Лери́нські острови (фр. les Îles de Lérins) — група зі середземноморських островів Французької Рив'єри навпроти Канн.
Леринські острови | |
---|---|
Форт Руаяль і селище Сент-Маргеріт | |
Географія | |
Розташування | Середземне море |
Координати | Координати: 43°31′18″ пн. ш. 7°02′43″ сх. д. / 43.5216861° пн. ш. 7.0455417° сх. д. |
Площа | 7,6 км² |
Адміністрація | |
Франція | |
регіон | Прованс — Альпи — Лазурний берег |
департамент | Альпи Приморські |
Найбільше місто | селище Сент-Маргеріт |
Леринські острови утворюють французький архіпелаг, розташований в Середземному морі, в департаменті Приморські Альпи регіону Прованс — Альпи — Лазурний Берег, на Лазуровому березі.
Два найбільших острови цієї групи: на півночі острів Сент-Маргеріт (Святої Маргарити), відомий своїм фортом, і на півдні острів Сент-Онора (Святого Гонората), відомий своїм монастирем.
Кожен з цих головних островів супроводжується нежилим острівцем, відповідно острівцем Традольєр і острівцем Святого Ферреоля.
Ним керує муніципалітет Канн, що входить до адміністративного округу Грас.
Острови розташовані на південний схід від мису Круазетт, недалеко від міста, відокремлюють затоку Ля Напуль на заході від затоки Жуан на сході.
Архіпелаг також вміщує скелю, що зветься Іло, розташовану на крайньому півдні острова Святого Гонората, що доводить кількість Леринських островів до п'яти.
Їхні мешканці - лерінійці, прикметник, що стосується архіпелагу загалом.
Історія й легенди
Перші згадки про заселення островів відносяться до часів Римської імперії.
Острів Сент-Онора названий на честь засновника Леринського монастиря, Святого Гонората Арелатського.[] Монастир був заснований у 410 р. У ньому жив святий Поркарій і, ймовірно, був убитий під час вторгнення сарацин. У V ст., за переказами, у монастирі вчився святий Патрик, покровитель Ірландії.
Укріплений монастир був побудований між XI та XIV ст. Чернеча громада сьогодні живе у монастирі, зведеному в XIX ст.
На острові Сент-Маргеріт у XVII ст. кардиналом Рішельє зведена фортеця Форт Руаяль. Тривалий час використовувалася як державна тюрма. У ній протягом 11 років перебував таємничий в'язень — Людина в залізній масці. Про нього йдеться у книзі Олександра Дюма «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».
1707 року Леринські острови були зайняті англійським флотом під командуванням сера Клодслі Шовелля, який блокував військовий порт Тулон, щоб допомогти армії герцога Савойського Віктора Амадея II і його двоюрідного брата Євгена взяти місто. Французький флот затонув.
Під час Французької революції, острови Сент-Маргеріт і Сент-Онора були перейменовані на честь «світських мучеників» Марата і ле Пелет'єра.
Острів Сент-Маргеріт
На території Форту Руаяль знаходиться Морський музей (фр. Musée de la Mer). У ньому для огляду відкрита камера, у якій була ув'язнена Людина в залізній масці. Таємничий ув'язнений вважався шляхетної крові, але його особа до сих пір так і не була встановлена. У залах музею виставлена багата колекція підводних археологічних знахідок із загиблих кораблів біля берегів острова, у тому числі римська і сарацинська кераміка.
У фортеці розташований Міжнародний центр вітрильного спорту і підводного плавання.
Острів покритий соснами й евкаліптами. Через нього прокладені кілька стежок виключно для пішохідних прогулянок. Найбільша з них — «Ботанічна стежка».
На заході знаходиться ставок з морськими птахами. Для аквалангістів під водою у берега острова огороджена буйками «підводна стежка».
З материком встановлено регулярне сполучення. У літній час проводяться екскурсії (французькою, англійською та іншими європейськими мовами).
