Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Любен Каравелов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Любен Каравелов | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | болг. Любен Стойчев Каравелов | |||
| Народився | 7 листопада 1834 Копривштиця, Османська імперія | |||
| Помер | 21 січня 1879[1][2] (44 роки) Русе, Князівство Болгарія ·туберкульоз | |||
| Громадянство |  | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, публіцист | |||
| Alma mater | d | |||
| Мова творів | болгарська | |||
| Членство | d | |||
| Конфесія | православна церква | |||
| Брати, сестри | Петко Каравелов | |||
| | ||||
 Любен Каравелов у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Любен Каравелов (болг. Любен Каравелов); 1834 або 1835, Копривштиця — 21 січня 1879, Русе) — національний герой Болгарії, перший професійний болгарський письменник, поет, публіцист, журналіст та етнограф. Один з «чотирьох великих» (болг. четеримата големи) Болгарського руху звільнення від османів (Болгарської революції), куди відносять ще Васила Левски, Христо Ботева, Георги Раковски.
Професійний революціонер, який боровся у XIX столітті проти Османської імперії за звільнення Болгарії та створення самостійної болгарської держави.
Життєпис
Народився в багатодітній родині Стойчо Каравела (мав чотири брати і три сестри). Навчався у Першій болгарській школі Найдена Герова у Копривштиці та Пловдиві, згодом мандрував із батьком у купецьких справах по всій Османській імперії, де постійно контактував із представниками болгарських громад. 1856 року він потрапив до Стамбула, де мав би займатися розвитком батьківської купецької справи. Але натомість його захопила політика та події Кримської війни, в якій брала участь Російська імперія. У ці часи в ньому ствердився москвофільський дух, який спонукав не тільки його, але й багатьох інших молодих болгар з Османської імперії відверто вербуватися у російську армію. Проте прибувши 1857 року до Одеси, Каравелов відкинув військову кар'єру та став вільним слухачем історико-філологічного факультету Московського університету — його вабила література та слов'янські мови. Тут же влився до кіл болгарської еміграції, яка захоплювалася лівацькими ідеями московитської інтелігенції. Зрештою, 1859 року його взяли під поліцейський нагляд, але це не завадило йому брати участь у студентських страйках 1861 року.
У цей же час Каравелов захопився творчістю українських класиків — Шевченка, Гоголя, Марка Вовчка. У творі «Болгари старого часу», до речі, згадував Київ, при чому чітко відрізняв українців від росіян (москалів) — у період кінця 1850-тих років відчувалося, що Каравелов помітно відходить від офіційного «російського патріотизму» і дрейфує у бік співпраці із ранньомодерними націоналістичними рухами слов'янських народів, зокрема українським. По суті, Любен Каравелов став засновником особливого політичного напрямку, який не знайшов розвитку в офіційній болгарській політиці — співпраця з антиросійськими рухами центральної Європи, без орієнтації на Німеччину.
На початку 1860-тих років Каравелову вдалося стати професійним колумністом таких солідних видань як Наше время, Московские ведомости, Русская речь.
Після замаху на царя Олександра ІІ, він по суті втік до Сербії, міста Белград. Тут працював вільним журналістом кількох московських видань, але потрапив у поле зору таємної поліції за критику влади Сербського князівства. 1869 року остаточно перебрався до Румунії, де почав самостійну редакторську кар'єру: редагував газету Свобода (1869—1873), де автором був, між іншим, Христо Ботев (1872—1873 роки). Пізніше вони вдвох редагували газету Независимост (1873—1874).
У Румунії політичні погляди Каравелова максимально радикалізувалися. Він став на шлях професійного революціонера, який ставив перед собою ніби утопічне завдання: створення на Балканах модерної Болгарської держави. Любен Каравелов очолив після Георги Раковски Болгарський революційний центральний комітет (БРЦК), який вербував болгар на території Румунії та Російської імперії. Однак після трагічної загибелі Васила Левського, яка відбулася на території Османської імперії, змінив свої погляди і зосередився на просвітницькій ниві: видавав журнал Знание, готував науково-популярні книжки й збірки.
Твори
- (1857—1867) Москва — російською Памятники народного быта болгар (1861), Страницы из книги страдании болгарского племени. Повести и рассказы (1868), Българи от старо време (1867).
