Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Це іберійські ім я та прізвище Перше батькове прізвище цієї особи Каро а друге материне прізвище Тобар Мігель Антоніо Ка

Мігель Антоніо Каро

Мігель Антоніо Каро
Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Каро, а друге (материне) прізвище Тобар.

Мігель Антоніо Каро Тобар (ісп. Miguel Antonio Caro Tobar; 10 листопада 1845 — 5 серпня 1909) — колумбійський науковець, поет, журналіст, філософ, оратор, філолог, правник і політик, другий президент Колумбії.

Мігель Антоніо Каро
image
image
Прапор
 2-й Президент Колумбії
18 вересня 1894 — 7 серпня 1898 року
Попередник: Рафаель Нуньєс
Наступник: Мануель Антоніо Санклементе
 
Народження: 11 листопада 1842(1842-11-11) або 1843
Богота, Колумбія
Смерть: 5 серпня 1909(1909-08-05)[2] або 1909
Богота, Колумбія
Поховання: d
Країна: Колумбія
Партія: d і d
Батько: d
Діти: d

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1845 року в Боготі. Його батько був одним із засновників Консервативної партії. Каро займався самоосвітою, мав значні здібності до економіки, історії, літератури, соціальних наук, юриспруденції та лінгвістики. Окрім того, він мав чудові ораторські здібності. Попри відсутність університетського диплому, отримав пост директора Національної бібліотеки та був обраний до парламенту. 1871 року разом з заснували Колумбійську академію мови.

Відіграв важливу роль у підготовці та прийнятті нової конституції, що її було ухвалено 1886 року. Під час президентських перегонів 1892 року в Консервативній партії склались дві течії: традиціоналісти й націоналісти. Останні висунули на пост президента Рафаеля Нуньєса й Каро — на пост віцепрезидента, традиціоналісти ж запропонували кандидатури Марселліно Велеса й Хосе Хоакіна Ортіса на посади президента й віцепрезидента відповідно. Націоналісти здобули перемогу, тож Каро зайняв пост віцепрезидента в адміністрації Нуньєса. Формально останній склав присягу, втім одразу ж за станом здоров'я вийшов у відставку, тому Каро виконував обов'язки президента. Офіційно ж він прийняв на себе всю повноту влади після смерті Рафаеля Нуньєса у вересні 1894 року.

За свого президентства Мігель Антоніо Каро попередив три спроби державного перевороту, що їх намагались реалізувати ліберали. В протистоянні з опозицією Каро 4 серпня 1893 року видав указ про обмеження свободи ЗМІ, зокрема опозиційних газет; наступним указом він закрив основні з них — «El Redactor» та «El Contenporáneo», а також заслав з країни їхніх редакторів — Сантьяго Переса й Модесто Гарсеса. Інших лідерів опозиції було ув'язнено.

22 січня 1894 року під керівництвом Ліберальної партії було організовано повстання проти уряду Каро, що зрештою вилилось у громадянську війну. Вона швидко поширилась країною та охопила Бояку, Кауку, Кундінамарку, Болівар, Толіму та Норте-де-Сантандер. Попри підтримку з-за кордону, повстанців було швидко розбито урядовими військами. 15 березня 1895 року після битви при Енсіко в Сантандері війну було завершено.

За рік, у січні 1896, група консервативних політиків направила Каро послання, відоме як «Маніфест 21», у якому вони висловлювали свою незгоду з політикою адміністрації Каро й вимагали запровадження воєнного стану, відновлення громадянських свобод і пом'якшення ставлення до лібералів. Каро сприйняв «Маніфест 21» як особисту образу й на знак протесту подав у відставку з посту президента 12 березня 1896 року, призначивши генерала в. о. голови держави. Генерал Кальдерон, отримавши такі повноваження, призначив представника опозиції Авраама Морено міністром. Це спричинило різку реакцію Каро, й 17 березня 1896 року він повернувся до виконання президентських повноважень.

Наукова діяльність

Каро не мав диплому про вищу освіту, але за свої праці з лінгвістики, законотворчості та публіцистики він отримав почесний ступінь доктора літератури й доктора юридичних наук в університетах Чилі та Мексики, 1878 року Каро було обрано почесним членом Мексиканської академії мови, а також членом-кореспондентом Королівської академії іспанської мови, а 1871 року вже він став одним із засновників (в подальшому — президентом) Колумбійської академії мови.

Вільно володів латиною та переклав іспанською поеми Вергілія з власними коментарями (1873—1876). Значний внесок Каро зробив до літературної критики іспаномовних авторів, серед його статей є праці, присвячені Дон Кіхоту Сервантеса, а також нариси з філософської інтерпретації історії. Яскравим прикладом останніх є його передмова до видання «Історії» Лукаса Фернандеса де П'єдраїта, де розглядається тема завоювання Америки.

