Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леване́вський Сигізму́нд Олекса́ндрович (пол. Zygmunt Lewoniewski, рос. Леване́вский Сигизму́нд Алекса́ндрович; 2 [15] травня 1902 — 13 серпня 1937 (ймовірно)) — радянський льотчик польського походження, Герой Радянського Союзу (1934).
| Леваневський Сігізмунд Олександрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| пол. Zygmunt Aleksandrowicz Lewoniewski | |||||
 | |||||
| Народження | 2 (15) травня 1902 в Санкт-Петербурзі | ||||
| Смерть | 13 серпня 1937 (35 років) Північний Льодовитий океан, точно не відоме | ||||
| Країна |  СРСР | ||||
| Приналежність | поляк | ||||
| Рід військ | піхота (до 1923), авіація (з 1923) | ||||
| Освіта | d | ||||
| Роки служби | 1917—1930 | ||||
| Партія | КПРС | ||||
| Війни / битви | Жовтневий переворот 1917 і Громадянська війна в Росії | ||||
| Інше | полярний льотчик | ||||
| Нагороди |
| ||||
 Леваневський Сигізмунд Олександрович у Вікісховищі | |||||
Біографія
Сигізмунд Леваневський народився в 1902 році в Санкт-Петербурзі в сім'ї збіднілого польського шляхтича. За словами самого Леваневського, його батько працював двірником і помер, коли Леваневському було вісім років. Деякий час потому жив у с. Сокулка Гродненської губернії (нині м. Сокулки, Польща). У 1916 році закінчив три класи повітового училища. Працював на заводі АТ «Ресора».
У жовтні 1917 року вступив до Червоної гвардії, а з 1918 року вже в Червоній армії. Був командиром роти, батальйону, полку на Східному фронті. Від 1921 року — завідувач господарської частини повітряно-плавального загону в Петрограді. Восени 1923 року відряджений до Севастопольської вищої школи морських льотчиків. У 1925 році закінчив курс навчання й служив у цій же школі льотчиком-інструктором.
У 1928 році звільнився в запас і працював льотчиком-інструктором у Миколаївській школі Товариства сприяння авіації та хімічній промисловості (Тсавіахім; рос. скорочення — Осоавиахим). В 1929 році з дружиною і дітьми переїхав до Полтави, де в 1931–1932 роках займав посаду начальника льотної частини Центральної Всеукраїнської школи пілотів ТСОАВІАХІМу в Полтаві.
У 1933 році став льотчиком Управління полярної авіації Главпівнічморшляху. Влітку цього ж року переправив гідролітак Dornier Wal із Севастополя в Хабаровськ (РРФСР), а потім на цьому ж літаку разом із штурманом (1906–1937, українець, закінчив Севастопольську вищу школу морських льотчиків; став незмінним штурманом у Леваневського в його найризикованіших польотах) вилетів на допомогу американському пілотові Джиммі Маттерну, який зробив аварійну посадку в районі річки Анадир під час спроби навколосвітнього перельоту. 20 липня 1933 року літак Леваневського доставив американця в місто Ном на Алясці (США). Цього ж року на цьому ж літаку забрав з острова Врангель групу учасників тамтешньої експедиції. За мужність і героїзм був нагороджений (разом із Віктором Левченком) орденом Червоної Зірки. Повернувся до Полтави, здійснив кілька агітаційних перельотів територією УСРР.
Взимку 1934 року, дізнавшися про те, що пароплав був затертий льодами, за власною ініціативою повідомив Москву, що готовий летіти на допомогу потерпілим. Разом з керівником рятувальної операції Георгієм Ушаковим був пароплавом направлений до США, щоб з боку Аляски на закупленому в США літаку дістатися району аварії. 29 березня 1934 вилетів з Ному (Аляска, США) до миса (Чукотський півострів, РРФСР). Через складні метеорологічні умови під час польоту і посадки літак зазнав істотних ушкоджень, а сам Леваневський був поранений і не зміг летіти далі. Проте головне завдання — доставку до Ванкарема Г. Ушакова — було виконано. Дещо пізніше доставив хірурга в бухту Лаврентія, де перебували кілька хворих челюскінців.
