Георгій (Георги) Стойков Раковський | ||||
---|---|---|---|---|
болг. Георги Стойков Раковски | ||||
Національний герой Болгарії, революціонер, політик, письменник. | ||||
Ім'я при народженні | болг. Съби Стойков Попович | |||
Народився | 4 лютого 1824 Котел, Османська імперія (нині Болгарія) | |||
Помер | 10 вересня 1867 (43 роки) Бухарест, Румунія ·туберкульоз | |||
Громадянство | Османська імперія | |||
Діяльність | публіцист, журналіст, революціонер, політик | |||
Alma mater | Велика школа нації | |||
Мова творів | болгарська | |||
Жанр | публіцистика, поезія, проза | |||
Родичі | Раковський Християн Георгійович | |||
| ||||
Георгій Стойков Раковський у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Гео́ргій (Георги) Сто́йков Рако́вський (болг. Георги Стойков Раковски) (4 лютого 1824, Котел, Османська імперія (нині Болгарія) — 10 вересня 1867, Бухарест, Румунія) — національний герой Болгарії, революціонер, політик, письменник, поет, публіцист, журналіст, один з «чотирьох великих» організаторів Болгарського руху звільнення від турків (Болгарської революції), куди відносять ще Васила Левски, Христо Ботева й Любена Каравелова. Його небіж — большевицький партійний діяч в УРСР Християн Раковський.
Життєпис
Сім'я
Народився у місті Котел у сім'ї багатого торговця і ремісника Стойко Поповича й Руски Мамарчевої. Батько був головою місцевої еснафі (гільдії). При народженні Георги отримав ім'я Сибі Стойков Попович, однак в подальшому він себе іменував по-іншому — Сава Стойков Попович, надалі — Георги Сава Раковски, й, врешті решт, Георги Стойков Раковски. Батько його був родом з села «Раково», від чого й було утворено прізвище «Раковски». Його дядько по матері був відомим борцем за звільнення Болгарії від османського іга, знаний як капітан Георги Мамарчев, на честь якого майбутній революціонер й взяв собі ім'я.
Освіта
У 1828—1834 рр. навчався у релігійному грецько-болгарському училищі у Котелі, де вивчав окрім болгарської мови ще й грецьку. 1834 поступив до такого ж училища в місті Карлово, однак змушений був залишити місто у 1836 році через епідемію чуми, яка там виникла тоді. У кінці 1837 року поїхав з батьком до Стамбулу, до поступив до елітного грецького училища «Велика народна школа», де ґрунтовно вивчав філософію, риторику, богослов'я, математику, латинь, фізику, хімію, французьку, перську, арабську мови та інші предмети.
Революційна діяльність
Під час перебування у Стамбулі почав революційну діяльність, ставши співзасновником «Македонського товариства», яке мала за мету звільнення Болгарії від турецького ярма, включився у боротьбу за незалежність Болгарської церкви разом з своїм другом Іларіоном Макаріопольським. У 1841 році Георги відбув по грецькому паспорту до Браїли, де взяв діяльну участь у підготовці повстання проти османів. Однак у лютому 1842 року був схоплений турецькою владою й засуджений до страти. Через наявність грецького паспорта був визнаний громадянином Греції і переданий цій державі для відповідного покарання, але встиг втекти з-під варти до Марселя, де прожив до 1843 року, після чого відбув до Котела, де у 1845 році був заарештований за бунтівну діяльність, засуджений на 7 років тюремного покарання. Провів у турецькій в'язниці 3 роки. Вийшовши на свободу у 1848 році продовжив революційну роботу та почав свою публіцистичну й журналістську діяльність. У 1853 році з початку Кримської війни з групою болгарських революціонерів створив у Свіштові «Таємне товариство», яке збирало інформацію для російських військ про турецьку армію, а також кошти на звільнення країни від османів. Таємне товариство прийняло як прапор майбутньої болгарської республіки триколірний банер — білий, зелений і червоний. Для виконання поставлений завдань члени товариства разом з Раковським поступили до турецької армії як перекладачі, однак були заарештовані. При транспортуванні для винесення вироку до Стамбулу Раковському вдалось втекти.
У червні 1854 року Раковський організував військовий загін (чету) з 12 вояків і воював з нею у Східних Балканських горах. Тоді чета намагалася з'єднатися з російськими військами, які до цього часу вийшли на південь від Дунаю. Але коли російська армія відійшла від Дунаю, Раковський розпустив свою чету. Деякий час переховувався в Котелі, де він записав свої враження від перебування у стамбульській в'язниці. У той же час він написав першу версію своєї поемі «Лісовий подорожанин».
