Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Румянцев Микола Петрович Рум янцев Румянцов Рум янцов Микола Петрович рос Никола й Петро вич Румя нцев 14 03 04 1754 15

Румянцев Микола Петрович

Румянцев Микола Петрович

Румянцев Микола Петрович, Рум'янцев (Румянцов, Рум'янцов) Микола Петрович (рос. Никола́й Петро́вич Румя́нцев, 14(03).04.1754—15(03).01.1826) — державний діяч Російської імперії, державний канцлер (1810), меценат, колекціонер, граф. Почесний член Харківського університету (1814), Російської академії (1819), Товариства історії та старожитностей російських при Московському університеті (1823), Американського філософського товариства (1825), член Азіатського і Географічного товариств у Парижі (1822).

Румянцев Микола Петрович
image
Канцлер Російської імперії
Попередник: Олександр Воронцов
 
Народження: 3 (14) квітня 1754
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Смерть: 3 (15) січня 1826 (71 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Поховання: Петропавлівський собор[d]
Країна: Російська імперія
Освіта: Лейденський університет
Батько: Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович
Мати: Румянцева Катерина Михайлівна
Автограф: image
Нагороди:
image image image image

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в м. Санкт-Петербург. Восьмилітнім оформлений сержантом до лейб-гвардії, від 1769 — офіцер, 1772 — камер-юнкер. Од 1774 студіював у Лейденському університеті, познайомився з Вольтером, подорожував Європою. Від 1779 — камергер, 1781 направлений надзвичайним послом на сейм «Священної Римської імперії германської нації» до Франкфурта-на-Майні (Німеччина). 1796 — директор Позичкового банку, сенатор, обергофмейстер, дійсний таємний радник. 1801, за царювання Олександра I, — член Державної ради, головнокеруючий водними комунікаціями та експедицією для влаштування шляхів. Од 1802 до 1811 був міністром комерції, випускав газету «Санкт-Петербургские коммерческие ведомости», від 1807 виконував і обов'язки міністра закордонних справ. Окрім того, від 1810 — голова Державної ради (фактично — уряду), із 1814 — у відставці.

Меценатство

Підтримував дальні морські походи, у тому числі І.Крузенштерна та Ю.Лисянського, О.Коцебу. Власним коштом у Гомелі (нині місто в Білорусі) спорудив православний собор, мурований костьол, аптеку та богадільню, підтримав зведення синагоги, симпатизував старообрядству. Десятки тисяч рублів подарував Імператорській АН, Харківському колегіуму й Київській духовній академії (в останньому разі — внеском на премію з історії чи географії «Київського краю»). Переказав 1814 Києво-Печерській лаврі регалії батька — фельдмаршальський жезл і золоту оливкову віть з діамантами, а діамантову панагію — для митрополита. Дав гроші на навчання майбутнього історика І.Григоровича, котрий став автором описів знайдених раритетів, публікатором праць Г.Кониського. Започаткував Комісію друкування державних грамот і договорів при Колегії закордонних справ (1811), фінансував розвідки давнини, праці т. зв. Румянцевського гуртка, брав участь у пошуках пам'яток, мандрував, відвідував Київ, залучив до співробітництва, зокрема, М.Бантиша-Каменського, М.Берлинського, К.Калайдовича, П.Кеппена, Є.Болховітінова, П.Строєва, О. Х. Востокова, О.Тургенєва, О.Малиновського. Субсидіював видання цінних документів «Памятники российской словесности XII в.» (М., 1821), «Белорусский архив древних грамот» (М., 1824) тощо. Накопичені ним книги та рукописи, мінц-кабінет, мистецькі та етнографічні зібрання склали основу Румянцевського музею, 1831 уфундованого з належним штатом доглядачів для експозиції в пристосованому петербурзькому палаці та решті спеціально призначених приміщень (переведений 1861 до Москви, де 1862 з його фондів постала публічна бібліотека, найменована 1924 Російською, 1925 — Державною бібліотекою СРСР ім. В.Леніна, нині Російська державна бібліотека). Опікувався Нікітським ботанічним садом у Криму, Вільним економічним товариством (див. «Вольное экономическое общество»).
Помер у м. Санкт-Петербург. Похований у Гомелі.

