Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ганько́виця — село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Неліпинської сільської громади.
| село Ганьковиця | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Неліпинська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 518 |
| Площа | 733 км² |
| Густота населення | 0,7 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89312 |
| Телефонний код | +380 3133 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°38′09″ пн. ш. 23°03′09″ сх. д. / 48.63583° пн. ш. 23.05250° сх. д.Координати: 48°38′09″ пн. ш. 23°03′09″ сх. д. / 48.63583° пн. ш. 23.05250° сх. д. |
| Водойми | р.Латориця |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89312, с. Ганьковиця, 34 |
| Карта | |
  Ганьковиця | |
 Ганьковиця | |
| Мапа | |
Географія
Лежить по обидва береги річки Латориці, за 14 км від м. Свалява, за 5 км від залізничної станції Вовчий, за 85 км від обласного центру.
Історія
Назва села зустрічається в документах 1648 року. Швидше за все, виникло воно ще раніше, оскільки розповідь про його перших поселенців перетворилася в легенду.
Дослідник Тиводар Легоцький теж згадує це село, розташоване високо в нетрях долини Латориці (переклав дані історик Йосип Кобаль). У 70-х роках ХІХ ст. тут було 33 будинки, у яких проживало 280 чоловік, і все належало домінії Шенборнів. Кажуть, цією долиною спускалися татари-песиголовці. У будинку родини Поповичів зберігався стіл завдовжки 1 м 89 см, шириною 95 см і товщиною 15 см. Він зроблений із однієї ясеневої плахи, на якій татари Батухана зробили шаблею засічку.
У 1691 році право на заселення мала родина Фенненічів. Чимало мешканців села загинуло, з 14 кріпосницьких родин у ньому проживало тільки 5. Інші або втекли, або сховалися. У цей час у селі були 2 священики — Федір та Іван Попи, які проживали разом зі своїми братами Степаном та Петром на одній четвертій земельного наділу. Тепер там стоїть мисливський будинок Шенборнів. У першій половині XVIII ст. у місцевого греко-католицького населення не було священика. У 1754-му люди звернулися з проханням прислати їм попа (матрикула ведеться з 1834 року).
Межі села встановили в 1877-му. Навколишні ліси були багатими на дичину й стали улюбленим місцем полювання. 24 лютого 1875-го графи Ервін Шенборн, Йозеф Гойош і Мансфельд Франц Коллоредо, їдучи вище Ганьковиці на санях, звалилися в 30-метрову безодню. На щастя, обійшлося без жертв. На згадку про цю подію на місці падіння граф установив залізний хрест із написом: «На пам'ять про щасливе спасіння 24 лютого 1875 р.».
81-річний мешканець Ганьковиці Іван Пукіш, котрий 40 років працював лісником, розповів, що Шенборни приїжджали сюди на полювання на цілий місяць: із 15 вересня по 15 жовтня (коли в оленів гон). В урочищах Красна Долина й Вільховатий вони мали два дерев'яні мисливські будинки, а в урочищі Крива Гранка — кам'яний. Представники династії ставилися до людей по-християнськи. Одного разу в 20-х роках ХХ ст. лісники («фоштери») привели до Шенборна браконьєра з Ганьковиці, який застрелив оленя. Граф запитав чоловіка, чому він це зробив. Той відповів, що має багатодітну сім'ю й живуть бідно. Шенборн дав чоловікові гроші, дозволив забрати вбитого оленя додому, залишив собі тільки роги. І разом із тим суворо наказав більше не нищити звірину.
Під полониною Боржава, розповідали досвідчені мисливці, був встановлений невеликий залізний щит із написом: «Тут Шенборни застрелили сотого оленя».
в 20 — 30-х роках ХХ ст. в селі було 4 — 5 єврейських сімей. Євреї Мошко і Волф тримали корчми. Своєї синагоги («бужні») вони не мали. Ховали їх у Сваляві й Неліпині. Мешкала в той час у селі й одна чеська сім'я.
