Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гринько родичі заклад Дмитро Григорович ГринькоПсевдонім М Вільний Д Г

Гринько Дмитро Григорович

Гринько Дмитро Григорович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гринько.

Дмитро Григорович Гринько
image
Псевдонім М. Вільний, Д. Григорчук
Народився 18 червня 1905(1905-06-18)
Чернещина-Горбатівка, Російська імперія
Помер 28 вересня 1986(1986-09-28) (81 рік)
Київ, УРСР
Поховання Байкове кладовище
Діяльність письменник, журналіст, перекладач, літературознавець
Alma mater Московський державний університет (1930)
Заклад Редакція журналу «Вітчизна» (1944—1964)
Українське відділення
Мова творів українська
Роки активності 1924—1986
Magnum opus «Вогні Донбасу» (1930), «Дмитро Остапенко» (1943), «По гоголівських місцях» (1952), «Любов і мужність» (1954), «Під квітучим рай-деревом» (1965)
Партія КПРС (з 1944)
Нагороди
image
image
Медаль «За оборону Сталінграда»
image

Дмитро Григорович Гринько (18 червня 1905, Чернещина-Горбатівка — 28 вересня 1986, Київ) — український письменник, журналіст, перекладач, літературознавець. Автор збірок оповідань, нарисів, літературознавчих досліджень, перекладів українською мовою з російської, білоруської, казахської, польської, турецької.

Учасник німецько-радянської війни, старший лейтенант адміністративної служби, 1-го рангу. Брав участь у Сталінградській битві, нагороджений декількома орденами та медалями. Після закінчення війни, протягом 20 років — відповідальний редактор журналу «Вітчизна» (1944—1964) та директор Українського відділення (1950—1970). Член Спілки письменників України.

Життєпис

Народився 18 червня 1905 року в селі Чернещина-Горбатівка на Полтавщині. У 1924 році розпочав літературну діяльність. У 1930 році закінчив Московський державний університет. Відтоді ж працював журналістом.

З 1941 року — на військових теренах. Служив у Політичному управлінні Південно-Західного фронту, брав участь, зокрема, в Сталінградській битві. Демобілізований у 1944 році в званнях старшого лейтенанта адміністративної служби та 1-го рангу, нагороджений декількома орденами та медалями.

image
Могила Дмитра Гринька, Байкове кладовище

З 1944 по 1964 роки — відповідальний редактор журналу «Вітчизна». З 1950 по 1970 роки — директор Українського відділення . Жив і працював у Києві.

Публікувався до останніх років життя. Помер на 82-му році життя 28 вересня 1986 року. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 1, тераса № 2, 50°24′57″ пн. ш. 30°30′17″ сх. д. / 50.4158694° пн. ш. 30.5048278° сх. д. / 50.4158694; 30.5048278).

Літературно-критична діяльність

Автор збірок оповідань, нарисів тощо. Серед них — «Вогні Донбасу» (1930), «Дмитро Остапенко» (1943), «По гоголівських місцях» (1952), «Любов і мужність» (1954), «Під квітучим рай-деревом» (1965), «Незвичайна історія» (1974). В «Енциклопедії сучасної України» доктор наук Тетяна Добко писала, що Дмитро Гринько «змальовував образи сучасників, порушував морально-етичні проблеми, висвітлював теми любові і дружби, захисту батьківщини, виховання патріотизму».

Як літературознавець, створив, зокрема, літературний портрет письменника Панаса Кочури, з яким близько товаришував. Плідно перекладав українською мовою з російської, білоруської, казахської, польської, турецької твори Дмитра Маміна-Сибіряка, Мухтара Ауезова, Сабіта Муканова, Сабахаттіна Алі, тощо. Казахськомовний перекладацький доробок Дмитра Гринька був проаналізований доктором філологічних наук Миколою Васьківим у статті «Казахська література в окремих українських книжкових виданнях» (2018).

Рецензував літературні роботи колег — зокрема, роман Олеся Гончара «Собор», про який «наголосив, що — за романним трактуванням — „народ не цурається духовних набутків минулого, бо через них він входить у майбуття“». Негативно сприйняв тритомний роман Анатолія Дімарова «І будуть люди», як «повний набридливих вже стереотипних образів».