Острів Сент-Онора
Цистерціанські ченці — єдині мешканці меншого, південного острова Сент-Онора. Монахи жили на острові безперервно з 410 р. з дозволу духовної влади Канн, Мужен і Валлорі. На острові на краю моря знаходяться руїни монастиря ХІ ст. Середньовічні рештки залишилися також у церкві, яка є відкритою для огляду. Порядок денний ченців складається з молитви і праці. Монахи виробляють червоне і біле вино, мед, лавандову олію і «Lérina», лікер на травах.
До острова з Канн можна дістатися на катері, що відходить від пірса Едуарда.
Захист спадщини
Королівський форт
Королівський форт Вобан на острові Сент-Маргеріт ( названо через належність маркізу Себастьяну Ле Престре де Вобану (1633—1707)) класифікується як історична пам'ятка згідно з указом 27 липня 1927 року. Острів є об'єктом, що охороняється декретом 17 березня 1930 року.
Укріплений замок поблизу монастиря на острові Сент-Онора охороняється як об'єкт історичної спадщини.
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Леринські острови
- Офіційний сайт Леринського абастства [ 19 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Фотогалерея: Канни і Леринські острови[недоступне посилання з вересня 2019]
- Освітній сайт Леринських островів [ 15 листопада 2010 у Wayback Machine.] (фр.)
- Леринські острови і Лазуровий берег: екологічна освіта [ 20 вересня 2011 у Wayback Machine.] (фр.)
- . www.pop.culture.gouv.fr. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Leri nski ostrovi fr les Iles de Lerins grupa zi seredzemnomorskih ostroviv Francuzkoyi Riv yeri navproti Kann Lerinski ostrovi Fort Ruayal i selishe Sent Margerit Geografiya Roztashuvannya Seredzemne more Koordinati Koordinati 43 31 18 pn sh 7 02 43 sh d 43 5216861 pn sh 7 0455417 sh d 43 5216861 7 0455417 Plosha 7 6 km Administraciya Franciya region Provans Alpi Lazurnij bereg departament Alpi Primorski Najbilshe misto selishe Sent Margerit Lerinski ostrovi utvoryuyut francuzkij arhipelag roztashovanij v Seredzemnomu mori v departamenti Primorski Alpi regionu Provans Alpi Lazurnij Bereg na Lazurovomu berezi Dva najbilshih ostrovi ciyeyi grupi na pivnochi ostriv Sent Margerit Svyatoyi Margariti vidomij svoyim fortom i na pivdni ostriv Sent Onora Svyatogo Gonorata vidomij svoyim monastirem Kozhen z cih golovnih ostroviv suprovodzhuyetsya nezhilim ostrivcem vidpovidno ostrivcem Tradolyer i ostrivcem Svyatogo Ferreolya Nim keruye municipalitet Kann sho vhodit do administrativnogo okrugu Gras Ostrovi roztashovani na pivdennij shid vid misu Kruazett nedaleko vid mista vidokremlyuyut zatoku Lya Napul na zahodi vid zatoki Zhuan na shodi Arhipelag takozh vmishuye skelyu sho zvetsya Ilo roztashovanu na krajnomu pivdni ostrova Svyatogo Gonorata sho dovodit kilkist Lerinskih ostroviv do p yati Yihni meshkanci lerinijci prikmetnik sho stosuyetsya arhipelagu zagalom Istoriya j legendiKrayevid na Kanni z Fortu Ruayal Podvir ya Fortu Ruayal Pershi zgadki pro zaselennya ostroviv vidnosyatsya do chasiv Rimskoyi imperiyi Ostriv Sent Onora nazvanij na chest zasnovnika Lerinskogo monastirya Svyatogo Gonorata Arelatskogo dzherelo Monastir buv zasnovanij u 410 r U nomu zhiv svyatij Porkarij i jmovirno buv ubitij pid chas vtorgnennya saracin U V st za perekazami u monastiri vchivsya svyatij Patrik pokrovitel Irlandiyi Ukriplenij