За часів Чехословаччини, як згадують старожили, у Ганьковиці була восьмирічна школа, побудована з тополі. Навчання проводилось у дві зміни: учні 1 — 4 класів — до обіду, 5 — 8-х — після обіду. Діти вивчали географію, історію, русинську й чеську мови, арифметику, фізику та інші предмети. Інспектори час від часу відвідували школу й перевіряли знання. Тут навчалося близько 100 дітей — у сім'ях тоді їх було багато. У суботу греко-католицький священик Уйгелі навчав дітей релігійних предметів. Роботу вчителів та греко-католицьких священиків оплачувала держава.
Храми
Дослідник Михайло Сирохман описує, що першу церкву в Ганьковиці збудували опришки, але вона згоріла. У 1692 році село належало до Неліпина. У 1733-му здали дерев'яну церкву св. Миколая з одним дзвоном. Наступна згадка про неї датується 1791 роком. Мабуть, той самий храм згадують і на початку ХХ ст. Для його спорудження селяни полювали на оленів, продавали роги й шкури в Мукачеві, а гроші йшли на оплату майстрам та внутрішнє оздоблення. Дерев'яна церква св. Миколая згоріла в 1906-му, на її місці збудували тимчасову — лише з дощок. За спорудження нового храму взялися в 1910-му, коли община розіслала своїх представників у сусідні жупи для збирання грошей, але будівництву перешкодила війна. У 1924 році почали зводити теперішню муровану церкву, якою займався майстер Дмитро Рімек.
Починаючи з 1910-го Ганьковиця не мала священика, і деякі селяни почали переходити в православ'я. У 1927-му, коли церква була вже вимурувана, але ще не готова повністю, у село прийшов православний піп. Коли її поштукатурили й побілили, надійшло 20 тисяч корун державної допомоги, за які І. Павлишинець поставив іконостас та престол.
У день св. Юрія єпископ Серафим освятив церкву. Тоді більшість селян вирішили повернутися до греко-католицької віри й подали в суд на ініціаторів переходу в православ'я. Справа тяглася до 1935-го, коли державна комісія повернула храм греко-католикам. Біля нього була одноярусна дерев'яна дзвіниця. Цегляну православну церкву св. Юрія спорудили в 1935-му з ініціативи російських емігрантів Анатолія Міловідова й Володимира Коршунова та за сприяння чехословацької влади. Майстром був Івашкович зі Сваляви. Культова споруда мала гранчасту вівтарну частину, двосхилий дах увінчувала вежа над входом. Наприкінці 1940-х її перетворили на склад. Через кілька років вона стає сільським клубом.
Тепер православні вірники проводять богослужіння в греко-католицькій церкві. На церковному подвір'ї на бетонному постаменті встановлено металевий хрест із розп'яттям Ісуса Христа. Під ногами дата виготовлення — 1872. Його знайшли в якомусь урочищі біля Чинадійова й у 1972-му привезли в Ганьковицю.
Нині найпоширенішими прізвищами в селі є Пукіш, Попович, Легеза, Фенинець, Керечун, розповіла секретар сільради Наталія Тетянич. Навколо Ганьковиці, розташування якої нагадує корито, — гори й листяні ліси, тому тут поширені деревообробні ремесла. Є столярі, боднарі, різьбярі, колесарі, коваль. Займалися й лозоплетінням, виготовляли чоботи, постоли.
Церква св. Юрія. 1935.
Цегляну православну церкву базилічної форми було споруджено з ініціативи російських емігрантів Анатолія Міловідова і Коршунова та за сприяння чехословацької влади, а майстром був Нашкович із Сваляви. Церква мала гранчасту вівтарну частину, двосхилий етернітовий дах увінчувала вежа над входом.
Наприкінці 1940-х років церкву перетворили на склад, але зняття з реєстрації діючих церков датується 9 січням 1953 p., після чого розібрали вежу і споруда стала сільським клубом.
Резерват Пинява (ЗО га). Охороняються рештки букових та мішаних яворово-ясенево-букових пралісів, характерних для закарпатського передгір'я.