Щонайменше троє художників створили для Дмитра Гринька екслібриси, два з яких зберігаються в  — Костянтин Козловський у 1967 році, Георгій Малаков у 1972 році та Мар'ян Маловський у 1973 році. Великий особовий фонд письменника (172 одиниці рукописів, листів, світлин тощо) зберігається в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Творчий доробок (частковий)

  • Щира розмова з сучасником / Дмитро Гринько // Сільські вісті. — 1968. — 7 лютого.
  • Гринько Д. Пам'ять щедра і невичерпна // Вітчизна. — 1969. — № 12. — С. 195—198.
  • Співець краси і справедливості / Дмитро Гринько // Муканов С. Школа життя. Книга третя. Роки змужніння. — К.: Дніпро, 1970. — С. 5–11.
  • Панас Кочура: біогр. нарис / Д. Гринько, І. Корнющенко. — Київ: МОЛОДЬ, 1975. — 69 с.

Нагороди

Примітки

  1. Т. В. Добко. Гринько Дмитро Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — .
  2. Гринько Дмитро Григорович — УЛЕ
  3. Казахська література в окремих українських книжкових виданнях
  4. Дніпропетровські колізії роману «Собор» Олеся Гончара на тлі дегуманізації
  5. Гринько Д. Пам'ять щедра і невичерпна // Вітчизна. 1969. № 12. С. 195—198.
  6. Малаков Г. В. Екслібрис Дмитра Гринька
  7. Маловський М. М. Екслібрис Дм. Гринька
  8. Гринько (псевдоніми: М.Вільний, Д.Григорчук та інш.) Дмитро Григорович (1905—1986), український письменник