Серед поетичної спадщини Каро особливу цікавість становлять поема «Статуя Визволителя» й сонет «Батьківщина», а також переклади віршів Сюллі-Прюдома.

Більшу частину праць Каро було опубліковано в газетах і журналах. Він оприлюднив також кілька книжок: «Вивчення утилітаризму», «Латинська граматика» (у співавторстві з Руфіно Хосе Куерво), «Твори Вергілія» (три томи) тощо.

Після смерті Каро 1909 року уряд Колумбії доручив його сину Віктору Едуардо провести збір та публікацію праць батька. Таким чином було опубліковано вісім томів повного зібрання творів (1918—1945) і три томи поетичних творів Каро (1928—1933).

Примітки

  1. Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер — 1897.
    d:Track:Q952614d:Track:Q19098835
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118653296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2012. Процитовано 2 березня 2020.

Література

  • Arismendi Posada, Ignacio (1983). Gobernantes Colombianos, trans. Colombian Presidents; Interprint Editors Ltd., Italgraf, Segunda Edición; Page 152; Bogotá, Colombia; 1983 Arismendi Posada, Ignacio; Gobernantes Colombianos (ісп.) (вид. 2). Bogotá: Italgraf. с. 74, 134—137, 152.
  • The 1893 Bogotazo: Artisans and Public Violence in Late Nineteenth-Century Bogota. D Sowell — Journal of Latin American Studies, 1989
  • Limits of Power: Elections Under the Conservative Hegemony in Colombia, 1886—1930. E Posada-Carbo — The Hispanic American Historical Review, 1997
  • Rodríguez-García, José María «The Regime of Translation in Miguel Antonio Caro's Colombia.» diacritics — Volume 34, Number 3/4, Fall-Winter 2004, pp. 143–175
  • The Political Economy of the Colombian Presidential Election of 1897. CW Bergquist — The Hispanic American Historical Review, 1976

