У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дельво Андре Дельво фр André Delvaux нар 21 березня 1926 Геверле Бельг

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дельво.

Андре́ Дельво́ (фр. André Delvaux; нар. 21 березня 1926, Геверле, Бельгія — 4 жовтня 2002, Валенсія, Іспанія) — бельгійський кінорежисер, автор ігрових і документальних фільмів.

Андре Дельво
фр. André Delvaux
Андре Дельво, 2002
Дата народження	21 березня 1926(1926-03-21)
Місце народження	Геверле, провінція Фламандський Брабант, Бельгія
Дата смерті	4 жовтня 2002(2002-10-04) (76 років)
Місце смерті	Валенсія, Іспанія
Громадянство	Бельгія
Професія	кінорежисер
Alma mater	Брюссельський вільний університет, Брюссельський вільний університет^[d] і Королівська консерваторія в Брюсселі
Роки активності	1955—1989
Напрям	магічний реалізм
Член у	^d
IMDb	ID 0217974
Нагороди та премії
Сазерленд Трофі (1966) приз Луї Деллюка (1971) Q126416243? (29 вересня 1994)
Почесний «Магрітт» (2011)
Андре Дельво у Вікісховищі

Біографія

Андре Дельво народився 21 березня 1926 року в місті Геверле, що в провінції Фламандський Брабант у Бельгії. Закінчив за фахом «германська філологія»; паралельно отримав музичну освіту в . У середині 1950-х років викладав нідерландську мову і літературу, а також вів цикл бесід про кіно на ТБ (у тому числі про творчість Федеріко Фелліні, , кінематограф Польщі).

Документальні фільми

У 1956—1962 роках Дельво зняв декілька документальних стрічок. Потім, звернувшись до ігрового кінематографу, він продовжував час від часу працювати в документальному кіно. Зокрема, ним були створені фільми про нідерландського художника XV століття Дірка Баутса (Met Dieric Bouts, 1975) та актора і режисера Вуді Аллена (To Woody Allen from Europe with Love, 1980).

Художні фільми

У 1962 році Андре Дельво зняв короткометражний художній фільм «Час школярів» про проблеми підліткового віку. У 1965 році поставив психологічний фільм , який отримав високу оцінку критиків і відразу ж позначив прихильність Дельво до магічного реалізму. Історія адвоката, що покохав свою ученицю (Беата Тишкевич), і який поступово втрачає адекватне сприйняття світу, була виконана режисером на високому професійному рівні. Наступна робота режисера, (у головних ролях знялися Ів Монтан і Анук Еме), торкнулася не лише проблеми співвідношення реальності і фантазії, але і надзвичайно гострої для Бельгії теми взаємодії валлонської і фламандської культур.

Численні нагороди завоював фільм Дельво (за новелою Жульєна Грака; у головних ролях — Анна Каріна і Бюль Ож'є), дія якого розгортається в період першої світової війни. Більш традиційний і гостросоціальний характер має фільм (історія любовного трикутника, дві з трьох сторін якого — учасник Опору і колабораціоніст). Фільм (у головних ролях — Вітторіо Гассман і Фанні Ардан), несе на собі деякий відбиток естетичності. Останньою значною роботою Дельво стала екранізація роману Маргеріт Юрсенар (точніша назва — «Стадія ) з Джан Марія Волонте в головній ролі. Дія фільму розгортається у Фландрії XVI століття.

У 1996 році король Бельгії Альберт II присвоїв Андре Дельво титул барона.

Смерть режисера

У жовтні 2002 року Андре Дельво брав участь у міжнародному форумі на тему громадянської відповідальності кіномистецтва, що проходив у Валенсії (Іспанія). 4 жовтня невдовзі після свого виступу режисер помер від серцевого нападу.

Пам'ять

У 2010 році в Бельгії засновано професійну кінематографічну організацію, яка отримала назву на честь режисера — Академія Андре Дельво. Діяльність Академії спрямована на просування і розвиток бельгійського кіно. Крім того вона присуджує щорічну Премію Магрітт, яка є головною кінематографічною нагородою Бельгії.

Фільмографія (вибіркова)

1965: «Людина з голеним черепом» (De Man die zijn haar kort liet knippen)
1968: (Un soir, un train)
1971: «Побачення у Бре» (Rendez-vous à Bray)
1973: «Красуня» (Belle)
1979: «Жінка між собакою і вовком» (інші варіанти перекладу назви: «Жінка у сутінках», «Жінка в передсвітанкову годину» — Een Vrouw tussen hond en wolf, за романом і сценарієм )
1983: «Бенвенута» (Benvenuta)
1988: (інші варіанти перекладу назви — «Алхімік», «Стадія нігредо» — L'Œuvre au noir)

Визнання

Нагороди та номінації Андре Дельво
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Британський інститут кінематографії
1966	Сазерленд Трофі	Людина, яка коротко стриглася	Перемога

1971	Приз Луї Деллюка		Перемога
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1971	Золотий ведмідь	Побачення у Бре	Номінація
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго
1972	Гран-прі Золотий Г'юго	Побачення у Бре	Номінація
1973		Побачення у Бре	Номінація
1983		Бенвенута	Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1973	Золота пальмова гілка	Красуня	Номінація
1979		Жінка між собакою і вовком	Номінація
1988		Філософський камінь	Номінація
Монреальський кінофестиваль
1983	Спеціальний приз журі	Бенвенута	Перемога
Премія «Сезар»
1984	Найкращий франкомовний фільм	Бенвенута	Номінація
Премія Жозефа Плато
1988	Найкращий бельгійський режисер	Філософський камінь	Перемога
1991	Премія за життєвий внесок		Перемога
Кінофестиваль Фанташпорту
1996	Спеціальна нагорода за досягнення і кар'єрі		Перемога
Премія Магрітт
2011	Почесний «Магрітт»		Перемога

Примітки

. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 22 березня 2016.
Нагороди та номінації Андре Дельво на сайті IMDb(англ.)
André Delvaux: Ses récompenses et nominations [ 24 березня 2022 у Wayback Machine.] на AlloCiné(фр.)

Література

Nysenholc A. André Delvaux ou le réalisme magique. Paris: Cerf, 2006. —

Посилання

Андре Дельво на сайті IMDb (англ.)
Андре Дельво на сайті AlloCiné (фр.)
(фр.) Стаття з Enciclopedia Universalis
(фр.) Біографія, кадри з фільмів [ 15 листопада 2008 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 22 березня 2016.

[2] Нагороди та номінації Андре Дельво на сайті IMDb(англ.)

[3] André Delvaux: Ses récompenses et nominations [ 24 березня 2022 у Wayback Machine.] на AlloCiné(фр.)