Присілки
Осса
Осса - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Ганьковиця
Згадки: 1898: Ossza, 1907: Osszatelep, 1913: Osszatelep, 1944: Osszatelep, Осателепъ
Неподалік розташований загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення в Україні Потік Оса
Легенда села Ганьковиця
Ганьковиця є одним з найстаріших сіл у Свалявському районі. За легендою воно було засновано тоді, коли в місті Мукачево будували замок «Паланок». Як відомо, цей замок будували не тільки жителі навколишніх сіл, а й полонені з інших земель і князівств «Великої Русі». Одним з таких полонених був ватажок місцевої банди розбійників. Одного разу, розробивши план втечі, він почав збирати своїх людей. Вони планували підняти повстання і поки охорона буде його придушувати, вони матимуть можливість втекти. Цей план виявився успішним. Вони викрали сім пар коней і вночі тікали вверх за течією річки Латориця. Під час втечі охоронець поранив жінку ватажка. Під вечір другого дня, переконавшись що їх не переслідують, вони зупинилися, щоб допомогти жінці. Ранком, коли всі прокинулись, вони побачили місцевість, яка їм сподобалася, і вони вирішили тут осісти. Жили всі разом у невеликій землянці під тисячолітнім дубом. Їли вони з великої дошки в якій було видовбано шість мисок (ця дошка зберігається в музеї). Вони займалися розбійництвом, а також різьбярством. Ще за одною легендою, вони вирізали велику дерев'яну козу, у якій і ховали все своє багатство. Чутка про цю шайку поширилася по всіх околицях Карпат, але чутка поширилась і про те що у ватажка є донька дуже красива і мужня і за неї він дасть у придане все золото шайки. Ці бандити були невловимі, за їх голову було призначено велику винагороду. Одного разу в краї з'явилася ще одна, більша і жорстокіша, банда з Галичини. Вони рухались вниз по р. Латориця. Одного дня ватажок вирішив показати всі володіння своїй доньці Ганьці. І в урочищі Котилнишний вони наткнулися на цю банду з Галичини. Розпочався бій, Ганьку взяли в полон, а її батька вбили, але за його мужність галичани поховали його як героя. Того ж дня вони напали на такир і вбили всіх дітей, і жінок, зглянулись лише над Ганькою, бо вона сподобалась сину ватажка Івану. Три дні вони шукали скарби Ганьки і не знайшли. На третій день наказали спалити і знищити все, а велику дерев'яну козу скинути зі скелі. П'ятнадцять осіб ледве скинули цю козу, коли вона впала і розбилася об скелі то з неї посипалися золоті монети, весь берег був у золоті і говорять, що в ясну ніч можна і тепер знайти золоті монети. Згодом Іван і Ганна одружилися і за її вірність, і мужність місцину, а потім і село назвали Ганьковиця. Коза зберігається в музеї десь в Угорщині..
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 533 особи, з яких 248 чоловіків та 285 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 517 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,46 % |
| польська | 0,58 % |
| російська | 0,19 % |
| інші | 0,77 % |
Туристичні місця
- храм св. Юрія. 1935.
- 24 лютого 1875-го графи Ервін Шенборн, Йозеф Гойош і Мансфельд Франц Коллоредо, їдучи вище Ганьковиці на санях, звалилися в 30-метрову безодню. На щастя, обійшлося без жертв. На згадку про цю подію на місці падіння граф установив залізний хрест із написом: «На пам'ять про щасливе спасіння 24 лютого 1875 р.».
- У будинку родини Поповичів зберігався стіл завдовжки 1 м 89 см, шириною 95 см і товщиною 15 см. Він зроблений із однієї ясеневої плахи, на якій татари Батухана зробили шаблею засічку.
- В урочищах Красна Долина й Вільховатий Шенборни мали два дерев'яні мисливські будинки, а в урочищі Крива Гранка — кам'яний.
- Під полониною Боржава, розповідали досвідчені мисливці, був встановлений невеликий залізний щит із написом: «Тут Шенборни застрелили сотого оленя»
- На церковному подвір'ї на бетонному постаменті встановлено металевий хрест із розп'яттям Ісуса Христа. Під ногами дата виготовлення — 1872. Його знайшли в якомусь урочищі біля Чинадійова й у 1972-му привезли в Ганьковицю.