Примітки

  1. Румянцев Николай Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Rumyancev Mikola Petrovich Rum yancev Rumyancov Rum yancov Mikola Petrovich ros Nikola j Petro vich Rumya ncev 14 03 04 1754 15 03 01 1826 derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi derzhavnij kancler 1810 mecenat kolekcioner graf Pochesnij chlen Harkivskogo universitetu 1814 Rosijskoyi akademiyi 1819 Tovaristva istoriyi ta starozhitnostej rosijskih pri Moskovskomu universiteti 1823 Amerikanskogo filosofskogo tovaristva 1825 chlen Aziatskogo i Geografichnogo tovaristv u Parizhi 1822 Rumyancev Mikola Petrovich Kancler Rosijskoyi imperiyi Poperednik Oleksandr Voroncov Narodzhennya 3 14 kvitnya 1754 Sankt Peterburg Rosijska imperiya 1 Smert 3 15 sichnya 1826 71 rik Sankt Peterburg Rosijska imperiya 1 Pohovannya Petropavlivskij sobor d Krayina Rosijska imperiyaOsvita Lejdenskij universitetBatko Rum yancev Zadunajskij Petro OleksandrovichMati Rumyanceva Katerina Mihajlivna Avtograf Nagorodi Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v m Sankt Peterburg Vosmilitnim oformlenij serzhantom do lejb gvardiyi vid 1769 oficer 1772 kamer yunker Od 1774 studiyuvav u Lejdenskomu universiteti poznajomivsya z Volterom podorozhuvav Yevropoyu Vid 1779 kamerger 1781 napravlenij nadzvichajnim poslom na sejm Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi germanskoyi naciyi do Frankfurta na Majni Nimechchina 1796 direktor Pozichkovogo banku senator obergofmejster dijsnij tayemnij radnik 1801 za caryuvannya Oleksandra I chlen Derzhavnoyi radi golovnokeruyuchij vodnimi komunikaciyami ta ekspediciyeyu dlya vlashtuvannya shlyahiv Od 1802 do 1811 buv ministrom komerciyi vipuskav gazetu Sankt Peterburgskie kommercheskie vedomosti vid 1807 vikonuvav i obov yazki ministra zakordonnih sprav Okrim togo vid 1810 golova Derzhavnoyi radi faktichno uryadu iz 1814 u vidstavci MecenatstvoPidtrimuvav dalni morski pohodi u tomu chisli I Kruzenshterna ta Yu Lisyanskogo O Kocebu Vlasnim koshtom u Gomeli nini misto v Bilorusi sporudiv pravoslavnij sobor murovanij kostol apteku ta bogadilnyu pidtrimav zvedennya sinagogi simpatizuvav staroobryadstvu Desyatki tisyach rubliv podaruvav Imperatorskij AN Harkivskomu kolegiumu j Kiyivskij duhovnij akademiyi v ostannomu razi vneskom na premiyu z istoriyi chi geografiyi Kiyivskogo krayu Perekazav 1814 Kiyevo Pecherskij lavri regaliyi batka feldmarshalskij zhezl i zolotu olivkovu vit z diamantami a diamantovu panagiyu dlya mitropolita Dav groshi na navchannya majbutnogo istorika I Grigorovicha kotrij stav avtorom opisiv znajdenih raritetiv publikatorom prac G Koniskogo Zapochatkuvav Komisiyu drukuvannya derzhavnih gramot i dogovoriv pri Kolegiyi zakordonnih sprav 1811 finansuvav rozvidki davnini praci t zv Rumyancevskogo gurtka brav uchast u poshukah pam yatok mandruvav vidviduvav Kiyiv zaluchiv do spivrobitnictva zokrema M Bantisha Kamenskogo M Berlinskogo K Kalajdovicha P Keppena Ye Bolhovitinova P Stroyeva O H Vostokova O Turgenyeva O Malinovskogo Subsidiyuvav vidannya cinnih dokumentiv Pamyatniki rossijskoj slovesnosti XII v M 1821 Belorusskij arhiv drevnih gramot M 1824 tosho Nakopicheni nim knigi ta rukopisi minc kabinet mistecki ta etnografichni zibrannya sklali osnovu Rumyancevskogo muzeyu 1831 ufundovanogo z nalezhnim shtatom doglyadachiv dlya ekspoziciyi v pristosovanomu peterburzkomu palaci ta reshti specialno priznachenih primishen perevedenij 1861 do Moskvi de 1862 z jogo fondiv postala publichna biblioteka najmenovana 1924 Rosijskoyu 1925 Derzhavnoyu bibliotekoyu SRSR im V Lenina nini Rosijska derzhavna biblioteka Opikuvavsya Nikitskim botanichnim sadom u Krimu Vilnim ekonomichnim tovaristvom div Volnoe ekonomicheskoe obshestvo Pomer u m Sankt Peterburg Pohovanij u Gomeli PrimitkiRumyancev Nikolaj Petrovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135Dzherela ta literaturaP G Usenko Rumyancev Mikola Petrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 368 ISBN 978 966 00 1290 5 V I Golovchenko Rumyancev Mikola Petrovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4

Дата публікації:
Топ