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Grinko rodichi zaklad Dmitro Grigorovich GrinkoPsevdonim M Vilnij D GrigorchukNarodivsya 18 chervnya 1905 1905 06 18 Cherneshina Gorbativka Rosijska imperiyaPomer 28 veresnya 1986 1986 09 28 81 rik Kiyiv URSRPohovannya Bajkove kladovisheDiyalnist pismennik zhurnalist perekladach literaturoznavecAlma mater Moskovskij derzhavnij universitet 1930 Zaklad Redakciya zhurnalu Vitchizna 1944 1964 Ukrayinske viddilennyaMova tvoriv ukrayinskaRoki aktivnosti 1924 1986Magnum opus Vogni Donbasu 1930 Dmitro Ostapenko 1943 Po gogolivskih miscyah 1952 Lyubov i muzhnist 1954 Pid kvituchim raj derevom 1965 Partiya KPRS z 1944 Nagorodi Medal Za oboronu Stalingrada Dmitro Grigorovich Grinko 18 chervnya 1905 Cherneshina Gorbativka 28 veresnya 1986 Kiyiv ukrayinskij pismennik zhurnalist perekladach literaturoznavec Avtor zbirok opovidan narisiv literaturoznavchih doslidzhen perekladiv ukrayinskoyu movoyu z rosijskoyi biloruskoyi kazahskoyi polskoyi tureckoyi Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni starshij lejtenant administrativnoyi sluzhbi 1 go rangu Brav uchast u Stalingradskij bitvi nagorodzhenij dekilkoma ordenami ta medalyami Pislya zakinchennya vijni protyagom 20 rokiv vidpovidalnij redaktor zhurnalu Vitchizna 1944 1964 ta direktor Ukrayinskogo viddilennya 1950 1970 Chlen Spilki pismennikiv Ukrayini ZhittyepisNarodivsya 18 chervnya 1905 roku v seli Cherneshina Gorbativka na Poltavshini U 1924 roci rozpochav literaturnu diyalnist U 1930 roci zakinchiv Moskovskij derzhavnij universitet Vidtodi zh pracyuvav zhurnalistom Z 1941 roku na vijskovih terenah Sluzhiv u Politichnomu upravlinni Pivdenno Zahidnogo frontu brav uchast zokrema v Stalingradskij bitvi Demobilizovanij u 1944 roci v zvannyah starshogo lejtenanta administrativnoyi sluzhbi ta 1 go rangu nagorodzhenij dekilkoma ordenami ta medalyami Mogila Dmitra Grinka Bajkove kladovishe Z 1944 po 1964 roki vidpovidalnij redaktor zhurnalu Vitchizna Z 1950 po 1970 roki direktor Ukrayinskogo viddilennya Zhiv i pracyuvav u Kiyevi Publikuvavsya do ostannih rokiv zhittya Pomer na 82 mu roci zhittya 28 veresnya 1986 roku Buv kremovanij prah pohovanij u kolumbariyi Bajkovogo kladovisha dilyanka 1 terasa 2 50 24 57 pn sh 30 30 17 sh d 50 4158694 pn sh 30 5048278 sh d 50 4158694 30 5048278 Literaturno kritichna diyalnistAvtor zbirok opovidan narisiv tosho Sered nih Vogni Donbasu 1930 Dmitro Ostapenko 1943 Po gogolivskih miscyah 1952 Lyubov i muzhnist 1954 Pid kvituchim raj derevom 1965 Nezvichajna istoriya 1974 V Enciklopediyi suchasnoyi Ukrayini doktor nauk Tetyana Dobko pisala sho Dmitro Grinko zmalovuvav obrazi suchasnikiv porushuvav moralno etichni problemi visvitlyuvav temi lyubovi i druzhbi zahistu batkivshini vihovannya patriotizmu Yak literaturoznavec stvoriv zokrema literaturnij portret pismennika Panasa Kochuri z yakim blizko tovarishuvav Plidno perekladav ukrayinskoyu movoyu z rosijskoyi biloruskoyi kazahskoyi polskoyi tureckoyi tvori Dmitra Mamina Sibiryaka Muhtara Auezova Sabita Mukanova Sabahattina Ali tosho Kazahskomovnij perekladackij dorobok Dmitra Grinka buv proanalizovanij doktorom filologichnih nauk Mikoloyu Vaskivim u statti Kazahska literatura v okremih ukrayinskih knizhkovih vidannyah 2018 Recenzuvav literaturni roboti koleg zokrema roman Olesya Gonchara Sobor pro yakij nagolosiv sho za romannim traktuvannyam narod ne curayetsya duhovnih nabutkiv minulogo bo cherez nih vin vhodit u majbuttya Negativno sprijnyav tritomnij roman Anatoliya Dimarova I budut lyudi yak povnij nabridlivih vzhe stereotipnih obraziv Shonajmenshe troye hudozhnikiv stvorili dlya Dmitra Grinka ekslibrisi dva z yakih zberigayutsya v Kostyantin Kozlovskij u 1967 roci Georgij Malakov u 1972 roci ta Mar yan Malovskij u 1973 roci Velikij osobovij fond pismennika 172 odinici rukopisiv listiv svitlin tosho zberigayetsya v Centralnomu derzhavnomu arhivi muzeyi literaturi i mistectva Ukrayini Tvorchij dorobok chastkovij Shira rozmova z suchasnikom Dmitro Grinko Silski visti 1968 7 lyutogo Grinko D Pam yat shedra i nevicherpna Vitchizna 1969 12 S 195 198 Spivec krasi i spravedlivosti Dmitro Grinko Mukanov S Shkola zhittya Kniga tretya Roki zmuzhninnya K Dnipro 1970 S 5 11 Panas Kochura biogr naris D Grinko I Kornyushenko Kiyiv MOLOD 1975 69 s Nagorodiorden Vitchiznyanoyi vijni II stupenya medal Za oboronu Stalingrada medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr PrimitkiT V Dobko Grinko Dmitro Grigorovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2006 T 6 Go Gyu 712 s ISBN 966 02 3966 1 Grinko Dmitro Grigorovich ULE Kazahska literatura v okremih ukrayinskih knizhkovih vidannyah Dnipropetrovski koliziyi romanu Sobor Olesya Gonchara na tli degumanizaciyi Grinko D Pam yat shedra i nevicherpna Vitchizna 1969 12 S 195 198 Malakov G V Ekslibris Dmitra Grinka Malovskij M M Ekslibris Dm Grinka Grinko psevdonimi M Vilnij D Grigorchuk ta insh Dmitro Grigorovich 1905 1986 ukrayinskij pismennik

Дата публікації:
Топ