Наприкінці 1856 року Раковський відбув до Бухареста, де закінчив другу версію «Лісового подорожанина». Наступного року він переїхав до Австро-Угорщини, до міста Новий Сад, де розпочав публіцистичну й журналістську діяльність, видавав вісники «Болгарський щоденник» й «Дунайський лебідь», надрукував «Лісового подорожанина». Через вимогу османської влади його вислали до Румунії, але досить швидко він опинився в Одесі, де проводив етнографічну роботу, впорядковуючи болгарські пісні, написав історичну працю «Несамовитий дервіш або східне питання».
На початку 1860 року Раковський переїхав до Белграду, де продовжив активну етнографську й видавницьку діяльність. Продовжив видавити вісника «Дунайський лебідь», у якому широко висвітлював різноманітні питання боротьби за єднання болгарського народу, церковно-визвольної боротьби, засад політичного, економічного й освітянського характеру у Болгарії, яку він мріяв звільнити від османського ярма. У той період почалось останнє переселення болгар до Російської імперії, ініційоване російською владою, яке торкнулось певних областей окупованої османами Болгарії. Раковський виступив категорично проти політики етнічної чистки цих болгарських регіонів, надрукував багато статей проти переселення, про тяжкі умови життя таких переселених на теренах Російської імперії. Він у 1861 році випустив брошуру «Переселення до Росії або російська убивча політика для болгар», де гостро критикував дії царської влади стосовно болгар. У той період він зауважив:
Всіляко проклята Росія, коли мала бої з Туреччиною, брехала простодушним болгарам, що от-от звільнить їх, а після бою їх як овець продавала!
Його активна кампанія боротьби з цим явищем призвела до досить швидкого згортання такого переселення — в деяких місцях російських агентів з агітації за переселення селяни повиганяли, а у Видині натовп розлючених болгар тримав в осаді російське консульство з вимогами повернути їм їхні паспорти.
У тому ж 1861 році Раковський вперше у контексті визвольної боротьби за свободу Болгарії від османів сформулював ідею необхідності створення «керівного центру боротьби» для організації у Сербському князівстві визвольної армії з болгарських волонтерів, яка у слушний час має переміститися до Болгарії й підняти там повстання. Задля реалізації цих ідей ним було створено «План звільнення Болгарії» і «Статут Тимчасового болгарського керівництва у Сербії». У 1862 році було створено Тимчасовий болгарський уряд на чолі з самим Георги Раковським. Йому вдалося організувати перший досить великий військовий загін, використавши для цього слушний момент — військовий конфлікт між Сербським князівством і Османською імперією. Загін брав участь у цьому конфлікті, але швидко був розпущений після нормалізації відносин між сторонами цього конфлікту, що показало слабкість плану Раковського, який ґрунтувався на необхідності формування армії за межами Болгарії і, таким чином, був залежний від прихильності тієї держави, на теренах якої створювалась визвольна армія. Напружені стосунки між Османською імперією і балканськими країнами спонукали Раковський на дії по можливому формуванню широкого визвольного союзу цих балканських країн, однак у нього нічого в цьому плані не вийшло. Це змусило його наприкінці 1863 року покинути Белград й повернутися до Бухареста, де він почав видавати новий вісник «Майбутність» і часопис «Болгарська давнина».
Наприкінці 1866 року Раковський створив «Верховне народне болгарське громадянське керівництво», виконавчим органом якого став «Таємний центральний болгарський комітет», завданням якого було формування чет для їх відправлення до Болгарії. Раковський вважав, що тільки організацією добре озброєних чет та їх безпроблемною відправленням до Болгарії можна буде спонукати пригноблений народ на повстання проти османів. У січні 1867 року Раковський видав «Тимчасовий закон про народні лісові чети влітку 1867», де були описані організаційні принципи створення чет, права й обов'язки самих четників. Влітку 1867 року були перекинуті до Болгарії створені таким способом чети Панайота Хитова й Филипа Тотю.
9 жовтня 1867 року Георги Стойков Раковський помер у Бухаресті від туберкульозу на 47 році життя.