Був у числі перших семи Героїв Радянського Союзу («Золоту Зірку» № 2, указ від 20 квітня 1934 року). Після повернення до Полтави його іменем було названо вулицю, де він жив, та село у Кобеляцькому районі.
27 червня 1934 року у складі делегації СРСР брав участь у Міжнародній авіаційній виставці у Великій Британії. На зворотному шляху відвідав у Польщі матір і сестру, які емігрували туди в 1919 році разом зі старшим братом Леваневського — Юзефом (Jozef; з 1924 року був льотчиком, загинув 11 вересня 1933 року у авіакатастрофі під час перельоту Варшава — Омськ, що був етапом у підготовці до навколосвітнього польоту). 1934 поступив до Військово-повітряної академії РСЧА імені М. Жуковського. 1935 року опублікував книгу про свій політ на Аляску — «Моя стихия», а також заяву в газету «Правда» про намір здійснити політ до США через Північний полюс.
Після невдалої спроби реалізувати задумане на літаку АНТ-25 й зустрічі з цього приводу з Йосипом Сталіном був улітку 1936 року разом з Левченком відряджений до США для ознайомлення та можливої закупівлі там гідролітаків. У серпні—вересні цього ж року на гідролітаку «Уолті» (штурман — В. Левченко) здійснив переліт Лос-Анджелес — Сан-Франциско (обидва — США) — Уелен (Чукотський автономний округ Магаданської обл., РРФСР) — Якутськ (Республіка Саха (Якутія)) — Свердловськ (нині м. Єкатеринбург) — Москва. Загальна протяжність перельоту — 19 тис. км. За цей переліт був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (В. Левченко — орденом Леніна). У квітні—травні 1937 року випробовував поблизу Севастополя амфібію Sikorsky S-43 та літаюний човен Duglas DF, а влітку отримав дозвіл здійснити 3-й в історії і 3-й у цьому році (слідом за В. Чкаловим і М. Громовим) переліт до США через Північний полюс.
12 серпня на новоствореному літаку ДБ-А «СССР Н-209» (ДБ-А — рос. абревіатура від слів: дальний бомбардировщик-академия), який на його вимогу був пофарбований у кольори його фамільного герба — червоний і синій, разом з екіпажем із 6 осіб стартував за маршрутом Москва — Архангельськ — острів Рудольфа — Північний полюс — Фербенкс (шт. Аляска, США). Надвечір 13 серпня надіслав радіограму, і після цього зв'язок з його літаком було втрачено. Пошуки екіпажу як з території СРСР, так і США, тривали багато місяців, однак не мали позитивних результатів.
Різного роду гіпотези щодо можливого місця падіння літака Леваневського, зокрема в Якутії чи на Алясці, час від часу з'являлися в літературі й ставали поштовхом до здійснення відповідних пошукових експедицій.
Посмертне вшанування
На честь Леваневського названі вулиці, провулки в багатьох населених пунктах України. Зокрема в містах: , , , Біла Церква, , , , , , , , , Київ, , , , , , , , , Мелітополь, , , , , , , , , , , , Севастополь, , , , , , та інших.
У Полтаві на вулиці, що носить його ім'я, зберігся будинок, споруджений у кінці ХІХ століття, у якому жив С. О. Леваневський (№ 17) мешкаючи у Полтаві. Будинок був залишений за сім'єю в довічне користування.
Його ім'я було також присвоєно новоствореному (1938) у м. Миколаєві Військово-морському авіаційному училищу. Також в Миколаєві, окрім у Корабельному районі міста є у (місце розташування вищезгаданого училища).
Іменами членів екіпажу літака ДБ-А «СССР Н-209» були названі кілька географічних точок в архіпелазі Земля Франца-Йосифа, зокрема: ім'ям Леваневського — острів, ім'ям Левченка — мис.