- Резерват Пинява (ЗО га). Охороняються рештки букових та мішаних яворово-ясенево-букових пралісів, характерних для закарпатського передгір'я.
Примітки
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
- Сайт Ганьковицької ЗОШ І — ІІ ступенів [ 10 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Ганьковицька сільська рада [ 23 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Церква св. Георгія. Ганьковиця [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ganko vicya selo v Ukrayini u Mukachivskomu rajoni Zakarpatskoyi oblasti Vhodit do skladu Nelipinskoyi silskoyi gromadi selo Gankovicya Krayina Ukrayina Oblast Zakarpatska oblast Rajon Mukachivskij rajon Gromada Nelipinska silska gromada Osnovni dani Naselennya 518 Plosha 733 km Gustota naselennya 0 7 osib km Poshtovij indeks 89312 Telefonnij kod 380 3133 Geografichni dani Geografichni koordinati 48 38 09 pn sh 23 03 09 sh d 48 63583 pn sh 23 05250 sh d 48 63583 23 05250 Koordinati 48 38 09 pn sh 23 03 09 sh d 48 63583 pn sh 23 05250 sh d 48 63583 23 05250 Vodojmi r Latoricya Misceva vlada Adresa radi 89312 s Gankovicya 34 Karta Gankovicya Gankovicya MapaGeografiyaLezhit po obidva beregi richki Latorici za 14 km vid m Svalyava za 5 km vid zaliznichnoyi stanciyi Vovchij za 85 km vid oblasnogo centru IstoriyaNazva sela zustrichayetsya v dokumentah 1648 roku Shvidshe za vse viniklo vono she ranishe oskilki rozpovid pro jogo pershih poselenciv peretvorilasya v legendu Doslidnik Tivodar Legockij tezh zgaduye ce selo roztashovane visoko v netryah dolini Latorici pereklav dani istorik Josip Kobal U 70 h rokah HIH st tut bulo 33 budinki u yakih prozhivalo 280 cholovik i vse nalezhalo dominiyi Shenborniv Kazhut ciyeyu dolinoyu spuskalisya tatari pesigolovci U budinku rodini Popovichiv zberigavsya stil zavdovzhki 1 m 89 sm shirinoyu 95 sm i tovshinoyu 15 sm Vin zroblenij iz odniyeyi yasenevoyi plahi na yakij tatari Batuhana zrobili shableyu zasichku U 1691 roci pravo na zaselennya mala rodina Fennenichiv Chimalo meshkanciv sela zaginulo z 14 kriposnickih rodin u nomu prozhivalo tilki 5 Inshi abo vtekli abo shovalisya U cej chas u seli buli 2 svyasheniki Fedir ta Ivan Popi yaki prozhivali razom zi svoyimi bratami Stepanom ta Petrom na odnij chetvertij zemelnogo nadilu Teper tam stoyit mislivskij budinok Shenborniv U pershij polovini XVIII st u miscevogo greko katolickogo naselennya ne bulo svyashenika U 1754 mu lyudi zvernulisya z prohannyam prislati yim popa matrikula vedetsya z 1834 roku Mezhi sela vstanovili v 1877 mu Navkolishni lisi buli bagatimi na dichinu j stali ulyublenim miscem polyuvannya 24 lyutogo 1875 go grafi Ervin Shenborn Jozef Gojosh i Mansfeld Franc Kolloredo yiduchi vishe Gankovici na sanyah zvalilisya v 30 metrovu bezodnyu Na shastya obijshlosya bez zhertv Na zgadku pro cyu podiyu na misci padinnya graf ustanoviv zaliznij hrest iz napisom Na pam yat pro shaslive spasinnya 24 lyutogo 1875 r 81 richnij meshkanec Gankovici Ivan Pukish kotrij 40 rokiv pracyuvav lisnikom rozpoviv sho Shenborni priyizhdzhali syudi na polyuvannya na cilij misyac iz 15 veresnya po 15 zhovtnya koli v oleniv gon V urochishah Krasna Dolina j Vilhovatij voni mali dva derev yani mislivski budinki a v urochishi Kriva Granka kam