Значущість для Болгарії
Значення постаті Раковського для Болгарського визвольного руху велике — він став першим ідеологом й організатором національно-визвольного руху у перші його 10 років. Він був фундатором організованого четницького руху, який вивів визвольну боротьбу на новий якісний рівень. Його послідовником став Васил Левски, з яким Раковський інтенсивно листувався наприкінці свого життя. Багато уявлень Левски стосовно методів й шляхів визвольної боротьби прийшли з полеміки з Раковським, були в подальшому сприйняті організаторами Квітневого повстання в Болгарії 1876 року, зокрема, Георги Бенковски.
Творчість
Велике значення для болгарського народу мали його публіцистичні твори, керовані ним вісники й часописи. Раковський є автором численних оповідань, романів та поем. Найвідомішою поемою є «Лісовий подорожанин» (1857 рік), що стала першою революційною поемою в болгарській літературі. В ній зображена широка картина страждань болгар, у центрі образ гайдука — захисника поневоленого народу. Романтичне сприйняття минулого проявилося в архаїчній мові поеми. Поетичний текст супроводжується історичними, етнографічними, фольклорними і міфологічними коментарями автора. Ця поема була популярна у сучасників і мала величезний вплив на болгарську літературу. Також Раковський у 1856 році випустив збірку статей, сатиричних нарисів і романтичних віршів на історичні теми — «Провісник лісового подорожанина».
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- [. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
{{}}
: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання () Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.] - . Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - болг. четеримата големи
- болг. Стойко Попович
- болг. Руска Мамарчева
- болг. Горски пътник
- Це є правильнішим перекладом назви поеми, аніж „Лісовий подорожній“, що зустрічається деінде в українському просторі.
- болг. Българска дневница
- болг. Дунавски лебед
- болг. Преселение в Русия или руската убийствена политика за българите
- болг. Всякоги проклетата Русия, когато имала бой с Турция, лъгала е простодушните българи, че уш тях ще освободи, а после бойя, като овце ги трампела!
- болг. Първа българска легия
- болг. Бъдущност
- болг. Българска старина
- болг. Върховно народно българско гражданско началство
- болг. Привременен закон за народните горски чети за 1867-о лято
Джерела
- Михаил Арнаудов. Г. С. РАКОВСКИ [ 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. (болг.)
- . (болг.)
- Трайков, Веселин. Георги Стойков Раковски. София, Издателство на БАН, 1974. (болг.)
- Дойнов, Стефан. Българите в Украйна и Молдова през Възраждането (1751—1878). София, Академично издателство «Марин Дринов», 2005. . (болг.)
- Margaret H. Beissinger, Jane Tylus, Susanne Lindgren Wofford (1999). Epic Traditions in the Contemporary World: The Poetics of Community. University of California Press. p. 79. . (англ.)
- Арнаудов М., Творци на българското Възраждане, 2 изд., т. 2 — Поети и герои, 1969, 160 с. (болг.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Debyut Lib Nagorodzhennya Vikiteka Prizviska Georgij Georgi Stojkov Rakovskijbolg Georgi Stojkov RakovskiNacionalnij geroj Bolgariyi revolyucioner politik pismennik Im ya pri narodzhenni bolg Sbi Stojkov PopovichNarodivsya 4 lyutogo 1824 1824 02 04 Kotel Osmanska imperiya nini Bolgariya Pomer 10 veresnya 1867 1867 09 10 43 roki Buharest Rumuniya tuberkulozGromadyanstvo Osmanska imperiyaDiyalnist publicist zhurnalist revolyucioner politikAlma mater Velika shkola naciyiMova tvoriv bolgarskaZhanr publicistika poeziya prozaRodichi Rakovskij Hristiyan Georgijovich Georgij Stojkov Rakovskij