На фасаді будинку № 17 по вулиці Леваневського в Полтаві у 1991 року встановлено меморіальну дошку.
В пам'ять про перерваний переліт Москва — Північний полюс — Сан-Франциско (США) в 1935 році була випущена поштова марка з портретом льотчика, яка нині є філателістичною рідкістю.
Див. також
Леваневський з надпечаткою (поштова марка)
Примітки
- . Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 26 лютого 2019.
- Моя стихия. Ростов-на-Дону, 1935.
Джерела
- Леваневський Сигізмунд Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Водопьянов М. В. Повесть о первых героях. — М., 1980. (рос.)
- Грузін Д. В. Леваневський Сигізмунд Олександрович [ 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 74. — .
- Зингер М. Э. Сигизмунд Леваневский. — М., 1939. (рос.)
- Левченко В. Как мы будем держать курс. «Вечерняя Москва». — 1937. — 13 августа. (рос.)
- Полтавщина: Енциклопедичний довідник [ 26 грудня 2012 у Wayback Machine.] / За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — С. 449.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Levane vskij Sigizmu nd Oleksa ndrovich pol Zygmunt Lewoniewski ros Levane vskij Sigizmu nd Aleksa ndrovich 2 15 travnya 1902 19020515 13 serpnya 1937 jmovirno radyanskij lotchik polskogo pohodzhennya Geroj Radyanskogo Soyuzu 1934 Levanevskij Sigizmund Oleksandrovichpol Zygmunt Aleksandrowicz LewoniewskiNarodzhennya 2 15 travnya 1902 1902 05 15 v Sankt PeterburziSmert 13 serpnya 1937 1937 08 13 35 rokiv Pivnichnij Lodovitij okean tochno ne vidomeKrayina SRSRPrinalezhnist polyakRid vijsk pihota do 1923 aviaciya z 1923 Osvita dRoki sluzhbi 1917 1930Partiya KPRSVijni bitvi Zhovtnevij perevorot 1917 i Gromadyanska vijna v RosiyiInshe polyarnij lotchikNagorodi Levanevskij Sigizmund Oleksandrovich u Vikishovishi Litak ANT 25 v poloti Litak DB A SSSR N 209 Poltava Pam yatnij znak na chest Sigizmunda Levanevskogo Poltava pam yatna doshka na vulici im Levanevskogo Osobisti rechi S O Levanevskogo Poltavskij muzej aviaciyi ta kosmonavtiki Maket DB A N 209 Poltavskij muzej kosmonavtikiBiografiyaSigizmund Levanevskij narodivsya v 1902 roci v Sankt Peterburzi v sim yi zbidnilogo polskogo shlyahticha Za slovami samogo Levanevskogo jogo batko pracyuvav dvirnikom i pomer koli Levanevskomu bulo visim rokiv Deyakij chas potomu zhiv u s Sokulka Grodnenskoyi guberniyi nini m Sokulki Polsha U 1916 roci zakinchiv tri klasi povitovogo uchilisha Pracyuvav na zavodi AT Resora U zhovtni 1917 roku vstupiv do Chervonoyi gvardiyi a z 1918 roku vzhe v Chervonij armiyi Buv komandirom roti bataljonu polku na Shidnomu fronti Vid 1921 roku zaviduvach gospodarskoyi chastini povitryano plavalnogo zagonu v Petrogradi Voseni 1923 roku vidryadzhenij do Sevastopolskoyi vishoyi shkoli morskih lotchikiv U 1925 roci zakinchiv kurs navchannya j sluzhiv u cij zhe shkoli lotchikom instruktorom U 1928 roci zvilnivsya v zapas i pracyuvav lotchikom instruktorom u Mikolayivskij shkoli Tovaristva spriyannya aviaciyi ta himichnij promislovosti Tsaviahim