Ґу Сяньчен (17 вересня 1550 — 21 червня 1612) — китайський філософ-неоконфуціанець, один із засновників Дунліньської школи.
Ґу Сяньчен | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 17 вересня 1550 Усі, d, d, імперія Мін | |||
Смерть | 21 червня 1612 (61 рік) | |||
Громадянство (підданство) | імперія Мін[1] | |||
Знання мов | | |||
Діяльність | | |||
Науковий ступінь | цзіньши[d][1] | |||
Конфесія | конфуціанство | |||
Батько | d[1] | |||
Мати | d[1] | |||
У шлюбі з | d[1] | |||
| ||||
Ґу Сяньчен у Вікісховищі |
Життєпис
Народився у 1550 році у м. Усі (сучасна провінція Цзянсу). У 1580 році успішно склав імператорський іспит, отримавши вищий вчений ступінь цзінь ши. Після цього займав низку високих посад. У 1594 році був звільнений і розжалуваний.
У 1602 році Ґу Сяньчен відновлений у званнях, але на службу не повернувся. У 1604 започаткував академію Дунлінь (Дунлінь-шуюань), яка згодом перетворилася у Школу Дунлінь або дунлінський рух. Був її очільником до смерті. У 1605 році затоваришував з лідером «партії Хуайфу» Лі Саньцаєм, якого у подальшому просував на найвищі посаду в імперії. Ґу Сяньчен разом із Лі Саньцаєм став лідеромаи руху за реформи. Втім Ґу не вдалося досягти бажаного. У самий розпал боротьби з консерваторами Ґу Сяньчен сконав у 1612 році.
Філософія
Належав до третього покоління послідовників Ван Янміна, однак піддавав критиці не лише найбільш радикальних, тих, що схилялися до даосизму і буддизму, та тих, що вступали в конфронтацію з офіційною ідеологією янміністів тайчжоуської школи, але й самого Ван Янміна за визнання їм «сутності серця», позбавленої добра і зла, і за вчення про спонтанності морального почуття. Ґу Сяньчен із тези Мен-цзи про доброту (шань) «індивідуальної природи» людини виводив положення про наявність добра у «сутності серця». Слідом за Чжу Сі відстоював можливість виховання морального почуття, разом з тим головною умовою його розвитку, подібно та Ян Ши, вважав медітативний стан самозаглибленого «спокою», тобто виступав за моральний саморозвиток.
Джерела
- Кобзев А. И. Философия китайского неоконфуцианства. М., 2002. С. 397–399
- China Biographical Database
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gu Gu Syanchen 17 veresnya 1550 21 chervnya 1612 kitajskij filosof neokonfucianec odin iz zasnovnikiv Dunlinskoyi shkoli Gu SyanchenNarodzhennya 17 veresnya 1550 1550 09 17 Usi d d imperiya MinSmert 21 chervnya 1612 1612 06 21 61 rik Gromadyanstvo piddanstvo imperiya Min 1 Znannya mov klasichna kitajska mova i dDiyalnist pedagog politikNaukovij stupin czinshi d 1 Konfesiya konfucianstvoBatko d 1 Mati d 1 U shlyubi z d 1 Gu Syanchen u VikishovishiZhittyepisNarodivsya u 1550 roci u m Usi suchasna provinciya Czyansu U 1580 roci uspishno sklav imperatorskij ispit otrimavshi vishij vchenij stupin czin shi Pislya cogo zajmav nizku visokih posad U 1594 roci buv zvilnenij i rozzhaluvanij U 1602 roci Gu Syanchen vidnovlenij u zvannyah ale na sluzhbu ne povernuvsya U 1604 zapochatkuvav akademiyu Dunlin Dunlin shuyuan yaka zgodom peretvorilasya u Shkolu Dunlin abo dunlinskij ruh Buv yiyi ochilnikom do smerti U 1605 roci zatovarishuvav z liderom partiyi Huajfu Li Sancayem yakogo u podalshomu prosuvav na najvishi posadu v imperiyi Gu Syanchen razom iz Li Sancayem stav lideromai ruhu za reformi Vtim Gu ne vdalosya dosyagti bazhanogo U samij rozpal borotbi z konservatorami Gu Syanchen skonav u 1612 roci FilosofiyaNalezhav do tretogo pokolinnya poslidovnikiv Van Yanmina odnak piddavav kritici ne lishe najbilsh radikalnih tih sho shilyalisya do daosizmu i buddizmu ta tih sho vstupali v konfrontaciyu z oficijnoyu ideologiyeyu yanministiv tajchzhouskoyi shkoli ale j samogo Van Yanmina za viznannya yim sutnosti sercya pozbavlenoyi dobra i zla i za vchennya pro spontannosti moralnogo pochuttya Gu Syanchen iz tezi Men czi pro dobrotu shan individualnoyi prirodi lyudini vivodiv polozhennya pro nayavnist dobra u sutnosti sercya Slidom za Chzhu Si vidstoyuvav mozhlivist vihovannya moralnogo pochuttya razom z tim golovnoyu umovoyu jogo rozvitku podibno ta Yan Shi vvazhav meditativnij stan samozagliblenogo spokoyu tobto vistupav za moralnij samorozvitok DzherelaKobzev A I Filosofiya kitajskogo neokonfucianstva M 2002 S 397 399 China Biographical Database d Track Q13407958