u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Geo rgij Georgi Sto jkov Rako vskij bolg Georgi Stojkov Rakovski 4 lyutogo 1824 18240204 Kotel Osmanska imperiya nini Bolgariya 10 veresnya 1867 Buharest Rumuniya nacionalnij geroj Bolgariyi revolyucioner politik pismennik poet publicist zhurnalist odin z chotiroh velikih organizatoriv Bolgarskogo ruhu zvilnennya vid turkiv Bolgarskoyi revolyuciyi kudi vidnosyat she Vasila Levski Hristo Boteva j Lyubena Karavelova Jogo nebizh bolshevickij partijnij diyach v URSR Hristiyan Rakovskij ZhittyepisSim ya Narodivsya u misti Kotel u sim yi bagatogo torgovcya i remisnika Stojko Popovicha j Ruski Mamarchevoyi Batko buv golovoyu miscevoyi esnafi gildiyi Pri narodzhenni Georgi otrimav im ya Sibi Stojkov Popovich odnak v podalshomu vin sebe imenuvav po inshomu Sava Stojkov Popovich nadali Georgi Sava Rakovski j vreshti resht Georgi Stojkov Rakovski Batko jogo buv rodom z sela Rakovo vid chogo j bulo utvoreno prizvishe Rakovski Jogo dyadko po materi buv vidomim borcem za zvilnennya Bolgariyi vid osmanskogo iga znanij yak kapitan Georgi Mamarchev na chest yakogo majbutnij revolyucioner j vzyav sobi im ya Osvita U 1828 1834 rr navchavsya u religijnomu grecko bolgarskomu uchilishi u Koteli de vivchav okrim bolgarskoyi movi she j grecku 1834 postupiv do takogo zh uchilisha v misti Karlovo odnak zmushenij buv zalishiti misto u 1836 roci cherez epidemiyu chumi yaka tam vinikla todi U kinci 1837 roku poyihav z batkom do Stambulu do postupiv do elitnogo greckogo uchilisha Velika narodna shkola de gruntovno vivchav filosofiyu ritoriku bogoslov ya matematiku latin fiziku himiyu francuzku persku arabsku movi ta inshi predmeti Revolyucijna diyalnist Pid chas perebuvannya u Stambuli pochav revolyucijnu diyalnist stavshi spivzasnovnikom Makedonskogo tovaristva yake mala za metu zvilnennya Bolgariyi vid tureckogo yarma vklyuchivsya u borotbu za nezalezhnist Bolgarskoyi cerkvi razom z svoyim drugom Ilarionom Makariopolskim U 1841 roci Georgi vidbuv po greckomu pasportu do Brayili de vzyav diyalnu uchast u pidgotovci povstannya proti osmaniv Odnak u lyutomu 1842 roku buv shoplenij tureckoyu vladoyu j zasudzhenij do strati Cherez nayavnist greckogo pasporta buv viznanij gromadyaninom Greciyi i peredanij cij derzhavi dlya vidpovidnogo pokarannya ale vstig vtekti z pid varti do Marselya de prozhiv do 1843 roku pislya chogo vidbuv do Kotela de u 1845 roci buv zaareshtovanij za buntivnu diyalnist zasudzhenij na 7 rokiv tyuremnogo pokarannya Proviv u tureckij v yaznici 3 roki Vijshovshi na svobodu u 1848 roci prodovzhiv revolyucijnu robotu ta pochav svoyu publicistichnu j zhurnalistsku diyalnist U 1853 roci z pochatku Krimskoyi vijni z grupoyu bolgarskih revolyucioneriv stvoriv u Svishtovi Tayemne tovaristvo yake zbiralo informaciyu dlya rosijskih vijsk pro turecku armiyu a takozh koshti na zvilnennya krayini vid osmaniv Tayemne tovaristvo prijnyalo yak prapor majbutnoyi bolgarskoyi respubliki trikolirnij baner bilij zelenij i chervonij Dlya vikonannya postavlenij zavdan chleni tovaristva razom z Rakovskim postupili do tureckoyi armiyi yak perekladachi odnak buli zaareshtovani Pri transportuvanni dlya vinesennya viroku do Stambulu Rakovskomu vdalos vtekti U chervni 1854 roku Rakovskij organizuvav vijskovij zagin chetu z 12 voyakiv i voyuvav z neyu u Shidnih Balkanskih gorah Todi cheta namagalasya z yednatisya z rosijskimi vijskami yaki do cogo chasu vijshli na pivden vid Dunayu Ale koli rosijska armiya vidijshla vid Dunayu Rakovskij rozpustiv svoyu chetu Deyakij chas perehovuvavsya v Koteli de vin zapisav svoyi vrazhennya vid perebuvannya u stambulskij v yaznici U toj zhe chas vin napisav pershu versiyu