdatnoyi protistoyati inozemnomu vtruchannyu Rozroblena nim yak idealnij zrazok Konstituciya Boliviyi 1826 roku peredbachala silnu centralnu vladu U nij zakriplyuvavsya princip podilu vladi ale poryad iz zakonodavchoyu vikonavchoyu i sudovoyu vladoyu vona vidilyala viborchu vladu Ostannij Bolivar sho stoyav v cilomu na demokratichnih poziciyah nadavav velike znachennya Ale praktichno viborchoyi vladoyu tobto pravom uchasti u viborah koristuvalisya lishe osobi yaki vmiyut chitati i pisati Ce viklyuchalo z politichnogo zhittya Boliviyi shiroki masi nasampered indianciv pisemni skladali menshe 10 naselennya Zakonodavchij korpus vklyuchav tri palati Tribunat Senat i Cenzorat Do vidannya zakonodavchoyi vladi v cilomu vidnosilisya taki pitannya yak obrannya prezidenta nadannya ostannomu osoblivih povnovazhen u razi vijni abo nadzvichajnoyi nebezpeki Okrim togo kozhna palata mala specialnu kompetenciyu Tribuni rozroblyali derzhavnij byudzhet proponuvali zakoni sho stosuyutsya rozvitku promislovosti provedennya zemelnoyi reformi Senatori gotuvali kodeksi vnosili propoziciyi po sudovih reformah Cenzori zobov yazani buli stezhiti za dotrimannyam konstituciyi i zakoniv obirali na vishi sudovi i cerkovni posadi skladali zakonoproyekti pro druk osvitu rozvitok nauk i mistectva Konstituciya vstanovila nastupnu sistemu zatverdzhennya zakoniv Akti prijnyati Tribunatom nadhodili v Senat Yaksho senatori visuvali zaperechennya to dolya zakonu zalezhala vid cenzoriv Cenzori shvalyuvali akti zaproponovani senatorami i navpaki Senat akti yaki nadhodili vid cenzoriv U razi rozbizhnosti cih organiv arbitrom vistupav vzhe Tribunat Prezident mav pravo vidkladenogo veto yake kongres mig podolati lishe bilshistyu golosiv vsih palat Vikonavcha vlada vruchalasya nezminnomu prezidentu yakij priznachav vice prezidenta za zgodoyu palat i ministriv Vice prezident na vidminu vid konstituciyi SShA buv glavoyu uryadu U cij yakosti vin razom z odnim z ministriv skriplyuvav svoyim pidpisom akti prezidenta Pislya smerti prezidenta vice prezident zamishav posadu sho zvilnilasya i zajmav yiyi takozh dovichno Silna prezidentska vlada trohpalatnij parlament ta inshi elementi konstituciyi sho nagaduvali bonapartistski zrazki dali pidstavu suprotivnikam Bolivara zvinuvatiti jogo v pragnenni do diktatorstva Ale Bolivar ne pripuskav aktivnogo vtruchannya prezidenta u spravi kongresu i vidstoyuvav ideyu zakonnosti Ryad demokratichnih principiv konstituciyi na jogo dumku dozvolyav uryadu vikoristovuvati silnu vladu dlya progresivnih socialno ekonomichnih peretvoren dlya priborkannya svavillya i egoyizmu latifundistskih kil Odnak romantichna nadiya Bolivara virishiti skladni superechnosti latinoamerikanskogo suspilstva za dopomogoyu lishe chisto politichnih zasobiv i prostoyi centralizaciyi uryadovoyi vladi viyavilisya nezdijsnennimi Realna vlada v Boliviyi yak i v inshih latinoamerikanskih respublikah perebuvala v rukah velikih vlasnikiv pomishikiv i klerikaliv Vzhe v 1829 r pislya povstannya v armiyi konstituciya 1826 roku bula skasovana U Boliviyi yak i v inshih krayinah Latinskoyi Ameriki pochalasya trivala smuga politichnoyi nestijkosti Kaudilizm suprovodzhuvavsya yavishem konstitucijnoyi inflyaciyi Viyavlyalosya ce v tomu sho konstituciya krayini ne skasovuvalasya ale vstanovleni neyu normi principi ta instituti ne diyali abo diyali v nepovnij miri Inodi ne funkcionuvali okremi polozhennya konstituciyi abo voni realizovuvalisya v spotvorenomu viglyadi Konstitucijnij inflyaciyi spriyala i chasta zmina kerivnichih rezhimiv zmina konstitucij u Venesueli bilsh yak 20 raziv Kaudiljo sho zminyuvali odin odnogo pri vladi ta politichni ugrupuvannya sho yih pidtrimuvali