- (1868—1869) Белград — сербською мовою Крива ли е съдбата, Сок" і Наказал я Бог.
- (Після 1869) Бухарест — болгарською мовою Три картини из българския живот (Маминото детенце, Прогресист і Извънреден родолюбец), повісті Хаджи Ничо і Децата не приличат на бащите си.
Останні дні
Помер у місті Русе 1879 року від сухот — невитребуваний новою державною номенклатурою Болгарського князівства, чужий для родини, якій приніс багато проблем своєю бурхливою діяльністю за кордоном.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
Джерела
- И. Поливанов, Любен Каравелов. — София: Нар. младеж, 1975. (болг.)
- У. Унджиева, Любен Каравелов. — София: Наука и изкуство, 1968. (болг.)
- Бакалов, Георги; Милен Куманов (2003). «КАРАВЕЛОВ, Любен Стойчев (ок. 1834-21.I.1879)» (in Bulgarian). Електронно издание «История на България». София: Труд, Сирма. . (болг.)
- Стоянов, Иван. Любен Каравелов. Нови щрихи към живота и дейността му. В. Търново, УИ «Св. св. Кирил и Методий», 2008, 130 с., (болг.)
Посилання
- Каравелов Любен [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 602-603. — 1000 екз.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Любен Каравелов |
- Біографія Любена Каравелова [ 21 листопада 2010 у Wayback Machine.] (болг.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Debyut Lib Nagorodzhennya Vikiteka Prizviska Lyuben KaravelovLyuben KaravelovNacionalnij geroj BolgariyiIm ya pri narodzhenni bolg Lyuben Stojchev KaravelovNarodivsya 7 listopada 1834 1834 11 07 Koprivshticya Osmanska imperiyaPomer 21 sichnya 1879 1879 01 21 1 2 44 roki Ruse Knyazivstvo Bolgariya tuberkulozGromadyanstvoDiyalnist prozayik poet publicistAlma mater dMova tvoriv bolgarskaChlenstvo dKonfesiya pravoslavna cerkvaBrati sestri Petko Karavelov Lyuben Karavelov u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Lyuben Karavelov bolg Lyuben Karavelov 1834 abo 1835 Koprivshticya 21 sichnya 1879 Ruse nacionalnij geroj Bolgariyi pershij profesijnij bolgarskij pismennik poet publicist zhurnalist ta etnograf Odin z chotiroh velikih bolg cheterimata golemi Bolgarskogo ruhu zvilnennya vid osmaniv Bolgarskoyi revolyuciyi kudi vidnosyat she Vasila Levski Hristo Boteva Georgi Rakovski Profesijnij revolyucioner yakij borovsya u XIX stolitti proti Osmanskoyi imperiyi za zvilnennya Bolgariyi ta stvorennya samostijnoyi bolgarskoyi derzhavi ZhittyepisNarodivsya v bagatoditnij rodini Stojcho Karavela mav chotiri brati i tri sestri Navchavsya u Pershij bolgarskij shkoli Najdena Gerova u Koprivshtici ta Plovdivi zgodom mandruvav iz batkom u kupeckih spravah po vsij Osmanskij imperiyi de postijno kontaktuvav iz predstavnikami bolgarskih gromad 1856 roku vin potrapiv do Stambula de mav bi zajmatisya rozvitkom batkivskoyi kupeckoyi spravi Ale natomist jogo zahopila politika ta podiyi Krimskoyi vijni v yakij brala uchast Rosijska imperiya U ci chasi v nomu stverdivsya moskvofilskij duh yakij sponukav ne tilki jogo ale j bagatoh inshih molodih bolgar z Osmanskoyi imperiyi vidverto verbuvatisya u rosijsku armiyu Prote pribuvshi 1857 roku do Odesi Karavelov vidkinuv vijskovu kar yeru ta stav vilnim sluhachem istoriko filologichnogo fakultetu Moskovskogo universitetu jogo vabila literatura ta slov yanski movi Tut zhe vlivsya do kil bolgarskoyi emigraciyi yaka zahoplyuvalasya livackimi ideyami moskovitskoyi inteligenciyi Zreshtoyu 1859 roku jogo vzyali pid policejskij naglyad ale