svoyeyi poemi Lisovij podorozhanin Naprikinci 1856 roku Rakovskij vidbuv do Buharesta de zakinchiv drugu versiyu Lisovogo podorozhanina Nastupnogo roku vin pereyihav do Avstro Ugorshini do mista Novij Sad de rozpochav publicistichnu j zhurnalistsku diyalnist vidavav visniki Bolgarskij shodennik j Dunajskij lebid nadrukuvav Lisovogo podorozhanina Cherez vimogu osmanskoyi vladi jogo vislali do Rumuniyi ale dosit shvidko vin opinivsya v Odesi de provodiv etnografichnu robotu vporyadkovuyuchi bolgarski pisni napisav istorichnu pracyu Nesamovitij dervish abo shidne pitannya Georgij Rakovskij Na pochatku 1860 roku Rakovskij pereyihav do Belgradu de prodovzhiv aktivnu etnografsku j vidavnicku diyalnist Prodovzhiv vidaviti visnika Dunajskij lebid u yakomu shiroko visvitlyuvav riznomanitni pitannya borotbi za yednannya bolgarskogo narodu cerkovno vizvolnoyi borotbi zasad politichnogo ekonomichnogo j osvityanskogo harakteru u Bolgariyi yaku vin mriyav zvilniti vid osmanskogo yarma U toj period pochalos ostannye pereselennya bolgar do Rosijskoyi imperiyi inicijovane rosijskoyu vladoyu yake torknulos pevnih oblastej okupovanoyi osmanami Bolgariyi Rakovskij vistupiv kategorichno proti politiki etnichnoyi chistki cih bolgarskih regioniv nadrukuvav bagato statej proti pereselennya pro tyazhki umovi zhittya takih pereselenih na terenah Rosijskoyi imperiyi Vin u 1861 roci vipustiv broshuru Pereselennya do Rosiyi abo rosijska ubivcha politika dlya bolgar de gostro kritikuvav diyi carskoyi vladi stosovno bolgar U toj period vin zauvazhiv Vsilyako proklyata Rosiya koli mala boyi z Turechchinoyu brehala prostodushnim bolgaram sho ot ot zvilnit yih a pislya boyu yih yak ovec prodavala Jogo aktivna kampaniya borotbi z cim yavishem prizvela do dosit shvidkogo zgortannya takogo pereselennya v deyakih miscyah rosijskih agentiv z agitaciyi za pereselennya selyani poviganyali a u Vidini natovp rozlyuchenih bolgar trimav v osadi rosijske konsulstvo z vimogami povernuti yim yihni pasporti U tomu zh 1861 roci Rakovskij vpershe u konteksti vizvolnoyi borotbi za svobodu Bolgariyi vid osmaniv sformulyuvav ideyu neobhidnosti stvorennya kerivnogo centru borotbi dlya organizaciyi u Serbskomu knyazivstvi vizvolnoyi armiyi z bolgarskih volonteriv yaka u slushnij chas maye peremistitisya do Bolgariyi j pidnyati tam povstannya Zadlya realizaciyi cih idej nim bulo stvoreno Plan zvilnennya Bolgariyi i Statut Timchasovogo bolgarskogo kerivnictva u Serbiyi U 1862 roci bulo stvoreno Timchasovij bolgarskij uryad na choli z samim Georgi Rakovskim Jomu vdalosya organizuvati pershij dosit velikij vijskovij zagin vikoristavshi dlya cogo slushnij moment vijskovij konflikt mizh Serbskim knyazivstvom i Osmanskoyu imperiyeyu Zagin brav uchast u comu konflikti ale shvidko buv rozpushenij pislya normalizaciyi vidnosin mizh storonami cogo konfliktu sho pokazalo slabkist planu Rakovskogo yakij gruntuvavsya na neobhidnosti formuvannya armiyi za mezhami Bolgariyi i takim chinom buv zalezhnij vid prihilnosti tiyeyi derzhavi na terenah yakoyi stvoryuvalas vizvolna armiya Napruzheni stosunki mizh Osmanskoyu imperiyeyu i balkanskimi krayinami sponukali Rakovskij na diyi po mozhlivomu formuvannyu shirokogo vizvolnogo soyuzu cih balkanskih krayin odnak u nogo nichogo v comu plani ne vijshlo Ce zmusilo jogo naprikinci 1863 roku pokinuti Belgrad j povernutisya do Buharesta de vin pochav vidavati novij visnik Majbutnist i chasopis Bolgarska davnina Ostannij tvir Georgiya Rakovskogo kniga Bolgarski gajduki Naprikinci 1866 roku Rakovskij stvoriv Verhovne narodne bolgarske gromadyanske kerivnictvo vikonavchim organom yakogo stav Tayemnij centralnij bolgarskij komitet zavdannyam yakogo