Латифу́ндія — велике приватне земельне володіння, . Панування латифундизму породжувало безземелля основної маси селянства, сприяло орієнтації національної економіки не на внутрішній, а на зовнішній ринок.
У Стародавньому Римі — велике господарство, засноване на рабській праці. Пліній Старший пише про те, що «латифундії погубили Італію та провінції».
В Україні латифундіями називали великі магнатські маєтки з тисячами десятин землі. У сучасній Україні термін застосовується для позначення тих великих масивів земель сільськогосподарського призначення, які сконцентрували у своїх руках аграрні фірми . П. П. Гай-Нижник пише, що в Україні, починаючи з 1990-х років, «тривало зрощення олігархії землевласників–ладифундистів, промислових концернів, мафії та банківських магнатів у нововідроджену систему сучасної васальної залежності (новітня форма майорату), що породило неофеодальну систему влади в країні з продажно–залежними бюрократією, судами, прокуратурою та каральними службами».
Слід зазначити, що в сучасному світі латифундизм характерний передусім для країн третього світу. Сільське господарство переважної більшості розвинених країн базується на фермах.
Історія
Уперше латифундії виникли в Стародавньому Римі в II ст. до нашої ери, коли римська знать почала займати громадські землі підкорених племен, що населяли Італію, і набули повсюдного поширення в І ст. нашої ери. Велика частина земель латифундій складалася з великих плантацій оливкових дерев, винограду і зернових, які оброблялися переважно працею рабів.
У період панування феодалізму латифундії стали головною формою ведення сільського господарства і ґрунтувалися на використанні праці кріпосних селян. Рішучого удару феодальному латифундизму в країнах Західної Європи нанесли буржуазні революції XVI—XVIII століть. Різновидом латифундій були рабовласницькі плантації в Америці XVII—XVIII століть. Пережитком феодальних стосунків були крупні поміщицькі латифундії в Пруссії і Росії.
Збереження латифундій спричиняє за собою і збереження середньовічних земельних стосунків, які ліквідовуються не відразу, а повільно пристосовуються до капіталізму. Тому латифундизм є причиною повільнішого розвитку капіталізму в сільському господарстві по так званому прусському шляху. У XX столітті розвиток капіталізму в сільському господарстві зі збереженням підприємницьких поміщицьких латифундій відбувається в таких країнах, як Португалія, Іспанія, Туреччина, Україна, Індія, ПАР (Південно-Африканська Республіка), Родезія, а також у більшості держав Латинської Америки. Так, у середині 60-х років у Португалії найбільші латифундисти (0,5 % всіх землевласників) володіли 40 % оброблюваних земель; в Еквадорі в розпорядженні 1 % землевласників перебувало 50 % усіх земель. Поміщики-латифундисти широко застосовують найману працю, частину земель здають у кабальну, головно пайову, оренду селянам. До системи латифундизму примикають і господарства промислових плантацій низки країн, що розвиваються, причому незрідка такі господарства належать не окремим поміщикам-плантаторам, а монополістичним трестам розвинених капіталістичних країн, що підпорядковують собі аграрну економіку країн, що розвиваються.
Безземелля і малоземелля селян за панування латифундизму, поширення напівфеодальних форм оренди, жорстока експлуатація батраків поміщиками сприяють консервації низького рівня технічного розвитку сільського господарства, мізерних доходів селян і сільськогосподарчих робітників, жебрацького життєвого рівня сільських трудящих. Техніко-економічна відсталість латифундистського господарства зумовлена незацікавленістю більшості поміщиків у технічному прогресі сільського господарства в умовах надлишку дешевої робочої сили. У деяких, головно латиноамериканських, країнах латифундизм і латифундисти слугують опорою реакційних політичних режимів, що незрідка насаджуються у формі військових диктатур.
Під час громадянської війни у Гватемалі землевласники-латифундисти підтримували уряди та воєнізовані формування, які були винуватцями Гватемальського геноциду першої половини 1980-х рр. Унаслідок актів геноциду загинули десятки тисяч людей, переважно селян, які походили з народів мая. У період з 1981 до 1983 рр. урядові сили зруйнували понад 400 селищ мая, загалом близько 1,5 мільйона селян утратили своє житло. Чимало селян були вимушені жити в концентраційних таборах і працювати на полях латифундистів.
Масштаб
Латифундії розрізняють:
- обмежена латифундія — 200/300—800 га;
- власне латифундія — 1000—1500 га;
- розширена латифундія — 2000—8000 (і більше) га.
Див. також
Примітки
- Gaius Plinius Secundus. Naturalis Historia. XVIII, 7.
- Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с.
- Гай-Нижник П. П. Україна довоєнна: алогізм плутократії та становлення нової нації [ 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // «Гілея: науковий вісник»: збірник наукових праць. — К., 2015. — Вип. 93 (2). — С. 68.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
- Ляпустина Е. В. — Виллы в западных провинциях Римской империи // Вестник древней истории, 1985, № 1., стр. 161—186. // С. 170. // [en]. — Наука, 1985. Вип. 172—175. — С. 170.
Джерела та література
- (Куньял, Алвару), Нариси з аграрного питання, М., 1966.
- Лазанська Т. І.. Латифундії // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 52. — .
- Лазанська Т. І. Латифундія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — .
- Марк Теренций Варрон, (Сельское хозяйство) / Пер. М. Е. Сергеенко. М.-Л.: Издательство АН СССР. 1963. — 220 стр.
- [ru] Расцвет рабовладельческих отношений в Римской республике, М., Наука, 1964. — 264 с.
- Manz, Beatriz (1988). Refugees of a Hidden War: The Aftermath of Counterinsurgency in Guatemala. Albany: State University of New York Press, 1988, pp. vii + 283. — .
Посилання
- Україна–Латифундія — це країна з 10-15 млн населення. Решта — зайві… // «33-й НОВИНИ» [ 27 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Крупнейшие латифундисты. Кто владеет украинскими черноземами // UBR [ 27 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Латифундія [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
Інтернет-ресурси
- (1908) «The Technological Inferiority of the Slave Economy», from I. The Slave Economy, Book Two: Society In The Roman Empire, Foundations of Christianity. Published in English: Russell and Russell, 1953.
- Dr Frithjof Kuhnen, (University of Göttingen), «Latifundia (Hacienda)».
- Jonathan Conning (Hunter College), «Latifundia economics». Hunter College Department of Economics Working Papers with number 02/1.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет