Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Літосфе́ра (від дав.-гр. Λίθος — камінь і дав.-гр. σφαίρα — куля, сфера) — верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).
| Літосфера | |
| Досліджується в | геологія |
|---|---|
 Літосфера у Вікісховищі | |
Опис
Потужність літосфери під океанами сягає 5 — 100 км (мінімальна під серединно-океанічними хребтами, максимальна на периферії океанів), під континентами — 25 — 200 км і більше (мінімальна — під молодими гірськими утвореннями, вулканічними дугами і континентальними рифтовими зонами, максимальна — під щитами древніх платформ). Найбільша потужність літосфери спостерігається на найменш прогрітих, а найменша — на найбільш прогрітих ділянках. Найбільші структурні одиниці літосфери — літосферні плити, розміри яких у поперечнику становлять 1 — 10 тис. км.
У сучасну епоху літосфера розділена на 7 головних і декілька дрібніших плит. Межі плит є зонами максимальної тектонічної, сейсмічної і вулканічної активності. Рух літосферних плит і блоків, а також його можливі причини вивчаються геодинамікою.
Під континентами і океанами літосфера переходить в астеносферу, твердість і в'язкість речовини якої нижчі, ніж у літосфери. Разом з астеносферою літосфера утворює тектоносферу Землі, в якій відбуваються основні геологічні процеси. Нижній шар літосфери який не перебуває і не перебував під впливом живих організмів чи біогенних речовин називають абіосферою.
Для позначення зовнішньої оболонки літосфери вживався нині застарілий термін Сиаль, що походить від назви основних елементів гірських порід: Si (лат. Silicium — силіцій) та Al (лат. Aluminium — алюміній).
На Землі виділяють три сейсмічні пояси:
- Тихоокеанське вогняне кільце утворює майже замкнуте коло, що охоплює окраїни Тихого океану (370 діючих вулканів);
- Розгалужена система серединно-океанічних хребтів, що охоплює усі океани планети;
- охоплює Середземномор'я, гори Південної Азії та зливається з Вогняним кільцем у області Індонезійських морів та архіпелагів.
Відповідність рельєфу та геології
Літосфера утворює рельєф земної поверхні. Найвища вершина — гора Джомолунгма у Гімалаях (8850 м), найнижча відмітка дна океану — Маріанська западина у Тихому океані (11 022 м). Середня висота материків 970 м, на них переважають рівнини та низькогір'я з висотою до 1000 м. Платформенні рівнини займають 64% площі материків. Середня глибина океанів становить 3 704 м, панують глибини від 3 000 до 6 000 м; на долю глибоководних западин та жолобів припадає лише близько 1,5% площі океану.
Основи літосферних плит складають платформи. Їх кристалічний фундамент у деяких місцях виходить із-під осадового чохла на поверхню та утворює щити або залягає поблизу неї у вигляді плити. У рельєфі щитам відповідають підвищення та плоскогір'я, плитам — низовини. У областях складчастості розташовуються складчасті та складчасто-брилові гори.
Найважливіші структурні частини океанічної кори — океанічні платформи та серединно-океанічні хребти (загальна довжина системи 80 тис. км), що зустрічаються в усіх океанах. Крім хребтів у Світовому океані відомо багато підвищень, або океанічних плато. Найбільше з них знаходиться в Атлантичному океані — . Океанічні платформи у рельєфі відповідають хвилястим та плоским абісальним (глибоководним) рівнинам, які лежать на глибині 4,5-6,0 км та розділені бриловими горами (без слідів складчастості) на окремі котловини. Крім того, на дні океану відомі близько 10 тис. підводних гірських вершин. Підводні гори з плоскими вершинами називають гайотами. Серединно-океанічні хребти від океанічних платформ відрізняються високою сейсмічністю та неглибоким заляганням осередків землетрусів. Вони утворюються за рахунок підняття магми у рифтових зонах. У зонах субдукції розташовані острови з діючими вулканами, які різко переходять у глибоководні жолоби.