bulo formuvannya chet dlya yih vidpravlennya do Bolgariyi Rakovskij vvazhav sho tilki organizaciyeyu dobre ozbroyenih chet ta yih bezproblemnoyu vidpravlennyam do Bolgariyi mozhna bude sponukati prignoblenij narod na povstannya proti osmaniv U sichni 1867 roku Rakovskij vidav Timchasovij zakon pro narodni lisovi cheti vlitku 1867 de buli opisani organizacijni principi stvorennya chet prava j obov yazki samih chetnikiv Vlitku 1867 roku buli perekinuti do Bolgariyi stvoreni takim sposobom cheti Panajota Hitova j Filipa Totyu 9 zhovtnya 1867 roku Georgi Stojkov Rakovskij pomer u Buharesti vid tuberkulozu na 47 roci zhittya Panteon Georgi Rakovski v KoteliZnachushist dlya BolgariyiZnachennya postati Rakovskogo dlya Bolgarskogo vizvolnogo ruhu velike vin stav pershim ideologom j organizatorom nacionalno vizvolnogo ruhu u pershi jogo 10 rokiv Vin buv fundatorom organizovanogo chetnickogo ruhu yakij viviv vizvolnu borotbu na novij yakisnij riven Jogo poslidovnikom stav Vasil Levski z yakim Rakovskij intensivno listuvavsya naprikinci svogo zhittya Bagato uyavlen Levski stosovno metodiv j shlyahiv vizvolnoyi borotbi prijshli z polemiki z Rakovskim buli v podalshomu sprijnyati organizatorami Kvitnevogo povstannya v Bolgariyi 1876 roku zokrema Georgi Benkovski TvorchistVelike znachennya dlya bolgarskogo narodu mali jogo publicistichni tvori kerovani nim visniki j chasopisi Rakovskij ye avtorom chislennih opovidan romaniv ta poem Najvidomishoyu poemoyu ye Lisovij podorozhanin 1857 rik sho stala pershoyu revolyucijnoyu poemoyu v bolgarskij literaturi V nij zobrazhena shiroka kartina strazhdan bolgar u centri obraz gajduka zahisnika ponevolenogo narodu Romantichne sprijnyattya minulogo proyavilosya v arhayichnij movi poemi Poetichnij tekst suprovodzhuyetsya istorichnimi etnografichnimi folklornimi i mifologichnimi komentaryami avtora Cya poema bula populyarna u suchasnikiv i mala velicheznij vpliv na bolgarsku literaturu Takozh Rakovskij u 1856 roci vipustiv zbirku statej satirichnih narisiv i romantichnih virshiv na istorichni temi Provisnik lisovogo podorozhanina PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Arhiv originalu za 7 travnya 2016 Procitovano 21 kvitnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Nazva URL mistit vbudovane vikiposilannya dovidka Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Arhiv originalu za 26 serpnya 2016 Procitovano 21 chervnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya bolg cheterimata golemi bolg Stojko Popovich bolg Ruska Mamarcheva bolg Gorski ptnik Ce ye pravilnishim perekladom nazvi poemi anizh Lisovij podorozhnij sho zustrichayetsya deinde v ukrayinskomu prostori bolg Blgarska dnevnica bolg Dunavski lebed bolg Preselenie v Rusiya ili ruskata ubijstvena politika za blgarite bolg Vsyakogi prokletata Rusiya kogato imala boj s Turciya lgala e prostodushnite blgari che ush tyah she osvobodi a posle bojya kato ovce gi trampela bolg Prva blgarska legiya bolg Bdushnost bolg Blgarska starina bolg Vrhovno narodno blgarsko grazhdansko nachalstvo bolg Privremenen zakon za narodnite gorski cheti za 1867 o lyatoDzherelaMihail Arnaudov G S RAKOVSKI 15 zhovtnya 2014 u Wayback Machine bolg bolg Trajkov Veselin Georgi Stojkov Rakovski Sofiya Izdatelstvo na BAN 1974 bolg Dojnov Stefan Blgarite v Ukrajna i Moldova prez Vzrazhdaneto 1751 1878 Sofiya Akademichno izdatelstvo Marin Drinov 2005 ISBN 954 322 019 0 bolg Margaret H Beissinger Jane Tylus Susanne Lindgren Wofford 1999 Epic Traditions in the Contemporary World The Poetics of Community University of California Press p 79 ISBN 0 520 21038 7 angl Arnaudov M Tvorci na blgarskoto Vzrazhdane 2 izd t 2 Poeti i geroi 1969 160 s bolg