ros skorochennya Osoaviahim V 1929 roci z druzhinoyu i ditmi pereyihav do Poltavi de v 1931 1932 rokah zajmav posadu nachalnika lotnoyi chastini Centralnoyi Vseukrayinskoyi shkoli pilotiv TSOAVIAHIMu v Poltavi U 1933 roci stav lotchikom Upravlinnya polyarnoyi aviaciyi Glavpivnichmorshlyahu Vlitku cogo zh roku perepraviv gidrolitak Dornier Wal iz Sevastopolya v Habarovsk RRFSR a potim na comu zh litaku razom iz shturmanom 1906 1937 ukrayinec zakinchiv Sevastopolsku vishu shkolu morskih lotchikiv stav nezminnim shturmanom u Levanevskogo v jogo najrizikovanishih polotah viletiv na dopomogu amerikanskomu pilotovi Dzhimmi Matternu yakij zrobiv avarijnu posadku v rajoni richki Anadir pid chas sprobi navkolosvitnogo perelotu 20 lipnya 1933 roku litak Levanevskogo dostaviv amerikancya v misto Nom na Alyasci SShA Cogo zh roku na comu zh litaku zabrav z ostrova Vrangel grupu uchasnikiv tamteshnoyi ekspediciyi Za muzhnist i geroyizm buv nagorodzhenij razom iz Viktorom Levchenkom ordenom Chervonoyi Zirki Povernuvsya do Poltavi zdijsniv kilka agitacijnih perelotiv teritoriyeyu USRR Vzimku 1934 roku diznavshisya pro te sho paroplav buv zatertij lodami za vlasnoyu iniciativoyu povidomiv Moskvu sho gotovij letiti na dopomogu poterpilim Razom z kerivnikom ryatuvalnoyi operaciyi Georgiyem Ushakovim buv paroplavom napravlenij do SShA shob z boku Alyaski na zakuplenomu v SShA litaku distatisya rajonu avariyi 29 bereznya 1934 viletiv z Nomu Alyaska SShA do misa Chukotskij pivostriv RRFSR Cherez skladni meteorologichni umovi pid chas polotu i posadki litak zaznav istotnih ushkodzhen a sam Levanevskij buv poranenij i ne zmig letiti dali Prote golovne zavdannya dostavku do Vankarema G Ushakova bulo vikonano Desho piznishe dostaviv hirurga v buhtu Lavrentiya de perebuvali kilka hvorih chelyuskinciv Buv u chisli pershih semi Geroyiv Radyanskogo Soyuzu Zolotu Zirku 2 ukaz vid 20 kvitnya 1934 roku Pislya povernennya do Poltavi jogo imenem bulo nazvano vulicyu de vin zhiv ta selo u Kobelyackomu rajoni 27 chervnya 1934 roku u skladi delegaciyi SRSR brav uchast u Mizhnarodnij aviacijnij vistavci u Velikij Britaniyi Na zvorotnomu shlyahu vidvidav u Polshi matir i sestru yaki emigruvali tudi v 1919 roci razom zi starshim bratom Levanevskogo Yuzefom Jozef z 1924 roku buv lotchikom zaginuv 11 veresnya 1933 roku u aviakatastrofi pid chas perelotu Varshava Omsk sho buv etapom u pidgotovci do navkolosvitnogo polotu 1934 postupiv do Vijskovo povitryanoyi akademiyi RSChA imeni M Zhukovskogo 1935 roku opublikuvav knigu pro svij polit na Alyasku Moya stihiya a takozh zayavu v gazetu Pravda pro namir zdijsniti polit do SShA cherez Pivnichnij polyus Pislya nevdaloyi sprobi realizuvati zadumane na litaku ANT 25 j zustrichi z cogo privodu z Josipom Stalinom buv ulitku 1936 roku razom z Levchenkom vidryadzhenij do SShA dlya oznajomlennya ta mozhlivoyi zakupivli tam gidrolitakiv U serpni veresni cogo zh roku na gidrolitaku Uolti shturman V Levchenko zdijsniv perelit Los Andzheles