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ce iberijski im ya ta prizvishe Pershe batkove prizvishe ciyeyi osobi Karo a druge materine prizvishe Tobar Migel Antonio Karo Tobar isp Miguel Antonio Caro Tobar 10 listopada 1845 5 serpnya 1909 kolumbijskij naukovec poet zhurnalist filosof orator filolog pravnik i politik drugij prezident Kolumbiyi Migel Antonio Karo Prapor 2 j Prezident Kolumbiyi 18 veresnya 1894 7 serpnya 1898 roku Poperednik Rafael Nunyes Nastupnik Manuel Antonio Sanklemente Narodzhennya 11 listopada 1842 1842 11 11 abo 1843 Bogota KolumbiyaSmert 5 serpnya 1909 1909 08 05 2 abo 1909 Bogota KolumbiyaPohovannya dKrayina KolumbiyaPartiya d i dBatko dDiti d Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 1845 roku v Bogoti Jogo batko buv odnim iz zasnovnikiv Konservativnoyi partiyi Karo zajmavsya samoosvitoyu mav znachni zdibnosti do ekonomiki istoriyi literaturi socialnih nauk yurisprudenciyi ta lingvistiki Okrim togo vin mav chudovi oratorski zdibnosti Popri vidsutnist universitetskogo diplomu otrimav post direktora Nacionalnoyi biblioteki ta buv obranij do parlamentu 1871 roku razom z zasnuvali Kolumbijsku akademiyu movi Vidigrav vazhlivu rol u pidgotovci ta prijnyatti novoyi konstituciyi sho yiyi bulo uhvaleno 1886 roku Pid chas prezidentskih peregoniv 1892 roku v Konservativnij partiyi sklalis dvi techiyi tradicionalisti j nacionalisti Ostanni visunuli na post prezidenta Rafaelya Nunyesa j Karo na post viceprezidenta tradicionalisti zh zaproponuvali kandidaturi Marsellino Velesa j Hose Hoakina Ortisa na posadi prezidenta j viceprezidenta vidpovidno Nacionalisti zdobuli peremogu tozh Karo zajnyav post viceprezidenta v administraciyi Nunyesa Formalno ostannij sklav prisyagu vtim odrazu zh za stanom zdorov ya vijshov u vidstavku tomu Karo vikonuvav obov yazki prezidenta Oficijno zh vin prijnyav na sebe vsyu povnotu vladi pislya smerti Rafaelya Nunyesa u veresni 1894 roku Za svogo prezidentstva Migel Antonio Karo poperediv tri sprobi derzhavnogo perevorotu sho yih namagalis realizuvati liberali V protistoyanni z opoziciyeyu Karo 4 serpnya 1893 roku vidav ukaz pro obmezhennya svobodi ZMI zokrema opozicijnih gazet nastupnim ukazom vin zakriv osnovni z nih El Redactor ta El Contenporaneo a takozh zaslav z krayini yihnih redaktoriv Santyago Peresa j Modesto Garsesa Inshih lideriv opoziciyi bulo uv yazneno 22 sichnya 1894 roku pid kerivnictvom Liberalnoyi partiyi bulo organizovano povstannya proti uryadu Karo sho zreshtoyu vililos u gromadyansku vijnu Vona shvidko poshirilas krayinoyu ta ohopila Boyaku Kauku Kundinamarku Bolivar Tolimu ta Norte de Santander Popri pidtrimku z za kordonu povstanciv bulo shvidko rozbito uryadovimi vijskami 15 bereznya 1895 roku pislya bitvi pri Ensiko v Santanderi vijnu bulo zaversheno Za rik u sichni 1896 grupa konservativnih politikiv napravila Karo poslannya vidome yak Manifest 21 u yakomu voni vislovlyuvali svoyu nezgodu z politikoyu administraciyi Karo j vimagali zaprovadzhennya voyennogo stanu vidnovlennya gromadyanskih svobod i pom yakshennya stavlennya do liberaliv Karo sprijnyav Manifest 21 yak osobistu obrazu j na znak protestu podav u vidstavku z postu prezidenta 12 bereznya 1896 roku priznachivshi generala v o golovi derzhavi General Kalderon otrimavshi taki povnovazhennya priznachiv predstavnika opoziciyi Avraama Moreno ministrom Ce sprichinilo rizku reakciyu Karo j 17 bereznya 1896 roku vin povernuvsya do vikonannya prezidentskih povnovazhen Naukova diyalnistKaro ne mav diplomu pro vishu osvitu ale za svoyi praci z lingvistiki zakonotvorchosti ta publicistiki vin otrimav pochesnij stupin doktora literaturi j doktora yuridichnih nauk v universitetah Chili ta Meksiki 1878 roku Karo bulo obrano pochesnim chlenom Meksikanskoyi akademiyi movi a takozh chlenom korespondentom Korolivskoyi akademiyi ispanskoyi movi a 1871 roku vzhe vin stav odnim iz zasnovnikiv v podalshomu prezidentom Kolumbijskoyi akademiyi movi Vilno volodiv latinoyu ta pereklav ispanskoyu poemi Vergiliya z vlasnimi komentaryami 1873 1876 Znachnij vnesok Karo zrobiv do literaturnoyi kritiki ispanomovnih avtoriv sered jogo statej ye praci prisvyacheni Don Kihotu Servantesa a takozh narisi z filosofskoyi interpretaciyi istoriyi Yaskravim prikladom ostannih ye jogo peredmova do vidannya Istoriyi Lukasa Fernandesa de P yedrayita de rozglyadayetsya tema zavoyuvannya Ameriki Sered poetichnoyi spadshini Karo osoblivu cikavist stanovlyat poema Statuya Vizvolitelya j sonet Batkivshina a takozh perekladi virshiv Syulli Pryudoma Bilshu chastinu prac Karo bulo opublikovano v gazetah i zhurnalah Vin oprilyudniv takozh kilka knizhok Vivchennya utilitarizmu Latinska gramatika u spivavtorstvi z Rufino Hose Kuervo Tvori Vergiliya tri tomi tosho Pislya smerti Karo 1909 roku uryad Kolumbiyi doruchiv jogo sinu Viktoru Eduardo provesti zbir ta publikaciyu prac batka Takim chinom bulo opublikovano visim tomiv povnogo zibrannya tvoriv 1918 1945 i tri tomi poetichnih tvoriv Karo 1928 1933 PrimitkiLibrary of the World s Best Literature za red Ch D Uorner 1897 d Track Q952614d Track Q19098835 Deutsche Nationalbibliothek Record 118653296 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 PDF Arhiv originalu PDF za 11 sichnya 2012 Procitovano 2 bereznya 2020 LiteraturaArismendi Posada Ignacio 1983 Gobernantes Colombianos trans Colombian Presidents Interprint Editors Ltd Italgraf Segunda Edicion Page 152 Bogota Colombia 1983 Arismendi Posada Ignacio Gobernantes Colombianos isp vid 2 Bogota Italgraf s 74 134 137 152 The 1893 Bogotazo Artisans and Public Violence in Late Nineteenth Century Bogota D Sowell Journal of Latin American Studies 1989 Limits of Power Elections Under the Conservative Hegemony in Colombia 1886 1930 E Posada Carbo The Hispanic American Historical Review 1997 Rodriguez Garcia Jose Maria The Regime of Translation in Miguel Antonio Caro s Colombia diacritics Volume 34 Number 3 4 Fall Winter 2004 pp 143 175 The Political Economy of the Colombian Presidential Election of 1897 CW Bergquist The Hispanic American Historical Review 1976

Дата публікації:
Топ