yanij Predstavniki dinastiyi stavilisya do lyudej po hristiyanski Odnogo razu v 20 h rokah HH st lisniki foshteri priveli do Shenborna brakonyera z Gankovici yakij zastreliv olenya Graf zapitav cholovika chomu vin ce zrobiv Toj vidpoviv sho maye bagatoditnu sim yu j zhivut bidno Shenborn dav cholovikovi groshi dozvoliv zabrati vbitogo olenya dodomu zalishiv sobi tilki rogi I razom iz tim suvoro nakazav bilshe ne nishiti zvirinu Pid poloninoyu Borzhava rozpovidali dosvidcheni mislivci buv vstanovlenij nevelikij zaliznij shit iz napisom Tut Shenborni zastrelili sotogo olenya v 20 30 h rokah HH st v seli bulo 4 5 yevrejskih simej Yevreyi Moshko i Volf trimali korchmi Svoyeyi sinagogi buzhni voni ne mali Hovali yih u Svalyavi j Nelipini Meshkala v toj chas u seli j odna cheska sim ya Za chasiv Chehoslovachchini yak zgaduyut starozhili u Gankovici bula vosmirichna shkola pobudovana z topoli Navchannya provodilos u dvi zmini uchni 1 4 klasiv do obidu 5 8 h pislya obidu Diti vivchali geografiyu istoriyu rusinsku j chesku movi arifmetiku fiziku ta inshi predmeti Inspektori chas vid chasu vidviduvali shkolu j pereviryali znannya Tut navchalosya blizko 100 ditej u sim yah todi yih bulo bagato U subotu greko katolickij svyashenik Ujgeli navchav ditej religijnih predmetiv Robotu vchiteliv ta greko katolickih svyashenikiv oplachuvala derzhava HramiDoslidnik Mihajlo Sirohman opisuye sho pershu cerkvu v Gankovici zbuduvali oprishki ale vona zgorila U 1692 roci selo nalezhalo do Nelipina U 1733 mu zdali derev yanu cerkvu sv Mikolaya z odnim dzvonom Nastupna zgadka pro neyi datuyetsya 1791 rokom Mabut toj samij hram zgaduyut i na pochatku HH st Dlya jogo sporudzhennya selyani polyuvali na oleniv prodavali rogi j shkuri v Mukachevi a groshi jshli na oplatu majstram ta vnutrishnye ozdoblennya Derev yana cerkva sv Mikolaya zgorila v 1906 mu na yiyi misci zbuduvali timchasovu lishe z doshok Za sporudzhennya novogo hramu vzyalisya v 1910 mu koli obshina rozislala svoyih predstavnikiv u susidni zhupi dlya zbirannya groshej ale budivnictvu pereshkodila vijna U 1924 roci pochali zvoditi teperishnyu murovanu cerkvu yakoyu zajmavsya majster Dmitro Rimek Pochinayuchi z 1910 go Gankovicya ne mala svyashenika i deyaki selyani pochali perehoditi v pravoslav ya U 1927 mu koli cerkva bula vzhe vimuruvana ale she ne gotova povnistyu u selo prijshov pravoslavnij pip Koli yiyi poshtukaturili j pobilili nadijshlo 20 tisyach korun derzhavnoyi dopomogi za yaki I Pavlishinec postaviv ikonostas ta prestol U den sv Yuriya yepiskop Serafim osvyativ cerkvu Todi bilshist selyan virishili povernutisya do greko katolickoyi viri j podali v sud na iniciatoriv perehodu v pravoslav ya Sprava tyaglasya do 1935 go koli derzhavna komisiya povernula hram greko katolikam Bilya nogo bula odnoyarusna derev yana dzvinicya Ceglyanu pravoslavnu cerkvu sv Yuriya sporudili v 1935 mu z iniciativi rosijskih emigrantiv Anatoliya Milovidova j Volodimira Korshunova ta za spriyannya chehoslovackoyi vladi Majstrom buv Ivashkovich zi Svalyavi Kultova sporuda mala granchastu vivtarnu chastinu dvoshilij dah uvinchuvala vezha nad vhodom Naprikinci 1940 h yiyi peretvorili na sklad Cherez kilka rokiv vona staye silskim klubom Teper pravoslavni virniki