Тектонічна розшарованість літосфери
Мобілістська модель розвитку тектонічних і магматичних процесів в літосфері, що базується на даних про вертикальні і латеральні структурні, речовинні, фізичні і геологічні неоднорідності верхніх геосфер. Неоднорідність при тектонічних імпульсах створює умови для горизонтальних зривів поверхневих або внутрішньолітосферних гірничих мас (літопластин), що переміщуються з різними швидкостями. Результатом такого переміщення є виникнення нових неоднорідностей і т. д. У геологічної історії земної кори такий процес фіксується змінами її структурного плану. Тим самим визначається відмінність Тектонічна розшарованість літосфери від початкових уявлень тектоніки плит, згідно з якими плити є жорсткими і геологічно однорідними тілами. Однією з поверхонь горизонтальних зривів є Мохоровичича поверхня, що розділяє земну кору і верхню мантію. Зриви і рухи літопластин відбуваються також на інших рівнях всередині літосфери, чому сприяє наявність в ній шарів зниженої в'язкості. Т.р.л. — результат диференційованого за швидкістю субгоризонтального руху розташованих на різних глибинах літосферних мас — літопластин.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
- Ревель П., Ревель Ч. Среда нашего обитания. В четырех книгах (перевод с англ.). М., Мир, 1995. (рос.)
- Химия и общество (перевод с англ.) М., Мир, 1995. (рос.)
- Добровольский В. В. Основы биогеохимии. Учеб. пособие для геогр., биол., геол., с.-х. спец. вузов. М., Высш. шк., 1998. (рос.)
- Андруз Дж., Бримблекумб П., Джикелз Т., Лисс П. Введение в химию окружающей среды (перевод с англ.). М., Мир, 1999. (рос.)
- Горная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. Под редакцией Е. А. Козловского. 1984–1991.
Посилання
- Літосфера // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 119.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Litosfe ra vid dav gr Li8os kamin i dav gr sfaira kulya sfera verhnya tverda obolonka zemnoyi kuli Do yiyi skladu vhodyat zemna kora ta substrat verhnya chastina mantiyi Zemli LitosferaDoslidzhuyetsya vgeologiya Litosfera u VikishovishiDiagrama glibinnoyi budovi Zemli za geofizichnimi danimi shvidkosti pozdovzhnih ta poperechnih sejsmichnih hvil rozrahunkova gustina rechovini temperatura ta tisk Litosfera poznachena bukvami LSOpisPotuzhnist litosferi pid okeanami syagaye 5 100 km minimalna pid seredinno okeanichnimi hrebtami maksimalna na periferiyi okeaniv pid kontinentami 25 200 km i bilshe minimalna pid molodimi girskimi utvorennyami vulkanichnimi dugami i kontinentalnimi riftovimi zonami maksimalna pid shitami drevnih platform Najbilsha potuzhnist litosferi sposterigayetsya na najmensh progritih a najmensha na najbilsh progritih dilyankah Najbilshi strukturni odinici litosferi litosferni pliti rozmiri yakih u poperechniku stanovlyat 1 10 tis km U suchasnu epohu litosfera rozdilena na 7 golovnih i dekilka dribnishih plit Mezhi plit ye zonami maksimalnoyi tektonichnoyi sejsmichnoyi i vulkanichnoyi aktivnosti Ruh litosfernih plit i blokiv a takozh jogo mozhlivi prichini vivchayutsya geodinamikoyu Pid kontinentami i okeanami litosfera perehodit v astenosferu tverdist i v yazkist rechovini yakoyi nizhchi nizh u litosferi Razom z astenosferoyu litosfera utvoryuye tektonosferu Zemli v yakij vidbuvayutsya osnovni geologichni procesi Nizhnij shar litosferi yakij ne perebuvaye i ne perebuvav pid vplivom zhivih organizmiv chi biogennih rechovin nazivayut abiosferoyu Dlya poznachennya zovnishnoyi obolonki litosferi vzhivavsya nini zastarilij termin Sial sho pohodit vid nazvi osnovnih elementiv girskih porid Si lat Silicium silicij ta Al lat Aluminium alyuminij Na Zemli vidilyayut tri sejsmichni poyasi Tihookeanske vognyane kilce utvoryuye majzhe zamknute kolo sho ohoplyuye okrayini Tihogo okeanu 370 diyuchih vulkaniv Rozgaluzhena sistema seredinno okeanichnih hrebtiv sho