ce ne zavadilo jomu brati uchast u studentskih strajkah 1861 roku U cej zhe chas Karavelov zahopivsya tvorchistyu ukrayinskih klasikiv Shevchenka Gogolya Marka Vovchka U tvori Bolgari starogo chasu do rechi zgaduvav Kiyiv pri chomu chitko vidriznyav ukrayinciv vid rosiyan moskaliv u period kincya 1850 tih rokiv vidchuvalosya sho Karavelov pomitno vidhodit vid oficijnogo rosijskogo patriotizmu i drejfuye u bik spivpraci iz rannomodernimi nacionalistichnimi ruhami slov yanskih narodiv zokrema ukrayinskim Po suti Lyuben Karavelov stav zasnovnikom osoblivogo politichnogo napryamku yakij ne znajshov rozvitku v oficijnij bolgarskij politici spivpracya z antirosijskimi ruhami centralnoyi Yevropi bez oriyentaciyi na Nimechchinu Na pochatku 1860 tih rokiv Karavelovu vdalosya stati profesijnim kolumnistom takih solidnih vidan yak Nashe vremya Moskovskie vedomosti Russkaya rech Pislya zamahu na carya Oleksandra II vin po suti vtik do Serbiyi mista Belgrad Tut pracyuvav vilnim zhurnalistom kilkoh moskovskih vidan ale potrapiv u pole zoru tayemnoyi policiyi za kritiku vladi Serbskogo knyazivstva 1869 roku ostatochno perebravsya do Rumuniyi de pochav samostijnu redaktorsku kar yeru redaguvav gazetu Svoboda 1869 1873 de avtorom buv mizh inshim Hristo Botev 1872 1873 roki Piznishe voni vdvoh redaguvali gazetu Nezavisimost 1873 1874 U Rumuniyi politichni poglyadi Karavelova maksimalno radikalizuvalisya Vin stav na shlyah profesijnogo revolyucionera yakij staviv pered soboyu nibi utopichne zavdannya stvorennya na Balkanah modernoyi Bolgarskoyi derzhavi Lyuben Karavelov ocholiv pislya Georgi Rakovski Bolgarskij revolyucijnij centralnij komitet BRCK yakij verbuvav bolgar na teritoriyi Rumuniyi ta Rosijskoyi imperiyi Odnak pislya tragichnoyi zagibeli Vasila Levskogo yaka vidbulasya na teritoriyi Osmanskoyi imperiyi zminiv svoyi poglyadi i zoseredivsya na prosvitnickij nivi vidavav zhurnal Znanie gotuvav naukovo populyarni knizhki j zbirki Tvori 1857 1867 Moskva rosijskoyu Pamyatniki narodnogo byta bolgar 1861 Stranicy iz knigi stradanii bolgarskogo plemeni Povesti i rasskazy 1868 Blgari ot staro vreme 1867 1868 1869 Belgrad serbskoyu movoyu Kriva li e sdbata Sok i Nakazal ya Bog Pislya 1869 Buharest bolgarskoyu movoyu Tri kartini iz blgarskiya zhivot Maminoto detence Progresist i Izvnreden rodolyubec povisti Hadzhi Nicho i Decata ne prilichat na bashite si Nadgrobok na mogili Karavelova v RuseOstanni dniPomer u misti Ruse 1879 roku vid suhot nevitrebuvanij novoyu derzhavnoyu nomenklaturoyu Bolgarskogo knyazivstva chuzhij dlya rodini yakij prinis bagato problem svoyeyu burhlivoyu diyalnistyu za kordonom PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741DzherelaI Polivanov Lyuben Karavelov Sofiya Nar mladezh 1975 bolg U Undzhieva Lyuben Karavelov Sofiya Nauka i izkustvo 1968 bolg Bakalov Georgi Milen Kumanov 2003 KARAVELOV Lyuben Stojchev ok 1834 21 I 1879 in Bulgarian Elektronno izdanie Istoriya na Blgariya Sofiya Trud Sirma ISBN 9844830679 bolg Stoyanov Ivan Lyuben Karavelov Novi shrihi km zhivota i dejnostta mu V Trnovo UI Sv sv Kiril i Metodij 2008 130 s ISBN 978 954 524 662 3 bolg PosilannyaKaravelov Lyuben 15 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1959 T 3 kn V Literi K Kom S 602 603 1000 ekz Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lyuben Karavelov Biografiya Lyubena Karavelova 21 listopada 2010 u Wayback Machine bolg