monastir buv pobudovanij mizh XI ta XIV st Chernecha gromada sogodni zhive u monastiri zvedenomu v XIX st Na ostrovi Sent Margerit u XVII st kardinalom Rishelye zvedena fortecya Fort Ruayal Trivalij chas vikoristovuvalasya yak derzhavna tyurma U nij protyagom 11 rokiv perebuvav tayemnichij v yazen Lyudina v zaliznij masci Pro nogo jdetsya u knizi Oleksandra Dyuma Vikont de Brazhelon abo Desyat rokiv potomu 1707 roku Lerinski ostrovi buli zajnyati anglijskim flotom pid komanduvannyam sera Klodsli Shovellya yakij blokuvav vijskovij port Tulon shob dopomogti armiyi gercoga Savojskogo Viktora Amadeya II i jogo dvoyuridnogo brata Yevgena vzyati misto Francuzkij flot zatonuv Pid chas Francuzkoyi revolyuciyi ostrovi Sent Margerit i Sent Onora buli perejmenovani na chest svitskih muchenikiv Marata i le Pelet yera Ostriv Sent MargeritMizh ostrovami Sent Margerit i Sent Onora Na teritoriyi Fortu Ruayal znahoditsya Morskij muzej fr Musee de la Mer U nomu dlya oglyadu vidkrita kamera u yakij bula uv yaznena Lyudina v zaliznij masci Tayemnichij uv yaznenij vvazhavsya shlyahetnoyi krovi ale jogo osoba do sih pir tak i ne bula vstanovlena U zalah muzeyu vistavlena bagata kolekciya pidvodnih arheologichnih znahidok iz zagiblih korabliv bilya beregiv ostrova u tomu chisli rimska i saracinska keramika U forteci roztashovanij Mizhnarodnij centr vitrilnogo sportu i pidvodnogo plavannya Ostriv pokritij sosnami j evkaliptami Cherez nogo prokladeni kilka stezhok viklyuchno dlya pishohidnih progulyanok Najbilsha z nih Botanichna stezhka Na zahodi znahoditsya stavok z morskimi ptahami Dlya akvalangistiv pid vodoyu u berega ostrova ogorodzhena bujkami pidvodna stezhka Z materikom vstanovleno regulyarne spoluchennya U litnij chas provodyatsya ekskursiyi francuzkoyu anglijskoyu ta inshimi yevropejskimi movami Ostriv Sent OnoraLerinske abaststvo na ostrovi Sent Onora Cistercianski chenci yedini meshkanci menshogo pivdennogo ostrova Sent Onora Monahi zhili na ostrovi bezperervno z 410 r z dozvolu duhovnoyi vladi Kann Muzhen i Vallori Na ostrovi na krayu morya znahodyatsya ruyini monastirya HI st Serednovichni reshtki zalishilisya takozh u cerkvi yaka ye vidkritoyu dlya oglyadu Poryadok dennij chenciv skladayetsya z molitvi i praci Monahi viroblyayut chervone i bile vino med lavandovu oliyu i Lerina liker na travah Do ostrova z Kann mozhna distatisya na kateri sho vidhodit vid pirsa Eduarda Zahist spadshiniKorolivskij fort Korolivskij fort Voban na ostrovi Sent Margerit nazvano cherez nalezhnist markizu Sebastyanu Le Prestre de Vobanu 1633 1707 klasifikuyetsya yak istorichna pam yatka zgidno z ukazom 27 lipnya 1927 roku Ostriv ye ob yektom sho ohoronyayetsya dekretom 17 bereznya 1930 roku Ukriplenij zamok poblizu monastirya na ostrovi Sent Onora ohoronyayetsya yak ob yekt istorichnoyi spadshini DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lerinski ostrovi Oficijnij sajt Lerinskogo abaststva 19 lipnya 2014 u Wayback Machine Fotogalereya Kanni i Lerinski ostrovi nedostupne posilannya z veresnya 2019 Osvitnij sajt Lerinskih ostroviv 15 listopada 2010 u Wayback Machine fr Lerinski ostrovi i Lazurovij bereg ekologichna osvita 20 veresnya 2011 u Wayback Machine fr www pop culture gouv fr Arhiv originalu za 20 sichnya 2021 Procitovano 15 lyutogo 2021