pragnuli vprovaditi svoyih stavlenikiv v derzhavnij aparat i posiliti ideologichnij vpliv na naselennya U zv yazku z cim a takozh v silu svogo vlasnogo chestolyubstva novij kaudiljo yak pravilo vidminyav ranishe diyala konstituciyu i pospihom organizovuvav prijnyattya novoyi Zovni bilshist latinoamerikanskih konstitucij v XIX st zberigali pevni demokratichni formi sho stali po svoyemu svyashennimi ale v umovah avtoritarnogo rezhimu voni buli ne bilshe nizh dekoraciyeyu neodminnoyu umovoyu politichnoyi gri Ci konstituciyi nezminno progoloshuvali princip podilu vladi vibornist derzhavnih organiv demokratichni prava gromadyan Realna zh dijsnist v latinoamerikanskih derzhavah v XIX st bula daleka vid konstitucijnoyi zakonnosti i demokratiyi Dlya vidstoronennya narodnih mas vid uchasti v politichnomu zhitti vstanovlyuvalisya pryami viborchi obmezhennya majnovi osvitni ta inshi cenzi yaki pozbavlyali bilshu chastinu naselennya mozhlivosti uchasti u viborah a otzhe i bud yakogo vplivu na diyalnist derzhavnih organiv Viborchi kampaniyi peretvorilisya na sucilnij lancyug pryamogo nasilstva z boku derzhavnoyi vladi i pidtasuvan pidsumkiv viboriv Praktichno na viborah zavzhdi peremagali uryadovi tomu j parlamenti v latinoamerikanskih respublikah yak pravilo buli sluhnyanim znaryaddyam u rukah prezidentiv diktatoriv Yak odin iz zasobiv zmicnennya konstitucijnogo ladu i zabezpechennya politichnoyi stabilnosti v bagatoh derzhavah subkontinentu vikoristovuvavsya osoblivij pravovij institut stan oblogi estado de sitio yakij vpershe buv peredbachenij v Konstituciyi Chili 1833 roku Cya konstituciya rozroblena konservatorami vstanovila v Chili unitarnu i zhorstko centralizovanu respubliku z silnim prezidentom na choli Vona primitna v tomu sensi sho na vidminu vid inshih latinoamerikanskih konstitucij yavlyala soboyu dokument sho diyav blizko sta rokiv Vvedennya stanu oblogi nadzvichajnogo stanu bulo odniyeyu z prerogativ prezidentskoyi vladi i oznachalo prizupinennya konstitucijnih prav ta garantij gromadyan Ce uzakonyuvalo vidkritu rozpravu uryadu zi svoyimi politichnimi oponentami Konstitucijnu istoriyu latinoamerikanskih respublik XIX st ne mozhna rozglyadati odnak tilki yak dzerkalne vidbittya interesiv ta voli lishe reakcijnih sil U nij vidbilisya i vsi skladnoshi rozvitku etnichnogo ta klasovogo skladu suspilstva superechnist formuvannya yedinoyi nacionalnoyi derzhavnosti neminuche posilennya burzhuaznih elementiv u politichnomu zhitti narostalna borotba trudyashih mas proti diktatorskih rezhimiv V rezultati ciyeyi borotbi v deyakih konstituciyah znajshli svoye vidbittya novi ta progresivni dlya svoyeyi epohi ideyi ta polozhennya a sami ci pravovi dokumenti stali vazhlivimi vihami v istoriyi svitovogo konstitucionalizmu Div takozhFyurer Duche Strongmen politika KonduketorDzherelaUniversalnij slovnik enciklopediya Gol red radi akademik NANU M Popovich 4 te vid vipravl dop Vidavnictvo TEKA 2006 Kashenko S Vseobshaya istoriya gosudarstva i prava novejshego vremeni Uchebnoe posobie S Kashenko M Izdatelstvo DOLYa 2006 336 s Grafskij V G Vseobshaya istoriya prava i gosudarstva V G Grafskij M Izd vo NORMA 2000 Krasheninnikova N Zhidkova O Istoriya gosudarstva i prava zarubezhnyh stran Elektronnyj resurs Biblioteka Gumer Rezhim dostupa http www gumer info bibliotek Buks Pravo katshenko index php 27 lyutogo 2014 u Wayback Machine Mariategi X K Sem ocherkov istolkovaniya peruanskoj dejstvitelnosti H K Mariategi M Izdatelstvo inostrannoj literatury 1963 432 s Omelchenko O Biblioteka Gumer ros Arhiv originalu za 22 lyutogo 2014 Procitovano 15 lyutogo 2014 PosilannyaKaudiljo 20 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6