Ульяновське танкове училище

Улья́новське гварді́йське ви́ще та́нкове кома́ндне дві́чі Червонопра́порне, о́рдена Черво́ної Зі́рки учи́лище і́мені В. І. Ле́ніна — вищий військовий навчальний заклад СРСР, що готував командирів для танкових військ у 1932–1991 роках. Розташовувалось в місті Ульяновську.

Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна
Будівля Ульяновського танкового училища
Будівля Ульяновського танкового училища
Основні дані
Засновано	1932
Ліквідовано	1991
Приналежність	міністерство оборони
Сфера	вищий військовий заклад
Розташування	Ульяновськ
Країна	СРСР
Тип	військова академія
Мапа
Ульяновське танкове училище у Вікісховищі

Історія існування

У квітні 1932 року 12-а Ульяновська Червонопрапорна стрілецько-артилерійська школа імені В. І. Леніна була переформована в Ульяновську Червонопрапорну бронетанкову школу імені В. І. Леніна з повною заміною профілю підготовки. Для посилення командними кадрами до школи було направлено помічників командирів рот з технічної частини з Московського ВО, а також викладачів-техніків із Ленінградських бронетанкових курсів. Частина викладачів, командири батальйонів, рот і найкращі командири взводів протягом літа 1932 року пройшли курси перепідготовки при Ленінградських БТКУКС.

Поблизу с. Полівно було створено танкодром, автодром і танковий полігон.

Навесні 1933 року навчальні танки МС-1 було замінено танками серії БТ. Всі танки курсантських рот було зведено в окремий батальйон.

В лютому 1934 року наказом РВР СРСР подовжено курс навчання з 3 до 3,5 років. На 1935 рік школа налічувала 700 курсантів і готувала лейтенантів — командирів взводів БТ.

У квітні 1936 року наказом НКО СРСР школу перетворено в Ульяновське Червонопрапорне танкове училище імені В. І. Леніна.

З початком німецько-радянської війни та евакуацією до Ульяновська Мінського бронетанкового училища, Ульяновське БТУ стало іменуватись 1-м Ульяновським БТУ, а Мінське — 2-м Ульяновським БТУ.

26 червня 1941 року на підставі наказу командуючого військами Приволзького ВО в училищі розгорнуто формування танкового батальйону. 1 липня батальйон завантажився на ст. Красне й поступив у розпорядження командира 5-го механізованого корпусу. Батальйон перебував на фронті до вересня 1941 року, потім повернутий до училища.

З початком війни різко зросла потреба в командних кадрах. Вже 10 липня 1941 року з райвійськкоматів надійшло 1401 призовник, загальна чисельність курсантів становила майже 3,5 тисячі чоловік. Термін навчання зменшено до 6-9 місяців. Також при училищі були створені 3-місячні курси підготовки автотехніків, перепідготовки загальновійськових командирів і політпрацівників на командирів танкових взводів. Було проведено 5 прискорених випусків. Всього з 22 червня 1941 по 1 січня 1942 року було випущено 767 командирів.

З 1 лютого 1942 року училище перейшло на підготовку командирів важких танків КВ. До січня 1944 року було завершено перехід на новий профіль підготовки командирів важких танків ІС. Всього за роки війни у училищі проведено 45 випусків курсантів, всього для армії підготовлено 8924 танкових командири.

З жовтня 1966 року училище стало іменуватись Ульяновським гвардійським вищим командним училищем імені В. І. Леніна. Курс навчання збільшено з 3-х до 4-х років. У 1970 році проведено перший випуск офіцерів з вищою військовою спеціальною освітою.

У червні 1991 року було проведено останній, 144-й, випуск офіцерів.

17 серпня 1991 року наказом міністра оборони СРСР № 395, виданим на підставі постанови Кабінету міністрів СРСР № 463 від 1 липня 1991 року, Ульяновське гвардійське вище танкове командне училище імені В. І. Леніна переформовано в Ульяновське гвардійське суворовське військове училище.

Нагороди і почесні найменування

28 червня 1943 року наказом НКО СРСР № 252 училище було перетворене в гвардійське й указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджене орденом Червоної Зірки.

Начальники училища

• 1932–1934 — , комбриг;
• 1934–1936 — , комбриг;
• 1936–1940 — , комбриг;
• 1940–1941 — , полковник;
• 1941–1946 — Кашуба Володимир Несторович, генерал-майор танкових військ;
• 1946–1948 — Синенко Максим Денисович, генерал-лейтенант танкових військ;
• 1948–1950 — Демчук Іван Несторович, генерал-майор танкових військ;
• 1950–1959 — , генерал-майор танкових військ;
• 1959–1966 — , генерал-майор танкових військ;
• 1966–1977 — , генерал-майор танкових військ;
• 1977–1987 — , генерал-майор танкових військ;
• 1987–1991 — , генерал-майор.

Випускники

Серед випускників училища — 93 Герої Радянського Союзу, 2 — Герої Соціалістичної Праці та 6 Героїв Росії.

Понад 160 генералів і маршалів танкових військ отримали військову освіту в стінах училища.

Посилання

• 1-е Ульяновське танкове училище (рос.)
• Ульяновське гвардійське суворовське військове училище (рос.)