provodyat bogosluzhinnya v greko katolickij cerkvi Na cerkovnomu podvir yi na betonnomu postamenti vstanovleno metalevij hrest iz rozp yattyam Isusa Hrista Pid nogami data vigotovlennya 1872 Jogo znajshli v yakomus urochishi bilya Chinadijova j u 1972 mu privezli v Gankovicyu Nini najposhirenishimi prizvishami v seli ye Pukish Popovich Legeza Feninec Kerechun rozpovila sekretar silradi Nataliya Tetyanich Navkolo Gankovici roztashuvannya yakoyi nagaduye korito gori j listyani lisi tomu tut poshireni derevoobrobni remesla Ye stolyari bodnari rizbyari kolesari koval Zajmalisya j lozopletinnyam vigotovlyali choboti postoli Cerkva sv Yuriya 1935 Ceglyanu pravoslavnu cerkvu bazilichnoyi formi bulo sporudzheno z iniciativi rosijskih emigrantiv Anatoliya Milovidova i Korshunova ta za spriyannya chehoslovackoyi vladi a majstrom buv Nashkovich iz Svalyavi Cerkva mala granchastu vivtarnu chastinu dvoshilij eternitovij dah uvinchuvala vezha nad vhodom Naprikinci 1940 h rokiv cerkvu peretvorili na sklad ale znyattya z reyestraciyi diyuchih cerkov datuyetsya 9 sichnyam 1953 p pislya chogo rozibrali vezhu i sporuda stala silskim klubom Rezervat Pinyava ZO ga Ohoronyayutsya reshtki bukovih ta mishanih yavorovo yasenevo bukovih pralisiv harakternih dlya zakarpatskogo peredgir ya PrisilkiOssa Ossa kolishnye selo v Ukrayini v Zakarpatskij oblasti Obyednane z selom Gankovicya Zgadki 1898 Ossza 1907 Osszatelep 1913 Osszatelep 1944 Osszatelep Osatelep Nepodalik roztashovanij zagalnozoologichnij zakaznik zagalnoderzhavnogo znachennya v Ukrayini Potik OsaLegenda sela GankovicyaGankovicya ye odnim z najstarishih sil u Svalyavskomu rajoni Za legendoyu vono bulo zasnovano todi koli v misti Mukachevo buduvali zamok Palanok Yak vidomo cej zamok buduvali ne tilki zhiteli navkolishnih sil a j poloneni z inshih zemel i knyazivstv Velikoyi Rusi Odnim z takih polonenih buv vatazhok miscevoyi bandi rozbijnikiv Odnogo razu rozrobivshi plan vtechi vin pochav zbirati svoyih lyudej Voni planuvali pidnyati povstannya i poki ohorona bude jogo pridushuvati voni matimut mozhlivist vtekti Cej plan viyavivsya uspishnim Voni vikrali sim par konej i vnochi tikali vverh za techiyeyu richki Latoricya Pid chas vtechi ohoronec poraniv zhinku vatazhka Pid vechir drugogo dnya perekonavshis sho yih ne peresliduyut voni zupinilisya shob dopomogti zhinci Rankom koli vsi prokinulis voni pobachili miscevist yaka yim spodobalasya i voni virishili tut osisti Zhili vsi razom u nevelikij zemlyanci pid tisyacholitnim dubom Yili voni z velikoyi doshki v yakij bulo vidovbano shist misok cya doshka zberigayetsya v muzeyi Voni zajmalisya rozbijnictvom a takozh rizbyarstvom She za odnoyu legendoyu voni virizali veliku derev yanu kozu u yakij i hovali vse svoye bagatstvo Chutka pro cyu shajku poshirilasya po vsih okolicyah Karpat ale chutka poshirilas i pro te sho u vatazhka ye donka duzhe krasiva i muzhnya i za neyi vin dast u pridane vse zoloto shajki Ci banditi buli nevlovimi za yih golovu bulo priznacheno veliku vinagorodu Odnogo razu v krayi z yavilasya she odna bilsha i zhorstokisha banda z Galichini Voni ruhalis vniz po r Latoricya Odnogo dnya vatazhok virishiv pokazati vsi volodinnya svoyij donci Ganci I v urochishi Kotilnishnij voni