ohoplyuye usi okeani planeti ohoplyuye Seredzemnomor ya gori Pivdennoyi Aziyi ta zlivayetsya z Vognyanim kilcem u oblasti Indonezijskih moriv ta arhipelagiv Vidpovidnist relyefu ta geologiyiLitosfera utvoryuye relyef zemnoyi poverhni Najvisha vershina gora Dzhomolungma u Gimalayah 8850 m najnizhcha vidmitka dna okeanu Marianska zapadina u Tihomu okeani 11 022 m Serednya visota materikiv 970 m na nih perevazhayut rivnini ta nizkogir ya z visotoyu do 1000 m Platformenni rivnini zajmayut 64 ploshi materikiv Serednya glibina okeaniv stanovit 3 704 m panuyut glibini vid 3 000 do 6 000 m na dolyu glibokovodnih zapadin ta zholobiv pripadaye lishe blizko 1 5 ploshi okeanu Osnovi litosfernih plit skladayut platformi Yih kristalichnij fundament u deyakih miscyah vihodit iz pid osadovogo chohla na poverhnyu ta utvoryuye shiti abo zalyagaye poblizu neyi u viglyadi pliti U relyefi shitam vidpovidayut pidvishennya ta ploskogir ya plitam nizovini U oblastyah skladchastosti roztashovuyutsya skladchasti ta skladchasto brilovi gori Najvazhlivishi strukturni chastini okeanichnoyi kori okeanichni platformi ta seredinno okeanichni hrebti zagalna dovzhina sistemi 80 tis km sho zustrichayutsya v usih okeanah Krim hrebtiv u Svitovomu okeani vidomo bagato pidvishen abo okeanichnih plato Najbilshe z nih znahoditsya v Atlantichnomu okeani Okeanichni platformi u relyefi vidpovidayut hvilyastim ta ploskim abisalnim glibokovodnim rivninam yaki lezhat na glibini 4 5 6 0 km ta rozdileni brilovimi gorami bez slidiv skladchastosti na okremi kotlovini Krim togo na dni okeanu vidomi blizko 10 tis pidvodnih girskih vershin Pidvodni gori z ploskimi vershinami nazivayut gajotami Seredinno okeanichni hrebti vid okeanichnih platform vidriznyayutsya visokoyu sejsmichnistyu ta neglibokim zalyagannyam oseredkiv zemletrusiv Voni utvoryuyutsya za rahunok pidnyattya magmi u riftovih zonah U zonah subdukciyi roztashovani ostrovi z diyuchimi vulkanami yaki rizko perehodyat u glibokovodni zholobi Tektonichna rozsharovanist litosferiMobilistska model rozvitku tektonichnih i magmatichnih procesiv v litosferi sho bazuyetsya na danih pro vertikalni i lateralni strukturni rechovinni fizichni i geologichni neodnoridnosti verhnih geosfer Neodnoridnist pri tektonichnih impulsah stvoryuye umovi dlya gorizontalnih zriviv poverhnevih abo vnutrishnolitosfernih girnichih mas litoplastin sho peremishuyutsya z riznimi shvidkostyami Rezultatom takogo peremishennya ye viniknennya novih neodnoridnostej i t d U geologichnoyi istoriyi zemnoyi kori takij proces fiksuyetsya zminami yiyi strukturnogo planu Tim samim viznachayetsya vidminnist Tektonichna rozsharovanist litosferi vid pochatkovih uyavlen tektoniki plit zgidno z yakimi pliti ye zhorstkimi i geologichno odnoridnimi tilami Odniyeyu z poverhon gorizontalnih zriviv ye Mohorovichicha poverhnya sho rozdilyaye zemnu koru i verhnyu mantiyu Zrivi i ruhi litoplastin vidbuvayutsya takozh na inshih rivnyah vseredini litosferi chomu spriyaye nayavnist v nij shariv znizhenoyi v yazkosti T r l rezultat diferencijovanogo za shvidkistyu subgorizontalnogo ruhu roztashovanih na riznih glibinah litosfernih mas litoplastin Div takozhEkologichni funkciyi litosferi Litosferna plita SialLiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2007 T 2 L R 670 s ISBN 57740 0828 2 Revel P Revel Ch Sreda nashego obitaniya V chetyreh knigah perevod s angl M Mir 1995 ros Himiya i obshestvo perevod s angl M Mir 1995 ros Dobrovolskij V V Osnovy biogeohimii Ucheb posobie dlya geogr biol geol s h spec vuzov M Vyssh shk 1998 ros Andruz Dzh Brimblekumb P Dzhikelz T Liss P Vvedenie v himiyu okruzhayushej sredy perevod s angl M Mir 1999 ros Gornaya enciklopediya M Sovetskaya enciklopediya Pod redakciej E A Kozlovskogo 1984 1991 PosilannyaLitosfera navch metod posib uklad O G Lanovenko O O Ostapishina Herson PP Vishemirskij V S 2013 S 119