Кашуба Володимир Несторович

Володи́мир Не́сторович Кашу́ба, при народженні — Володимир Омеля́нович Ткаче́нко (15 червня 1900 — 6 березня 1963) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант танкових військ.

Володимир Несторович Кашуба
Ім'я при народженні	Володимир Омелянович Ткаченко
Народження	15 червня 1900(1900-06-15) Хоружівка
Смерть	6 березня 1963(1963-03-06) (62 роки) Москва
Поховання	Введенське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби	1918—1950
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант танкових військ
Командування	35-а легка танкова бригада
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Радянсько-фінська війна
Нагороди	Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Кашуба Володимир Несторович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кашуба.

Герой Радянського Союзу (1940).

Життєпис

Народився 15 травня 1900 року в селі Хоружівці, нині — Недригайлівського району Сумської області, в селянській родині. Українець. У 1912 році закінчив початкову освіту.

У лавах Червоної армії з 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії. Воював у складі партизанського загону на Кубані, був помічником начальника кулеметного борту і помічником начальника бронемайданчика на бронепотязі «Загибель контрреволюції». Член РКП(б) з 1919 року. У березні 1921 року брав участь у придушенні Кронштадтського повстання.

У 1925 році закінчив Курси удосконалення командного складу Ленінградського військового округу. Командував танковою ротою, танковим батальйоном, був заступником командира 31-го танкового полку.

У 1935 році закінчив Військову академію механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна. З 1936 року — капітан, з 1937 року — майор, з 1939 року — полковник.

Особливо командир 35-ї легкої танкової бригади 7-ї армії Північно-Західного фронту полковник В. Н. Кашуба відзначився під час радянсько-фінської війни. 17 грудня 1939 року в бою при прориві ворожої оборони поблизу селища Бабошино (південно-східніше Виборга) вміло керував підрозділами бригади. Отримавши важке поранення, продовжував керувати боєм. Внаслідок поранення втратив ногу.

4 червня 1940 року отримав військове звання «генерал-майора танкових військ». З грудня того ж року — начальник командного факультету Військової академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна. З жовтня 1941 року — начальник 1-го Ульяновського бронетанкового училища. З 1946 по 1950 роки — начальник Харківського бронетанкового училища. У 1950 році вдруге призначений начальником командного факультету Військової академії бронетанкових і механізованих військ. Згодом перебував у апараті військового аташе у Чехословаччині. З 1950 року генерал-лейтенант танкових військ В. Н. Кашуба — у відставці.

Мешкав у Москві, де й помер 6 березня 1963 року. Похований на Введенському кладовищі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1940 року за мужність і відвагу, виявлені у боях з фінами, полковникові Кашубі Володимиру Несторовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 203).

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки і медалями.

Пам'ять

У Харкові ім'ям Володимира Кашуби названо вулицю. У смт Недригайлів Сумської області на Алеї Героїв і в Москві, на фасаді будинку по вулиці Червоноказарменній, в якому мешкав В. Н. Кашуба, встановлено меморіальні дошки.

Посилання