natknulisya na cyu bandu z Galichini Rozpochavsya bij Ganku vzyali v polon a yiyi batka vbili ale za jogo muzhnist galichani pohovali jogo yak geroya Togo zh dnya voni napali na takir i vbili vsih ditej i zhinok zglyanulis lishe nad Gankoyu bo vona spodobalas sinu vatazhka Ivanu Tri dni voni shukali skarbi Ganki i ne znajshli Na tretij den nakazali spaliti i znishiti vse a veliku derev yanu kozu skinuti zi skeli P yatnadcyat osib ledve skinuli cyu kozu koli vona vpala i rozbilasya ob skeli to z neyi posipalisya zoloti moneti ves bereg buv u zoloti i govoryat sho v yasnu nich mozhna i teper znajti zoloti moneti Zgodom Ivan i Ganna odruzhilisya i za yiyi virnist i muzhnist miscinu a potim i selo nazvali Gankovicya Koza zberigayetsya v muzeyi des v Ugorshini NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 533 osobi z yakih 248 cholovikiv ta 285 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkalo 517 osib Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 98 46 polska 0 58 rosijska 0 19 inshi 0 77 Turistichni miscya hram sv Yuriya 1935 24 lyutogo 1875 go grafi Ervin Shenborn Jozef Gojosh i Mansfeld Franc Kolloredo yiduchi vishe Gankovici na sanyah zvalilisya v 30 metrovu bezodnyu Na shastya obijshlosya bez zhertv Na zgadku pro cyu podiyu na misci padinnya graf ustanoviv zaliznij hrest iz napisom Na pam yat pro shaslive spasinnya 24 lyutogo 1875 r U budinku rodini Popovichiv zberigavsya stil zavdovzhki 1 m 89 sm shirinoyu 95 sm i tovshinoyu 15 sm Vin zroblenij iz odniyeyi yasenevoyi plahi na yakij tatari Batuhana zrobili shableyu zasichku V urochishah Krasna Dolina j Vilhovatij Shenborni mali dva derev yani mislivski budinki a v urochishi Kriva Granka kam yanij Pid poloninoyu Borzhava rozpovidali dosvidcheni mislivci buv vstanovlenij nevelikij zaliznij shit iz napisom Tut Shenborni zastrelili sotogo olenya Na cerkovnomu podvir yi na betonnomu postamenti vstanovleno metalevij hrest iz rozp yattyam Isusa Hrista Pid nogami data vigotovlennya 1872 Jogo znajshli v yakomus urochishi bilya Chinadijova j u 1972 mu privezli v Gankovicyu Rezervat Pinyava ZO ga Ohoronyayutsya reshtki bukovih ta mishanih yavorovo yasenevo bukovih pralisiv harakternih dlya zakarpatskogo peredgir ya Primitki Arhiv originalu za 20 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 Arhiv originalu za 20 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 PDF Arhiv originalu PDF za 20 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 Kilkist nayavnogo ta postijnogo naselennya po kozhnomu silskomu naselenomu punktu Zakarpatska oblast osib Region Rik Kategoriya naselennya Stat 1989 12 01 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Kilkist nayavnogo naselennya po kozhnomu silskomu naselenomu punktu Zakarpatska oblast osib Region Rik 2001 05 12 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu Zakarpatska oblast u do zagalnoyi chiselnosti naselennya Region Rik Vkazali u yakosti ridnoyi movu 2001 05 12 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini PosilannyaSajt Gankovickoyi ZOSh I II stupeniv 10 bereznya 2019 u Wayback Machine Gankovicka silska rada 23 serpnya 2016 u Wayback Machine Cerkva sv Georgiya Gankovicya 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine