У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчук Іва н Не сторович Демчу к нар 20 вересня 1903 пом 31 травня 198

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчук.

Іва́н Не́сторович Демчу́к (нар. 20 вересня 1903 — пом. 31 травня 1980) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (11.03.44).

Іван Несторович Демчук

Народження

20 вересня 1903
Дермань

Смерть

31 травня 1980 (76 років)
Москва, Російська імперія

Поховання

Ваганьковське кладовище

Країна

Приналежність

Освіта

Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського

Роки служби

1923—1966

Партія

КПРС

Звання

Генерал-майор танкових військ

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Життєпис

Народився 20 вересня 1903 року в селі Дермань, нині Здолбунівського району Рівненської області. Українець.

У лавах РСЧА з 1923 року. Закінчив 14-у Полтавську піхотну школу в 1925 році. З серпня 1925 року — командир взводу, з жовтня 1927 року — командир взводу полкової школи, з червня 1930 року — в.о. ад'ютанта батальйону, з вересня того ж року — командир роти, з липня 1932 року — т.в.о. помічника начальника штабу 130-го стрілецького полку. Член ВКП(б) з 1927 року. З червня 1933 року — командир батальйону 232-го стрілецького полку.

У грудні 1933 року зарахований слухачем до Військової академії механізації і моторизації РСЧА. З 23 листопада 1938 року — начальник навчальної частини Курсів удосконалення командного складу при ВАММ. З лютого 1939 року — асистент кафедри тактики, з 14 червня 1940 року — молодший викладач кафедри тактики цієї ж академії.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. 24 червня 1941 року призначений на посаду начальника 1-го (оперативного) відділу управління автобронетанкових військ Північно-Західного фронту. З 13 червня 1942 року — начальник штабу УАБТВ ПнЗФ (з січня 1943 року — управління БТіМВ ПнЗФ). З 6 червня 1943 року — начальник штабу . 11 березня 1944 року присвоєне військове звання «генерал-майор танкових військ». З жовтня 1944 по лютий 1945 року перебував на лікуванні через хворобу.

З лютого 1945 року — начальник Солікамського танкового училища. З березня 1947 року — слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії імені К. Є. Ворошилова. У 1948—1950 роках — начальник Ульяновського танкового училища. З жовтня 1958 року — начальник кафедри, з липня 1961 року — начальник факультету Військової академії бронетанкових військ.

21 вересня 1966 року генерал-майор танкових військ І. Н. Демчук вийшов у запас, 31 грудня 1968 року — у відставку.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора (21.03.1943, 03.01.1944, …), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (08.09.1944) і медалями.

Посилання

Біографія І. Н. Демчука на сайті «Танковый фронт» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)