San Francisko obidva SShA Uelen Chukotskij avtonomnij okrug Magadanskoyi obl RRFSR Yakutsk Respublika Saha Yakutiya Sverdlovsk nini m Yekaterinburg Moskva Zagalna protyazhnist perelotu 19 tis km Za cej perelit buv nagorodzhenij ordenom Trudovogo Chervonogo Prapora V Levchenko ordenom Lenina U kvitni travni 1937 roku viprobovuvav poblizu Sevastopolya amfibiyu Sikorsky S 43 ta litayunij choven Duglas DF a vlitku otrimav dozvil zdijsniti 3 j v istoriyi i 3 j u comu roci slidom za V Chkalovim i M Gromovim perelit do SShA cherez Pivnichnij polyus 12 serpnya na novostvorenomu litaku DB A SSSR N 209 DB A ros abreviatura vid sliv dalnij bombardirovshik akademiya yakij na jogo vimogu buv pofarbovanij u kolori jogo familnogo gerba chervonij i sinij razom z ekipazhem iz 6 osib startuvav za marshrutom Moskva Arhangelsk ostriv Rudolfa Pivnichnij polyus Ferbenks sht Alyaska SShA Nadvechir 13 serpnya nadislav radiogramu i pislya cogo zv yazok z jogo litakom bulo vtracheno Poshuki ekipazhu yak z teritoriyi SRSR tak i SShA trivali bagato misyaciv odnak ne mali pozitivnih rezultativ Riznogo rodu gipotezi shodo mozhlivogo miscya padinnya litaka Levanevskogo zokrema v Yakutiyi chi na Alyasci chas vid chasu z yavlyalisya v literaturi j stavali poshtovhom do zdijsnennya vidpovidnih poshukovih ekspedicij Posmertne vshanuvannyaNa chest Levanevskogo nazvani vulici provulki v bagatoh naselenih punktah Ukrayini Zokrema v mistah Bila Cerkva Kiyiv Melitopol Sevastopol ta inshih U Poltavi na vulici sho nosit jogo im ya zberigsya budinok sporudzhenij u kinci HIH stolittya u yakomu zhiv S O Levanevskij 17 meshkayuchi u Poltavi Budinok buv zalishenij za sim yeyu v dovichne koristuvannya Jogo im ya bulo takozh prisvoyeno novostvorenomu 1938 u m Mikolayevi Vijskovo morskomu aviacijnomu uchilishu Takozh v Mikolayevi okrim u Korabelnomu rajoni mista ye u misce roztashuvannya vishezgadanogo uchilisha Imenami chleniv ekipazhu litaka DB A SSSR N 209 buli nazvani kilka geografichnih tochok v arhipelazi Zemlya Franca Josifa zokrema im yam Levanevskogo ostriv im yam Levchenka mis Na fasadi budinku 17 po vulici Levanevskogo v Poltavi u 1991 roku vstanovleno memorialnu doshku V pam yat pro perervanij perelit Moskva Pivnichnij polyus San Francisko SShA v 1935 roci bula vipushena poshtova marka z portretom lotchika yaka nini ye filatelistichnoyu ridkistyu Div takozhLevanevskij z nadpechatkoyu poshtova marka Primitki Arhiv originalu za 5 kvitnya 2013 Procitovano 26 lyutogo 2019 Moya stihiya Rostov na Donu 1935 DzherelaLevanevskij Sigizmund Oleksandrovich Sajt Geroi strany ros Vodopyanov M V Povest o pervyh geroyah M 1980 ros Gruzin D V Levanevskij Sigizmund Oleksandrovich 22 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 74 ISBN 978 966 00 1028 1 Zinger M E Sigizmund Levanevskij M 1939 ros Levchenko V Kak my budem derzhat kurs Vechernyaya Moskva 1937 13 avgusta ros Poltavshina Enciklopedichnij dovidnik 26 grudnya 2012 u Wayback Machine Za red A V Kudrickogo K UE 1992 S 449